«Пошуки Одрі»: І всі жили довго та щасливо

Софі Кінселла, Шопоголік, Пошуки Одрі, країна мрій, книжки для підлітків, підліткова проза, що читати підліткам, стереотипи,

Здавалося б, книги про проблеми батьків та дітей і взагалі про типові підліткові проблеми вже відходять на другий план. Прогриміли «Провина зірок», «Паперові міста», «Дім дивних дітей», «Якщо я залишусь», «У пошуках Аляски». Після цих бестселерів інтерес публіки до подібної літератури мав би стихнути, а «тяжке життя підлітків» стати найзаштампованішою темою. Та ж ніяк. Чомусь автори, досить популярні й успішні серед підліткової аудиторії дедалі частіше беруться за книги для тінейджерів. І от минулого року з’явилася чергова історія про дівчинку-підлітка з купою комплексів та нещасть – молодіжний роман популярної англійської письменниці Софі Кінселли «Пошуки Одрі», переклад якого нещодавно видали у «КМ-БУКС».

Книга не вирізняється надто вигадливим сюжетом. Дівчина Одрі з психічним розладом, який нібито псує їй життя, розповідає про свою родину, друзів, почуття та про те, як тяжко їй живеться у темних окулярах, які вона носить через страх перед соціумом. Вона намагається вилікуватися, щоби повернутися до школи та помиритися зі своїми подругами, яких їй так не вистачає. Здається, має справити враження? Та де там. За всіма переживаннями Одрі, які вона так бурхливо описує, можна спостерігати взагалі без емоцій, постійно запитуючи себе «Ну то й що?». Дівчина занадто різко та палко реагує на буденні ситуації, які трапляються з кожним. Софі Кінселла, мабуть, мала на меті надихнути всіх підлітків на нові звершення, не здаватися, йти до своєї мети, як і решта авторів подібних книжок. Але, на жаль, усі ці автори часто мають зовсім інше уявлення про «світ підлітка», ніж самі підлітки.

 Чомусь багатьом дорослим здається, що все, чим може цікавитись підліток, – це онлайн-ігри, доведення батьків до сказу, походи по магазинах та безкінечні міркування про сенс буття. Упевнена, що не лише мене, а й більшість моїх однолітків це дратує. Мені здалося, що Софі Кінселла не зобразила жодного персонажа книги як сильну та різносторонню особистість, хоча саме це й було головною ідеєю історії. Авторка придумала для кожного свою проблему (по одній на персонажа) та обставини, таким чином поставивши рамки для розкриття особистостей героїв.

Інший аспект, який я просто не можу не зачепити, — гумор. Особливість гумору у «Пошуках Одрі» полягає у тому, що він відсутній. Один-єдиний некумедний жарт авторка пронесла через усю книгу, ніби впевнюючи читачів у тому, що цей жарт – найдотепніший з усіх коли-небудь нею вигаданих.

Ще один момент, який варто розглянути – це нереалістичність історії. Софі Кінселла, обравши примітивно хороший кінець лінії одужання Одрі, робить з книги про психічне захворювання дитячу казочку. Але ж можна було так цікаво розвинути кожну лінію!

Попри все, можу сказати, що мова, якою написана книга, досить легка. Увесь роман цілком можливо прочитати за кілька годин. Немає там ані складних мовних конструкцій, ані довжелезних речень на півсторінки.

Зі справді хорошого можна виділити оформлення книги – яскрава обкладинка, де зображено декілька ключових для цієї історії психологічних аспектів, одразу привертає увагу.

Та після прочитання роману «Пошуки Одрі» виникає сильне бажання попросити авторку писати щось для аудиторії її віку. Адже вона зовсім не зрозуміла, що це за світ, у якому живуть тінейджери. Більш того, вона впевнена у тому, про що свідчить, та ще й повчає, як жити, вважаючи, що ці уроки чимось допоможуть сучасним підліткам. Досить уже однотипних книжок про однотипні проблеми. Але, на жаль, їх і далі писатимуть по сотні на день. А нам залишається лише обирати серйознішу літературу, у якій ідеться про реальне життя, літературу, яка спроможна дати поради щодо боротьби з реальними проблемами звичайної людини.

Дарина Абрамова
Дарина Абрамова

авторка рубрики "Teen Review"