Любовний лист підлітка до «Дому…» Маріам Петросян

вірменська література, Маріам Петросян, підліткова література, підліткова проза

Здається, я перечитала «Дім, в якому» разів шість. Може, навіть сім. Уперше я читала її в класі, на заняттях, а потім неодноразово брала з собою на канікули. Усі ж бо знають такі книжки, з якими з однаковим задоволенням ігноруєш уроки та валяєшся на пляжі, особливі.

На свій захист можу сказати, що з кожним прочитанням «Дому, в якому» знаходиш у ньому нові деталі й сенси, які складно помітити одразу. Хоча спочатку, коли долаєш перші 15 сторінок, узагалі не зрозуміло, що, де і чому відбувається, зрозуміло лише з ким, і перший оповідач — Куряка — це саме те, через що я колись дала цій книжці шанс. Близький персонаж, якого ми замало бачимо у підлітковій літературі. Людина, яку не сприймають серйозно, чиї питання ігноруються, яка від усього втомилася та вичерпала всі свої емоційні ресурси.

Зі зразкової групи Фазанів, його мають перевести в іншу стаю, бо через свої яскраві кросівки на не-ходячих ногах, цинізм та куріння він діє всім на нерви. Інші мешканці Дому не люблять Фазанів, зате їхній Дім набагато цікавіший. Курець починає сюжетну лінію теперішнього, а персонаж Стрибунець стає першим оповідачем лінії минулого. Втім, час у «Домі, в якому» дивний, тому про нього складно сказати щось напевне. Незвичне явище для підліткової літератури, в ній у персонажів є чітка лінія попереду, коли вони перестають бути дітьми, тож час — це зазвичай пряма лінія, стрілка. Вона присутня і тут, стрілка, що веде до моментів змін, до статусу «старших», до розправи й до катастрофи, яку не можу дозволити собі назвати фінальною чи завершальною. Бо крім цього час в книжці ще ходить колами та закручується петлями, закриває метафоричні очі на часові витівки деяких індивідів.

І жодна з думок не втрачає важливості лише через те, що йдеться про підлітків. І всі колективні проблеми та конфлікти взаємодіють з особистими, бо все пов’язано, бо без одних не існує інших.

До персонажів «Дому, в якому» швидко прив’язуєшся, їх легко потім впізнати у своїх знайомих, а також у героях улюблених фільмів, популярних книжок і стародавніх міфів. Маріам Петросян добре робить свою роботу, бо в романі на більш ніж 900 сторінок із напевно близько сотнею персонажів я ніколи не плутала їх і жоден не видався мені нудним. Вони виглядають об’ємними: мають характерні особливості, спогади, страхи, бажання та забобони, які стають визначними для них, у той критичний момент, до якого веде історія. Через поліфонічність роману, постійну зміну оповідачів і темпу розповіді ми бачимо художній світ і події з багатьох точок зору людей, які по-різному пояснюють містифікації Дому.
Сірий Дім ізольований від зовнішнього світу, але він якнайкраще його віддзеркалює. Глобальні явища: ієрархія, влада, перевороти, закони, страхи та вірування суспільства. Маріам говорить про все це. І жодна з думок не втрачає важливості лише через те, що йдеться про підлітків. І всі колективні проблеми та конфлікти взаємодіють з особистими, бо все пов’язано, бо без одних не існує інших.

Скрізь панує знайоме бажання бути присутнім, займати простір, у якому є можливість встановити контроль і відгородитися від світу, що змушує тебе грати за правилами, у встановлені яких ти не брав жодної участі.

