Хто шукає, той знайде: шість книжок, від яких стискається серце

Що читати підліткам, екзистенційна література, підліткова література, книжки для підлітків, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, наркотики і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам,марк леві, викрадач тіней, рідна мова, видавництво старого лева,рідна мова,школа,рейнбоу ровелл,фанатка,фанфіки,анна хьоґлунд, аспергера, аутизм, особливі герої

Illustration: Olimpia Zagnoli

У літературному світі існує чимало хронічних хвороб, з якими зіштовхують книжки, вигадані, написані та видані у різних куточках світу. Безперечно, однією з таких хвороб є хепі-ендовість з усіма цими «жили довго та щасливо», «кохали одне одного все своє життя», «жили не тужили та біди не знали». На щастя, на відміну від власне-дитячої, підліткова література має дещо сильніший імунітет і не так часто страждає на цей недуг. Чому? Як на мене, то все дуже очевидно. Чим доросліші читачі, тим менше письменники прагнуть сховати від них «правди» реального життя у пурпурових ілюзіях (бо все одно не повірять). Чим більше у читачів запитань до Всесвіту, тим менше чітких відповідей (бо прості відповіді їх усе одно не влаштують). І хоча всі чули, що, якщо хтось справді шукає, то обов’язково знайде, ми з вами чудово розуміємо, що завжди є одне (а, буває, що й більше) АЛЕ. Бо у житті дуже часто все так, як у знаменитому вірші Олександра Олеся: З журбою радість обнялась… / В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, / І з дивним ранком ніч злилась / І як мені розняти їх?!.. Про це й розповідають книжки нашої сьогоднішньої підліткової добірки.

Що читати підліткам, екзистенційна література, підліткова література, книжки для підлітків, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, наркотики і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам,марк леві, викрадач тіней, рідна мова, видавництво старого лева,рідна мова,школа,рейнбоу ровелл,фанатка,фанфіки,анна хьоґлунд, аспергера, аутизм, особливі герої

Черепахи аж до низу, Джон Грін

14+*

Навіть якщо мовчання не золото, користі від нього зазвичай куди більше, ніж від пустопорожньої балаканини чи писанини, бо ж перед тим, як щось сказати-зробити, ніколи не зайве гарненько подумати. Чудовим підтвердженням тому можна вважати останній підлітковий роман Джона Гріна «Черепахи аж до низу», який з’явився осінню минулого року та буквально одразу ж (о диво!) був виданий в українському перекладі у «КМ-Букс».
А тепер по черзі про те, чого очікувати читачам від Джона Гріна після шестирічної мовчанки? Чи зрадив один із найпопулярніших підліткових авторів своїм улюбленим сюжетам, мотивам і темам? Що відбулося зі звичними для чи не всіх його текстів героями? Чи змінився стиль? Чи є у романі «Черепахи аж до низу» щось дійсно свіже та нове? Почнімо з кінця. Як стверджує сам Грін, ця книга є його першою спробою написати про той вид психічного захворювання, що турбує з дитинства його самого, тож, хоча історія й вигадана, є у ній дещо персональне. І, можливо, саме це персональне допомогло Гріну зробити героїню достатньо цікавою для того, щоби перемістити майже увесь фокус роману в її юну голову.

Думки  це просто інший різновид бактерій, які колонізують людину.

Отже, Ейза. Їй шістнадцять, вона водить стару машину свого тата, непогано навчається у школі, де її мама викладає математику, хоче вступити до престижного ВНЗу та тусується з найліпшою подругою Дейзі, яка пише фанфіки за «Зоряними Війнами». Ейза не поспішає закохуватися, не ходить на вечірки, не розпускає плітки та й загалом не поспішає вплутуватися у рутинні підліткові пригоди. Їй байдуже до того, хто з ким зустрічається, хто у що вдягнений, хто чим займається і як себе поводить тощо. Адже, замість того, щоби крутитися у вирі буремного тінейджерського життя, вона блукає у власних і здебільшого вельми інтрузивних (чи то пак інвазивних, як їх називає сама Ейза) думках. Усе, що хвилює дівчину, так це, чи справді вона це вона, а не колонія бактерій, чи справді її вчинки це результат її рішень, а не просто слідування правилам і чужим вказівкам, чи справді вона врешті-решт існує у реальному світі… Відтак замість пошуків коханої чи коханого, маємо в основі цього роману Гріна пошуки себе. От тільки не у звичному для підліткової літератури сенсі: без вагань щодо смаків, інтересів, бажань і мрій. А у пошуках справжніх основ «Я», що загубилося у безкінечних витках спіралі. Пошуках не стільки у просторі, скільки у часі, бо ж усі загублені врешті-решт намагаються повернутися туди, де вони вперше збагнули, що загубилися.

Я все життя думала, що я зірка якогось надмірно серйозного фільму про кохання, а виявилося, що я від початку знімалась у грьобаній комедії про дружбу.

Якщо ж говорити про те, що суто-Грінівського маємо у романі «Черепахи аж до низу», то це і цитати з Шекспіра (цього разу усе обертається довкола знаменитої «Бурі»), і простенький детективний сюжет (завдяки якому усі мотиви пошуків тримаються купи) про такого собі не чистого на руку мільйонера, який втік від поліції та покинув двох синів, і, власне, саме метафоричне блукання лабіринтами-спіралями, і… звісно, що історія кохання. Кохання двох потерпілих від схожих кораблетрощ. Кохання без пристрасті та божевілля, без кульмінації та хеппі-енду. Кохання без майбутнього, але з живим і справжнім минулим.


Джон Грін Черепахи аж до низу/ Джон Грін; пер. з англ. Марія Пухлій. — Київ: КМ-Букс, 2018. — 296 с.

Новинки Книжкового Арсеналу 2017: найцікавіші перекладені книжки для дітей, книжковий арсенал, що читати, дитячі книжки, книжкові новинки, література для дітей,казки,віммельбухи,класика дитліту, що купити,дитячі видання,найкращі книжки для дітей

Фанатка, Рейнбоу Ровелл

14+*

Ще одна історія про пошуки належить нині надзвичайно популярній американській письменниці Рейнбоу Ровелл. Мова про славнозвісний бестселер «Фанатка», який побачив світ того ж року, що й «Елеанор і Парк». І  хоч би якими різними не були ці перші два підліткові романи Рейнбоу Ровелл, українські переклади яких з’явилися у видавництві «Віват», утриматися від порівнянь важко. Головним чином тому, що розповідають вони про кохання, становлення та дорослішання схожих дівчат — розумних, талановитих і ображених на світ дивачок, які не надто полюблять та й не дуже вміють спілкуватися з іншими, мають дитячу травму покинутої дитини, проте мають і вдосталь внутрішніх сил для того, щоби боротися за своє щастя.

Але… в один момент обидві сестри просто-таки губляться в обраних світах і заплутуються у тенетах ілюзій та захоплень, обидві потребують допомоги близьких і, звісно ж, неабиякої сміливості, щоби зізнатися собі в тому, що тікають.

«Якщо ти закоханий у магічний світ, фанфіки дозволяють тобі лишитися в ньому і жити скільки завгодно» — у це свято вірить першокурсниця Кет, дівчина, яка ховається від викликів справжнього життя (або ж Підступної Буденності, як полюбляє говорити сама Кет) у чарівному світі книжок такої собі Джемми Т. Леслі. Книжок, що дещо нагадують мікс «Гаррі Поттера» та «Сутінків» і розповідають про одвічне протистояння чарівників Саймона та База, написанню історії таємного кохання яких Кет присвячує увесь свій вільний час. І хоча фанфіки Кет користуються неабиякою популярністю та збирають у мережі мільйони лайків, назвати дівчину щасливою важко, адже у тому ж таки реальному житті вона нагадує викинуту на берег рибу. Чому? Відповідь на це запитання читачі зможуть віднайти лише тоді, коли дочитають книгу до кінця. Втім, інтриги роману на цьому не закінчуються.

Крім божевільного захоплення Саймоном і Базом, Кет має сестру-близнючку Рен, яка також навчається на першому курсі в цьому ж коледжі, але мешкає в іншому гуртожитку. На відміну від Кет, Рен залишила Саймона та База у минулому і з головою пірнула у світ справжнього студентського життя — зі справжніми хлопцями, справжніми вечірками та справжнім алкоголем. Але… Чи такі вони справжні, як здаються? І чи дійсно між світом вечірок і світом фанфіків лежить прірва та море відмінностей? В один момент обидві сестри просто-таки губляться в обраних світах і заплутуються у тенетах ілюзій та захоплень, обидві потребують допомоги близьких і, звісно ж, неабиякої сміливості, щоби визнати правду та зізнатися собі в тому, що тікають. Від чого? Як і в інших книжках цієї добірки, від болю з минулого. Болю, позбутися якого неможливо — лише навчитися жити з ним. Зрештою саме присутність поряд справжніх друзів допомагає обом дівчатам подолати страх перед зустріччю зі своєю травмою, повернутися на правильний шлях і нарешті стати собою.

Ти наймогутніший чарівник за останнє сторіччя! — Обличчя Буденності (власне, хлоп’яче обличчя Саймона) було похмурим і втомленим.  Блакитні очі згасли, втратили блиск… — Невже ти вважаєш, що сповнитися сили можна зовсім без жертв? Невже сподіваєшся стати собою, нічого не відкинувши? Не лишивши мене в минулому?..

Як і в романі «Елеанор і Парк», у «Фанатці» Ровелл пропонує читачам історію без повчань, історію, що складається з безлічі переплетених паралельних сюжетних ліній. Сюжетні лінії База та Саймона, сюжетні лінії Кет та її сестри, сюжетні лінії їхнього батька й матері — усе це різні та водночас дуже схожі одне на одного шматочки одного великого пазла, який кожен, хто візьме до рук книгу, зможе скласти на свій манір.


Рейнбоу Ровелл Фанатка / Рейнбоу Ровелл ; пер. з англ. Світлани Орлової. — Харків : Віват, 2017. — 432 с.

Om detta talar man endast med kaniner, Anna Höglund, bookreview, про це говорять тільки з кроликами, екзистенціалізм, піділткова проза, філософська проза, що читати підліткам, чутливість, психологічна проза, емоційність піділтків, перехідний вік, проблеми підлітків, дорослішання, Анна Хьоґлунд, скандинавський дитліт, шведські письменники, картинки Анни Хьоґлунд

Про це говорять лише з кроликами, Анна Хьоґлунд

12+*

Перші кохання, шкільні цькування, сварки з батьками, суперечки з друзями — усі ці та інші популярні в підліткових книжках (а також, на думку багатьох дорослих, і в життях тринадцяти/п’ятнадцяти/сімнадцятирічних) проблеми тьмянішають і втрачають усю свою «серйозність», коли саме існування стає таким, як для героя підліткової книжки-картинки Анни Хьоґлунд «Про це говорять лише з кроликами». Героя, що «прийшов у цей світ одного весняного дня тринадцять років тому і майже одразу пошкодував про це», бо світ є жорстоким, абсурдним, сірим і незрозумілим, а він — самотнім і надміру чутливим білим кроликом, монолог якого сповнений проникливих і надзвичайно дорослих міркувань про стосунки зі світом та самим собою, про жорстокість й амбівалентність усього навколо, про пошуки сенсів та екзистенційну пустку, від якої майже неможливо сховатися чи втекти.

Відчуття єдності — можливо, це щось, що потрібно знайти в самому собі.

Сюжет цієї абсолютно унікальної на українському ринку книжки-картинки не звичні перипетії на шляху дорослішання, а справжні екзистенційні пошуки єдності зі світом, яка (обережно, спойлер!) таки буде віднайдена нашим тринадцятирічним кроликом на останній розгортці книжки. Адже, попри усю тужливість та похмурість тексту та ілюстрацій, Анна Хьоґлунд лишається куди оптимістичнішою за, приміром, автора найвідомішого в Україні вірша про тринадцятирічного героя Тараса Шевченка.
Якщо на мить забути про вишукану екзистенційну проблематику, символізм та багатошарові метафори, ще одним особливим приводом прочитати книжку «Про це говорять лише з кроликами» можна назвати дивовижні ілюстрації та, власне, сам формат «дорослого» пікчєбуку. Саме візуальна частина історії переконує читачів у тому, що ніколи не варто опускати руки — той, хто шукає, завжди знаходить. І єдність зі світом, і з іншими, спорідненими душами.

Читайте також: Бути кроликом: екзистенційна класика від Анни Хьоґлунд


Анна Хьоґлунд Про це говорять лише з кроликами / переклад зі шведської Юлії Юрчук. — Київ: Видавництво, 2017.

підліткова література, книжки для підлітків, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, наркотики і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам,марк леві, викрадач тіней, рідна мова, видавництво старого лева,рідна мова,школа,рейнбоу ровелл,фанатка,фанфіки,анна хьоґлунд,ульф старк

Викрадач тіней, Марк Леві

16+*

Часом, саме допомагаючи іншим і намагаючись зрозуміти та підтримати тих, хто того потребує, люди знаходять себе, але дуже часто усе зводить до іншого: прагнучи врятувати та вилікувати інших, люди просто намагаються втекти від себе. Проте втекти від себе так само немислимо, як втекти від власної тіні. Сховатися — можливо, та тільки ненадовго, інакше ж доведеться все життя провести у повній темряві. У такій думці чудово переконує французький письменник Марка Леві, який і сам присвятив порятунку інших кілька років свого життя, позаяк ще у юності встиг попрацювати і в організації Червоного Хреста, і в Західному відділі надзвичайної допомоги Парижа, де був регіональним директором. З творчістю Марка Леві наші читачі можуть бути знайомі і тому, що за його текстами маємо одразу дві вельми популярні екранізації, а саме зняту за мотивами роману «А якщо це правда?» голлівудську романтичну комедію «Між небом і землею» (реж. Марк Вотерс, 2005) та французьку кінокартину «Кожен хоче любити» (реж. Лоррейн Леві, 2008), і тому, що в Україні його книжки час до часу видають: «Усе, що не було сказано» (Махаон-Україна, 2009), «Перший день» (Махаон-Україна, 2011), «Перша ніч» (Махаон-Україна, 2011) і «Викрадач тіней» (Махаон-Україна, 2012/перевид. Рідна Мова, 2017).
І саме остання книга у контексті нашої добірки видається найцікавішою, адже у цьому романі Марк Леві розповідає про шлях спершу маленького мрійливого хлопчика, а потім і молодого чоловіка, який вчиться не ховатися від себе та своїх тіней. Розповідає також і про чесність з собою та з іншими, про втручання у чуже життя як таке, про події, що залишають по собі незгладимий слід, про сумніви та помилки, яких важко уникнути, коли намагаєшся зробити важливий вибір, і, певна річ, про справжнє кохання, пошукам якого також не зайве присвятити роки.

Дитяче кохання священне, ніхто не може його в когось відібрати. Воно навіки поселяється в глибині душі. Але достатньо спогаду, щоб воно зринуло на поверхню, навіть із потрощеними крилами.

