Жінка у шкільній програмі з зарубіжної літератури: хто винен і… що вона тут робить?

шкільна програма 5-11 клас, шкільна програма, письменниці й письменники, відомі поети, Елісон Бехдель, Dykes to Watch Out For, шкільна програма з літератури, вивчення зарубіжної літератури в школі, середня школа, міністерство освіти, сексизм, гендерна рівність, дискримінація, стереотипні уявлення про жінок, інновації в освіті, зміни до програми, образ жінки, шекспір, пушкін, лєрмонтов, світова література, міністерство освіти і науки, ірина ніколайчук

Зі шкільною програмою з української літератури, навіть із усіма реформаторськими інтенціями і вже внесеними змінами, все погано, і то далеко не тільки з феміністичної точки зору. Бо…бо от така, значить, у нас література. Бо нема письменниць. І творів, де жінка не покритка, не самогубиця і не страждальниця – нема. Бо ми на сто років відстали від західного світу, бо тоталітаризм, бо соцреалізм, бо…і далі за текстом. Втім, от вже 25 років як нема соцреалізму, а є свобода слова, а російська література – єдина колись альтернатива нашій, отакій неповноцінній, присутня в шкільній програмі, – була включена до курсу зарубіжної, і далеко не на панівних засадах. Здавалося б – усі найкращі здобутки світової літератури тепер як на долоні перед школярами. Лишається їх правильно систематизувати – що і має зробити програма.

…те, чого в українській літературі «нема» чи його «недостатньо», мало б із лихвою бути компенсовано звертанням до літератур тих націй, де «все було гаразд» – якщо тільки в цьому причина.

Нині нарікати на недоступність творів світової літератури навряд чи випадає. Український ринок перекладів як ніколи насичений і оперативний, інтернет є майже у всіх, вивчення іноземних мов поступово теж стає одним із пріоритетів шкільної освіти.  Читати можна – не говорячи вже про те, що читати є що і обирати є з чого. І те, чого в українській літературі «нема» чи його «недостатньо», мало б із лихвою бути компенсовано звертанням до літератур тих націй, де «все було гаразд» – якщо тільки в цьому причина. Зокрема, і в теоретичному, і в художньому дискурсі цих літератур було достатньо докладно проговорено феміністичні ідеї, що вже наприкінці ХІХ століття дало змогу говорити про новий тип жіночої образності.

Чи було приділено увагу цьому питанню при формуванні (і внесенні до неї змін, змін і змін до змін) нової програми із зарубіжної літератури для середньої школи? Як в інтерпретації укладачів списку текстів для базового читання українських школярів виглядає жінка в «непригноблених» і «неменшовартісних» літературах, де «все було»? Тест Бехдель – усе ще базовий і найменш прискіпливий інструмент, об’єкт – шкільна програма із зарубіжної літератури з 5 по 11 клас середньої школи в Україні, предмет – жінка-авторка і жінка-персонажка, актуальність – неабияка.

 шкільна програма 5 клас, шкільна програма, письменниці й письменники, відомі поети, Елісон Бехдель, Dykes to Watch Out For, шкільна програма з літератури, вивчення зарубіжної літератури в школі, середня школа, міністерство освіти, сексизм, гендерна рівність, дискримінація, стереотипні уявлення про жінок, інновації в освіті, зміни до програми, образ жінки, шекспір, пушкін, лєрмонтов, світова література, міністерство освіти і науки

5 клас: галерея Справжніх Дівчаток і комірчина Справжніх Жінок

Укладачі програми з зарубіжної літератури, на відміну від колег, що розробляли програму для укрліт, здається, не мають жодних упереджень ні щодо любові п’ятикласників до читання, ні стосовно об’ємів тексту, які здатні «осилити» діти в такому віці. На вчорашніх учнів молодшої школи обвалюється просто-таки лавина з різнокаліберних творів: казки, притчі, повісті, оповідання – і одночасно цілий калейдоскоп культур, від американської й європейських до екзотичних японської, китайської й арабської. І ніби й тішать зміни, внесені нещодавно до програми: замість звичних (щоб не сказати – набридлих) для колишніх випускників «Попелюшки» й «Білосніжки» тут – значно ширший спектр літературних казок (хоча й фігуранти – все ті ж брати Грімм, Ганс Крістіан Андерсен та Оскар Вайльд), поруч із «Томом Сойєром» Твена з’являється життєрадісна, добра і весела Полліанна з однойменного роману Елеанор Портер, а наприкінці навчального року – о диво! – список персоналій поповнюється Роальдом Далом і Туве Янссон. Цікаво, круто, класно, вау. Але.

Але, звісно ж, у головному творці програми з зарліт солідаризувалися з колегами по цеху-україністами. У центрі уваги абсолютної більшості творів – героїчні хлопчики, хлопці і чоловіки. Японський аналог «Колобка» зі щасливим фіналом – казка про Момотаро, хоробрий Іссумбосі, якому виявляти позитивні якості не заважає навіть крихітний зріст, відважний Синдбад, веселий Том Сойєр, бідний-але-гідний Чарлі. Поборюючи демонів, велетнів і поганих хлопців (або самі стаючи хорошими хлопцями), ці чеснотливі персонажі мусять мати відповідну нагороду за свої подвиги. Інколи, звісно, це Зоряне королівство, здійснення бажань чи там шоколадна фабрика в спадок, але частіше все ж любов Справжньої Дівчинки (і це, помітьте, вже в п’ятому класі). Прекрасна японка Ханако, пихата маленька американка Беккі Тетчер, вовчиця Бланка чи навіть Хропся з Долини мумі-тролів – ціла галерея найкращих і найбеззахисніших покірно чекає на своїх захисників.

Хіба зрівняється з цим Падчірка з «Пані Метелиці» зі своїм вкрай сумнівним вмінням вибивати подушки краще за всіх? Та що вже там – навіть Полліанна, головна героїня однойменного роману, попри всю свою непритаманну дівчинці самостійність, всього-навсього терпляче й життєрадісно зносить тітчині знущання і зрештою розтоплює її черстве серце, що навряд чи можна назвати повноцінним протистоянням. Та і занадто вже активно творці програми наголошують на потребі порівняння цього персонажа з Томом Сойєром. Утім, до честі, обом творам – і казці братів Грімм, і романові Елеанор Портер – хоч і з певними складнощами, вдається пройти тест Бехдель: все ж у діалозі про подушки тема заміжжя прямо не присутня, а спектр вербальних претензій тітки до Полліанни значно перевищує хатні обов’язки.

… у головному творці програми з зарліт солідаризувалися з колегами по цеху-україністами. У центрі уваги абсолютної більшості творів – героїчні хлопчики, хлопці і чоловіки.

Є у програми іще одна цікава особливість: вона часто рекомендує не по одному, а одразу по декілька творів одного автора (те саме побачимо і в програмах для наступних класів). І вибір одного з цих творів для розгляду покладається на – правильно, вчителя чи вчительку. Відповідно, перед п’ятикласником постане, скажімо, або Еліза з «Диких лебедів» Андерсена, сенс життя якої зводиться до звільнення братів від закляття (для чого бідолашна цілі роки плете голими руками сорочки з кропиви, не вимовляючи ні слова), або ще краще – паперова Балерина, єдина персонажка казки «Непохитний олов’яний солдатик», яка і говорити не вміє, але наприкінці казки приречена згоріти разом із солдатиком – вона-бо надихнула його на подвиги, які привели того в піч. Що ще цікавіше – під цю саму опцію вибору підпадає і кількість жінок-авторок у програмі: з сучасних творів на вибір або «Чарлі і шоколадна фабрика» Роальда Дала, або уривки з «Мумі-тролів» Туве Янсон. Ситуацію з жіночою образністю, втім, такий вибір навряд чи принципово змінює – обидві дівчинки з когорти щасливців на фабриці Віллі Вонки, як і Мумі-тролева кохана Хропся, стереотипно розбещені, вередливі, пихаті і/або налякані й розгублені. Бо якісь такі вони, дівчатка – весь час їм щось не подобається.

До слова, стереотипні Справжні Жінки – теж на місці. Безіменні матері (іноді тітки Поллі) дещо розбавляються злими відьмами (іноді Королевами і Герцогинями) і добрими феями-панями Метелицями. Найкраще виб’ють подушки, напечуть найсмачнішого печива і поставлять на цілий день (чи там на цілу вічність) до роботи – як не паркан фарбувати, то сорочки з кропиви плести. Щоби дитина (особливо якщо це дівчинка), бува, не навигадувала собі якихось дурниць.

шкільна програма 6 клас, шкільна програма, письменниці й письменники, відомі поети, Елісон Бехдель, Dykes to Watch Out For, шкільна програма з літератури, вивчення зарубіжної літератури в школі, середня школа, міністерство освіти, сексизм, гендерна рівність, дискримінація, стереотипні уявлення про жінок, інновації в освіті, зміни до програми, образ жінки, шекспір, пушкін, лєрмонтов, світова література, міністерство освіти і науки

6 клас: їй просто бракує… (потрібне вписати)

Мало що змінюється і в 6 класі. Творів все так само багато – тільки казки тут замінюються міфами Греції та Єгипту, градус повчальності підіймається за рахунок байок Езопа та Івана Крилова і оповідань Антона Чєхова, а географія пригод розширюється до мореплавських (місцями піратських) історій Жуля Верна і Роберта Льюїса Стівенсона, які кілька років поспіль то викидали з програми, то повертали назад.  Не забувають укладачі додати й дрібку сентиментальності, теж не без повчального нальоту – іноді такі історії теж екзотизовані («Пісня про Гайавату», «Хатина дядька Тома»), а подеколи й «вітчизняні» («Сліпий музикант»).

Якийсь обов’язковий гандж, принципова «недоліпленість» чи відсутність якоїсь важливої риси характеру супроводжують всіх без винятку персонажок на цьому етапі читання українських школярів.

Ясна річ, у всьому цьому сюжетно-фабульному розмаїтті місце жінки як було, так і лишається непоказним, незавидним і інструментальним – проте іноді з доволі цікавими й різнобічними акцентами, які так чи так розвиватимуться і на наступних етапах програми. Якийсь обов’язковий гандж, принципова «недоліпленість» чи відсутність якоїсь важливої риси характеру супроводжують всіх без винятку персонажок на цьому етапі читання українських школярів. У кращому разі це надає образам жінок конотацій беззахисності і слабкості, в гіршому ж – вони просто недолугі і незугарні (як Лисиця зі своїм недосяжним виноградом чи Бабка, що «красне літо проспівала», з повчальних байок).

Чи варто казати, що матері (або їхні замісниці – як-то місіс Велдон у «П’ятнадцятирічному капітані» Жуля Верна, фру Лундін із «Міо, мій Міо» Астрід Ліндгрен чи Анна Попельська із «Сліпого музиканта» Короленка) існують лише для того, щоб всіляко ускладнювати життя своїм синам чи пасинкам? Вези її до чоловіка через океан і наражайся смертельні небезпеки, страждай від її нелюбові, долай травми, спричинені її вихованням (без мудрого наставника, звісно ж, тут не обійтися) – так ніби порядному хлопцеві більше нічим зайнятися. Не кращі й Справжні Дівчата – як не царицині черевички їй подай («Ніч перед Різдвом»), то суши голову, що їй до святкового столу принести («Різдвяна пісня в прозі»). На проходження тесту Бехдель може претендувати хіба «Хатина дядька Тома» Гаррієт Бічер-Стоу – це взагалі один із небагатьох творів на цьому етапі програми, в списку персонажів яких фігурує більше ніж одна жінка.

А єдиний твір, де ця жіноча ірраціональність наділяється позитивними рисами – «Конрад, або Дитина з бляшанки» Крістіне Нестлінгер – якщо не буде на те волі вчительки чи вчителя, шестикласники можуть і не прочитати. І не дізнаються, що бути Хорошим Хлопчиком – не так уже й добре, а робити те, що хочеться, замість того, що треба – не просто можна, а й життєво необхідно. А мама, виявляється, може навчити не тільки паркани фарбувати.

шкільна програма 7 клас, шкільна програма, письменниці й письменники, відомі поети, Елісон Бехдель, Dykes to Watch Out For, шкільна програма з літератури, вивчення зарубіжної літератури в школі, середня школа, міністерство освіти, сексизм, гендерна рівність, дискримінація, стереотипні уявлення про жінок, інновації в освіті, зміни до програми, образ жінки, шекспір, пушкін, лєрмонтов, світова література, міністерство освіти і науки

 7 клас: it’s man’s business

У програмі 7 класу жінка-персонажка остаточно «офункціональнюється», стаючи цілковито підвладною волі чоловіків, які знаходяться поруч, а жінка-авторка, якщо вибір вчителя/вчительки зупиниться на, без сумніву, вартому уваги оповіданні «Фах» Айзека Азімова – взагалі не буде присутня в програмі. Дві авторки – і обидві під грифом «на вибір». Один-єдиний твір – «Останній листок» О. Генрі – який незаперечно проходить тест Бехдель (хоч і там головний герой і «герой» – художник Берман) – з тієї ж причини «вибірковості» теж може виявитися непрочитаним.

Жінка – знову недосяжна Рапунцель-у-вежі, за яку треба боротися, причина чергових проявів героїзму, шляхетності чи інших позитивних і питомо чоловічих якостей.

Фокус «повчальності» на цьому етапі (бо ж це основна функція літератури, чи не так?) – на ефективних міжособистісних стосунках: партнерстві, дружбі, довірі між батьками і дітьми, які допомагають досягти успіху в будь-якій справі. Чудовий меседж – з однією тільки поправкою: всі ці плідні взаємини можливі винятково між персонажами-чоловіками. Пригодницький елемент доповнюється в 7 класі історичними творами Вальтера Скотта, Роберта Льюїса Стівенсона і Васілія Бикова, а ще – довгоочікуваними детективами Едгара По і Артура Конан Дойля. Проте ні конотації відданості васала сюзерену, ні вірність Батьківщині чи високому обов’язку, ні здатність розгадувати хитросплетіння шифрів і таємниці кричущих злочинів, вже не кажучи про особливий зв’язок між батьком і сином – аж ніяк не в’яжуться з образом жінки.

Жінка – знову недосяжна Рапунцель-у-вежі, за яку треба боротися (часом вбиваючи цілком собі достойних лицарів чи витрачаючи купу грошей на десятки метрів червоної тканини), причина чергових проявів героїзму, шляхетності чи інших позитивних і питомо чоловічих якостей. Така і леді Ровена з «Айвенго», і Джулія у «Альпійській баладі», і Ассоль у «Пурпурових вітрилах», та навіть Гелен Стоунер із «Пістрявої стрічки». Жінка пасивна і беззахисна в очікуванні подвигів заради своєї – ще хтозна, чи аж такої важливої персони. А вся її хоч скільки-небудь активна діяльність вичерпується ще однією «дуже жіночою» рисою – жертовністю (яку діти в молодшому віці, на думку авторів програми, ще не здатні оцінити й сприйняти). Саме вона стає ключовою (щоб не сказати – єдиною) рисою і для Делли, персонажки новели «Дари волхвів» – бо чого варте те волосся, коли чоловікові на Різдво нічого подарувати. Та що там, ціла когорта безіменних жінок із балади «Світязь» Міцкевича дружно йде топитися в однойменному озері – бо краще ж загинути, аніж віддатися ворогу. Та і в тому-таки «Айвенго» Ревекка, на противагу класичній «здобудь-мене» персонажці леді Ровени – суцільна жертовність, і в цьому основна її чеснота. Так вчинить будь-яка «правильна» жінка – не пошкодує навіть життя за високі ідеали, (вірність Батьківщині, потрібне вписати), репрезентовані чоловіком. А «неправильна», як примхлива Кунігунда, яка відверто зловживає готовністю померти за себе – отримає свою рукавичку в обличчя від закоханого, але розчарованого лицаря.

Історія Софі, єдиної рішучої і відповідальної персонажки у цілій програмі з зарубіжної літератури для 7 класу (хоч і її єдиним мотивом стає кохання до Хаула), як було вже сказано, ризикує бути не обраною вчителем. І, скоріше за все, таки й не буде – бо найчастіше (як зізнався авторці статті знайомий вчитель зарубіжної літератури) обирається той твір, який є у хрестоматії. І в цьому випадку – яка дивина – це саме «Фах» Азімова.

шкільна програма 8 клас, шкільна програма, письменниці й письменники, відомі поети, Елісон Бехдель, Dykes to Watch Out For, шкільна програма з літератури, вивчення зарубіжної літератури в школі, середня школа, міністерство освіти, сексизм, гендерна рівність, дискримінація, стереотипні уявлення про жінок, інновації в освіті, зміни до програми, образ жінки, шекспір, пушкін, лєрмонтов, світова література, міністерство освіти і науки

8 клас: моя кохана дихає, як люди (спойлер: ні)

Восьмий клас – час суцільної поезії. Після балад про Робіна Гуда та Іллю Муромця героїка цілком може бути сприйнята і спожита восьмикласниками й нелегкостравним гекзаметром – тож починається рік уривками з «Іліади». Без Гелени, яка цілком вкладається в тенденцію «жінка-призвідця нещасть, бід і всього поганого», не обійтися – але, може, дещиця уваги дістанеться й, приміром, Андромасі чи Кассандрі? Коли б не так. Поява Гелени в цьому скороченому варіанті «Іліади» закінчується викраденням спартанської цариці, а далі – суцільні батальні сцени, шляхетність, доблесть, поєдинки і неконтрольований героїзм. Підхоплює героїчно-батально-змагальну «естафету» епос вже з іншого кінця Європи – «Пісня про Роланда», в якій ефірний час єдиної персонажки-жінки, куртуазно-прекрасної Альди, вичерпується…її самогубством після смерті шляхетного лицаря.

У сонетах Франческо Петрарки тема естетизації смерті коханої досягає свого апофеозу. Втім, за цей час восьмикласники точно встигають зрозуміти, що жінка може виглядати куди чеснотливішою, якщо єдине місце, де вона існує – це сонети великого ренесансного поета. Чи не для того, щоби зберегти і примножити цю тенденцію, розгляд творчості Вільяма Шекспіра, цього мегаавторитету не лише для британської і не лише для ренесансної літератури, обмежується чим? – правильно, сонетами і «Ромео і Джульєттою» (напевно, укладачі програми вирішили не обтяжувати восьмикласникам життя ще як мінімум двома мертвими шекспірівськими персонажками – «Гамлета» з програми вилучено).

…восьмикласники точно встигають зрозуміти, що жінка може виглядати куди чеснотливішою, якщо єдине місце, де вона існує – це сонети великого ренесансного поета.

А далі – все та ж героїка і далеко негероїчне місце в ній жінки: муза Дон Кіхота Ламанчського Дульсінея Тобоська, яку у вибраних для прочитання уривках восьмикласники не зустрінуть і разу, карикатурні класицистичні жінки з мольєрівської комедії «Міщанин-шляхтич та «неправильна» жінка-Троянда, через яку раз у раз наражається на смертельну небезпеку маленький, та все ж герой (точніше – принц) Екзюпері. А завершенням літературного року, знову-таки, навряд чи судилося стати повістям «Буба» Барбари Космовської чи «Коли відпочивають янголи» Маріни Аромштам (головні персонажки обох творів – ровесниці читачів-восьмикласників і обидва проходять тест Бехдель на ура, чого не скажеш про жоден інший програмний твір цього сегменту). Вибір, скоріш за все, зупиниться на «Чайці на ім’я Джонатан Лівінгстон» – і те, що обирати починаючи з цього року педагог має разом із учнями, навряд чи щось особливо змінить.

шкільна програма 9 клас, шкільна програма, письменниці й письменники, відомі поети, Елісон Бехдель, Dykes to Watch Out For, шкільна програма з літератури, вивчення зарубіжної літератури в школі, середня школа, міністерство освіти, сексизм, гендерна рівність, дискримінація, стереотипні уявлення про жінок, інновації в освіті, зміни до програми, образ жінки, шекспір, пушкін, лєрмонтов, світова література, міністерство освіти і науки

9 клас: дивна, фатальна, упосліджена

Позитивне, хоча й однобоке потрактування ірраціональної сили, яка раз у раз змушує чоловіків від літератури наражатися на смертельну небезпеку заради жінок, нарешті дає очевидний збій. У дев’ятому класі героїкою вже нікого не вразиш – тому виглядає, що через жінок чоловіки в буквальному сенсі втрачають розум, один за одним роблячи необдумані і нелогічні вчинки (так, наражатися на смертельну небезпеку – один із таких). Допоки цю непоясненну, майже відьмацьку жіночу здатність можна тримати під контролем і використовувати в своїх цілях – все гаразд. Але тут, хлопче, справа така: якщо не впевнений – тримайся краще подалі, бо заберуть у ліс і залоскочуть насмерть (як у «Вільшаному королі» Гьоте) чи ще що гірше. Саме тому і викрадення «героєм нашого часу» Пєчоріним грузинської красуні Бели, і смерть Владіміра Лєнского на дуелі за честь Ольги Ларіної виглядають тепер зовсім не подвигами, а банальними недоречностями.

«Контрольована» жінка – або все той же інструмент впливу чи досягнення мети, або відштовхнута прихильниця чи набридла коханка.

«Контрольована» жінка – або все той же інструмент впливу («а давайте-но видамо за петербурзького ревізора єдину доньку!») чи досягнення мети («графиня де Ресто мені симпатизує – а чи не закрити б її статками свої борги?»), або відштовхнута прихильниця (Татьяна Ларіна для Євгєнія Онєгіна) чи набридла коханка (княжна Мері для Пєчоріна). У таких ролях вони іноді надокучливі зі своїм закоханим ниттям, але цілком безпечні. А варто тільки головному персонажу-чоловікові дати слабину – і починається справжній треш. Світ драм «Пігмаліон» Шоу і «Ляльковий дім» ці ірраціональні фурії перевертають з ніг на голову.

Далі – більше: хіба ж не через знайомство Гая Монтега з вільнодумною Кларисою заварюється вся антиутопія в романі «451 градус за Фаренгейтом»? А хіба не котиться під три чорти життя Олівера Баррета з «Історії одного кохання» через те, що пов’язав життя «не з тією» жінкою? А, точно: останніх двох творів дев’ятикласники, можливо, і не прочитають. І, може, єдиній жінці-авторці в цьому році, Гарпер Лі, таки вдасться потрапити в поле зору підлітків зі своїм детективом «Вбити пересмішника» – хоч і наскрізь чоловічим, проте жінка-дівчинка бодай тут виявляється не фурією, а цілком надійною нараторкою.

шкільна програма 10 клас, шкільна програма, письменниці й письменники, відомі поети, Елісон Бехдель, Dykes to Watch Out For, шкільна програма з літератури, вивчення зарубіжної літератури в школі, середня школа, міністерство освіти, сексизм, гендерна рівність, дискримінація, стереотипні уявлення про жінок, інновації в освіті, зміни до програми, образ жінки, шекспір, пушкін, лєрмонтов, світова література, міністерство освіти і науки

10 клас: соцдетермінізм, you heartless …

Десятий клас – пора серйозних тем і проблем. Ніяких більше казочок, піратських пригод, розмахувань мечами, детективів і тим паче зітхань під балконом прекрасних дам – починається реалізм, соціальний детермінізм і суцільні трагедії «типових героїв у типових обставинах». Відсутність жінок-авторок, очевидно, вмотивована саме їхньою недостатньою компетентністю у всіх цих важливих питаннях – на десятикласників чекає велика проза і нескінченна прозаїчність.

Якщо десятикласники наївно сподіваються, що хоч тут їх чекає якийсь перепочинок від суцільних тяжких доль, якими їх щедро постачає укрліт – вони помиляються.

Якщо десятикласники наївно сподіваються, що хоч тут їх чекає якийсь перепочинок від суцільних тяжких доль, якими їх щедро постачає укрліт – вони помиляються. Галерея нещасних страждальців (і ще більше – страждальниць) тут лише розширюється. Спочатку – персонажами і персонажками Стендаля (знову ж-таки – поки Еліза, пані де Реналь і Матильда де Ла-Моль були тільки сходинками на шляху до перемоги Жульєна Сореля над соцдетермінізмом, все було гаразд, а урвалась ниточка суцільної удачі для персонажа лише тоді, коли він дав волю почуттям). Конотації знайомої до болю з тієї-таки укрліт #самавинності виявляються вже тут. Проте по-справжньому бурхливим цвітом вони розцвітають, коли починається вивчення російських реалістичних романів.

Зарубані «правоімєющім» студентом Раскольніковим дві нещасні старі, Соня Мармєладова з її «жовтим білетом» і все тією ж оскомною жертовністю (бо подолати презумпцію самавинності персонажка може, хіба пожертвувавши життям чи присвятивши його Великій Ідеї – або хоча б чоловікові й родині). Замість галереї жіночих портретів «Війни і миру» – безвольно-пасивна Справжня Жінка Кіті Щєрбацкая і на противагу їй – апофеоз «неправильної» жіночості, Анна Карєніна, яка із глибиною свого падіння перекриває і Наташу Ростову, і Еллен Курагіну, і всіх мертвих, живих і ненароджених толстовських персонажок, разом узятих. І «вишенька на торті» – акторка Сібіл Вейн із «Портрету Доріана Грея», теж закохана, теж використана і відштовхнута, теж самогубиця. І нема, як казав класик, на то ради.

шкільна програма 11 клас, шкільна програма, письменниці й письменники, відомі поети, Елісон Бехдель, Dykes to Watch Out For, шкільна програма з літератури, вивчення зарубіжної літератури в школі, середня школа, міністерство освіти, сексизм, гендерна рівність, дискримінація, стереотипні уявлення про жінок, інновації в освіті, зміни до програми, образ жінки, шекспір, пушкін, лєрмонтов, світова література, міністерство освіти і науки

11 клас: no country for old women

Реалізм і соцдетермінізм закінчуються, а в модерністській літературі (головно – поезії, якою на добрячу третину представлена програма 11 класу) експлуатувати стереотипні риси жіночості якщо й випадає – то далеко не так активно. Лишається хіба понарікати на те, що в основі своїй програма лишається практично незмінною вже добрячий десяток років. Кафка – лише «Перевтілення» (причому для програми як так званого «рівня стандарту», так і академічного рівня), Джойс – лише «Джакомо Джойс» із цією розтриклятою парасолькою, яку чомусь обов’язково треба любити, Гемінгвей – все той же «Старий і море», Камю – все та ж «Чума», Маркес – так-так, «Стариган з крилами», бо нічого ученицям і учням в одинадцятому класі сушити собі голови підраховуванням Ребек і Амарант (не кажучи вже про заглиблення в їхню психологію). Це не хочеться ніяк коментувати навіть із не заангажованої в жіночу проблематику точки зору, а якщо вже ангажуватися – то вердикт невблаганний: жінкам тут не місце, а якщо вони тут є – то краще б їх не було, настільки шаблонізовані і пласкі тут їхні образи. Булгаковська Маргарита не надто міняє загальне тло – та і однаково заслужила вона не світло, а спокій, побувши один вечір королевою на балу в Сатани і отримавши пораду ніколи нічого не просити.

Жінкам тут не місце, а якщо вони тут є – то краще б їх не було, настільки шаблонізовані і пласкі тут їхні образи.

Навіть із багатющого на яскравих персонажок і персонажів європейського модернізму, шкільна програма 11 класу примудряється дистилювати хіба формальні поетичні прийоми – і, наскільки це лише було можливо, все ту ж повчальність. Бо основна функція літератури – повчати. Бо що ти там знаєш у свої сімнадцять. Бо…ой, знаєш що, вчи математику і будеш цим, як їх там, айтішником.


Під час формування вибірки бралися до уваги не лише головні персонажки, а й усі ті, які так чи так впливали на розвиток сюжету. А для того, щоби цю вибірку скласти, авторка користувалась актуальними текстами шкільних програм (зі змінами та доповненнями), розміщеними на сайті МОН.
Знайти ілюстрації до цієї статті у кращій якості можна за цим посиланням.

Ірина Ніколайчук
Ірина Ніколайчук

літературознавиця

TAGS: , , , , , , , ,

Прокоментувати...

Залиште коментар першим!