Чим же є Дім? У романі повсякчас з’являються нові і нові відповіді на це запитання. Дім — це будівля, природне явище та водночас унікальний контрапункт паралельних світів. Дім створений його дітьми, але і діти Дому створені ним. Дім сповнений парадоксів і часто суперечить сам собі. Діти, ті кому немає місця в нашому світі, створюють свій, даючи спершу всьому імена, а потім заповнюючи привласнене собою. Скрізь панує знайоме бажання бути присутнім, займати простір, у якому є можливість встановити контроль і відгородитися від світу, що змушує тебе грати за правилами, у встановлені яких ти не брав жодної участі. І це саме те, що робить книжку Маріам Петросян дуже підлітковою. Її герої десь починають і десь завершують свій шлях, але найлегше відслідкувати історію самого Дому: як він виник, як став багатоликим, як обріс запитаннями, законами й історіями, як прийняв і забрав дітей, як закінчився і як назавжди залишився в особливому місці — місці поза простором і поза часом. Зрештою, це й не дивно, адже Дім також персонаж роману. І персонаж безкінечно важливий та напрочуд впливовий, який вимагає від своїх мешканців певної поведінки й також грається у називання. Дім дає імена зграям, дає імена дітям, які згодом визначають їхню поведінку, імена — ключ до кожного та кожної, індикатори розвитку. 

Загалом, мова та структура в «Домі, в якому» максимально працюють на історію, усі назви та художні засоби, епіграфи, цитати, вставки з казками, списками й віршами грають якусь важливу роль, додають об’ємності, нагадують якісь образи. Я завжди думаю про «Дім, в якому» як про книжку, що не вписується у модель простого лялькового будиночка. Скоріше у щось багатовимірне, де, дивлячись на одну річ, завжди бачиш щось більше.

книжковий арсенал 2019, книжный арсенал 2019, Новинки Книжкового Арсеналу 2019: найцікавіші перекладені книжки для дітей, книжковий арсенал, що читати, дитячі книжки, книжкові новинки, література для дітей,казки,класика дитліту, що купити,дитячі видання,найкращі книжки для дітей,маріам петросян,підліткові книжки, дім у якому,джонатан страуд,роланд сміт,щоденники вишеньки,комікси,фантастика,ульф старк

 У новенькому українському виданні від #книголаву слід відзначити якість поліграфії та дизайн. Сірий, чорний та червоний — саме ті кольори, що якнайкраще пасують до змісту й підкреслюють атмосферу книги. Так само, як і намальований «Аґрафкою» іграшковий ведмедик на обкладинці, що додає українському виданню оригінальності. Дещо ускладнює читання переклад Маріанни Кіяновської. Як на мене, з текстом повелись занадто вільно. Так, наприклад, в українському перекладі є дуже специфічні маловживані слова там, де в оригіналі стоять повсякденні, які використовують сучасні підлітки. Найбільше ж розчарували переклади імен-прізвиськ. Такі важливі для розуміння персонажів, вони в українському перекладі у кількох випадках мають трохи інші конотації, зокрема переклад Курильщика як Куряка, Толстого як Грубого, Стервятника як Стервожера тощо.
До слова, оригінальний роман також є у вигляді аудіокниги. Чарівної аудіокниги, надзвичайно проникливо прочитаної Ігорем Князєвим. І це дуже вдале рішення, оскільки, як я вже писала, Дім — це місце, у яке обов’язково закортить повернутися. Та й слухати подібні історії, з головою занурюючись у художній світ, часом куди цікавіше, ніж просто читати. Тож, сподіваюся, український переклад також незабаром з’явиться у такому форматі. 

Дім — це місце, у яке обов’язково закортить повернутися.

Маріам Петросян створила емоційну книгу. Ніжну, ностальгійну, одночасно сумну та дотепну, таку, від якої іноді з’являється гірка посмішка, ніби до тебе хтось вперше занадто чесно говорить. Але варто попередити, що «Дім, в якому» — читво не для всіх. Отож, якщо від різкої зміни оповідача вас захитує або любите отримувати від книг однозначні відповіді на всі запитання, краще відкладіть книгу. Якщо ж готові ризикнути, ласкаво прошу до Дому!


Маріам Петросян Дім, в якому / пер. Маріанна Кіяновська. – Київ: Книголав, 2019. – 480 с.

Катерина Кіщинська
Катерина Кіщинська

авторка рубрики "Teen Review"