Чотири лісові історії для читання разом із дітьми влітку

Чотири лісові історії для читання разом із дітьми влітку, казки, Ірена Карпа, Галина Малик, корнійчуковська премія, пусяка саня, прохасько, кротяча епопея, білі круки, куди зникло море, вуйко йой і лишиня

Illustration: Linh Dao

Легка, смішна та зовсім трошечки повчальна – саме такою є сьогоднішня добірка дитячих книжок про білок, кротів, мишей та інших реальних і вигаданих мешканців лісу. Книжок, що якнайкраще читатимуться саме влітку – у сезон відпусток, коли подорожі вигаданими світами можна суміщати з дослідженням природи та всього того, що є навколо. Коли, як не крути, але читанню разом із дитиною можна приділити значно більше часу, ніж зазвичай.

_______

Чотири лісові історії для читання разом із дітьми влітку, казки, Ірена Карпа, Галина Малик, корнійчуковська премія, пусяка саня, прохасько, кротяча епопея, білі круки, куди зникло море, вуйко йой і лишиня

Куди зникло море, Мар’яна Прохасько, Тарас Прохасько

Хоча останньою книжкою, що розповідає про життя родини вже давно відомих в Україні та за її межами кротів є «Життя і сніг», що постає як своєрідне переосмислення чи така собі літературно-філософська надбудова над завершеною тетралогією, цю добірку розпочнемо з другої частини епопеї – з ілюстрованої книжки «Куди зникло море». Перш за все тому, що з-поміж усіх чотирьох саме вона є найдинамічнішою, найгостросюжетнішою та найсмішнішою. Йдеться у цій частині про справжню детективну історію, що трапилася в Буковому лісі із Муркавкою та Позвом, коли їхні батьки разом із рештою кротенят вирушили у далекі краї, де сяє сонце та росте смачнючий виноград. Залишившись удома з подругою Мартіною, малі не сумують і не нудьгують, а сумлінно виконують усі батьківські розпорядження: бережуть себе, поливають орхідеї, (майже) не їдять забагато солодкого, ходять у гості, запрошують гості та, певна річ, бавляться. Решту свого часу вони присвячують пошукам пригод разом із друзями – бобреням Загатою й білками Жужікою та Ержікою, концертам співачки Соні Садової та розплутуванню надзвичайно заплутаної детективної історії.

Увага до дрібниць, соковита мова, гумор, відсутність банальних однозначностей та поділу на хороших і поганих героїв, ідилічна наївність і водночас філософська глибина – «Куди зникло море» має ціле море принад (більше про них можна дізнатися з рецензії Ірини Комаренець), завдяки яким закохує в себе і дорослих, і маленьких читачів. І, що справді тішить – це море нікуди не зникає.


Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько Куди зникло море / текст Тараса Прохасько, Мар’яни Прохасько, ілюстрації Мар’яни Прохасько. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. — 88 с.

 Чотири лісові історії для читання разом із дітьми влітку, казки, Ірена Карпа, Галина Малик, корнійчуковська премія, пусяка саня, прохасько, кротяча епопея, білі круки, куди зникло море, вуйко йой і лишиня

Пригоди пусяки Сані, Аша Фредріксон

В основі сюжету пригодницької дитячої книжки «Пригоди пусяки Сані» лежить історія про маленьку пусяку, яка через одну непередбачувану річкову пригоду заблукала у величезному лісі. Втім, опинившись далеко від домівки, пусяка Саня не встигла навіть як слід засумувати, злякатися й розгубитися, адже, щойно прокинувшись, одразу ж знайшла собі справжню подругу по нещастю – сміливу та добру піратку-пацючку Есмеральду. І хоча пусяки, як переконує авторка, з пацюками не дуже товаришують, мудра й досвідчена Есмеральда стає для Сані справжньою наставницею та рятівницею. Разом із Есмеральдою мала пусяка вирушає на пошуки батьків та рідної домівки, так званого Пусі-холу (так-так, деякі назви у цій книжці змушують дорослих ніяковіти). Заразом ця невеличка жіночо-дівчача банда знаходить інших загублених постраждальців – маленьку лісову ксену, мишеня та ще одну пусяку, яким, певна річ, вирішують також допомоги. Отож, маємо таку собі пригодку про солідарність, дружбу народів й авторитетну жінку, яка вчить малечу жити та виживати у цьому світі. І, хоча філософствує вона інколи забагато, читається текст легко та швидко.

Хто такі пусяки – для мене, зізнатися, досі загадка, але, якщо вірити авторці, то це невеликі гризуни, що нагадують чи то шиншилок, чи то морських свинок. Гризуни, яких у реальному світі не існує так само, як і ксен, як і лапландської мови, з якої нібито перекладено книжку, і як власне й самої Аші Фредріксон, яка нібито її написала. Бо ж справжньою авторкою історії про несправжню пусяку є Тамара Нестеренко, ім’я якої зазначено на обкладинці книжки як ім’я перекладачки. А, оскільки текст написаний російською, в українському виданні маємо переклад Івана Андрусяк.


Аша Фредріксон Пригоди пусяки Сані / текст Тамари Нестеренко, ілюстрації Ольги Кузнецової / [переклад з рос. Івана Андрусяка]. — К. : Час майстрів, 2015. — 152 с.

Чотири лісові історії для читання разом із дітьми влітку, казки, Ірена Карпа, Галина Малик, корнійчуковська премія, пусяка саня, прохасько, кротяча епопея, білі круки, куди зникло море, вуйко йой і лишиня

День усіх білок, Ірена Карпа

Наступна книжка цієї добірки – казкова повість Ірени Карпи «День усіх білок», що, знову ж таки, пропонує читачам історію про пошуки домівки, «дружбу народів» та солідарність, щедро приправлену порцією життєвої філософії. Щоправда, цього разу на додачу до філософії маємо ядучий сарказм, покликаний навчити дітей любити свободу та будь-якою ціною боротися за неї, піклуватися про природу та берегти її, мріяти про високе-далеке-прекрасне та зневажати тупий гламур і приземлених мажорів, адже:

Коли на землі не лишиться жодного джерела питної води, замовкне остання пташка і зав’яне остання квітка, люди зрозуміють: їсти гроші не можна.

Іншими словами, у своїй першій дитячій книжці Карпа не зраджує ні собі, ні своєму стилю. І, попри те, що більшість її жартів, як і критичних пасажів про політику, корупцію, гопніків тощо, зрозумілі будуть переважно дорослим, пригоди білченят Кучерявчика та Манюні не залишають дітей байдужими, адже є тут і справжні інтриги, і таємниці, і небезпечні випробування, і симпатичні ілюстрації Наталки Гайди. Крім того, історія має чимало дотепних, хоч і дещо надміру пласких/карикатурних, персонажів та одразу кілька сюжетних ліній: поки білченята вчаться мріяти та шукають знамениту Білку-Летягу, люди намагаються не допустити загарбання карпатського лісу чиновниками-бізнесменами-бандитами. І що перша, що друга сюжетна лінія сьогодні є напрочуд актуальною.


Ірена Карпа День усіх білок / текст Ірени Карпи, ілюстрації Наталки Гайди. – Чернівці : Чорні вівці, 2017. – 96 с.

Чотири лісові історії для читання разом із дітьми влітку, казки, Ірена Карпа, Галина Малик, корнійчуковська премія, пусяка саня, прохасько, кротяча епопея, білі круки, куди зникло море, вуйко йой і лишиня

Вуйко Йой і Лишиня, Галина Малик

Остання історія цієї добірки присвячена абсолютно класичній та традиційній розповіді про пригоди такого собі фантастичного вуйка на ім’я Йой. Разом із Мишеням та цвіркуном Лишиням Йой мешкає у старезній хатинці на високій горі у лісі. Як справжній карпатський вуйко, Йой щодня стежить за господарством, споглядає красу навколишнього світу, йойкає  та, що не зовсім звично для вуйків, розповідає своїм друзям повчальні казки. Але одного дня ідилічне вуйкове життя руйнується, адже з’являються незнайомі люди на чолі з вусатим Михайлом Васильовичем, які розбирають вуйкову хатинку й відвозять її до якогось загадкового «Сканзену».  Певна річ, що у вуйка не лишається іншого виходу, як незвіданими шляхами, сповненими пригод та нових знайомств, вирушити на пошуки своєї домівки.

Як і книжка Прохаськів, повість «Вуйко Йой і Лишиня» є лише частиною трилогії; як і «Пригоди пусяки Сані» Тамари Нестеренко, розповідає вона про віднайдення домівки; як і казкова повість Ірени Карпи – вчить дітей любити природу та берегти її. Єдине, що таки лишається не зовсім збагненним у всій цій історії, так це те, чому навчитися «цінувати і любити дружбу та культурно-мистецькі надбання українського народу» дітям пропонується чи то у знаменитому шведському музеї просто неба Скансені (у тексті слово пишеться прописними), чи то в абстарктному сканзені (з часом власна назва шведського музею стала загальним терміном на позначення музеїв просто неба), а не, приміром, у такому знайомому для багатьох київському Пирогові.
Казкова повість Галини Малик перевидається вчетверте. І, треба визнати, що цього разу видання є максимально вдалим. По-перше, завдяки красивим атмосферним ілюстраціям Грасі Олійко — вони буквально привнесли до книжки нове життя. По-друге, завдяки зручному великому формату та якісній поліграфії.


Галина Малик Вуйко Йой і Лишиня/ текст Галини Малик, ілюстрації Грасі Олійко. — К. : Каламар, 2017. — 128 с.

 

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль