Казковий світ Джулії Дональдсон та Акселя Шеффлера
Ілюстрація Акселя Шеффлера до книжки «A Treasury of Songs» Джулії Дональдсон
Цього року наймиліше дитяче чудовисько на ім’я Ґруффало святкує своє повноліття — 18 років тому перші екземпляри книжки-картинки британської письменниці Джулії Дональдсон вперше зустрілись зі своїми читачами. Спочатку видавці вагалися, чи варто мати справу з казкою у віршах, — адже надрукувати ілюстровану книжку не дешево, а поетична форма значно знижує шанси на переклад та видання в інших країнах. На щастя, «Ґруффало» поталанило не лише стати супербестселлером на батьківщині, але й бути перекладеним на більш ніж 50 мов світу. І от нарешті українські малята також можуть познайомитись з казками Дональдсон.
В основу «Ґруффало» лягла китайська казка про маленьку дівчинку (у версії Дональдсон — мишеня), яка йшла через ліс, а звірі розступались на її шляху. Здавалось, що вона — королева джунглів. Дівчинка не бачила, що її слідами йшов тигр і саме його лякались звірі. У процесі віршування тигр поступився місцем вигаданому Ґруффало. Як пояснює авторка, «гр-» надало звірові грізності, «-уфф-» — душевної м’якості, а «-ло» — просто добре римувалося. Довершив образ Ґруффало відомий ілюстратор Аксель Шеффлер, наділивши його добрим виразом обличчя і чималим животиком. На відміну від китайської дівчинки, мишеня легко обдурює довірливе чудовисько і завойовує імідж найстрашнішого звіра у лісі.
У співпраці з Шеффлером вийшло багато наступних книжок Дональдсон, зокрема також видані українською мовою «Ґруффалятко», «Равлик і кит» та «Хочу до мами». Лаконічні, візуально виразні, добре структуровані, вони напевне прикрасять бібліотечку дошкільняти. Кожна книжечка «тематична» і, якщо поглянути віддалік, починає нагадувати дотепні дитячі енциклопедії-каталоги.
Так, у «Ґруффало» Дональдсон каталогізує риси, якими можна описати звіра: кігті, ікла, очі, колючки, — а також різні наїдки. Пізніше вона написала цілу книжку ґруффальских рецептів, у якій відкриває секрети приготування страв, згаданих у казці.
«Ґруффалятко» розповідає про доньку чудовиська, яка, наслухавшись історій про Велику Страшну Кровожерну Мишару, вирушає на її пошуки. Їй на долю випадає розібратись у непростій триєдності очей/хвостів/вусів (саме за цими ознаками дитинча має впізнати Мишару) та навчитись читати сліди на снігу. А мишенятові доведеться знову проявити винахідливість, щоби підтвердити свій статус найстрашнішого звіра у лісі.
Сюжет казки «Де моя мама?» буде зрозумілий найменшим читачам. Мавпочка загубила маму і шукає її серед лісу. Разом з помічником-метеликом вона порівнює розмір, колір, ознаки різних звірів і птахів, щоб зрештою відповісти на сакраментальне питання у житті кожної дитини: «Яка ж вона, мама?» І хоч текст справді дуже мамоцентриський, родзинкою історії несподівано стає тато, якому авторка відводить особливе місце.
Очевидно одне — у своїх творах Дональдсон стає на бік дитини та промовляє до неї особисто.
Книжка «Равлик і кит» розповідає про навколосвітню подорож малюка-равленяти на хвості у кита. Ця книжка може передувати першому дитячому атласу і запалити любов до вивчення географії. У ній закладено основи екологічного мислення — хоча маленький равлик і відчуває свою мізерність у світі, саме він рятує велета-кита, коли того викидає на мілину. Така от історія про велику силу маленьких справ.
«Печерний розмалюк» проілюстрований іншим популярним дитячим художником — Емілі Ґраветт. Її ілюстрації більш ніжні і фантазійні, ніж у Шеффлера. Стиль Ґраветт справді добре пасує цій книжці, адже в ній йдеться про маленького митця. Малюк від нудьги розмальовує стіни своєї печери, а вночі наскальні малюнки оживають в його уяві. Попри свою художню привабливість, ця книжка викликає безліч питань: вона не лише містить негативний приклад (малювання на стінах сучасних печер, на жаль, досі залишається табуйованим у багатьох родинах), але й зображає вічно зайнятих батьків, які сварять і лякають бешкетника покаранням.
Очевидно одне — у своїх творах Дональдсон стає на бік дитини та промовляє до неї особисто. А чи є діти, завжди впевнені в справедливості батьків? На жаль, дорослим доводиться встановлювати обмеження, а дитині – знаходити нові форми вияву своєї невпинної фантазії.
Більшість з них — це не просто казки, але й діалоги у віршах і малюнках. Так вони запрошують малюка до гри.
Пошук таких форм — важлива складова книжок Дональдсон. Більшість з них — це не просто казки, але й діалоги у віршах і малюнках. Так вони запрошують малюка до гри. Ці книжки краще читати у компанії — в дитячому садочку, в сімейному колі, під час занять мовою (ці тексти — справжня знахідка для викладачів англійської для дошкільнят і в молодшій школі). Вони швидко обростають мультфільмами, іграми, матеріалами для дитячої творчості. Професійна авторка дитячих пісень, Дональдсон часто виконує свої казки під гітару, а всі її тексти сповнені бардової легкості.
На жаль, простота і прозорість мови поетки дещо втрачається в українському перекладі. З’являються штучні конструкції, ускладнені слова. Залишається лише тішитись тим, що мова ілюстрації — універсальна, батьківська імпровізація часто цікавіша за оригінальний текст, а світ, створений Джулією Дональдсон, виходить далеко за межі питань стилістики. Стежками цього світу блукають мільйони малих ґруффолят. Тут вони граються і фантазують, переживають захопливі пригод і дивовижні відкриття, щоби потім заснути із книжкою у руках у міцних батьківських ґруффальських обіймах.
