Любий щоденник Уди Андреа Стокгейм

Привіт це я, Уда Стокгейм, Ніна Е Ґрьонтведт, Nina Elisabeth Grøntvedt, Hei det er meg, норвезька література, що читати дітям, що читати підліткам, книжки про дружбу й кохання

Ключ до книги молодої норвезької письменниці Ніни Елізабет Ґрьонтведт криється у назві – «Привіт, це я!». Історія знайомить із героїнею, дещо наївною, простацькою Удою Андреа Стокгейм, та їй самій, а заразом комусь із читачів, допомагає розібратися у собі, дати раду внутрішнім проблемам, з якими неодмінно стикається кожен, хто дорослішаючи відкриває менш привабливий бік навколишнього. Читачу, а скоріше читачці, може імпонувати «таємничість» і посвячення у спільний із героїнею секрет, до того ж уже на обкладинці її запевняють у правдивості подій: «P. S. Усе, що я зараз тобі розповім, на 110% правда!!!». А може і, навпаки, відлякати – скептичного читача чи, приміром, любителя фантастики, якого правдивістю зображеного не підкупиш.

Уда Стокгейм, Ніна Е. Ґрьонтведт, Привіт це я, Nina Elisabeth Grøntvedt, Hei det er meg

Увесь 300-сторінковий роман стилізовано під дівочий щоденник

Деякі проблеми – стосунки з меншою сестричкою-пронозою, братом найкращої подруги, підозрілими новими сусіди – з плином сюжету героїня спромагається розв’язати самотужки чи за допомоги досвідченіших і старших, наприклад, Бабусі. Одним із непростих переживань є смерть Дідуся: Уда, як і чимало дітей у схожих обставинах, винуватить себе: що замало уваги приділяла Дідусеві, що невиховано з ним поводилася.

він пирхнув сміхом у ніс, як це вміють робити лише він і Дідусь. Точніше, як Дідусь умів… Бо Дідусь помер. Дідусь – єдина людина в усьому світі, про яку я знаю, що вона мертва. Гевдінґом вікінгів назвали його на похороні, тобто вождем. Гарно… Гевдінґ.

Разом із цим Уда переживає смерть домашніх улюбленців, двох щурів, навіть не власних, а найкращої подружки Геллє – шок і примирення з неминучим Ґрьонтведт прописує обережно, але відверто і не уникаючи складної теми. Саме ці декілька розділів у книзі можуть допомогти чутливій дитині, якій немає з ким поговорити про свої почуття, пережити втрату улюбленця, якого вона знала протягом кількох років чи й усього життя.

Уда Стокгейм, Ніна Е. Ґрьонтведт, Привіт це я, Nina Elisabeth Grøntvedt, Hei det er meg

Однією з чільних тем, звичайно, є дружба, як ось Уди та Геллє

Водночас інші проблеми авторка полишає на півдорозі: коли спочатку батькове вимушене безробіття і нова роль «домогосподині» сприймається як прикрість, згодом усі з нею змиряються, а зрештою і геть забувають.

«Привіт, це я!» – добре написана і перекладена книга. Хоча доволі грубеньку (більше 300 сторінок), її легко читати і цікаво роздивлятися – розмаїтих шрифтів, нотаток і  малюночків на берегах замість звичних ілюстрацій тут удосталь. Одначе у книзі Ґрьонтведт немає нічого особливого, що спонукало б перечитувати і передивлятися. Якщо порівнювати із жанрово спорідненим «Таємним щоденником Адріана Моула» Сью Таунсенд, «Привіт, це я!» – легша і приємніша. Зокрема, бо це – нітрохи не іронічна, менш загострена чи конфліктна історія з неуникним хепі-ендом, який, утім, не виключає продовження Удиної історії.

Уда Стокгейм, Ніна Е. Ґрьонтведт, Привіт це я, Nina Elisabeth Grøntvedt, Hei det er meg

10 речей, які Уда любить найбільше: шпигування посідає перше місце, дружба з Геллє — друге, а третє — приготування шоколадних кексів

Як зразок доброї масової літератури для молодших або «передпідлітків», «Привіт, це я!» заслужено здобуває 4 молі

Ніна Елізабет Ґрьонтведт «Привіт, це я! Не покидайте мене…» Пер. з норв. Наталі Іваничук. – К.: Грані-Т, 2012. – 336 с.

Ліза Гречанюк
Ліза Гречанюк

авторка, редакторка сайту Букмоль