Фемінізм як необхідність: нон-фікшн для сильних і незалежних

книжки про фемінізм, тамара марценюк, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність, тілесність, моє тіло моє діло, моделі поведінки, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підлітковий нон-фікшн, що читати підліткам

Ілюстрація Марії Кінович з книжки «Чому не варто боятися фемінізму»

2018 закінчився і полишив нам багато цікавих книжок, зокрема поки незвичні для українських читачів новинки — феміністичний нон-фікшн. Мова про «Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох позиціях» Чимаманди Нґозі Адічі, «Дівчатам слово: як бути сильною, розумною та неповторною» Маїм Бялік і «Чому не варто боятися фемінізму» Тамари Марценюк.
Крім фемінізму, авторки цих трьох книжок зачіпають купу різних тем, розраховують на різну аудиторії та розглядають проблеми, що часто спіткають людей у ті чи інші моменти їхнього життя.

книжки про фемінізм, тамара марценюк, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність, тілесність, моє тіло моє діло, моделі поведінки, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підлітковий нон-фікшн, що читати підліткам

Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест в п’ятнадцятьох позиціях, Чимаманда Нґозі Адічі

Дуже часто, коли ми вперше стикаємось із фемінізмом, ми заперечуємо його потрібність. Ми зростаємо в суспільстві, що закладає у нас певні цінності та загальноприйняті «істини», тож їх критика викликає у нас опір. Якщо пощастить, ми долаємо це бажання опиратися, витрачаємо купу сил на те, щоб увімкнути критичне мислення, та зрештою переосмислюємо своє життя та світ навколо себе. Цей процес не проходить швидко та безболісно, тому, якщо ви є для когось вихователькою/ем, краще подумати про те, як від самого початку формувати відповідну систему цінностей і вчити критично мислити. Приблизно з таким запитанням до нігерійської письменниці Чимаманди Нґозі Адічі звернулася подруга, яка щойно народила дівчинку. У відповідь Чимаманда написала листа з порадами, як виховати дочку феміністкою, а згодом виклала його на свою сторінку у Фейсбук. Лист швидко став популярним, отож авторка розширила його до невеликої книжки. Книжки, що влітку 2018 року з’явилася в українському перекладі у видавництві «Видавництво».

Під обкладинкою — 15 порад-розділів із виховання дівчинки, завдяки яким можна дізнатися про те, що таке гендерна нерівність і як їй протистояти. Книжка легко читається, адже авторка зберегла форму листа до близької подруги. Вона не містить складної термінології та має повно прикладів з особистого життя. Авторка докладно розглядає, на що батькам варто звернути увагу, коли дитина ще мала: як будувати відносини з нею, знайомити зі світом, навчати говорити, ставити запитання й отримувати відповіді. Та насамперед, ця книжка є фільтром упереджень, якими сповнене традиційне виховання. Таких спільних для багатьох із нас речей, на кшталт «тобі так робити не можна, бо ти дівчинка» тощо.

Навчи її, що її стандарти — для неї самої, а не для інших людей. Це єдина потрібна форма скромності: усвідомлення, що розмаїття — природне.

Адічі, певна річ, дає рекомендації щодо прямої взаємодії з дитиною і щодо життя членів родини взагалі, але все ж таки більшість порад стосуються саме поведінки батьків. Найперша з них — для матері, Іджеавеле — «будь повноцінною особистістю». Традиційно у патріархальних культурах, зокрема й в українській, вважається, що, народжуючи дитину, жінка має повністю пожертвувати своїм життям заради материнства. Адічі ж пише, що коли жінка суміщає материнство та власні захоплення та/або роботу, це корисно і для неї, і для дитини. Не випускає авторка й іншої сторони медалі, бо для того, щоби мати жила повноцінним життям і не виснажувалась у ролі «супержінки», виховання та домашні обов’язки мають бути розподілені між батьками порівну.

