«Дірка» Ойвінда Торсетера, або Дитяча література і Ніщо

«Дірка» Ойвінда Торсетера, або Дитяча література і Ніщо, øyvind torseter, the hole, hullet, скандинавська література, проблема пізання, філософський дитліт, ойвінд торсетер, комікси, ілюстратори, дитячі книжки про життя, абсурдна література

Продовжуючи розмову про екзистенційний та сюрреалістичний скандинавський дитліт, не можу не згадати одну з найдивовижніших з усіх бачених мною за останні роки книжок — майже мовчазну книжку-картинку «Дірка» (так-так, ми знову про дірки і про проблеми пізнання) норвезького письменника, автора коміксів і художника Ойвінда Торсетера (Øyvind Torseter). Книжку, яка має усе необхідне для того, щоби закохати у себе як дитину, так і дорослого читача: дотепні ілюстрації, цупкий папір, мінімум тексту та наскрізну… ні, не просто абстрактну ідею, а цілком реальну дірку товщиною з олівець. Книжку, яку можна із неабияким задоволенням читачи разом із дітьми, зі справжньою насолодою згадувати (якщо не цитувати) під час дискусій про Канта-Гайдеґґера-Сартра і просто безкінечно інтерпретувати та наповнювати смислами.

Протягом усієї цієї історії вона, хоч і з’являється у різних локусах, завжди залишається на одному й тому ж місці — у центрі кожної сторінки, наче дірка у центрі бублика, наче Сонце у центрі Сонячної системи…

Оскільки текст у книжці Ойвінда Торсетера майже відсутній, центральну роль у сюжеті відіграє візуальний наратив: лаконічні ілюстрації, зведена до мінімуму палітра з блакитного, жовтого і коричневого кольорів, композиція та вже згадана дірка буквально у центрі кожної сторінки. За сюжетом головний герой — чи то дуже схудлий мумітроль, чи то видозмінений людиноподібний пес — переїжджає до нової квартири. Поснідавши яєчнею, він так і не встигає розпакувати речі, адже помічає на стіні у кухні дірку. І, варто зазначити, що вже саме це зіткнення художньої реальності з реальністю читача викликає подив і захват у дітей та спонукає дорослих шукати та конструювати складні метафори). Отож, помітивши дірку, розгублений і здивований головний герой, як і будь-хто інший на його місці, прагне зрозуміти, що це за дірка і як її позбутися. З певними труднощами — несподівано для себе та читачів герой виявляє, що дірка здатна змінювати своє місцеперебування у кімнаті та навіть ставити підніжки — він спромагається помістити її у коробку і привезти до лабораторії. 

У науковій лабораторії експерти з розумними та серйозними виразами облич влаштовують над діркою кілька безуспішних експериментів, досліджують її та намагаються проаналізувати. Та хіба ж можна проаналізувати Ніщо? Пізнати непізнаване? Чи хоча б зрозуміти його?.. «На деякий час ми залишимо дірку в себе, а з вами зв’яжемося пізніше» — говорить головному героєві жінка у білому халаті й відпроваджує його додому. Але дірка, певна річ, нікуди не зникає. Ба більше, протягом усієї цієї історії вона, хоч і з’являється у різних локусах (у вигляді ніздрі/автомобільної фари/вікна/ока/об’єктиву камери спостереження тощо), завжди залишається на одному й тому ж місці — у центрі кожної сторінки, наче дірка у центрі бублика, наче Сонце у центрі Сонячної системи…

Як і будь-який хороший роман, як і будь-яка серйозна філософська праця, з кожним новим прочитанням «Дірка» розкриватиме нові смисли та підніматиме нові філософсько-етичні проблеми…

Урешті-решт, головний герой спокійно засинає на розкладному ліжку в спальнику, а дірка «повертається» на своє початкове місце на стіні. Тож, коли читач перегортає останню сторінку книжки, дірка не зникає. Пам’ятаєте ж, що свого розташування вона не змінює, лишаючись єдиним непорушним елементом книги (та й чи може кудись зникнути те, чого немає?). Так само не щезає у фіналі цієї історії головна таємниця книги — чим вона, дірка, є, звідки узялася та що врешті-решт усе це означає? Разом із купою складних запитань та цікавих спостережень книжка Торсетера породжуватиме непереборне бажання повторити цей читацький досвід та спонукатиме і дорослих, і малих неодмінно повернутися до цієї загадкової історії. І, як і будь-який хороший роман, як і будь-яка серйозна філософська праця, з кожним новим прочитанням «Дірка» розкриватиме нові смисли та підніматиме нові філософсько-етичні проблеми, а вишуканий стиль і дизайн книжки викликатимуть справедливий та щирий захват.

øyvind torseter, the hole, hullet, скандинавська література, проблема пізання, філософський дитліт, ойвінд торсетер


Øyvind Torseter Hullet. — Cappelen Damm, 2012.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль