Дорослі стереотипи про дітей

діти, янголята, дитинство, стереотипи, ейджизм, батьківство, піклування про дитину, хороші батьки, реклама про дітей, соціальна реклама, виховання, ейджизм, едалтизм, дискримінація дітей, права дитини

Illustration: LA Johnson

Що означає бути дитиною? Як діти повинні виглядати? Що вони можуть, а що не можуть робити? Чого від них очікувати, а чого ні? Часто відповіді на ці питання ми, дорослі, схильні ніколи й ні за яких умов не ставити під сумнів. Щоразу, як мова заходить про дітей, ми оперуємо поняттями “нормальності” й “природності” та забуваємо, що сам концепт дитинства є усього-на-всього соціальним конструктом, який знову й знову творить кожне суспільство.

Великою мірою, поняття дитинства є соціальним конструктом, який знову і знову творить кожне суспільство і покоління. А діти, через властиву юності піддатливість, здатні ставати такими, якими їх хочуть бачити батьки і суспільство у ту чи іншу історичну епоху.
Карін Калверт, Children in the House: The Material Culture of Early Childhood, 1600-1900

Так уже склалося, що наші уявлення про те, як влаштовано світ, нам зручніше вважати самоочевидними й істиними. Утім, Букмоль полюбляє час до часу ставити своїх читачів у незручне становище. Тож сьогодні пропонуємо до вашої уваги незвичну добірку найпопулярніших «дорослих» стереотипів про дітей.

Діти — це не такі (недо-дорослі)

Почнімо з ейджизму — з найменш дослідженої і, водночас, найпопулярнішої форми дискрімінації. Як не крути, але у нашому світі бути дитиною — це бути (апріорно!) не-таким: не-зрілим, не-розумним, не-спроможним… Байдуже, якого кольору твоя шкіра, якої ти статі та якого статку твої батьки — тебе роками не сприйматимуть серйозно (Мама й тато знають краще; Та що ти там розумієш?), з тобою сюсюкатимуться, панькатимуться, обмежуватимуть твої права (Тобі не можна, ти ще замалий/а; От виростеш і сам обиратимеш…) і дискримінуватимуть за першої ліпшої нагоди. І всім байдуже, що у багатьох західних суспільствах і культурах в основі цієї дискримінації лежатиме банальна здатність бути гвинтиком капіталістичної машини ходити на роботу (Роберт Батлер). Адже, на відміну від расизму та багатьох інших форм дискримінації, ейджизм дарує тобі чудову можливість вирости і стати тим, хто дискримінує. І, швидше за все, ти неодмінно скористаєшся цією можливістю, щойно у крамницях тобі почнуть продавати алкоголь та цигарки.

Діти — невинні янголятка

Образ невинної дитяти-янголяти можна вважати одним з найживучіших та найшкідливіших привидів старого й доброго Романтизму. І, поки смартфони стають тоншими, а штучні інтелекти — розумнішими, реклама, кіно, популярна культура та, звісно ж, література продовжуть активно відтворювати цей двохсотлітній стереотип, аби зіграти на почуттях батьків та продати їм свої «товари».

Діти дуже вразливі

Оскільки діти маленькі, невинні й ні на що не здатні, їх потрібно від усього вберігати, відгороджувати та ні за яких умов не відпускати від себе ні на крок (helicopter parenting). Бо без дорослих діти не можуть ні шнурівок зав’язати, ні їстоньки приготувати. Вони створені для того, аби їх захищали. Бажано до самої старості. Ваша гіперопіка обмежує свободу дитини? Органи влади/корпорації використовують цей стереотип, щоби продавати вам послуги й товари, спонукати стати війсковим/військовою та маніпулювати вами в інші способи? Байдуже.

У дітей не буває проблем

Які ж проблеми у такому віці? Це у дорослих — у них рахунки, кредити, квартплати, війни й кризи, а діти живуть в іншому світі, де самі веселки, феї та єдинороги. Діти не вміють сумувати, боятися і хвилюватися. Гендерні питання, проблема ідентифікації, екзистенційні дилеми — усе це приходить до людини разом з паспортом. 

Неслухняно-шкідлива та вередлива дитина

Оскільки Дитина не є повноцінною Людиною, вона перебуває під абсолютною владою Дорослих. «Правильна» дитина в усьому слухається своїх Дорослих, а «неправильна» вередує і шкодить. І робить це зовсім не тому, що її поставили у жорсткі рамки, а тому, що прагне зіпсувати батькам настрій. Бо тільки дорослі можуть дозволити собі мати поганий настрій, не піти на роботу, лягти спати пізніше, не завжди дотримуватися дієти, піти розважитися, не спілкуватися з людьми, які не викликають бажання комунікувати з ними, не одягати одяг, який не подобається, не займатися танцями тощо.

Загадкові діти

Діти не завжди використовують слова, щоби виразити власні емоції, тому для того, щоби їх зрозуміти, потрібно докладати неабияких зусиль. Утім, значно легше вважати дітей загадковими й ірраціональними створіннями, вчинки яких незрозумілі для нормальних людей. Не дарма ж популярна культура так полюбляє містичних дітей.

_______

Безперечно, згадані нами стереотипи — лише верхівка велетенського айсберга, що заважає вільному плаванню як дітей, так і батьків. До того ж, крім ейджистських стереотипів, існує ще ґендерна, расова, етнічна та багато інших форм дискримінацій, якими рясніє популярна культура в Україні та багатьох інших країнах світу. І, хоча для появи частини зазначених стереотипів були серйозні підстави, як-то бажання батьків гарантувати щасливе життя для своєї дитини,  Букмоль радить уникати їх.

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©