Як і годиться, починається ця сентиментальна та зворушлива історія зі знайомства з головним героєм — непримітним і дещо субтильним хлопчиком, який мало спілкується з однолітками та однокласниками, а натомість розмовляє з тінями, що відкривають перед малим усе найпотаємніше і найважливіше про своїх власників. От тільки ця промовисто символічна (над)здібність бачити справжні проблеми інших людей не дуже допомагає герою — ні в протистоянні хулігану Маркесу, ні в переживанні розлучення батьків, ні в боротьбі з самотністю. А у майбутньому, коли головний герой стане лікарем, так само мало допомагатиме йому вміння діагностувати чужі хвороби. Принаймні доти, доки він не навчиться розуміти власні «недуги», бачити свої тіні та спілкуватися з внутрішніми страхами. Доти, доки не перестане тікати від минулого, а піде йому назустріч.
Хоча «Викрадач тіней» написаний не для підлітків, більшість проблем, порушених у романі, напрочуд актуальні саме у підлітковому віці. Крім того, текст читається швидко і легко, водночас спонукає до рефлексій та дарує читачам ціле море красивих цитат, які чудово доповнюватимуть фотографії у меланхолійних дописах у Facebook та Instagram.


Марк Леві Викрадач тіней/ Марк Леві; пер. з фр. Марія Венгренівська, Жанна Шевченко. — Київ: Рідна Мова, 2017. — 192 с.

Що читати підліткам, екзистенційна література, підліткова література, книжки для підлітків, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, наркотики і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам,марк леві, викрадач тіней, рідна мова, видавництво старого лева,рідна мова,школа,рейнбоу ровелл,фанатка,фанфіки,анна хьоґлунд, аспергера, аутизм, особливі герої

Розумник, Кім Слейтер

9+*

Еліксири життя та смерті, філософське каміння, чарівні палички, легендарні скарби, фантастичних тварин — чого тільки не шукають герої багатьох популярних казок! І чи не у кожній казковій історії знаходять не лише омріяний артефакт, але щось значно важливіше: чи то друзів, чи то свободу, чи то кохання, завдяки яким і зможуть зрештою «жити довго та щасливо». Не рідко щось подібне зустрічаємо і в детективах, коли головний герой, намагаючись нібито просто розкрити злочин і розшукати винного, знаходить те, чого йому справді не вистачало. Саме так сталося і з героєм детективної повісті Кім Слейтер «Розумник».
Сюжет книжки розгортається у Ноттінґемі. Усе починається з того, що у водах річки Трент знаходять тіло безхатченка. Поліція не поспішає розпочинати розслідування — мовляв, нічого надзвичайного у цьому немає та й доля «якогось там безхатченка» їх мало хвилює. Але Кіран Вудз думає інакше, тому береться з’ясувати, що ж насправді відбулося з Коліном, колишнім пожежником, якого доля викинула на вулицю. І байдуже, що Кіран навчається лише у дев’ятому класі, адже колись він обов’язково стане журналістом газети «Івнінґ-пост», а потім працюватиме пліч-о-пліч з криміналістами у «Скай-ньюз». Не дарма ж він бачив усі випуски шоу Майка Бранта та серіалу «Місце злочину»! Не завадить знайти відповіді на всі запитання і те, що у Кірана Вудза аутизм. Втім, про це у самому тексті не говориться безпосередньо. І це чудовий хід, адже спершу читачі поступово приходять до висновку, що з героєм «щось не так» — його ображають, до нього ставляться по-особливому, він дещо інакше сприймає певні речі… Але це спершу, адже потім, коли читач ближче знайомиться з Кіраном, приходить усвідомлення, що насправді, якщо з кимось або чимось «щось не так», то не з героєм, а зі світом, у якому він живе. Світом, у якому бракне тепла, розуміння та любові.

Старші люди думають, що можуть говорити тобі все що завгодно. Але як тільки ти вступишся за себе і щось скажеш у відповідь — усе, ти грубіян.

Власне, саме тепло, розуміння та любов і стають нагородою для юного детектива у фіналі повісті. Адже Кірану вдається не просто допомогти поліції відшукати справжнього вбивцю, але й повернути собі свою родину, буквально врятувати маму від тирана-вітчима та знайти першого справжнього друга.
Соціальна справедливість, толерантність, війни та біженці, наркотики, домашнє насильство — у доволі маленькій повісті Кім Слейтер встигає порушити чимало важливих і проблемних тем. Проте найбільше імпонує у «Розумнику» те, як саме авторка розповідає історію вустами маленького особливого хлопчика. Як і картини британського художника Лоурі, шанувальником якого є Кіран, текст повісті не дуже багатий на кольори та емоції, але, коли його читаєш, щось таки«стискається у грудях».


Кім Слейтер Розумник / Кім Слейтер; пер. з англ. Ганна Лелів — Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. — 232 с.

Що читати підліткам, екзистенційна література, підліткова література, книжки для підлітків, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, наркотики і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам,марк леві, викрадач тіней, рідна мова, видавництво старого лева,рідна мова,школа,рейнбоу ровелл,фанатка,фанфіки,анна хьоґлунд, аспергера, аутизм, особливі герої

Загадковий нічний інцидент із собакою, Марк Геддон

14+*

Наостанок ще один детектив із несподіваними грандіозними знахідками із ще одним особливим героєм, який дозволяє читачам побачити світ з абсолютно іншої точки зору. Але цього разу історія є трохи важчою, адже насправді «Загадковий нічний інцидент із собакою» — це один із небагатьох «дорослих» текстів відомого дитячого письменника Марка Геддона. Загалом, сюжет книги Марка Геддона має багато спільного з «Розумником» Кім Слейтер. Насамперед, якщо говорити про події книги. Отже, сюжет. Одного разу п’ятнадцятирічний Крістофер знаходить у своєму саду сусідського пуделя на ім’я Велінгтон з увіткнутими в нього садовими вилами. Не довго вагаючись, юний шанувальник історій про Шерлока Голмса й талановитий математик вирішує розслідувати вбивство, незважаючи ні на заборону батька, ні на море проблем, з якими він зіштовхується через синдром Аспергера. І хоча раніше він ніколи не пішов би далі, ніж крамниця у кінці його вулиці, розпочавши розслідування вбивства пуделя, він наважується на мандрівку, що переверне життя самого Крістофера, його батьків і, можливо, читачів його дивного, записаного, за порадою вчительки, у зошиті, детективу. Як і дев’ятикласник Кіран, шукаючи винних у не надто цікавому для поліції злочині, Крістофер знаходить те, чого йому насправді не вистачало. І мова тут не лише про родину, але й про віру в себе.

Протягом життя потрібно приймати багато рішень, і якщо не приймати рішень, то ти ніколи нічого не робитимеш, тому що весь час обиратимеш, що тобі робити. Тож добре мати причину, із якої тобі щось подобається або не подобається.

Що робить роман Геддона особливо привабливим, так це майстерно та вишукано вибудована оповідь від імені головного героя. Адже так, усі ми знаємо, що одна з основних причин нашої любові до художньої літератури полягає в унікальному вмінні зливатися з героями та героїнями, які бодай чимось на нас схожі. Ми бачимо у них своє віддзеркалення, тому й справді засмучуємося, коли вони зазнають поразки, радіємо, коли вони «живуть довго й щасливо», щиро співпереживаємо та співчуваємо їм… Але з Крістофером у читачів з’являється можливість відчути дещо інше читацьке задоволення, адже хлопець настільки інакше бачить і відчуває цей світ, що читачам доводиться докладати зусиль, щоби нарешті відчути з ними зв’язок. Так, у Крістофера чудова пам’ять, він добре знається на математиці, помічає усі дрібнички та розуміє складні закони логіки й найзаплутаніші фізичні формули… Та він зовсім не розуміє людей, не розрізняє емоції й просто ненавидить, коли його торкаються. І саме тому змушує читача відчувати увесь спектр емоцій, переживати справжні драми та трагедії не разом із собою, а замість себе.


Марк Геддон Загадковий нічний інцидент із собакою / [переклад з англ. Анастасії Рогози]. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016.

* Усі зазначені вікові обмеження є умовними, тож у виборі краще покладайтеся на (читацький) досвід.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль