Іра Комаренець: за кожною прочитаною сторінкою має слідувати запитання

Oliver Jeffers, Lost and Found, The Incredible Book Eating Boy, Олівер Джефферс, надзвичайний хлопчик-книгожер, як намалювати пінгвіна, дорога додому, найкращі ілюстратори, уроки малювання, читаки, київ для дітей, куди піти у вихідні з дітьми, що почитати разо з дитино, українські казки, на станіславського, на станиславского, кіно, букмоль, хармс, благодійний магазин ласка, благодійність, волонтерський проект, що читати дітям, читання вголос, дорослі читають дітям, діти розважаються, на станіславськогоТриває шостий тиждень конкурсу-флешмобу #‎ячитаюдітям, а ми продовжуємо розповідати, як, чому і навіщо читаємо дітям вголос. Сьогодні про свій досвід сторітелінгу розповідає Ірина Комаренець.

Скільки ти вже читаєш дітям?

Більш-менш постійно я читаю дітям уголос вже трохи більше року, хоча перші спроби були значно раніше. Пам’ятаю, на презентації “Букмолі” в Мистецькому Арсеналі ми з Лізою читали спільний переклад«Де живуть диковиська» Моріса Сендака. Дітей по-справжньому захопила ця історія — і через це я певною мірою почувалася акторкою, якій вдалося захопити аудиторію свого маленького театру…

Найбільшим відкриттям того дня, яке підтвердили усі наші наступні читання, було те, наскільки легко зацікавити дітей розповіддю, захопити їхню увагу. Навіть у сучасну цифрову епоху. І ще легше її втратити. Це, мабуть, основний секрет читання дітям.

ірина комаренець, букмоль, що читати дітям, як читати дітям, дитячі казки, читання вголос, як привчити дітей читати

Чи є якісь секрети й правила читання дітям?

Не можна розслаблятися, вважаючи, що слухачі вже зацікавилися історією і тихенько слухатимуть її до кінця. Часто дітям нудно слухати книжки через брак інтерактивності, відсутність зворотнього зв’язку. За кожною прочитаною сторінкою має слідувати запитання: від банальних “а де сховалася зебра?” і “скільки тут поросят?” до екзистенційних “а як би ви вчинили?” та “що трапиться далі?”.

Чи бувало так, що дітям було не цікаво слухати книжку? Що тоді робила?

Іноді дітям не цікаво слухати книжку тому, що вона задовга. У такому разі найпростіше рішення — це переказати текст, розглядаючи разом ілюстрації, чи навіть спробувати з’ясувати, що відбувається, виключно за самими малюнками.

ірина комаренець, букмоль, що читати дітям, як читати дітям, дитячі казки, читання вголос, як привчити дітей читати

Для читання вголос найкраще обирати книжки з повторюваними фрагментами. Наприклад, “Правдива історія про трьох поросят” Джона С’єжки та Лейна Сміта (також у нашому перекладі) користується незмінною популярністю серед малечі завдяки тому, що вони можуть разом з Вовком гукати: “По-ро-ся-тко! По-ро-ся-тко!” Спрацьовує на ура! Я також обожнюю читати з дітьми книжку-картинку Пітера Брауна “Пан Тигр дичавіє”. У ній є все — складна “серйозна” проблематика, ідеальне поєднання вербального і візуального рівнів, безліч красивих продуманих деталей. До речі, ми скоро знову її читатимемо.

Які взагалі складні моменти бувають?

Труднощі у голосних читаннях завжди ті самі: спершу неймовірно складно розворушити дітей, потім неможливо їх заспокоїти. Потрібно розуміти, що діти не можуть всидіти на своїх місцях, їх тягне підсунутися ближче, роздивитися усе краще, вилізти на руки-шию-голову… Тому без галасу і гармидеру не обходиться. І це чудово!

Чи траплялися якісь смішні ситуації?

Постійно! Нещодавно хлопчик на Kyiv Mini Maker Fair незграбно розфарбовував коробко-машино-ракету, доки мама не попросила перекласти йому пензлика у ліву ручку: малий виявився шульгою. Далі малювання пішло значно краще. Ось така слухняна дитина.

ірина комаренець, букмоль, що читати дітям, як читати дітям, дитячі казки, читання вголос, як привчити дітей читати

Я неймовірно ціную відчуття потрібності, важливості того, що ми робимо, яке з’являється під час роботи з дітьми.

Що тобі найбільше подобається у читанні дітям?

Я маю улюблені Букмольні читацькі ритуали: знайомство і привітання. Це коли ми представляємося та тиснемо руки аж двома способами. Таким чином ми на психологічному та символічному рівні утворюємо власне коло читачів і слухачів. Хоча без усіх подальших складових — читання книжки, її оцінки, обговорення та врешті створення маленьких дивовиж маленькими руками — не можливо уявити вдалий сторі-тайм.

Я неймовірно ціную відчуття потрібності, важливості того, що ми робимо, яке з’являється під час роботи з дітьми. Часом воно походить від коментарів і слів вдячності мам і тат, діти яких люблять читати, але не мають однодумців. Але зазвичай це самі діти, які дякують за майстер-клас чи притягують ще одну книжку, аби ми їм почитали. І ми читаємо.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль