Книжки-картонки для неледачих: серія про родину Кучерявих

Кучеряві повертаються до міста, Кучеряві думають, що робити в дощ, Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво, Кучеряві заводять хом'ячка,Мар’яна Прохасько, картонні книжки, книжки-картинки без слів, книжки для немовлят, книжки для розвитку дитини, Видавництво Старого Лева, що читати малюкам, дитячі книжки,книжки для наймолодших

Кілька років тому у «Видавництві Старого Лева» почала з’являтися серія вельми неординарних картонок. Мова про книжки-картинки «Кучеряві повертаються у місто», «Кучеряві думають, що робити в дощ», «Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво» та «Кучеряві заводять хом’яка». З обкладинок цих книжок на читачів дивляться четверо кучерявих героїв, намальованих у впізнавано-авторському стилі Мар’яни Прохасько, а всередині ховаються історії, які, як і в будь-яких інших книжках-картинках без слів, розповідають самі лише ілюстрації: яскраві, цікаві та кумедні. І, можливо, через те, що писати про книжки без слів — справа не дуже звична, свій огляд я розпочну зі спогадів про розваги свого дитинства.

Гортаючи цупкі картонні сторінки книжок Мар’яни Прохасько читачі відчувають щось подібне: та сама свобода  інтерпретації і влада над історією, що народжується тут і зараз, та сама гра без правил, у якій неможливо помилитися чи програти.

Отже, була у моєму дитинстві одна гра, яка допомагала розважитися, коли нам набридало, ховатися, тікати та стрибати гаражами. Ця гра не мала ні назви, ні правил  ми просто сиділи з друзями на вулиці та спостерігали за людьми так, ніби усі вони герої німого кіно, а ми їхні баламутні та недобросовісні дублери. Завжди перебиваючи та доповнюючи одне одного ми озвучували сусідів та випадкових перехожих, вигадували для кожного та кожної смішні репліки та вплутували своїх «героїв поневолі» у кумедні історії. Від нас гра вимагала тільки одного  інтерпретувати кожен рух свого героя та вміти зовсім трошечки передбачати його чи її майбутнє. Певна річ, що не останню роль відігравало почуття гумору та бурхливість уяви — чим смішнішим і цікавішим виходив сюжет, тим довше тривала гра. Втім, по-справжньому перемогти у цій грі було неможливо, тому й завершувалася вона тоді, коли просто набридала. І оскільки програти у цій грі також було неможливо, приносила вона нам тільки задоволення й насолоду — і від безмежності власної уяви, і від усвідомлення своєї символічної влади над «героями», і, звісно ж, від самих історій.
Так-от, гортаючи цупкі картонні сторінки обох книжок Мар’яни Прохасько читачі відчувають щось подібне: та сама свобода  інтерпретації і влада над історією, що народжується тут і зараз, та сама гра без правил, у якій неможливо помилитися чи програти.

Тут, як і завжди, усе залежить від креативності та уяви, адже навіть простий візуальний наратив дозволяє вигадувати складні сюжети.

На відміну від більшості книжок-картинок без слів, про які ми вже згадували на нашому сайті, видання про Кучерявих орієнтовані на немовлят та дітей віком до 3 років. Саме тому в усіх виданнях маємо сторінки з цупкого картону, які, принаймні теоретично, витримують зуби, слину, жбурляння й інші методи «агресивного» close reading. Однак, сказати, що старшим читачам вони будуть занадто малючими та нецікавими я не можу. Тут, як і завжди, усе залежить від креативності та уяви, адже навіть простий візуальний наратив дозволяє вигадувати складні сюжети. Крім того, авторка заховала у своїх книжка кілька дрібничок, які навряд зацікавлять дитину, але обов’язково викликають усмішку у вже зовсім дорослих читачів, у батьків.

