Вовчі історії: про вовка, який хотів бути вівцею

пятая овечка, букмоль, компасгид, книжки про страх, сказки на ночь, вечірні казочки, дитячі література, книжка-картинка, казки на добраніч, що читати дітям

Великий Злий Вовк (Big Bad Wolf), Страшний Сірий Вовк, Вовк Сіроманець — архетипний лиходій, який століттями у людей з річних куточків світу викликав панічний жах. І, незважаючи на те, що часи, коли вовки становили для людини загрозу, минули, свого титулу одного з найлихіших та найстрашніших героїв дитячих книжок вовки не позбулись… 

Якщо зібрати усі історії про вовків з дитячих книжок докупи та екранізувати, то вийде такий фільм жахів, після якого навіть дорослим буде страшно спати. Здебільшого, у казках вовки існують для того, аби відлякувати дітей від чогось шкідливого чи потенційно небезпечного. Не одне століття вовк допомагав батькам вчасно вкладати дітей до ліжка та накладати вето на ті чи інші забаганки. Злий, жорстокий і не­нажерливий, вовк ніколи не відмовиться від можливості поласувати ні наївними козенятками та поросятками, які відчиняють двері незнайомцям, ні маленкими дівчатками та хлопчиками, які не слухають батьків. Але книжка «П’ята вівця» німецької письменниці Гаррієт Грундман та ілюстратора Тобіаса Крейтші, про яку ми сьогодні хочемо вам розповісти, зовсім не ставить собі за мету помножити в і без того лякливих дітей страхи, а навпаки — прагне допомогти з ними боротись. 

пятая овечка, букмоль, компасгид, книжки про страх, сказки на ночь, вечірні казочки, дитячі література, книжка-картинка, казки на добраніч, що читати дітям

Первая овца была весьма упитанной, с серыми ногами. У второй не было ни шерстинки: ни на голове, ни на всём остальном чисто выбритом теле. Третья овечка была ещё маленькой. У четвёртой были чёрные пятна. А пятая была ВОЛКОМ…

Книжку-картинку «П’ята вівця» включено до «Білих ворон» (White Ravens) — переліку з 250 найкращих дитячих книжок, який складає Мюнхенська дитяча бібліотека. Найбільшою перевагою цього вовчого тексту є його сюжет — простий і зрозумілий наймолодшим читачам та слухачам. У книзі «П’ята вівця» йдеться про дівчинку Ліну, яка одного вечора помічає поміж овець (яких вона звикла рахувати перед сном, але цього вечора чомусь вирішила ще й порозглядати) вовка з очіпком із овечого хутра на голові та вовняною ковдрою на спині. Справжнісінький «вовк в овечій шкурі»! Вовк «небезпечний», «волохатий», «примарний» і, здається, що в овечому стаді потрібен він як п’яте колесо. Проте, здається так лише на перший погляд.

пятая овечка, букмоль, компасгид, книжки про страх, сказки на ночь, вечірні казочки, дитячі література, книжка-картинка

— И ты из тех, кто рычит так злобно, что можно испугаться?
— Да, — кивнул волк. — Я из тех.
— Из тех больших косматых волков, которые охотятся стаями, которые бегают так быстро, что они… могут поймать.. и… даже… — раздались перепуганные овечьи голоса.
— Да, — сказал волк. — Да. Да. Да.

Хоча більшість відомих історій переконують, ніби зустрічі з цими гострозубими хижаками (особливо, з тими, які прикидаються невинними овечками) нічого хорошого не передбачають, ця доводить протилежне. Розважлива, спокійна та серйозна Ліна не тільки не занепокоюється присутністю вовка у кімнаті, але й, на відміну від Червоної Шапочки, не задає власнику великих страшних вух безглуздих запитань. Вона одразу ж з’ясовує, що її вечірній гість належить до хижих тварин, які «можуть впіймати..і…навіть» з’їсти когось, але розуміє, що це зовсім не значить, що зі своєю вовчою роллю він погоджується. Незважаючи на гострі зуби та величезну страшну пику, понад усе у світі вовк хоче бути білою й пухнастою вівцею, яка безтурботно стрибає з хмаринки на хмаринку та лише зрідка ласує бутербродами з ковбасою. Ось так легко і невимушено Гаррієт Грундман ламає стереотипи, що ними так рясніє дитяча література. Авторка переконує — кожен має право самостійно вирішувати, ким йому бути чи не бути.

пятая овечка, букмоль, компасгид, книжки про страх, сказки на ночь, вечірні казочки, дитячі література, книжка-картинка, казки на добраніч, що читати дітям Але на цьому історія про п’яту вівцю не закінчується. З’ясувавши, що насправді страшний вовк абсолютно не збирається ніким вечеряти, кмітлива та практична Ліна вирішує використати його. Та і як же не використати такого грізного звіра, коли потрібно  прогнати геть одного монстра, який не дає їй спокійно спати?

… Мне бы куда как больше хотелось быть одним из вас, — прошептал он. – Радостно скакать по облакам, уютно тесниться в стадо, жевать травку – ну и , может быть, иногда бутерброд с сырокопченой колбасой. Или два бутерброда…

Ще однією беззаперечною перевагою «П’ятої вівці» є лаконізм. Годі й шукати у розповіді зайвих словосполучень, недоречних сюсюкань чи непотрібних деталей! Тексту властива гранична стислість і чіткість, що, звісно ж, не заважає Гаррієт Грундман зацікавити, здивувати і розсмішити вже на першій сторінці книги. Приємне враження складають і обігрування загальновідомих фразеологізмів (загальновідомих вовчих стереотипів), і жартівливі ілюстрації Тобіаса Крейтші. До того ж, як авторка, так і ілюстратор, попри чималу кількість картинок, залишають місце для фантазії. Таким чином, ця коротка, цікава і смішна розповідь є майже ідеальним текстом для вечірніх читань. Діти можуть самостійно читати її, розглядати чудові ілюстрації, рахувати вівці на форзацах та долати свої нічні кошмари.

Безстрашно ставимо вовчій історії 5 мольок та радимо до прочитання

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль