«Ми були брехунами»: про що мовчать багатії

«Ми були брехунами»: про що мовчать багатії, Емілі Локгарт, роман, сучасна література, що читати, синклер, містика, що читати підліткам, історії про підлітків

«Ми були брехунами» — інтригуючий роман-саспенс відомої американської авторки Емілі Локгарт. Книга потрапила до десятки бестселерів для молоді за версією The New York Times, до списку найкращих молодіжних романів за версією Американської Асоціації Бібліотек, а у 2015 році отримала відзнаку Goodreads, — що, напевне, підтверджує її якість.

У тексті змальовано літо молодої дівчини Кейденс – представниці багатої та успішної родини Синклерів. На перший погляд, ця сім’я є самим втіленням «американської мрії» — вони вродливі, талановиті, мають купу грошей, — та, якщо пригледітися до них уважніше, можна помітити, що вони просто добре приховують від сторонніх те, що може зіпсувати їхню бездоганну репутацію. Це стає очевидно, коли одного літа на сімейному острові з Кейденс трапляється дуже дивний нещасний випадок, через який вона нарешті змушена зіткнутися з реальністю брехні й марнославства її «ідеальної» родини, з їхніми таємницями.

Використовуючи яскраві образи і дуже влучні порівняння, авторка дає нам змогу асоціювати самих себе з героями, бачити світ крізь призму їхньої свідомості. Особисто мені це допомогло по-іншому поглянути на власні стосунки з людьми, що мене оточують, і тому я переконана — будь-хто зможе знайти в романі щось для себе.

Мені також сподобалось те, що на відміну від більшості популярних книжок, у романі «Ми були брехунами» помітним є розвиток героїв. Ми можемо побачити зміни в їхньому світобаченні, «почути» висновки, які вони роблять. Окрім психологізму, Емілі Локгарт вдається зберігати головну таємницю сюжету аж до самого кінця книги, інтригуючи читача дедалі більше. Я впевнена, що через це людям буде важко відкласти роман так само, як було і мені.

Також вражають самі герої. Вони не романтичні, зовсім не ідеалізовані, а зображені правдиво — саме такими, якими вони могли би бути у реальному житті. Авторка ніби пропонує нам зазирнути за височенну стіну, за якою зазвичай ховаються заможні родини на кшталт Синклерів. Вона дає нам зрозуміти, що за усіма грошима, вечірніми сукнями й діамантовими прикрасами приховані такі ж сварки, брехня і життєві перипетії, як і в будь-якої іншої родини. Я думаю, що така різка правдоподібність образів допомагає читачеві сприймати всі події книги як правдиві та дійсно близькі до серця.

Також варто звернути увагу на абсолютну непередбачуваність сюжету. Коли ми знайомимося з молодою оповідачкою Кейденс, очікуємо типову історію підлітка з хорошої родини про плітки подружок і нерозділене кохання, яке, звісно, прикрашене молодіжним пафосом та драматизмом. І справді, все саме так і починається. Саркастична розповідь дівчини про свою родину, декілька реплік про хлопця. Але дуже швидко історія Кейденс Синклер стає заплутаною. Дивна дівчинка, багата родина, що ховається на острові, – сюжет дедалі більше стає схожим на містичний трилер, а не на звичайний підлітковий роман.

Непередбачуваністю сюжету, динамікою, напругою і, водночас, легкістю та яскравістю роман «Ми були брехунами» приваблює численних читачів по всьому світу, тож, запевняю, ви не пошкодуєте, якщо прочитаєте його.


Емілі Локгарт Ми були брехунами / [переклад з англ. Юлії Максимейко]. — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016.

Яна Базилевич
Яна Базилевич

авторка рубрики Teen Review