Анна Хьоґлунд про творчість та книжки

Анна Хьоґлунд – одна з провідних книжкових ілюстраторок Швеції, ім’я якої, завдяки київському «Видавництву», відоме від 2016 року і в Україні. У ролі ілюстраторки дитячих книжок вона дебютувала 35 років тому, у 1982, і з того часу опублікувала понад двадцять видань, чимало з яких були створені разом із такими відомими письменника, як Ульф Старк і Барбру Ліндґрен. За свої роботи Анна отримати безліч нагород, зокрема престижну шведську Премію Астрід Ліндґрен та спеціальну відзнаку Bologna Ragazzi Awards.

У цій статті з сайту Picturebookmakers Анна Хьоґлунд розповідає про свою роботу і ділиться кількома чудовими ілюстрації зі своїх книжок, з-поміж яких і перекладені українською книжки для підлітків «Бути мною» та «Про це говорять лише з кроликами», і унікальна книжка-картинка «Усі запитують чому» (Alla frågar sig varför), що розповідає про екзистенційні запитання дітей, відповіді на які дають відомі філософи.

______

Що є рушійною силою, яка спонукає мене робити те, що я роблю?

Ця світлина була в фотоальбомі, який я отримала від матері, коли мені виповнилося тридцять. На передньому плані ви можете побачити скляну чашу, яку зробив мій батько. Він був центром сім’ї, навколо якого все оберталося, попри те, що фізично рідко був із нами.
Для моєї матері він був усім.
Злегка розмита на фоні – це моя мама і дитина, якою, як вона думала, була я, але насправді це моя сестра.

Майже все, що я роблю, стосується ідентичності та пошуків якоїсь істини.

…я дозволила підсвідомому частіше контролювати процес роботи, позаяк зрозуміла, що саме на цьому рівні працюється найліпше.

Я часто використовую емоції з дитинства та юності, рідко конкретних подій.

У своїх останніх книжках я почала вдаватися до техніки колажів, бо дещо втомилася від власного стилю. Крім того, колаж – чудовий спосіб позбутися самотньої білизни паперу. Додаючи якийсь сторонній, на кшталт вирізаного звідкись, елемент, я можу розворушити свої асоціації та думки. Я можу трохи здивувати себе.

Так само, як, приміром, у моїй підсвідомості залишила відбиток реклама штанів із 70-х років (мої підліткові роки). Створюючи «Бути мною», що і з’явилася в результаті, я мала на меті зробити таку книжку, якої потребувала сама, коли мені було тринадцять. Головна героїня міркує про те, чому ми повинні так часто боятися, ніби ми жертви, на яких полюють.

Минуло десять років, перш ніж я знайшла правильний тон і формат для «Бути мною». Спершу я хотіла створити спрощений мультик для молоді за книгою Симони де Бовуар «Друга стать», але це не спрацювало.

Потім я дозволила підсвідомому частіше контролювати процес роботи, позаяк зрозуміла, що саме на цьому рівні працюється найліпше. З однією із моїх книжок, що розповідає про дуже чутливого кролика-підлітка, я почала роботу з малюнків. Текст, імовірно, був десь у глибині моєї свідомості. Коли малюнки були закінчені, я повісила їх один за одним на мотузок за прищіпки. Таким чином, я могла переміщувати та комбінувати їх у будь-якій послідовності.

Кролик як людина. Але він повинен бути на самоті, інакше він починає думати так само, як хтось, хто опиняється у тій же кімнаті, що і він. Він розуміє, що все має свою власну протилежність, і якщо ви можете бути своїм власним найлютішим ворогом, ви також можете бути вашим власним найкращим другом.

Майже все, що я роблю, стосується ідентичності та пошуків якоїсь істини.

Фройд стверджував, що першою нашою мовою є вербальна. Щойно ми її засвоюємо, то починаємо перекладати всі попередні невербальні враження та досвіди словами. Втім, я не певна, що це стосується всіх. Як на мене, ідея все ще може бути репрезентованою як зображення, коли мова йде про речі, які важко зрозуміти …