Ні туди й ні сюди: 5 книжок про середню школу

 середня школа, том гейтс, лізка мармизко, хлопчики танцюють брейк, антон та інші нещастя, що читати школярам, книжки про середню школу, кохання, дитяча література

Illustration: Olimpia Zagnoli

Класична вітчизняна педагогіка схожа на вимогливу, але необачну жінку. Вона бачила мільйони відмінників, хуліганів та ізгоїв, однак продовжує конструювати у своїй уяві образ одного єдиного ідеального учня. Проте незручна правда полягає у тому, що ідеальний учень – це радше міфічна істота, а переважна більшість дітей ставляться до школи, м’яко кажучи, прохолодно, і цей факт вже давно перетворився у кліше. Лише погляньте, як популярна культура «експлуатує» образ школяра, що має виживати. Ані суперпопулярній трилогії про Людину-Павука Сема Реймі, ані естецько-депресивній стрічці «Відчуження» (також відомій як «Учитель на заміну») Тоні Кая не цікавий персонаж, якому «впирає» шкільна освіта та шкільне середовище.

Герої цієї добірки по-різному відчувають себе у шкільному світі, різні автори по-різному його репрезентують – домінативно або опосередковано. Тож пропоную поговорити про літературу, де так чи інакше відтворена атмосфера середньої школи, і розглянути, які теми вона порушує та якою мовою до нас промовляє.

 середня школа, том гейтс, лізка мармизко, хлопчики танцюють брейк, антон та інші нещастя, що читати школярам, книжки про середню школу, кохання, дитяча література

Середня школа: найгірші роки мого життя, Джеймс Паттерсон, Кріс Таббетс

«Середня школа: найгірші роки мого життя» – перша частина цілої серії про середню школу, що розпочалась 2011 року. Власне, це та книжка, яка продовжує традицію шкільного невдахи. Головний герой – Рейф Хачадорян щойно перейшов до середньої школи: у нього немає друзів, його оцінки могли би бути кращими, дівчина його мрії могла би звертати на нього більше уваги, а мати могла би не жити з чоловіком-утриманцем. Однак у житті Рейфа все навпаки, а тому він вирішує порушувати усі шкільні правила, щоби хоч якось звеселити новий навчальний рік. Отож разом зі своїм другом Лео він вигадує своєрідний акт ініціації «Операцію Р.Е.Й.Ф.», головна мета якої – порушити всі можливі правила, заробити якомога більше очок і значно зіпсувати карму.

Зав’язка обіцяє цікавий розвиток сюжету, проте від початку насторожує загравання до читача, що лунає просто з обкладинки: «Цілком можливо, ти реготатимеш до сліз на кожній сторінці». Далі панібратський тон підтримує і головний герой Рейф, від імені якого ведеться оповідь, щоб і зблизитись, і викликати у нас співчуття. Та, на жаль, це не справляє бажаного ефекту, адже пряме звертання не завжди зближує, а може навіть дратувати.

Окрім того більшість епізодів, які мали би бути дотепними, виглядають вимушеними та натягнутими, а відтак комедія перетворюється на трагедію. Вчинки головного героя не завжди вмотивовані, його словам не завжди віриш, його витівки не здаються смішними (хіба якщо вас тішить ідея біганини по школі у спідній білизні – welcome). І на диво, найцікавішим персонажем стає персонаж епізодичний – Лео, друг Рейфа. Саме його особистість щоразу розкривається по-новому і по-суті саме він, а не псевдокумедні витівки головного героя, і тримає головну інтригу твору.


Джеймс Паттерсон, Кріс Теббетс Середня школа: найгірші роки мого життя / текст Джеймса Паттерсоно, Кріса Таббетса ; худож. Л. Парк / пер. з англ. О. Захарченко. – Киїі : Видавнича група КМ-БУКС, 2017. – 288 с.

Новинки Книжкового Арсеналу 2018: найцікавіші перекладені книжки для дітей, книжковий арсенал, що читати, дитячі книжки, книжкові новинки, література для дітей,казки,класика дитліту, що купити,дитячі видання,найкращі книжки для дітей,міфи,легенди,ідіоми,підліткові книжки

Антон та інші нещастя, Ґюдрун Скреттінґ

Колись у Космосі стався «велетенський бабах», хоча ніщо не передбачало біди. Всі планети Сонячної системи дотримувались свого курсу, проте одній із них вдарила у ядро якась бздура і вона зійшла з протоптаної стежки. Це була (гіпотетична) планета Тея, яка (гіпотетично) стикнулася із Землею 4,6 млрд. років тому. Внаслідок цієї зустрічі Земля «зіскочила» зі своєї вісі й похилилась, а Тея перетворилась на купу пилу й каміння, яке згодом стало Місяцем.

Ця історія  стала сімейним міфом Альбертсенів і, власне, у такий спосіб Антон, 12-ріний хлопчик, дізнався, що він народився у наслідок гумової прикрості, а саме через прокол у презервативі. Згодом, коли Антон трохи підріс, його мама загинула й відтоді головний герой живе зі своїм батьком – зашкарублим холостяком і продавцем туалетів.

Ґюдрун Скреттінґ порушує проблеми небажаної вагітності, неповної сім’ї, розлучення, штучного запліднення, неприйняття власної зовнішності – і це все їй вдається без додаткових пояснень чи випуклої патетики.

Якщо вам здається дивним, що норвезька авторка називає головного героя іменем зі слов’янським звучанням ідавньогрецьким походженням, то це не єдина інакшість, з якою вам доведеться зіштовхнутись у цій книжці. Насправді протиставлення «нормальний» і «не-такий-як-всі» тут є чільним. Ґюдрун Скреттінґ порушує проблеми небажаної вагітності, неповної сім’ї, розлучення, штучного запліднення, неприйняття власної зовнішності – і це все їй вдається без додаткових пояснень чи випуклої патетики. До прикладу, коли Антон дізнається про випадковість свого народження – це не додає життю хлопчика трагедії, а радше доповнює його мислиннєве коло.

Проте це не є основним рушієм розвитку фабули. Історія зав’язується на тому, що головний герой мріє про те, щоб його батько зустрів ідеальну жінку і був із нею щасливий. Саме так Антон, його друзі та батько опиняються у вирі по-справжньому кумедних пригод. Відтак шкільне життя не грає першої скрипки у цьому творі. Діти навчаються, їдять свої обіди, вчаться танцювати, комунікують, ворогують, закохуються, потрапляють у незграбні ситуації – все як людей середньо шкільного віку. Герої не ненавидять школу, а ставляться до неї як до чогось нормального і природнього. Мабуть, у всьому винна скандинавська система освіти.


Ґюдрун Скреттінґ Антон та інші нещастя / Ґюдрун Скреттінґ; пер. з норв. Наталі Іваничук. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. – 248 с.

середня школа, том гейтс, лізка мармизко, хлопчики танцюють брейк, антон та інші нещастя, що читати школярам, книжки про середню школу, кохання, дитяча література

Чудовий світ Тома Гейтса, Ліз Пічон

ПРАВИЛО 1.
Шкільні світлини завжди жахливі. Я вважаю, що це закон. Навіть якби всесвітньо відомий фотограф робив шкільну фотографію, вона ВСЕ ОДНО вдалася б жахливо.
ПРАВИЛО 2.
Твої сестри чи брати (у моєму випадку Делія) знають, як дістати тебе, як ніхто інший.
ПРАВИЛО 3.
З роками твої батьки починають виглядати так, що ти їх дедалі більше соромишся.

На перший погляд здається, що «Чудовий світ Тома Гейтса» не має чим здивувати. Тут на вас чекає типовий сюжетотворчий набір: головний герой – хлопчик, який не надто любить навчання у школі (хоча й не відчуває до неї патологічної ненависті), у нього є шкільний друг, ворог і симпатія в особі найрозумнішої дівчинки у класі. Оповідь тут ведеться сподівано від першої особи у щоденниковій формі й підкреслюється жартівливими малюнками.

Отже, Том – чільний персонаж – переходить до 5-го класу, пише твір про те, як він провів канікули, повсякчас запізнюється на уроки, дратує сестру і чекає на концерт улюбленого гурту. Загалом тут маємо справу з хлопчачим щоденником, у якому без особливих прикрас, коротко та дотепно описується перебіг подій. Власне, відсутність складних перипетій, гострих соціальних проблем і конфліктів перетворюють цю книжку на дуже легке, але приємне, читання на один вечір. Проте текст не позбавлений простих істин: вчителі теж люди, не всі бабусі однаково добре готують, все тлінне перед зубами грайливого цуценяти.


Пічон Ліз Чудовий світ Тома Гейтса / Ліз Пічон ; пер. з англ. Н. В. Бхіндер – Харків: Вид-во «Ранок», 2017. – 256 с. – (Серія «Том Гейтс»).

середня школа, том гейтс, лізка мармизко, хлопчики танцюють брейк, антон та інші нещастя, що читати школярам, книжки про середню школу, кохання, дитяча література

Хлопчаки танцюють брейк, Вітаутас Рачицкас

«У Йокубеліса є дошка на роликах, у Йокубелісового тата – портативний комп’ютер, у мами – виразка дванадцятипалої кишки, у бабусі Еґідії – привезені з Лондона дві палиці, спираючись на які, вона вранці прогулюється. У Йокубелісового дідуся є Музика» – саме так починається книжка литовського дитячого письменника про шкільне та позашкільне життя хлопчика Йокубеліса. У 16-ти оповіданнях автор розповідає історії водночас і кумедні, й сумні.

І хоча у творі є головний персонаж, та насправді він радше виконує роль медіатора й активного спостерігача. Хлопчик немов підглядає за іншими героями – родичами, вчителями, однокласниками – і долучає нас із вами до цього акту вуаєризму. Разом із Йокубелісом ми стаємо свідками таємного побачення пари вчителів у шкільному гардеробі, ми опиняємось в епіцентрі скандалу стосовно крадіжки, ми хвилюємося за здоров’я мами головного героя, ми дивимось на серйозні проблеми очима маленького хлопчика. Зокрема, автор порушує проблему шкільного булінгу, а також акцентує увагу на вирішальній ролі дорослого у цій ситуації. Також тут знайшовся затишний куточок і для теми гомофобії серед інтелектуальних верств населення.

…автор зачіпає у книжці національні особливості, проте не розтягує патріотичну жуйку на безмірну кількість знаків.

Попри легкість наративу український читач може спотикатися об натовп литовських імен. І тут йдеться не лише про героїв вигаданої історії, а й про героїв литовської історії, імена яких україномовний Word все ж підкреслить. «Хлопчаки танцюють брейк» наповнена низкою згадок про видатних національних діячів, наприклад, згадується художник Чюрлю Йоніса, шостий президент Литви Валдас Адамкус, литовські народні танці тощо тощо. Відтак автор зачіпає у книжці національні особливості, проте не розтягує патріотичну жуйку на безмірну кількість знаків.


Вітаутас Рачицкас Хлопчаки танцюють брейк / Вітаутас Рачицкас ; пер. з лит. Дмитра Чередниченка. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. – 232 с.

середня школа, том гейтс, лізка мармизко, хлопчики танцюють брейк, антон та інші нещастя, що читати школярам, книжки про середню школу, кохання, дитяча література

Лізка Мармизко, Наталія Ясіновська

Лізці 9 років, вона навчається у третьому класі й товаришує з Андрійком Березою. У вільний від школи час вона опановує кулінарне та перукарське мистецтва, рибалить з дідусем, доглядає за хом’ячками і коїть різні дивакуваті витівки, зокрема покриває комод блиском для губ, щоб він був більш сяючим. У Лізки незвичне прізвище – Мармизко – через яке їй дошкулюють однокласники і яке римується з іменем, проте ця особливість віддає вторинністю. Оксамитка Блажевська у своєму короткому Goodreads-відгуку на «Лізку Мармизко» влучно підкреслила, що назва цієї книжки немов пародіює серію «Джуді Муді» від Меган МакДональд.

Повість складається з трьох розділів, які у свою чергу містять так звані «оповідки» – коротенькі й легкі історії про життя маленької дівчинки. І їх можна було б назвати добрими, аби авторка менше підкреслювала особливість своєї героїні, що на перший погляд не шкодить, але все ж знижує градус цікавості та спонукає поговорити про мізогінію.

 Лізка майже не водилася з дівчатами. Про що з ними говорити? Про ляльки та одяг? Тьху!

– Ну, Лізко, ти – молодець! Не розгубилася, не розплакалася, як зробили б інші дівчата, – Андрійко не приховував свого захоплення подругою.

Ну черв’як – і що тут такого? Вона знала, що більшість дівчаток щонайменше кривили б носи або навіть верещали б дурними голосами. Але не вона. Лізка любила такі штучки.

Бажання письменниці змалювати героїню, що вибивається із загальних уявлень про дівчат, є цілком прозорим. Проте наведені приклади не можуть виконати заданої функції, адже вороже спрямовуються проти читачок, які, скажімо, люблять гратися ляльками.

Тому так стається? Багато-багато років поспіль жінкам розповідають, який колір є дівчачим, які професії та моделі поведінки є істинно жіночними. Цілком природно, що тиск цих патернів викликає відповідь-опір, який реалізується за допомогою відмови від традиційної, нав’язаної жіночності: одягу, макіяжу, зачіски, моделі поведінки тощо. Далі це перетікає у ненависть до жінок, що якимось чином відповідають канонам патріархального суспільства. Наприклад, сказана жінкою фраза «Мені легше дружити з хлопцями, ніж із дівчатами» фактично вивищує «чоловіче» та знецінює «жіноче». Зрештою такий опір допомагає патріархальній системі розвивати боротьбу, суперництво між жінками замість того, щоб об’єднувати їх.


Наталія Ясіновська Лізка Мармизко / Наталія  Ясіновська. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 160 с.

 

Тетяна Калитенко
Тетяна Калитенко

літературознавиця, критикиня