Коли Бог був кроликом: стерпна драма буття

Коли бог був кроликом, підліткові книжки, що читати підліткам, підліткова проза, young adult, сара вінман, сексуальне насилля, література без табу

Якби рівень драматизму у художній літературі вимірювали за десятибальною шкалою, то роман британської письменниці Сари Вінман «Коли Бог був кроликом» міг би цілком заслужено отримати максимальну оцінку. Розбещення неповнолітніх, секс, наркотики, алкоголізм, вбивства, невиліковні хвороби, виграші у лотерею, терористи, амнезія, магічні порятунки, фантастичні зустрічі — за кількістю скандальних, несподіваних і карколомних подій і ситуацій ця невеличка книжка із напрочуд милою обкладинкою могла б завиграшки позмагатися із будь-якою багатосезонною мильною оперою. І хоча, на перший погляд, це важко вважати за гарний знак — бо що занадто, то не здраво, роман Сари Вінман переконує у тому, що бувають і винятки з правил. А все тому, що письменниці вдалося напрочуд віртуозно втримати баланс (а разом із ним й увагу та довіру читачів) та не передати куті меду. Її історія, сповнена одночасно майже театрального драматизму та щирості, гіркої іронії та зворушливості, реалістичності та магії, нагадує виставу про монстрів у театрі тіней. Ми не бачимо чудовиськ — лише їхні темні розмиті силуети, спостерігаємо не безпосередньо за тим, як розгортаються трагедії, а за тим, як їх переживають герої — так, ніби споглядаємо хвилі, що росходяться гладенькою поверхнею води після того, як у неї шубовсне велетенська каменюка. 

Ніщо не забувається навічно. Просто іноді треба нагадувати світові про те, що ми досі живі, і що кожен із нас — особистість.

І саме герої цієї вистави — діти, підлітки та дорослі, які відчайдушно намагаються тікати від минулого та ховати найболючіше за кадром, щоби мати сили та бажання жити, — здатні розчулити навіть найскептичніших читачів. Адже усім цим маленьким і великим дивакам Сари Вінман неможливо не вірити та неможливо не співпереживати. Хіба ж можна не проникнутися почуттями до тих, хто довіряє тобі геть усі свої секрети, хто ділиться своїми радостями та страхами, хто дорослішає та набирається мудрості на твоїх очах? Навряд. На щастя, змушуючи героїв проходити крізь вогонь, воду та мідні труби, авторка не тисне на читачів і не намагається видушити з них сльози та співчуття, адже врешті-решт майже щоразу кожному герою та кожній героїні вдається збиратися з силами та приборкувати найлихіших монстрів, вдається пробачати та приймати одне одного, вдається навіть у найважчі моменти брати себе в руки та йти далі.

Чи вірю я в таємницю життя, в незбагненне диво буття? В те «щось», завдяки чому наше нелогічне існування набуває сенсу? Що дає нам сили прагнути до чогось, а ще сповнює наші серця смиренністю, щоб почати все спочатку? Так, у це я вірю. Бо це джерело мистецтва, краси й любові, найвищий вияв добра.

Оскільки в основі роману лежить надзвичайно широкий набір проблем, конкретно визначити, про що саме розповідається у ньому доволі важко. Про сексуальне насилля? Про родину? Про дорослішання? Про диваків? Про фортуну? Про віру?.. Та про все це — все, що ми зазвичай і називаємо життям, у якому щирий сміх повсякчас межує з колючим, як морозне повітря, смутком, радість із журбою, а любов із ненавистю. І тут важливо зазначити, що попри таку тематичну розсіяність і невизначеність, авторці таки вистачило хисту втримати картинку у фокусі. Головним чином, завдяки чудовій оптиці, роль якої настільки чудово зіграла оповідачка та головна героїня Еллі. Відповідно до того, як саме ця оптика показує нам художній світ, книгу поділено на дві частини. У першій ми бачимо Еллі дівчинкою, яка є достатньо дорослою, щоби все помічати, але занадто малою, «щоб усе зрозуміти». У другій — жінкою, яка не втратила ні дитячої безпосередності, ні фантастичного вміння усе помічати, але доповнила їх осмисленим життєвим досвідом і розумінням. І хоча дві частини книги розділяє чималий відрізок часу, ця відстань лишається майже непомітною, оскільки минуле та теперішнє у романі, як і в реальному житті, об’єднані не лише одними і тими ж героями, але й спільними темами та сюжетними лініями, насамперед, стосунками Еллі з старшим братом та з Дженні Пенні — особливими стосунками між особливими людьми. Стосунками, що надихають і дають сили долати будь-які труднощі, лишаючись вірним собі. Стосунками, у яких не потрібно грати прописану кимось іншим роль.

Зрештою, чи не єдине, що можна і варто закинути не стільки автоці , скільки видавцям, так це неуважність до обгортки цієї цукерки, адже обкладинка українського видання не лише не відповідає змісту книги, але й збиває з пантелику потенційних читачів. Втім, враження від прочитаного вона не зіпсує.  


Сара Вінман Коли Бог був кроликом /  пер. з англ. Олексій Кондратюк. — Київ : РІДНА МОВА, 2018. — 320 с.

Міра Київська
Міра Київська
авторка, редакторка сайту Букмоль