Але чому ж книжка називається «… Феміністичний маніфест…»? Річ у тім, що з кожною «порадою» авторка розглядає якусь проблему з теорії фемінізму: гендерні ролі, мову, культуру зґвалтування, романтичні стосунки тощо. Чимаманда Адічі критикує не тільки суспільство за сексизм та гендерне насильство, але й деякі «фемінізми», наприклад ті, що говорять лише про білих жінок. Водночас, завдяки легкому стилю та послідовному викладу, книжка буде зрозуміла навіть тим людям, які ніколи не цікавились фемінізмом. Крім того, Адічі використовує багато прикладів зі свого досвіду та досвіду Іджеавеле. І хоча вони взяті з контексту життя в Нігерії, вони цікаві та мають щось знайоме більшості жінок. Так, Адічі розповідає про болюче заплітання волосся, необхідне для того, щоб африканські дівчата виглядали «охайніше» і відповідали західним стандартам краси. З одного боку, це конкретна проблема нігерійських жінок, а з іншого: у більшості з нас є спогади з дитинства про якісь неприємні процедури пов’язані зі зовнішністю, до яких були зобов’язані вдаватися дівчата, поки хлопці могли спокійно гратися. Такі приклади влучно показують читачу прояви гендерної нерівності в суспільстві.

Замість просто розповідати їй, покажи на прикладах, що мізогінія може бути як відкритою, так і прихованою, але в обох варіантах — неприйнятною.

Звичайно, ця книжка буде надзвичайно корисна батькам дівчинки та іншим причетним до виховання людям. Але водночас сенс її прочитати є для всіх. І для того щоби подивитися на своє виховання з іншої точки зору, і для переосмислення свого теперішнього життя, і для того, щоби зрозуміти, чому фемінізм сьогодні є важливим.


Чимаманда Нґозі Адічі Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест в п’ятнадцятьох позиціях /переклад з англійської Іллі Стронґовського. — Київ: Видавництво, 2018. — 73 с.

книжки про фемінізм, тамара марценюк, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність, тілесність, моє тіло моє діло, моделі поведінки, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підлітковий нон-фікшн, що читати підліткам

Дівчатам слово: як бути сильною, розумною та неповторною, Маїм Бялік

Хочеш чи ні, а підлітковий вік приходить, приносить багато змін і ще більше — запитань. У якійсь утопічній реальності на них чітко, зрозуміло, не ніяковіючи та змушуючи ніяковіти відповідає хтось із родичів. Та це не наш випадок. Не отримуючи відповідей від рідних, ми ставимо свої «незручні запитання» друзям, учителям, гуглу. Але вони часто суперечать одне одному. Зрештою, ми звертаємося до посібників із підліткового життя. Найпопулярніші з них — гендерно марковані, і ми отримуємо їх як подарунки на 8 березня чи 14 жовтня. Вони чекають нас під партами чи врочисто вручаються класним(ою) керівником(ицею). Автори більшості з цих книжок дають зрозуміти підлітку, що дитинство закінчилося і тепер він чи вона має взяти на себе певну роль і модель поведінки, бути справжнім чоловіком чи жінкою.

Маїм Бялік пропонує той же формат гендерно маркованого посібника про дорослішання, але іншу точку зору. Написана вона так, ніби Бялік просто розмовляє з читачкою, наче подруга-порадниця. Однак теми, про які вона говорить, не можна назвати простими. Хоча більшості Маїм Бялік знайома як акторка з сіткому «Теорія Великого Вибуху», вона також є докторкою філософії з неврології, тому й тему дорослішання вона розглядає з двох точок зору: з суто особистої та з наукової, насамперед біологічної. Бялік досліджує все ті ж теми, що й будь-яка подібна книжка, наприклад, зміни в тілі чи навчання у школі, але не замовчує аспектів, що у нас вважаються сороміцькими чи неправильними: токсичні відносини, згода у сексі, мастурбація, психічні розлади, фемінність та маскулінність тощо. Кожен розділ присвячений якомусь широкому етапу нашого дорослішання та має доступне біологічне пояснення й опис соціальних аспектів, думки та історії самої Бялік, і головне — практичні поради.

Перший крок до здорового тіла й здорового духу починається з усвідомлення того, щó ти робиш, із розуміння, що зміни потребують часу й готовності ухвалювати корисніші для здоров’я рішення, одночасно пробачаючи собі, якщо не завжди робиш усе ідеально.

Напевне, ті практичні поради, що дає авторка, є першим, що відрізняє посібник Маїм Бялік від інших книжок у цій категорії. У «Дівчатам слово» годі шукати рекомендацій із моди, схем зачісок для школи чи списку хобі, якими має займатися «справжня» дівчинка. Натомість є різні способи полегшити менструальний біль, навчитися ефективніше вчитися, переживати стрес, займатися улюбленою справою і …готувати смачний гуакамоле. Авторка не намагається переконати, що все написане — істина в останній інстанції. Навпаки, вона неодноразово наголошує, що всі люди — різні, немає рішень і тверджень, правильних для всіх. Бялік пропонує перевірені факти та те, що працює для неї самої. Прислухатися до них чи ні — це вже на розсуд читачок. Якщо куховарити — не твоє, твоє право полишити затію з гуакамоле.

Крім таблиць і схем, які супроводжують розділи про менструацію та моделі поведінки, книжку прикрашають стилізовані ілюстрації з різними дівчатками-підлітками, які навчаються, займаються спортом, улюбленим хобі чи хатніми справами, гуляють з хлопцями та просто валяються з подружками на канапі.

У книжці «Дівчатам слово»  — авторитет і довіру до Маїм Бялік як до авторки і до дорослої викликає те, що вона не боїться розповідати особисті історії, за які їй, можливо, соромно і, взагалі, чесно зізнається, що іноді відчуває гнів, зніяковілість і сум. Головне ж те, що вона не боїться говорити про себе, як про щасливу та дуже успішну людину. Чудово мати в книжці для дівчаток образ жінки, яка знає, що має право на відчуття і їхній прояв, на амбіції та гордість за свої досягнення. І хоча часом у її монолозі з’являються суперечливі твердження, вона пропонує читачам образ жінки, яка знає, що вона — людина.

Адже ми — це не просто книжка на полиці на тему, яка має бути зібрана докупи з уривків із півдесятка інших книжок на інші теми, які теж — ми. Ми — не просто те, що ми їмо, з ким ми зустрічаємося, що носимо або чому любимо чи не любимо науку. Ми — це все водночас.

Насамперед цю книжку слід читати підліткам, які не хочуть псувати історію браузеру важливими, але дивними запитами. Але також вона стане у пригоді дорослим, які шукають правильних слів і сміливості, щоби розпочати діалог на складні теми.


Маїм Бялік Дівчатам слово: як бути сильною, розумною та неповторною / переклад з англійської Олени Чаплі. — Київ: Основи, 2018. — 191 с.

книжки про фемінізм, тамара марценюк, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність, тілесність, моє тіло моє діло, моделі поведінки, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підлітковий нон-фікшн, що читати підліткам

Чому не варто боятися фемінізму, Тамара Марценюк

Будь-які дружні посиденьки чи сімейні застілля можна пожвавити, якщо кинути у розмову слово «фемінізм». Зазвичай воно викликає дуже емоційну реакцію. Тож просто візьміть своє феміністичне бінго і закреслюйте улюблені фрази типових дискусантів. «Це ті, що з голими грудьми?», «У дівчат просто нормальних мужиків не було!», «Це все західна пропаганда!» і перлина — «Я не фемініст(ка), я за рівність статей». Хоча за останні роки в Україні все більше говорять про фемінізм, чим він є і чим не є, видають та перевидають класику фемінізму, більшість людей не знають про нього нічого, крім вихоплених із загального шуму телеканалів фраз.

У 2017 році Тамара Марценюк вже спробувала просвітити широку аудиторію щодо гендерних питань —  в «Основах» видали її книжку «Гендер для всіх. Виклик стереотипам». У 2018 році ми перейшли на наступний рівень — у «Коморі» з’явилося видання із промовистою назвою «Чому не варто боятися фемінізму».

Цікаво читати про щось глобальне чи далеке, але, щоби перестати боятися фемінізму, потрібно побачити, де він потрібен безпосередньо тут, у нашому житті.

«Чому не варто боятися фемінізму» — це огляд розвитку різних фемінізмів та сучасних тенденцій. Книжка починається з розвінчування різних помилкових тверджень про те, чим фемінізм є, чим не є, і звідки взялися негативні уявлення про фемінізм. Далі авторка викладає історію розвитку та розповідає про проблематику різних фемінізмів, починаючи з того, чому фемінізмів насправді багато. Звичайно, для того щоби надолужити теорію фемінізму, можна почати з читання його класики. Однак автори таких книжок переважно дотримуються певних ідеологій і пишуть в контексті свого часу та місця проживання. Тамара Марценюк же пропонує загальніший, тобто більш об’єктивний виклад основних ідей, огляд відомих фігур та тієї ж таки класики, а до кожного розділу додає список посилань на книги, лекції, художні фільми, Фейсбук-спільноти та громадські організації. Отож читачі мають можливість отримати загальні знання про явище фемінізму, а потім заглибитись у ті теми, які їх зацікавили найбільше. Кожен розділ оздоблюють атмосферні ілюстрації Марії Кінович.

… мова — політичний, владний конструкт. Це досить добре видно на прикладі професій і фемінітивів. Чомусь прибиральниця нікому «не ріже вухо», а от щодо посолкині(чи посолки) розгорнулася ціла велика дискусія…

Це не перша книжка такого формату і напевно можна знайти її аналоги від зарубіжних авторів. Але «Чому не варто боятися фемінізму» виграє у них, оскільки авторка розповідає про те, як з’явився саме український фемінізм, як він розвивається зараз і чим може стати згодом. Цікаво читати про щось глобальне чи далеке, але, щоби перестати боятися фемінізму, потрібно побачити, де він потрібен безпосередньо тут, у нашому житті. Марценюк зробила чудово вибірку тем, яка дозволяє побачити загальну картину і близькі нам деталі. У книжці є розділи про суфражисток, Сімону де Бовуар та квір-теорії, а ще про Соломію Павличко, фемінізм у пострадянських країнах, співіснування фемінізму та націоналізму.

книжки про фемінізм, тамара марценюк, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність, тілесність, моє тіло моє діло, моделі поведінки, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підлітковий нон-фікшн, що читати підліткам

Цікавими, як на мене, є розділи, у яких Марценюк пише про досвід Швеції, де вона колись працювала. Адже в Україні фемінізм більше сприймається як індивідуальний активізм чи система поглядів, а Швеція — це країна, у якій розв’язання проблем гендерної нерівності є важливою частиною державної політики. На прикладі Швеції можна побачити, якими способами ці проблеми намагаються вирішити на державному рівні та які це має наслідки в суспільстві. Певна, що Україна може з цього досвіду взяти щось і для себе.

Єдине, що можна закинути авторці книжки, так це те, що «Чому не варто боятися фемінізму» за стилем написання радше нагадує шкільний підручник, аніж захопливий нон-фікшн. Тож, цілком можливо, що люди, для яких фемінізм є чимось новим, які не надто захоплені його ідеями, просто не стануть дочитувати книгу. Та, попри це, поява на полицях українських книгарень подібних феміністичних видань вселяє надію та надихає. Тож далі справа за читачами — читати, критикувати та розвиватися.


Тамара Марценюк Чому не варто боятися фемінізму / ілюстрації Марії Кінович. — Київ: Комора, 2018. — 325 с.

Катерина Кіщинська
Катерина Кіщинська

авторка рубрики "Teen Review"