Цифрове дитинство, або Чому «аборигени» навчаються по-іншому?

Цифрове дитинство, Чому "аборигени" навчаються по-іншому, освіта, медіа, сучасні гаджети, освіта, реформи в освіті, навчання, digital natives, digital immigrants, цифрова культура, діти, нове покоління дітей

source: Leon Edler

Моїй старшій донечці 4 роки. Нас із нею розділяє не лише 20 з гаком років життєвого досвіду, а й той факт, що вона народилася у зовсім інший час, вже після того, як відбулася цифрова революція і змінила цей світ раз і назавжди. Таких як я називають «цифровими іммігрантами», таких як вона — «цифровими аборигенами». Для неї комп’ютер, мобільний телефон та інтернет — знайомі з пелюшок. І хоч вона поки не веде самостійного життя онлайн, проте вже змалку звикає отримувати та сприймати інформацію, спілкуватися, вчитися та самовиражатися зовсім не так, як це колись малою робила я.

Дослідники із США підрахували, що станом на 2015 рік американські діти віком 8-13 років у середньому проводили з медіа пристроями від 6 до 9 годин щодня (не враховуючи час на уроки чи навчання). При цьому, близько 40% цього часу витрачалося на пасивне сприйняття інформації (музика, відео, читання), а більша частка — на спілкування, інтерактивне споживання інформації (ігри, пошук) та творення власного контенту (малюнків, музики, відео програм, текстів). Абсолютна більшість дітей з цього дослідження має у розпорядженні власний планшет та/або смартфон, що дозволяє брати цифрові технології з собою усюди і повсякчас. І хоча в Україні, припускаю, ці цифри поки що менші, наші діти та підлітки звикають до «цифрового життя» вже зараз.

Цифрове дитинство, Чому "аборигени" навчаються по-іншому, освіта, медіа, сучасні гаджети, освіта, реформи в освіті, навчання, digital natives, digital immigrants, цифрова культура, діти, нове покоління дітей

source: Leon Edler

Терміни «digital natives» та «digital immigrants» уперше прозвучали у 2001 році, коли американський експерт з питань освіти Марк Пренскі написав статтю про особливості сучасних учнів та студентів. Використовуючи метафору «аборигенів» та «іммігрантів», він намагався пояснити, що різниця між нашими поколіннями — величезна. «Ми ніби говоримо різними мовами — «застарілою дореволюційною» і «сучасною цифровою», — пояснював він. Вже тоді, 15 років тому пан Пренскі закликав до змін у традиційній системі навчання, щоби адаптувати її до потреб та звичок нових, «цифрових» дітей та підлітків.

Як зазначає Марк Пренксі, теперішні учні, «цифрові аборигени», вже не хочуть пасивно сидіти і чекати, поки вчитель «цифровий іммігрант» повільно, логічно і послідовно буде передавати їм свої знання. Вони погано сприймають сухі лекції, інформацію у текстовому вигляді. Їх не мотивують оцінки чи той факт, що “цей предмет входить в список обов’язкових до вивчення”. Новому поколінню дітей та підлітків хочеться інтерактивності та багатозадачності (до якої вони звикли у щоденному спілкуванні), швидкого отримання інформації (і не з одного підручника, а багатьох медіа джерел), вони люблять наочні картинки, короткі відео «по суті» (а не довгі тексти). «Цифрові аборигени» прагнуть навчатися разом з іншими, обмінюватися досвідом, втілювати спільні проекти (натомість традиційний підхід здебільшого пропонував індивідуальну роботу). Вони цінують речі, які можна відразу спробувати на практиці і значно гірше сприймають суху теорію, відірвану від сучасного життя.

І з одного боку, процес змін вже пішов. Упродовж останніх 15 років революція у навчанні активно обговорюється у всьому світі. Найпопулярніша TED-доповідь усіх часів — якраз на цю тему. Щороку видається і перекладається (у тому числі й українською мовою) немало книг про сучасні підходи до освіти. Пропонуються нові формати книжок на заміну традиційним підручникам. Проводяться дослідження, створюються експериментальні навчальні заклади, реформуються системи освіти на рівні держав. Навіть в Україні помітні деякі законодавчі зрушення у правильному напрямку.

Цифрове дитинство, Чому "аборигени" навчаються по-іншому, освіта, медіа, сучасні гаджети, освіта, реформи в освіті, навчання, digital natives, digital immigrants, цифрова культура, діти, нове покоління дітей

source: Leon Edler

Водночас, складається враження, що багато з нас, батьків, вчителів, викладачів, не до кінця усвідомлюють унікальності ситуації, яка склалась. Не бачать, наскільки суттєвою є відмінність у світосприйнятті та потребах поколінь «до» і «після», і, свідомо чи несвідомо, гальмує зміни, надаючи перевагу старому, знайомому з власного досвіду, способу навчання. Багатьох дітей, як і 20 років тому змушують «зубрити”» інформацію, вчитися заради оцінки, сприймати знання у форматі, який їм банально не підходить.

Хочу я того, чи ні, мої діти є «аборигенами» цього цифрового світу. Які б обмеження я не захотіла для них вигадати, як би не контролювала їхній час в Інтернеті. Соціальні мережі, ігри, глобальна павутина знань, онлайн курси, відео-огляди, блоги — усе це, рано чи пізно, стане частиною їхньої реальності. І складність для мене, як мами — не лише встигати за тим, що відбувається у цифровому світі, а й приймати той об’єктивний факт, що мої малі “аборигени” багато в чому відмінні (не кращі, не гірші, а просто інакші) від мене.

Революція у навчанні — актуальна, як ніколи. І, на мою думку, вона повинна відбутися не тільки у дитсадках, школах та університетах, а й, передовсім, у головах батьків — «цифрових іммігрантів»…

Христя Слободян
Христя Слободян

блогерка, розробниця дитячих мобільних ігор