Навіщо допомагати іншим: дві історії про любов і пошуки себе

Пітер Браун, Дикий робот, Усі тварини живі та вільні, Марікен Йонґман, екологія, права тварин, вегетаріанство, емансипація, рятувати світ, емпатія, співпереживання, кохання, книжки для дітей, ілюстровані книжки, найкращі книжки, дитяча література

Ілюстрація з книжки Пітера Брауна «Дикий робот»

Навіщо вчитися співпереживати та співчувати? Навіщо ризикувати та витрачати власні сили, допомагаючи іншим? Навіщо перемагати себе, намагаючись зрозуміти когось, хто від тебе відрізняється? Навряд ви чули, щоби люди ставили одне одному подібні запитання, але, певна, що над пошуком відповідей на них часом замислюються усі — і діти, і підлітки, і дорослі. З-поміж останніх не рідко трапляються письменники, міркування яких втілюються у текстах. Таких, як ілюстрована книжка Пітера Брауна «Дикий робот», що розповідає про звичайного робота, який, допомагаючи іншим, «оживає», та повість «Усі тварини живі та вільні» Марікен Йонґман, у якій ідеться про маленького сучасного лицаря, що рятує тварин, аби завойовувати серце прекрасної коханої.

Новинки Форуму видавців 2017: найцікавіші перекладені книжки для дітей, книжковий ярмарок, що читати, дитячі книжки, книжкові новинки, література для дітей,казки,віммельбухи,класика дитліту, що купити,дитячі видання,найкращі книжки для дітей,підліткова проза,шведські книжки

Дикий робот, Пітер Браун

6+*

Нарешті Пітер Браун, талановитий американський ілюстратор, справжній майстер алегорій, лауреат численних літературних премій та автор славнозвісних бестселерів «Пан Тигр дичавіє» та «Моя вчителька — чудовисько!», заговорив українською. Заговорив не сам, а разом із диким роботом, однойменна фантастична історія якого здатна розповісти значно більше, ніж може здаватися на перший погляд.

Виживаючи на острові, Роз не підкорює все і всіх навколо, а прагне стати частинкою цього маленького гармонійного Всесвіту, зберегти природний баланс і водночас допомогти іншим.

Сюжет ілюстрованої повісті «Дикий робот» дещо нагадує і знамениті книжки-картинки Пітера Брауна «Пан Тигр дичавіє» та «Моя вчителька — чудовисько!», і деякі оповідання Айзека Азімова, і «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо, і міф про Прометея, і сюжети класичних казок на кшталт «Гидкого каченяти» Андерсена, і навіть Баумового «Дивовижного чарівника Країни Оз». І це не дивно, позаяк у своїй поки найоб’ємнішій книжці Пітер Браун вирішив охопити напрочуд широке поле тем: від екологічних викликів сьогодення до вічних екзистенційних проблем.
Якщо спробувати коротко переказати «Дикого робота», то розповідає він про робота РОЗЗУМ модуль-7134, або ж просто Роз, яка внаслідок невідомої нам аварії опинилася на безлюдному острові та з усіх сил намагається вижити на ньому, адже, як відомо, будь-який робот «повинен захищати самого себе» (знамениті три закони робототехніки ніхто ж не скасовував). От тільки на відміну від Робінзона Крузо, виживаючи на острові, Роз не підкорює все і всіх навколо, навіть тоді, коли все і всі буквально повстають проти неї, — вона ж бо «не може заподіяти шкоду», а прагне стати частинкою цього маленького гармонійного Всесвіту, зберегти природний баланс і водночас допомогти іншим. Як? Якщо ти спостережливий, розумний і зовсім не егоцентричний робот, зробити це не так уже й складно. Принаймні саме у цьому переконує своїх читачів автор.

— Чому ти намагаєшся бути тим, ким насправді не є? — запитала Роз.
— Бо це весело! — посміхнувся опосум. — До того ж моє захоплення допомагає мені вижити, як ти щойно пересвідчилася.

Однією з чи не найбільших цікавинок історії Пітера Брауна, яка може стати приводом для дискусій та філософствування, є те, що головний персонаж є не просто роботом, а роботом-жінкою, яка уже через кілька тижнів на острові стає мамою. Саме завдяки всиновленому Яснодзьобику — гусеняткові, родина якого загинула через одну прикру помилку Роз, — вона перестає бути «звичайною машиною, здатною просто функціонувати», а стає живою.

Пітер Браун доклав максимум зусиль для того, щоби його повість-притча була позбавлена відвертого моралізму та однозначностей.

Долаючи сповнений перешкод шлях від чужої на острові сріблястої бляшанки до невід’ємної частини живої природи, Роз разом із читачами дізнаєтья про те, що робить нас особливими, про життя батьків після того, як виростають діти, про жорстоку справедливість дикої природи та несправедливу жорстокість світу людей, про булінг та (не)прийняття інакшостей і, звісно, про сенс життя, адже пошуки свого призначення — чи не найважливіше для Роз завдання. Завдання, з яким вона чудово впоралася. Чому? Відповідь на це запитання для кожного читача буде унікальною, адже Пітер Браун доклав максимум зусиль для того, щоби його повість-притча була позбавлена відвертого моралізму та однозначностей.
І нехай ілюстрації, вікові рекомендації від видавців та дещо дивне звернення до «любого читача» не збиває вас із пантелику, бо історія про дикого робота написана не тільки для дітей. Алегоризм та символізм, глибина філософських підтекстів, проблематика та іронія — усе це робить книжку цікавою і для підлітків, і для дорослих, і для шанувальників робототехніки, і для поціновувачів дикої природи.

Рік тому я прокинулася на узбережжі цього острова як звичайна машина, здатна просто функціонувати. Але ви — мої друзі — навчили мене жити.

Ще одна приємна особливість книжки Пітера Брауна у її пізнавальності. Адже, намагаючись вижити на острові, Роз уважно спостерігає за тваринами та помічає чимало цікавих фактів про них. Крім того, вона й сама не «tabula rasa», а таки робот із певним набором інформації про світ, якою вона час до часу ділиться з тваринами.
Єдине, що можна таки закинути авторові, так це те, що історії його часом бракне інтриги та динаміки. Та навіть без них книжка читається швидко та й у фіналі на читачів очікує справжній блокбастер — з переслідуванням, стріляниною, романтичним прощанням і… відкритим фіналом. 


Пітер Браун Дикий робот / текст та ілюстрації Пітера Брауна / переклад з англійської  Катерини Робочої. — Харків: Віват, 2017. — 288 с.

Пітер Браун, Дикий робот, Усі тварини живі та вільні, Марікен Йонґман, екологія, права тварин, вегетаріанство, емансипація, рятувати світ, емпатія, співпереживання, кохання, книжки для дітей, ілюстровані книжки, найкращі книжки, дитяча література

Усі тварини живі та вільні, Марікен Йонґман

10+*

Кажуть, що все плинне і немає нічого вічного. Ні під сонцем, ні під іншими зірками. І, можливо, це цілковита правда. Та треба визнати, що є таки у нашому світі такі речі, які існували, існують і будуть існувати завжди. Такі, як готовність закоханого лицаря долати будь-які перешкоди та робити найдивовижніші подвиги лише заради прихильності дами свого серця. Звісно, лицарі за всі ці роки неабияк змінилися та перестали бути такими самозакоханими шанолюбцями, як колись. Зазнали серйозних трансформацій і їхні подвиги, адже, якщо середньовічним Ланселотам доводилося вбивати, вбивати і ще раз вбивати (інших лицарів, драконів, розбійників тощо), то сьогоднішні повинні звільняти братів наших менших разом зі своїми дамами. Разом, бо ж і дами нині стали значно активнішими та сміливішими наважуються на найважчі подвиги, створюють таємні ордени, ризикують усім заради добробуту інших, не бояться визнати свої помилки та й у лицарях воліють бачити рівноправних партнерів, а не своїх рятівників.

Авторка впевнено руйнує гендерні й ейджистські стереотипи та традиційні уявлення про те, якими мають бути родини, розповідає про вегетаріанство та переконує в тому, що здійснювати чужі мрії просто та приємно.

Саме про таке сучасне лицарське кохання, таких дам і такі подвиги йдеться у книжці нідерландської письменниці Марікен Йонґман «Усі тварини живі та вільні». В основі повісті лежить історія дружніх і майже-романтичних стосунків абсолютно непримітного одинадцятирічного  Хайса Гомана та його однокласниці самовпевненої, дивакуватої та загадкової бунтарки Діті Ромайн. Дуже різних, аде водночас схожих персонажів, які додають простенькій смішній і легкій, на перший погляд, повісті об’ємності, кольорів і глибини.

Діті Ромайн, це було щось інше. Із Діті мова йшла про справжні речі. З Евертом це завжди було ні про що. Власне, тепер, коли він про це думав: вони ніколи не ставали друзями. Еверт просто раптом опинився поруч. Вони трималися разом просто тому, що ти мав когось триматися.

Одного дня Діті, яка раніше ніколи не звертала на Хайса уваги, запрошує його стати членом таємного Клупу… І байдуже, що Хайс нічого не знає ні про цей дивний клуб, ні про його учасників, ні про те, навіщо він існує. Байдуже, що участь в акціях Клупу завдає Хайсові стільки клопотів у школі та вдома. Байдуже, що розповісти про свою дружбу з Діті хлопець може лише своєму таємному щоденнику. Байдуже, бо Діті та її Клуп роблять життя Хайса Гомана таким захопливим. І тут дуже напрошується порівняння із підлітковим романом Джона Гріна «Паперові міста», але… Але, на відміну від красуні-старшокласниці Марго Рот Шпіґельман, Діті мріє не стільки про власну свободу, скільки про звільнення «усіх свиней та інших тварин».

На розі своєї вулиці він зупинився і подивився додолу, у калюжу. Там був він, його відображення у чорному дзеркалі. Хайс Гоман, колись найзвичайнісінький хлопець у Вейнголтені, Дренте, Нідерландах. Та зараз найхайсгоманівший хлопець у Вейнголтені, Дренте, Нідерландах.

Загалом, повість Марікен Йонґман містить чимало меседжів про емансипацію — не лише тварин, але і жінок, дітей, літніх людей тощо. Торкаючись теми порозуміння та розуміння інших, авторка впевнено руйнує гендерні й ейджистські стереотипи (чого лише вартий образ бабусі Аннехін!) та традиційні уявлення про те, якими мають бути родини, розповідає про вегетаріанство та переконує в тому, що здійснювати чужі мрії не тільки просто, але й приємно.
І, попри все це, як і Пітер Браун у повісті «Дикий робот», Марікен Йонґман уникає однозначностей. Що правильно, а що ні? За ким правда? Істина, як завжди, не одна й ховається десь посередині, а вибір лишається за читачами. Читачами, які навряд залишать книжку доти, доки не перегорнуть останньої її сторінки.


Марікен Йонґман Усі тварини живі та вільні / текст Марікен Йонґман обкладинка Надії Кушнір (Надьожна) / переклад із нідерландської Ірини Коваль.— Львів: Кальварія, 2017. — 192 с.

* Усі зазначені вікові обмеження є умовними, тож у виборі краще покладайтеся на (читацький) досвід.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль