Читання книжок-картинок — дитяча забавка?

читаймодітямуголос, читання вголос, спільне читання, книжка-картинка, що читати дітям, як читати дітям, англійська література, Майкл Роузен, Идем ловить медведя, read aloud, picturebooks, reading with children, Michael Rosen, children's reading, children's literacy

Відомий дитячий письменник і палкий прибічник читання вголос Майкл Роузен поділився міркуваннями щодо книжок-картинок і спільного читання разом із дітьми. У межах проекту #читаймодітямуголос, Букмоль переклала цей його допис у блозі, а оригінал можна прочитати тут.

_______

Я чимало думав, говорив і писав про ту дуже природну річ, яка відбувається, коли ви сідаєте поряд із дитиною і читаєте їй чи йому книжку. У цей час дитина, наділена слухом і зором, чутиме слова, які ви вимовляєте, і бачитиме малюнки. Та зображення ніколи не утворюють «однакової» історії. Малюнки насправді не «ілюструють» слова – вони розповідають історію чи історії, тісно пов’язані зі словами, які дитина слухає. Тож дитина намагатиметься відчитати або відчитуватиме ілюстрації одночасно намагаючись зрозуміти слова.

Це означає, що складні геометричні фігури, трикутники та лінії поєднуватимуть її розуміння ілюстрацій із розумінням того, як слова стосуються малюнків, а малюнки — слів. І це завжди – процес, він ніколи не буває статичним.

Те, що ви бачите на одній сторінці, відрізнятиметься від того, що ви побачите на наступній. Кожна наступна «розгортка» відрізнятиметься від попередньої. В історії, байдуже, чи це художня література чи нон-фікшн, сторінку, яка перед вами просто зараз, сполучають із попередньою безліч ниточок. Якщо ви згодом перечитаєте книжку, ці ниточки сполучатимуться як у прямому, так і зворотньому напрямку, бо ви вже знатимете, що трапиться у книжці далі.

читаймодітямуголос, читання вголос, спільне читання, книжка-картинка, що читати дітям, як читати дітям, англійська література, Майкл Роузен, Идем ловить медведя, read aloud, picturebooks, reading with children, Michael Rosen, children's reading, children's literacy

На додачу до цього, художники і дизайнери урізноманітнюють сторінки, створюючи читацькі сподівання, руйнуючи їх завдяки варіаціям слів, ритму ілюстрацій, зміни кольорів, тим, скільки зображень міститься на сторінці, як їх розташовано, тощо. Персонажі, деталі, пейзажі можуть з’являтися та зникати, змінюватися один чи кілька разів протягом книжки і жодна з цих змін не вирине у тексті.

І з усім цим дитині необхідно дати раду. Щоби «зрозуміти» книжку, полюбити її, отримати задоволення від читання, дитині необхідно розібратися, як усі ці компоненти пов’язані між собою. Те саме стосується решти її життя.

Тобто книжка мусить мати стосунок до об’єктивної реальності та мов(и), з якими дитина має справу щодня. Ймовірно книжка також матиме зв’язок із іншими книжками та телевізійними, кіно-, відео- та іншими «текстами». Саме застосовуючи всі ці досвіди, дитина інтерпретуватиме текст історії: вертаючись до «мертвих» нерухомих сторінок книжки, власних спогадів і знання мови, порівнюючи їх із «живими» речами довкола.

читаймодітямуголос, читання вголос, спільне читання, книжка-картинка, що читати дітям, як читати дітям, англійська література, Майкл Роузен, Идем ловить медведя, read aloud, picturebooks, reading with children, Michael Rosen, children's reading, children's literacy

Для деяких дітей таке тлумачення – звична річ, для інших – нечаста оказія.

І цьому є вагомі соціальні та політичні пояснення. Надзвичайні зусилля нині докладають до того, щоби нагод для такого тлумачення люди мали щонайменше. Бібліотеки зачиняють. Початкова школа дедалі більше вчить «декодувати» і дедалі менше призвичаює читати, перечитувати, а отже стимулювати таку інтерпретаційну «роботу» (чи «дозвілля»). Сьогоднішні мульти-мільярдні медіа-індустрії, телебачення, планшети, відео, 24 година на добу кричать «Дивися сюди!». Звичайно, не мені казати, що все це – беззмістовне чи шкідливе сміття, але та складна інтеракція, що відбувається під час читання і яку я щойно описав, у випадку цих медіа – майже непомітна чи й непотрібна.

читаймодітямуголос, читання вголос, спільне читання, книжка-картинка, що читати дітям, як читати дітям, англійська література, Майкл Роузен, Идем ловить медведя, read aloud, picturebooks, reading with children, Michael Rosen, children's reading, children's literacy

Люди питають, чому деякі 4-5-річні діти «готові до школи». З одного боку це може значити, що дитина вміє тримати виделку і ніж та знає всі звуки. Якщо ж подивитися з іншого боку, це може значити, що дитина має доступ до шкільних знань і більш абстрактного мислення, байдуже, чи йдеться про математику, науку, гуманітарні науки або знову ж таки літературу та мови.

Спільне читання книжок-картинок не видається чимось, що може підготувати дитину до вивчення всіх вище зазначених предметів. Я не стверджую, що воно на це здатне. Для того, щоби мати змогу впоратися з «роботою» («задоволенням») тлумачення звуків та малюнків у книжці-картинці, дитина має застосовувати низку інтерпретаційних і міркувальних стратегій. Це – неабияка здібність (називайте її «конвертовною» навичкою, якщо хочете), яку можна застосовувати і розвивати протягом усього життя.

Усе це вище надзвичайно складно пояснити освітянам. І ще скалдніше переконати їх у тому, що ця навичка необхідна.

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©