«Літак в небі»: невдала історія про українських мрійників

літак в небі, тарас шило, видавництво круговерть, марія мегура, київ, книжки про школу, підліткова проща, що читати підліткам, шкільна література, проблеми, зно

Із чим у вас асоціюється поняття сучасної української літератури для підлітків? Особисто я до певного моменту про неї мало що чула, бо не так часто підліткові твори наших авторів можна побачити серед книг таких популярних письменників, як, скажімо, Кінселла чи Грін. Та після прочитання книжки «Літак в небі» Тараса Шила, яка досить нещодавно з’явилася на полицях українських книгарень, у мене зародилося декілька думок. Про те, чи є майбутнє у такої літератури, як її, швидше за все, приймуть у колі моїх однолітків та чого взагалі вона варта.

Знаєте, чим зацікавила мене ця книга? Вона стала номінанткою на звання Дитячої книги року за версією BBC-Україна. Для мене це б означало, що вона має шанси стояти поряд із книгами Іздрика, Жадана та Люко Дашвар. Доволі сміливо. Але невиправдано.

Щодо сюжету роману навіть нема про що говорити: декілька підлітків із маленького містечка Борислав шукають себе та насолоджуються юністю. У кожного з героїв своя лінія, свої проблеми, свої турботи… Власне, усе що притаманне сучасним американським бестселерам. Але я не збираюся порівнювати те, що неможливо порівняти, адже сама історія занадто примітивна, щоби дозволити поставити «Літак в небі» в один ряд із американськими підлітковими романами. А от зробити певні висновки щодо прочитаного – так, це цікаво.

Як на мене, хороша література завжди містить щось повчальне та точно змушує над чимось замислитись, надихає та спонукає на нові звершення.

Перше, про що одразу хочеться сказати – осад, який залишила книга, або так званий післясмак. Враховуючи, що остання частина історії була про те, як усі герої складали іспити та не містила в собі взагалі нічого цікавого, то її хотілося закінчити якнайшвидше. Знаєте, коли фільм нудний, ви дивитесь, скільки хвилин залишилося до кінця? Тут така сама ситуація – я рахувала кількість сторінок. «Літак в небі» – не одна з таких книжок, заради яких хочеться скоріш покинути всі справи та бігти й читати її.
Як на мене, хороша література завжди містить щось повчальне та точно змушує над чимось замислитись, надихає та спонукає на нові звершення. Наша ж історія містить величезну кількість моментів, які послаблюють бажання чогось досягати в житті. До останнього ти думаєш, що кожен із героїв покине маленьке містечко Борислав та вирушить на зустріч дорослому життю. Але ні, вони бояться. Вони нерішучі. Їх задовольняє найменше, вони не ставлять за мету здійснити свою мрію. Так, цілком можливо, що автор хотів написати своєрідний маніфест юності та те, якою прекрасною ця юність може бути. Але після прочитання «Літака» я неодноразово замислювалася над тим, яке майбутнє чекає на дітей, що бояться дорослішати.

Так, це завжди вихід – зробити своїх молодих героїв поціновувачами класичного року, але ж читачам значно цікавіше було б зустріти у книжці імена артистів, пісні яких вони слухають щодня.

А тепер «найсмішніше»! У мене склалося враження, що автор або намагався пригадати свої підліткові роки, що так відрізняються від наших, або взагалі прочитав про поняття «Підліток» у Вікіпедії, адже кількість кліше, які він використав у книзі, просто вражає. От, наприклад, музика.  Він зібрав у своїй історії такі культові назви як Radiohead, Nirvana, Oasis замість того, щоби дізнатися, що насправді слухають сучасні тінейджери. Так, це завжди вихід – зробити своїх молодих героїв поціновувачами класичного року, але ж читачам значно цікавіше було б зустріти у книжці імена артистів, пісні яких вони слухають щодня. А дізнатися про ці імена не так уже й важко. Такі моменти особисто мені говорять про те, що автор закінчував свою історію в день дедлайну.

Книга року? Щось я сумніваюся (щоправда, «Літак» закінчив свою участь у битві за цей титул, навіть не ввійшовши у п’ятірку). Але кожен із нас має винести свій власний вирок. Я завжди радію, коли в українській літературі з’являються нові обличчя. Але ж головне, щоби ці обличчя створювали щось гідне, чи не так?


Тарас Шило Літак в небі  – Київ: Круговерть, 2015. – 343 с.

Дарина Абрамова
Дарина Абрамова

авторка рубрики "Teen Review"