Кучеряві повертаються до міста, Кучеряві думають, що робити в дощ, Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво, Кучеряві заводять хом'ячка,Мар’яна Прохасько, картонні книжки, книжки-картинки без слів, книжки для немовлят, книжки для розвитку дитини, Видавництво Старого Лева, що читати малюкам, дитячі книжки,книжки для наймолодших

Загалом, книжки«Кучеряві повертаються у місто», «Кучеряві думають, що робити в дощ», «Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво» та «Кучеряві заводять хом’яка» дуже схожі (перші три навіть починаються однаково — прокиданням героїв та сніданком у родинному колі). Усі ці картонки розповідають про один день з життя Кучерявих, про якусь особливу та водночас дуже знайому кожній родині подію, про яку, власне, і йдеться у назві кожної книжки. Усі чотири дозволяють обирати головних героїв, передбачають множинність інтерпретації та багаторазове прочитання. Усі дуже ненав’язливо та доречно торкаються важливого й актуального (гендерні ролі у вихованні дітей, екологія, любов до тварин тощо) та спонукають до розмов і обмірковувань. Усі дозволяють читачам перейнятися знайомою ще з епопеї про мешканців Букового лісу приємною атмосферою домашнього тепла та затишку. І при цьому геть усі руйнують стереотип про те, що книжки-картинки без слів створюють для ледачих читачів.

Кучеряві повертаються до міста, Кучеряві думають, що робити в дощ, Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво, Кучеряві заводять хом'ячка,Мар’яна Прохасько, картонні книжки, книжки-картинки без слів, книжки для немовлят, книжки для розвитку дитини, Видавництво Старого Лева, що читати малюкам, дитячі книжки,книжки для наймолодших

До речі, про героїв. Будьте певні, що вже після першого і навіть побіжного знайомства родина Кучерявих не залишить вас байдужими. Мама, тато, син, донька, собака, а віднедавна ще і хом’як, які спільно проводять дозвілля, ладнають одне з одним, разом долають труднощі, приймають рішення тощо… Так-так, їхня сім’я може видаватися занадто ідеальною, занадто гармонійною і правильною. Але з кожною новою історією, з кожним новим (пере)прочитанням вона обов’язково ставатиме ближчою і ріднішою. Та й у контексті усього сучасного українського дитліту ці персонажі видаються дуже потрібними, адже з певної точки зору Мар’яна Прохасько виводить на авансцену в ролі героя не когось одного, а цілу родину — так само, як Анне-Кат. Вестлі у своїй знаменитій книжці «Восьмеро дітей, тато, мама і вантажівка».

Кучеряві повертаються до міста, Кучеряві думають, що робити в дощ, Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво, Кучеряві заводять хом'ячка,Мар’яна Прохасько, картонні книжки, книжки-картинки без слів, книжки для немовлят, книжки для розвитку дитини, Видавництво Старого Лева, що читати малюкам, дитячі книжки,книжки для наймолодших

Крім того, якщо порівнювати усі книжки, то можна дійти висновку, що поки Мар’яна Прохасько ще випрацьовує відносно нову для себе та українського дитліту загалом мову книжок-картинок без слів. І їй це непогано дається, адже візуальний наратив вже другої книжки, «Кучеряві думають, що робити в дощ» (зізнатися, моєї улюбленої частини), є значно багатшим, об’ємнішим, неоднозначнішим  і, закономірно, цікавішим для читачів, особливо трохи старшого віку.  Третя книжка дуже вдало говорить із читачами про серйозну проблему, а четверта — тішить простеньким і водночас чи не найнесподіванішим сюжетом. Тож є усі підстави вірити, що п’ята буде ще кращою-захопливішою-цікавішою. У будь-якому разі — було б добре, якби така мовчазна і водночас така промовиста історія про Кучерявих тривала довго.


Серія книжок-картонок про родину Кучерявих / авторка та ілюстраторка Мар’яна Прохасько. — Львів: «Видавництво Старого Лева», 2016-2018.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль