Роальд Дал: хвороба як джерело натхнення

Роальд Дал: хвороба як джерело творчості, roald dahl, Storyteller: The Authorized Biography of Roald Dahl, креативність, творчість, дитячі письменники, філософія

photo: Ronald Dumont

Знайти щось хороше можна у всьому, навіть у страшному, трагічному й сумному. Приміром, у хворобі. Принаймні, саме у цьому переконує авторка популярного блогу BrainPickings Марія Попова та Роальд Дал — один із найвідоміших і найкращих дитячих письменників минулого століття.

_______

Мої щоденні ритми читання і письма останнім часом зійшли з рейок через тимчасове, але гостре захворювання, що зупинило, безцеремонно і без вибачень, музику, під яку розум і матерія переплітаються в інтимному танго. Вже вдруге у моєму дорослому житті – першим був епізод із харчовим отруєнням – я відчутно усвідомив, як тіло і мозок діють спільно в тому, що ми називаємо буттям. Крайня фізична слабкість якось перемкнула «асоціативні стежки», на яких ґрунтується плідне мислення, і моя картка в бібліотеку власного розуму була нещадно відкликана, і все ж мені дарували доступ до цілковито нової Terra Incognita розуму, Країни чудес фрагментарних ідей і непрямих відблисків Правди. Потім, коли одужання викинуло мене з розумової імли, повернувши до моєї простої базисної когнітивної функції (я не відчував нічого дивного) – щойно я відновила читання, все спалахнуло феєрверками зв’язків і освітило асоціативні стежки в усіх напрямках. Це було так, ніби хвороба катапультувала мене на більш високий рівень, який Оскар Уайльд назвав «темпераментом сприйнятливості.»

Цей досвід, звичайно, не рідкісний – як і тенденція ставитися до хвороби як до абстракції, поки вона не вразить конкретність нашого тіла-розуму, як і відчуття, що після фізичного і розумового виснаження наші інтелектуальні та творчі здібності не просто оновлюються, а й покращуються. Але ніхто не сформулював цей дивний компроміс майстерніше, ніж мій улюблений британський автор дитячих книжок, романів та коротких оповідань Роальд Дал.

Я сумніваюся, що написав би хоч рядок … якби не незначна трагедія, що неначебто вибила мій розум із колії.

У 1954 році Роальд Дал вирушив на Ямайку зі своїм другом і наставником Чарльзом Маршем – техаським видавцем, який для Дала був беззаперечним авторитетом і моделлю так званої «геріатричної дитини», якою сам автор згодом став. На Ямайці Mарш захворів на церебральну малярію від укусу комара і переніс серію невеликих інсультів, які сильно пошкодили його здатність говорити та рухатися. Коли Дал повернувся до Нью-Йорку, Марш був занадто слабким, щоби покинути Ямайку, тож Дал він вирішив підняти настрій свого наставника чудовим співчутливим листом підтримки.

У цьому листі Дал, який сам ледве вижив у авіакатастрофі тринадцять років тому, працюючи пілотом винищувача у військово-повітряних силах Великобританії, розмірковує про те, як боротьба із виснажливим хронічним болем стала трампліном для його кар’єри письменника:

Я просто хочу сказати тобі таке: я справжній фахівець із нездужання. А ти — ні. Навіть після того, як ти встанеш і одужаєш, ти все одно будеш тільки аматором у цій грі у порівнянні з нами, професіоналами. Адже, як і будь-якій іншій справі, або будь-якій незвичайній професії, цьому дуже важко навчитися. Але, знаєш, я переконаний, що це має свої переваги – у всякому разі, для когось на зразок мене.

Роальд Дал: хвороба як джерело творчості, roald dahl, Storyteller: The Authorized Biography of Roald Dahl, креативність, творчість, дитячі письменники, філософія

Я сумніваюся, що написав би хоч рядок, або мав би можливість написати рядок, якби не незначна трагедія, що неначебто вибила мій розум із колії. Ти, звичайно, вже був філософом, перш ніж захворіти. Тож я передбачаю, що ти станеш подвійним філософом, а то і суперфілософом після того, як все це закінчиться. Я став крихітним, дрібним філософом із нічого, тож, зрозуміло, що від класичного філософа ти будеш еволюціонувати до суперфілософа.
Ось що я маю на увазі. Я певен, що тяжка хвороба – це гарна річ для розуму. Вона завжди того варта згодом. Є в ній щось від йоги з її самодисципліною і жахами. І це одна з небагатьох подій, яку ти досі ніколи не переживав. Тож прийми мою точку зору і просто будь вдячним, що вона [хвороба – пер.] з’явилася. І якщо по собі вона лишить тебе із болем чи незначною мірою позбавить тебе, як і мене, працездатності, це не матиме ніякого значення; принаймні, ні для кого, крім тебе самого. А як ти добре мене навчив, єдина неважлива людина – це ти сам.

Чи апелювала остання ремарка Дала до ідеї про те, що індивід – це ілюзія, яку приблизно тоді ж почав популяризувати Алан Воттс і яку досі відстоюють деякі сучасні великі мислителі, незрозуміло, – але, безумовно, це поняття було цілком у дусі того часу.

Роальд Дал: хвороба як джерело творчості, roald dahl, Storyteller: The Authorized Biography of Roald Dahl, креативність, творчість, дитячі письменники, філософія

Увесь лист та значно більше геніальних і проникливих думок Роальда Дала можна знайти у книзі Дональда Старрока «Оповідач» (Storyteller: The Authorized Biography of Roald Dahl, 2011) — надзвичайно захопливій хроніці життя Дала, що розповідає про авантюрну молодість письменника, і про його військовий досвід льотчика-винищувача (завдяки якому він вигадав своїх гремлінів), і про створення Віллі Вонки, і про те, що було згодом.

Джерело: BrainPickings

Валентина Майтайдленд
Валентина Майтайдленд

авторка перекладу

TAGS: , , ,

Прокоментувати...

Залиште коментар першим!