Чари повсякдення: поетичні книжки про щоденні справи

Книжки-картинки, що читати малюкам, найкращі книжки для дітей, що читати дітям щодня, поезія, вірші дітям, віршики, поетичні книжки для дітей, повсякденні теми, тематичні книжки, найкращі книжки українською, читай українське, книжки про досвід дитини

Illustration: Grace Draws

Грудень – місяць, у якому нам відведено найменшу кількість сонячних годин і, можливо, комусь спаде на думку сумувати з цього приводу. Але є чимало способів зробити свій настрій теплим і сонячним за будь-якої пори року, і байдуже, що там коїться за нашими вікнами. Спробуйте, наприклад, поєднати смачне какао та вишукану поезію. З какао ви впораєтеся й самі, а от про безумовно мистецькі поетичні історії мова піде далі.

Авторам цих видань вдалося побачити у повсякденному справжню поезію та чудово передати її і текстом, і малюнками.

У книжках, про які я вам розповім, здається, немає нічого надзвичайного, так само, як і у звичайному житті-бутті. Щодня прокидаєшся, одягаєшся, прямуєш в одних і тих самих справах… Ніяких пригод. Воно, може, й так – дорослій людині всі ці буденні заняття та клопоти не рідко видаються зовсім нецікавими, але для дитини – то зовсім інша річ. Для дитини кожен новий день сповнений вражень і пригод, майже кожного дня доводиться щось робити або відчувати уперше в своєму житті. Незабутніми та цікавими можуть стати і звичайна прогулянка, і похід магазинами, про які й розповідається у книжках-картинках «Ку-ку! Ми тут!» і «Вулиця Широка». Авторам цих видань вдалося побачити у повсякденному справжню поезію та чудово передати її і текстом, і малюнками. І зробили вони це настільки чудово, що й самій закортіло розмовляти віршами.

Йду вулицею і дивлюся на годинник.
Маю ще трохи часу і не хочу поспішати.
Думаю про каву і ще щось.
Спускаюся сходами.
Розумію, що десять хвилин тому, я навіть не здогадувалася,
що хтось проходить крізь стіни мого будинку і малює моє життя.

Книжки-картинки, що читати малюкам, найкращі книжки для дітей, що читати дітям щодня, поезія, вірші дітям, віршики, поетичні книжки для дітей, повсякденні теми, тематичні книжки, найкращі книжки українською, читай українське, книжки про досвід дитини

Саме це трапилося зі мною, коли я вперше зустрілася з книжкою-картинкою «Ку-ку! Ми тут!». Цю поетичну книжку створили дві добре відомі у Швеції авторки Емма Ганквіст (поезія у малюнках) та Ліна Екдаль (поезія у рядках). І це справжнє диво, що лише рік тому книга з’явилася у Швеції, а вже сьогодні ми бачимо її на полицях українських книгарень.
Якщо коротко, то «Ку-ку! Ми тут!» розповідає про швидкоплинну пору дитинства. Спочатку ми рухаємося ритмічними рядками, в яких немає яскравих метафор, порівнянь та рим. Але, наче потяг, вони везуть нас у наші спогади, або у наші будні, бо кожен з нас був, або є дитиною.

Ми тут!
А мешкаємо – там.
Нас багато. Нас стає ще більше.
Ось лежимо на канапі.
Чи дивимось телевізор.
Скільки нам років? Як нас звати? З ким ми живемо? У що бавимося?

Гортаючи сторінки, ми цілком пірнаймо у малюнки, в яких, наче круговерть, змінюються дитячі спогади, ігри та хвилювання. І у рядках тексту, і у малюнках відсутні чіткі описи чи впорядкованість.
І це добре, адже саме так поводяться діти, якщо дати їм спокій і залишити просто разом. Нехай їх буде двоє або четверо, або ще прийде сусідський хлопчик разом із своїм собакою. Дивіться уважно: вони малюють, миють посуд, просушують шкарпетки, роблять зачіску, роздивляються книжку…

Пригадайте, скільки всього важливого та цікавого кожної пори року можна було робити, коли нам було шість або дев’ять. Можна ховатися у літній, трохи висушеній сонцем траві. А можна стрибнути у весняний потік і пускати ним паперовий кораблик. А ще – зазирнути з друзями у таємничу печеру та просто зібратися у своєму дворі, щоби грати разом і гніватися через те, що дорослі нас кличуть додому.

До речі, дорослих ми побачимо у книжці всього двічі. Першого разу лише як руки, що тягнуться з різних боків, вказують пальцем, протягують шарф, підштовхують у спину. І цей простий прийом, використаний ілюстраторкою, допомагає навіть дорослим читачам відчути себе маленькими, побачити світ очима своїх синів і дочок, збагнути, що дитина нічого не може з усім цим вдіяти – лише вийти у двері, де чекає нова круговерть з усього, що так потрібно для справжньої гри: подушки, книжки, дивани, ванна з водою, карти, велосипед, туалетний папір, фарби, олівці, одяг, що колись був прибраний до комода… Наступного разу дорослі постають у вигляді сірих труб-мегафонів, які наказують зупинити гру (цілком звична ситуація, чи не так?). І знову круговерть – ялинки, дерева, квіти, кажани, собаки та стрімкий потік, що несе на собі паперовий кораблик нашого дитинства.
І лише наприкінці книжки нас чекатимуть дві тихі вечірні картини: той самий час, коли треба ще трохи почекати на вечерю.

Їмо зупу.
Чистимо зуби.
Прибираємо у шафці…
Та прийде ніч, ніч занадто зоряна, тому собака наш не може заснути.

Уся книжка Ліни Екдаль та Емми Ганквіст буквально зіткана з таких буденних речей, що кожна людина у будь-якому віці обов’язково пригадає геть усе. Байдуже, було це лише вчора, багато років тому, чи чекатиме на нас за тиждень.

Книжки-картинки, що читати малюкам, найкращі книжки для дітей, що читати дітям щодня, поезія, вірші дітям, віршики, поетичні книжки для дітей, повсякденні теми, тематичні книжки, найкращі книжки українською, читай українське, книжки про досвід дитини

Особисто мені зовсім не до вподоби витрачати свій час на закупівлі. А якщо потрібно робити це в кількох магазинах? О, ні! Вже від однієї такої думки стає сумно на душі. Але є місце у цьому світі, де можна із задоволенням відвідати аж десять крамниць – на блакитній, як літнє небо, «Вулиці Широкій», яку створила англійська художниця-ілюстаторка Еліс Мелвін, а українською переповів поет-перекладач Володимир Чернишенко.
Гратися це надзвичайно добре, але часом потрібно повертатися і до справ насущних. І книжка-картинка «Вулиця Широка» чудово з цим впорається. Граючи та наспівуючи, вона поведе нас із дитиною по закупи до звичайнісіньких (але таких чепурненьких) крамничок. До цукерні, пекарні, порцелянової крамнички, крамнички музичної – фух! А це ж лише половина маршруту.
На щастя долати його читачам пропонується не самостійно, а у гарній компанії – разом із дівчинкою на ім’я Саллі. Саллі одягла червону сукню, взяла кошик і у доброму гуморі зібралася відразу по все на світі:

по жовті-жовті ружі,
по шлангу для калюжі,
по гроно виноградне,
по ролики доладні,
по пташку какаду…

Загортаємо разом із Саллі за ріг (просто перегортаємо сторінку) й опиняємося біля першої крамниці смачного шоколадного кольору – біля цукерні! Тут усе як у справжньому житті: вітрини, вивіски, собаки, що чекають на свого хазяїна-ласуна, тітоньки, що теревенять поруч. І щоби потрапити до крамниці, спершу потрібно відчинити двері –  тобто розгорнути сторінку із зображенням крамнички у протилежному напрямку, а там…

Книжки-картинки, що читати малюкам, найкращі книжки для дітей, що читати дітям щодня, поезія, вірші дітям, віршики, поетичні книжки для дітей, повсякденні теми, тематичні книжки, найкращі книжки українською, читай українське, книжки про досвід дитини

Коробки  з мармеладками, льодяників склади –
Аж Саллі облизнулася заходячи туди.

Зізнатися, була б моя воля, я б оселилася у тій цукерні. Але зупинитися й обрати щось одне у книжці Еліс Мелвін дуже важко, бо всі наступні крамниці будуть такими ж гарними – двоповерховими, з горищем, або зі скляним дахом, або…Все це краще роздивитися самому, ніж слухати мене. Позаяк саме у дрібничках – родзинка усієї «Вулиці Широкої». У книжці багато деталей і другорядних героїв, і всі вони дають неабиякий простір для того, щоби не обмежуватися авторським текстом, а спочатку вигадувати історії з дитиною, а потім слухати «свіженькі», які діти вигадають вже без вас. Ми, наприклад, любимо вигадувати історії про полісмена, який стоїть біля зеленого магазинчика «Городина» у будинку номер вісім.

Книжки-картинки, що читати малюкам, найкращі книжки для дітей, що читати дітям щодня, поезія, вірші дітям, віршики, поетичні книжки для дітей, повсякденні теми, тематичні книжки, найкращі книжки українською, читай українське, книжки про досвід дитини

Можливо, він щойно купив морозиво у вусатого мексиканця і тепер зітхає, бо згадав, як вранці йому телефонувала мама та нагадала, що треба щодня їсти щонайменше п’ять різних фруктів. Вона піклується, хвилюється, а він?! Він знову ласує солоденьким й холодненьким. СУНИЧНЕ – ось де порятунок!

Окремого коментаря у «Вулиці Широкій» заслуговує якість поліграфії. Такі чудові та спокійні кольори. Таке розмаїття відтінків. Матусі, дивіться уважно, може, вам, як і мені, закортить оновити фіранки та шпалери.
А, можливо, після прочитання обох книжок-картинок у вас з’явиться бажання читати з дитиною віршовані історії й надалі. Що не дивно. Адже насправді зовсім маленькі діти радше зацікавляться віршами – з римами та ритмом, аніж прозою. І видавцям про це відомо. Тому маленьких яскравих видань із різними віршиками про буденні справи побачити на полицях українських книгарень можна чимало.

_______

Але не все, що ми бачимо в асортименті дитячої поезії, створене для того, щоби пробудити справжні почуття. Не будь-яка віршована книга про звичайні справи здатна розбурхати уяву. Однакові «кумедні тваринки» з великими оченятками, «премилі діточки» з занадто радісними виразами обличчя та рум’яними щічками – всередині таких книжечок на читачів часто очікують занадто примітивні тексти, у яких страждає як форма, так і зміст. Утім, якщо ваш малюк самостійно обирає таку книжку, або, якщо вам самим відверто подобається такий стиль, то просто читайте їх разом із дитиною та отримуйте задоволення від того, що ви разом і у вас є спільна справа. Це, як на мене, значно важливіше, ніж довершений художній смак.

…саме така любов і здатна зробити наше життя повноцінним, наші сірі будні колоритними, а нас самих – щасливими!

Наостанок хочеться трохи пофілософствувати та сказати, що саме любов до звичайних, на перший погляд справ, до дрібниць, якими переповнена наша повсякденність, саме така любов і здатна зробити наше життя повноцінним, наші сірі будні колоритними, а нас самих – щасливими!