Ліза Гречанюк: найголовніше, щоб читання або слухання приносило задоволення

ліза гречанюк, букмоль, що читати дітям, як читати дітям, дитячі казки, читання вголос, як привчити дітей читати

Поки триває конкурс-флешмоб  #‎ячитаюдітям, ми вирішили розповісти, чим читання дітям є для нас. Першою про свій досвід розповідає Ліза Гречанюк.

Скільки ти вже читаєш дітям?

Загалом близько 4 років, зате більш-менш регулярно – проводила одне, часом два, читання щотижня.

Чи є якісь секрети і правила читання дітям?

Гадаю, якщо й існують, то в кожного, хто читає дітям, – власні. Я намагалася, хоч іноді це напрочуд складно, читати разом із дітьми: направду цікавитися їхніми враженнями і думками про книжку – питати, слухати й залучати, проводити паралелі з нашими досвідами. Особливо коли читаєш щось із улюбленого, буває непросто лишатися відкритою до нових інтерпретацій – ставитися до дітей як компетентних читачів.

ліза гречанюк, букмоль, що читати дітям, як читати дітям, дитячі казки, читання вголос, як привчити дітей читати

Чи бувало так, що дітям було не цікаво слухати книжку? Що тоді робила? Чи траплялися якісь смішні ситуації? Які взагалі складні моменти бувають?

Авжеж! Наш настрій, місце, атмосфера, час – усі ці фактори мають вплив, і часом навіть найзахопливіша книжка може видатися нудною. У такі моменти, якщо бачила, що мої спроби привернути увагу і зацікавити зазнають невдачі, намагалася швидше дочитати і взятися до запланованого майстер-класу. Бо читаємо не заради «знань», тож найголовніше, щоб читання або слухання приносило задоволення. Навіть якщо дитина згодом не зможе нічого пригадати про конкретну книжку, та пам’ятатиме, що добре провела час і пов’язуватиме читання з чимось приємним, – це вже невеличка перемога.

…читаємо не заради «знань», тож найголовніше, щоб читання або слухання приносило задоволення. Навіть якщо дитина згодом не зможе нічого пригадати про конкретну книжку, та пам’ятатиме, що добре провела час і пов’язуватиме читання з чимось приємним, – це вже невеличка перемога.

Звичайно і смішних моментів було вдосталь. Досі пригадую, що перші читання альтернативної історії про Трьох Поросят, не викликали такого ентузіазму, який незмінно викликає ця книжка в мене, і не надто спонукали переосмислити добро і зло. Натомість читання найзвичайнісінькішої версії Червоної Шапочки спровокувало геть неочікувану реакцію, навіть виправдальну акцію Лихого Вовка: діти зійшлися на тому, що потяг до м’яса – геть не Вовкова провина, він – хижак від природи, тож і звинувачувати Вовка у невиправній кровожерності не годиться.

Часом складно відшукати контакт з аудиторією. Іноді книжка просто «не звучить»: на папері слова вкладаються в елегантні речення і чудово пасують одне до одного, та коли читаєш уголос, з тієї чи іншої причини гармонія кудись зникає. Ну і трапляються, звичайно, дуже несподівані реакції і питання читачів, на які, відповідно, треба реагувати – і це дає таке незручне, та необхідне усвідомлення того, що ми не отримуємо дорослість у комплекті з брошуркою відповідей на всі запитання світу.    

ліза гречанюк, букмоль, що читати дітям, як читати дітям, дитячі казки, читання вголос, як привчити дітей читати

Що тобі найбільше подобається у читанні дітям?

Хоча література, цілком справедливо, – один із найбільш індивідуальних для сприйняття видів мистецтва, соціальне читання, як на мене має свій шарм. Дитячі читацькі клуби, як букмольний, суспільство ще «приймає». Натомість дорослі читають вголос одне одному чи слухають історії значно рідше, ніж діти – це сприймають як щось «несерйозне», «несолідне», «гаяння часу». Але ж ми тільки те й робимо, що розповідаємо одне одному історії – то чому б не робити це з комфортом і в добрій компанії?   

Яка твоя найулюбленіша книжка для читання?

Гм, мабуть, коли вже треба вибрати одну, скажу «Правдива історія про Трьох Поросят». Принаймні мені як тому, хто читає, вона дуже до вподоби. Лейн і Сьєжка, власне, зробили всю роботу – ілюстрації і текст розкішно-дотепні, мені лишається тільки озвучити. Втім, це стосується чи не кожної доброї (і справжньої) книжки-картинки на відміну від зачитування уривків із оповідань або довших текстів. Динамічність, співіснування слів і малюнків, простір для домірковування, домальовування – все це робить книжки-картинки ідеальними для читання вголос.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль