Бешкетники Астрід Ліндґрен

Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

Одного разу я привела свого шестирічного сина до логопеда. Доки Святослав вчився правильно вимовляти «р», я нудьгувала у фойє і листала книжки й журнали, які тут лежали. На очі натрапила повість Астрід Ліндґрен «Пригоди Еміля з Льонеберґи». Як не дивно, але я ніколи раніше не читала цієї книжки. Півгодини очікування пролетіли дуже швидко і навіть було шкода, що треба вже йти додому… Хоч книжка мені дуже сподобалася, але купувати і читати її Святославу я не збиралася. Надто Емілеві витівки нагадували мого сина, і не хотілося подавати нові ідеї для бешкетів. Тоді мені здавалося, що «правильні дитячі книжки» мають бути з позитивними героями, які роблять тільки хороші, добрі вчинки, а Еміль таким не виглядав.
Але було літо, ми збиралися на відпочинок у Карпати і хотілося взяти з собою якусь книжку – смішну і цікаву. Через два дні я таки купила «Пригоди Еміля з Льонеберґи», але для себе (хіба хтось забороняв дорослим читати дитячі книжки). Зрештою, в Карпатах «Пригоди Еміля» стали сімейною книжкою, яку ми читали щодня ввечері, або коли йшов дощ і не можна було гуляти.

Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

Еміль – п’ятирічний білявий хлопчик з великими блакитними очима. Хоч на вигляд він як справжнє янголя, його витівок боїться усе село, а рідні не мають ані хвилини спокою. То Еміль вдягнув на голову супницю і не міг з неї вибратися, то поклав у торбинку пані Петрел пацюка, вилив на голову татові цілу миску тіста або ледь не влаштував пожежі у містечку Вімерб’ю. Але усі його витівки – не злі. Все, що стається — з добрих намірів, через дитячу допитливість, або якось так, випадково. Насправді Еміль має добре серце, готовий завжди прийти на допому і навіть рятує від смерті наймита Альфреда.
Повість «Пригоди Еміля з Льонеберґи» побудована як розповідь за записами з маминих щоденників. І дуже часто, після розповіді про чергову витіку, авторка нагадує, що зрештою з Еміля виріс чудовий хлопець, «голова громадської ради і найпристойніший юнак на цілу Льонеберґу». Але поки що мама Еміля переживає через синові бешкети, хвилюється, що з нього буде, коли той виросте. Часто сторінки її записника виглядають так, ніби над ними хтось плакав, та вона не перестає вірити у свого сина.

Еміль чарівний хлопчик, і ми любимо його такого, який він є

– каже мама льонебержцям, які зібрали гроші, щоб вислати Еміля до Америки. Вона «розсердилася і шпурнула ті гроші так, що вони розлетілися по цілому містечку». Майже після кожної витівки Еміля закривали у столярні і тоді він зазвичай витісував дерев’яного чоловічка. Усього їх збереглося триста шістдесят дев’ять, крім одного, якого мама закопала за виноградним кущем, бо він вийшов схожим на місцевого пастора.
Мої переживання виявилися даремними, Святослав не став експериментувати і повторювати Емілевих витівок, крім однієї – гри з братиком у «проколюю капшук».

Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

Після «Пригод Еміля з Льонеберґи», я вирішила, що час почитати з сином і більш відому казку Астрід Ліндґрен – «Малий та Карлсон, що живе на даху».

Звичайно, витівки Карлсона дуже відрізняються від Емілевих. «Вродливий, розумний і до міри затовстий чоловік у розквіті сил» увесь час хвалиться, виманює у Малого солодощі, ламає іграшки, лякає дорослих і все це – просто так, щоб розважитися або когось подратувати. У казці бешкети виглядають такими дотепними і смішними, що часто це мене лякало і виникало бажання провести з сином обговорення того, що робить Карлсон. Чомусь у дитинстві Карлсон здавався кращим, добрішим. А, може, я більше його пам’ятаю з радянського мультика, де він і справді трохи інший, «благородніший» за образ Астрід Ліндґрен. Та Карлсон робить і добрі справи – знаходить молоко і втішає немовля, рятує від злодіїв дім Малого. Але це ще більше збиває з пантелику і не дає почепити дорослий «ярлик» – то Карлсон все-таки добрий чи поганий, позитивний чи негативний герой.

Хоч у казці немає ніяких оцінок і суджень – що добре, а що погано — проте не зрозуміти цього неможливо, навіть дитині.

Мама Малого з’являється тільки в кількох сценах казки. Частіше вона або заклопотана якимись дорослими справами, або її немає вдома. Зате є цікава і колоритна хатня робітниця фрекен Бок.

Мама почервоніла й квапливо сказала:
– Ви, мабуть, любите дітей, фрекен Бок, правда?
– Люблю, якщо вони виховані,– відповіла фрекен Бок і втупила очі в Малого…

Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

…Я не маю часу стояти і слухати тут твої теревені! – сказала фрекен Бок. – І мені зовсім байдуже, що ти робитимеш, як будеш великий. Але поки ти малий, то мусиш бути чемний і слухняний. Тож гайда вчити уроки!

Хоч у казці немає ніяких оцінок і суджень – що добре, а що погано — проте не зрозуміти цього неможливо, навіть дитині. Мабуть, багато в цьому допомагає образ Малого. Читач добре відчуває, коли Малий почувається засмученим чи ображеним, коли він радіє, коли співчуває, а коли сердиться.

Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

Ще одна відома на цілий світ бешкетниця, дівчинка у величезних черевиках, з руденькими косичками і ластовинням на носі – Пеппі Довгапанчоха. Вона майже така ж фантастична істота як Карлсон, бо в дев’ять років сильніша і спритніша за кількох дорослих поліцейських і циркового силача.

За щоденними «серйозними» справами так легко забути, що активне, бешкетне дитинство – це нормально, що діти не мусять відчувати себе поганими, якщо ще не знають правильних манер, або тоді, коли грають у «дивні» ігри.

Пеппі вигадує неймовірні історії про наймичку своєї бабусі, про різні країни, у яких вона бувала із своїм татом, капітаном корабля. Вона не розуміє для чого їй вчитися у школі, не вміє поводитися у товаристві і складається враження, що робить усе, що їй заманеться.
Пеппі живе сама, бо мама її померла, а тато загинув у морі під час шторму. Але Пеппі не вірить, що тато потонув, вона вважає, що він виплив на якомусь острові, де живуть негри, і став їхнім королем.

… Моя мама – ангел, а мій тато – негритянський король! Не всі діти мають таких гарних батьків, — любила похвалитися Пеппі.

Пеппі дуже хотіла б гарно поводитися, подобатися людям, бувати в гостях і запрошувати когось до себе, але у неї це не дуже виходить. Коли її запросили сусідські діти на підвечірок, Пеппі була дуже здивована:

– На підвечірок?.. Мене?.. – вражено перепитала Пеппі…– Ой, що ж робити! Я так хвилююся!.. Що, як я буду там погано поводитися?

Перечитуючи Астрід Ліндґрен тепер, у дорослому віці, мені здається, що її твори написані не лише дітям, а і їхнім батькам. За щоденними «серйозними» справами так легко забути, що активне, бешкетне дитинство – це нормально, що діти не мусять відчувати себе поганими, якщо ще не знають правильних манер, або тоді, коли грають у «дивні» ігри. А батькам не варто занадто хвилюватися, що виросте з їхніх винахідливих діток. Звичайно, в історіях Астрід Ліндґрен багато що перебільшено, але на фоні тих «перебільшених» витівок, звичайні здаються не такими вже й страшними.

Коли Астрід Ліндґрен була молодою мамою, її сучасники не вірили, що без різки можна виховати порядну людину. Дитина мусила бути покірною і слухняною. Астрід Ліндґрен була категорично проти такого твердження.

Герої-бешкетники є і в інших творах Астрід Ліндґрен – «Діти з Гамірного», «Лотта з Бешкетної вулиці». Багато видавництв відмовлялися друкувати казки письменниці, деколи скорочували твори, або намагалися якось «покращити», «облагородити» її героїв. Коли Астрід Ліндґрен була молодою мамою, її сучасники не вірили, що без різки можна виховати порядну людину. Дитина мусила бути покірною і слухняною. Астрід Ліндґрен була категорично проти такого твердження. У 1978 році, коли письменниці вручали Премію миру німецької книготоргівлі, вона виступила з промовою «Ні — насильству!». Ця промова спричинила переворот у всій педагогічній системі Європи, а вже за рік на розгляд ООН був висунутий проект Конвенції про права дитини.

Лариса Лавренюк
Лариса Лавренюк

музикантка, мистецтвознавиця, мама