Міфи дорослішання: три історії справжнього становлення

Міфи дорослішання: три магічні історії справжнього становлення, найкращі для читання підлітками, які книжки читати підліткам, книжкові новинки, зарубіжна література на літо, підліткова проза, книжки про дорослішання, фантастика, антиутопії, підліткові дистопії, ніж, якого не відпустиш, ходячий хаос, дім, в якому, маріам петросян, патрік несс, книги про подолання страху, гюс кейєр, книга всіх речей, книжки про бога, фемінізм

Illustration: Danielh Shaffer

Ким ти хочеш стати, коли виростеш? Відповідати на це питання важко і легко водночас. Важко, бо відповідь передбачається одна, а їх у голові не рідко роїться ціла купа. Легко ж тому, що ніхто не знає, коли саме ти виростеш. Коли закінчиш школу? Коли підеш на роботу? Коли побудуєш будинок? Чи, може, коли у тебе з’являться свої діти? Хто знає? Хто визначає? А, можливо, дорослішання — це лише міф? Не дарма ж кілька років тому саме ця проста фраза допомогла бруклінській ілюстраторці Сарі Андерсен продати свою дебютну збірку коміксів багатотисячними накладами у різних країнах світу. Звісно, у книжку Сари закохувалися не лише через назву, але вона свою роль безперечно зіграла. Бо ж ми, дорослі, чудово розуміємо, що отримання паспорта, атестата, диплома тощо не робить нас в одну мить зрілими, мудрими та досвідченими. Аж ніяк. І навіть у поважному віці ми не рідко ловимо себе на тому, що десь там усередині все ще відчуваємо себе дітьми. Але, попри всю ілюзорність і непевність дорослішання, є речі, які таки відрізняють нас від дітей. І в першу чергу — це історії, які ми проживаємо, емоції та відчуття, які переживаємо, спогади, які зберігаємо, досвід, яким наважуємося ділитися з іншими. Не рідко, доповнюючи реальні факти вигадкою, символами та метафорами, пропускаючи пережите крізь призму міфології. Власне, саме про такий очуднений досвід справжнього дорослішання і йдеться у «Книзі всіх речей» Гюса Кейєра, романі Маріам Петросян «Дім, в якому» та у трилогії Патріка Несса «Ходячий Хаос».

Міфи дорослішання: три магічні історії справжнього становлення, найкращі для читання підлітками, які книжки читати підліткам, книжкові новинки, зарубіжна література на літо, підліткова проза, книжки про дорослішання, фантастика, антиутопії, підліткові дистопії, ніж, якого не відпустиш, ходячий хаос, дім, в якому, маріам петросян, патрік несс, книги про подолання страху, гюс кейєр, книга всіх речей, книжки про бога, фемінізм

Книга всіх речей, Гюс Кейєр

9+

Наймолодшим, якщо говорити про потенційний вік читацької аудиторії, і водночас найстаршим, якщо говорити про рік написання, у цій добірці є роман всесвітньо відомого нідерландського письменника Гюса Кейєра «Книга всіх речей». Роман, у центрі якого історія не звичного підлітка, законсервованого у світі буденних проблем, пов’язаних зі школою, друзями, коханими та власним «Я», а історія становлення справжнього чоловіка. Хлопчика, який наважується піти проти батька, проти неписаних правил і законів, щоби бути собою та захистити інших. Так-так, мова про стару добру ініціацію, навколо якої побудовано розповіді більшості знайомих нам міфів і легенд. От тільки дев’ятирічному Томасу, головному герою книги Гюса Кейєра, на відміну від Одіссея, Тесея та Персея, щоби пройти її, доводиться боротися не з фантастичним чудовиськом, а з цілком реальним і знайомим усім без винятку людям монстром — зі страхом. Страхом власним і страхом чужим, страхом раціональним і страхом ірраціональним, страхом, що допомагає уникнути синців, і страхом, що змушує їх ставити.

Але про історію, покладену в основу повісті, пізніше, адже найперше впадає в око у повісті Гюса Кейєра мова. Вишукана, красива, сюжетотворча — вона не просто зачаровує, а, наче стрімка гірська річка, миттєво захоплює читацьку увагу виром образів, символів і метафор, потоком думок і ритмом. Вона ж і налаштовує читачів на особливий рівень чутливості, особливе поетичне світобачення, адже головний герой сприймає все трохи інакше — він бачить, як у міських каналах плавають тропічні рибки, чує, як горобці грають на сурмах, спілкується з Ісусом…
Чому? На це запитання можна годинами вигадувати відповіді, але найочевидніша — бо він ще дитина, хлопчик, вільний від упереджень і страхів, якими скуті будь-які рішення та вчинки дорослих. І саме тому, завдячуючи своєму віку, своїй недосвідченості та нерозчарованості, він ще здатен змінити світ. Певна річ, на краще. Бо на запитання про те, ким бути у майбутньому, у Томаса вже є чудова відповідь — «коли я виросту, то буду щасливим».

  Усі серйозні книжки розповідають про Бога.
— Про Бога, а ще про любов, — додала мама, але він глянув на неї так суворо, що та почервоніла.

Втім, хоча вся Томасова розповідь наповнена цієї особливої міфології та магії, вона не сприймається як відірвана від реального життя вигадка. Насамперед тому, що в основі сюжету лежить проста та до болю знайома багатьом родинам історія про домашнього тирана, який тримає в страху свою родину. Історія про батька, який б’є, бо любить, і карає, бо виховує. Історія, що допомагає головному герою разом із читачами не просто подолати «лихого чоловіка», а й зрозуміти його та… пробачити. Бо, якщо коротко, то вся книга Гюса Кейєра про Бога. А Бог — то не просто Отець, а ще й Любов, Віра, Надія та Милосердя.


Гюс Кейєр Книга всіх речей / ілюстрації Анни Данчишин / пер. з нід. Ярослав Довгополий. – Львів: Урбіно, 2019. – 152 с.

книжковий арсенал 2019, книжный арсенал 2019, Новинки Книжкового Арсеналу 2019: найцікавіші перекладені книжки для дітей, книжковий арсенал, що читати, дитячі книжки, книжкові новинки, література для дітей,казки,класика дитліту, що купити,дитячі видання,найкращі книжки для дітей,маріам петросян,підліткові книжки, дім у якому,джонатан страуд,роланд сміт,щоденники вишеньки,комікси,фантастика,ульф старк

Дім, в якому, Маріам Петросян

12+

«Вау!» і «Нарешті!» — перші слова, що спадають на думку, коли береш у руки виданий в українському перекладі роман знаменитої вірменської письменниці Маріам Петросян «Дім, в якому…», що був уперше надрукований у 2009 році. «Вау», бо видання і справді зачаровує красивою обкладинкою, гарним перекладом і якісною поліграфією, а «нарешті», бо за десять років існування цей текст уже встиг зайняти чільне місце не лише у тисячах підліткових сердець, але й у Всесвіті усієї підліткової літератури. І не без причин, адже «Дім, в якому» і справді вражає — епічністю, багатогранністю, глибиною, відвертістю, проблематикою, похмурою казковою атмосферністю, влучністю, строкатістю та вишуканими неоднозначними алегоріями, які, ніде правди діти, куди цікавіші за Голдінгові. Про що ж розповідає цей роман? Якщо коротко, то про все: про життя і смерть, про любов і жорстокість, про віру й ілюзії, про підтримку та опіку, про дзен і шаманізм, про рай і пекло, про сенси, якими люди наповнюють своє існування, і про ігри, у які вони грають. В основі сюжету не одна конкретна історія, не один і навіть не кілька героїв, а цілий світ. Абсолютно чудернацький світ, що знаходиться не у далекій-далекій галактиці, а у приміщенні звичайного інтернату для дітей-інвалідів, де межа між реальним і вигаданим стає невидимою, де дорослі опиняються на маргінесі, а діти живуть за своїми правилами, законами та ритуалами.

Уся розповідь у романі «Дім, в якому» ніби побудована з різних клаптиків, із пазликів і фасеточок, які дозволяють побачити світ максимально об’ємним, випуклим, строкатим і при цьому всьому неоднозначним і незбагненним. Та водночас — авторка не квапиться презентувати готову картину перед читачами одразу. Повсякчас порушуючи лінійність оповіді, перестрибуючи від одного героя до іншого, постійно змінюючи оптику, фокус і модальність, змушуючи нас, читачів, щоразу дивуватися та змінювати ставлення до героїв і власну думку про сам текст, вона поступово розкладає перед нами велетенське панно, ніби запрошуючи і нас разом із героями стати частиною чогось великого, багаторукого, багатоногого, теплого та говіркого. Шматочок за шматочок, крихточка за крихточкою, спогад за спогадом, точка зору за точкою зору, казка за казкою — і лише у фіналі перед нами нарешті вимальовується Дім із властивим йому майже казковим циклічним хронотопом, відірваним від буденної реальності, просотаний своїми законами та правилами, зі своїми міфами, легендами та божествами.

Чим же є Дім? Для когось — це і справді цілий світ, простір спокою та поле бою, рідна земля та батьківщина, пекло і рай, а для когось — звичайнісінький інтернат із купкою дивакуватих дітей і підлітків, які дещо загрались у часом занадто жорстокі та смертельно небезпечні ігри. Та хіба у нашому житті не все є грою? Адже, якщо важніше придивитися до Дому, то в ньому можна побачити — нашу з вами реальність, а у дивакуватих дитячих іграх — алегорію звичного нам соціального ладу з усіма його ритуалами та іграми. Отож, хіба не всі ми у нашому повсякденні є в тому чи іншому сенсі гравцями? А якщо усе навколо — гра, то чи вільні ми обирати ролі чи хоча б імена? Чи маємо право диктувати свої правила та змінювати чужі? І, повертаючись до першого запитання, — хто ми за межами гри? Чи можливо з неї вийти узагалі? Ким? Саме пошуком відповідей на ці запитання і займаються герої книги, а разом із ними і читачі, які навряд зможуть відірватися від цієї товстелезної книги доти, доки не прочитають останню сторінку.


Маріам Петросян Дім, в якому / пер. Маріанна Кіяновська. – Київ: Книголав, 2019. – 480 с.

Міфи дорослішання: три магічні історії справжнього становлення, найкращі для читання підлітками, які книжки читати підліткам, книжкові новинки, зарубіжна література на літо, підліткова проза, книжки про дорослішання, фантастика, антиутопії, підліткові дистопії, ніж, якого не відпустиш, ходячий хаос, дім, в якому, маріам петросян, патрік несс, книги про подолання страху, гюс кейєр, книга всіх речей, книжки про бога, фемінізм

Ніж, якого не відпустиш, Патрік Несс

12+

Уявіть собі світ, у якому всі твої думки читають. Уявіть світ, у якому за тебе приймають усі рішення. Світ, у якому тебе контролюють. Звучить фантастично, чи не так? Але, якщо уважніше придивитися до життя середньостатистичного підлітка… А втім, головного героя трилогії знаного англійського письменника Патріка Несса «Ходячий хаос», перша частина якої, «Ніж, якого не відпустиш», з’явилась в українському перекладі у видавництві «Асса», складно назвати середньостатистичним підлітком. Почнімо з того, що він живе він у майбутньому дистопійному місті Прентісстаун… Отже, Прентісстаун. Не надто затишне містечко у Новому Світі, де мешкає трохи більше як 140 чоловіків і Тодд Г’юїтт — єдиний хлопчик, який от-от, коли йому виповниться тринадцять років, стане чоловіком. Чому? Бо такі закони Прентісстауна — жорстокі та дещо божевільні. Бо таким перед нами постає майбутнє і Новий Світ. Світ, у якому ніколи не можна опускати ножа, бо завжди потрібно бути напоготові. Світ ворожий — у ньому все, чого тобі «захочеться торкнутися, може тебе порізати». Світ небезпечний, особливо, «коли ти мало знаєш». Світ, у якому, здається, немає надії, але…

Загалом, основа сюжету спільна для багатьох популярних антиутопій: старий світ занепадає, люди у пошуках кращого життя вирушають на пошуки нового, знаходять, але щось іде не так. За сюжетом трилогії Несса — це хвороба під назвою Шум, через яку всі жінки померли, а всі створіння чоловічої статі почали чути думки одне одного. І це не так цікаво та весело, як може здатися на перший погляд. Ба більше, це жахливо, бо «шум — це людина без фільтрів, а коли немає фільтрів — то людина нагадує ходячий хаос».

— Історія не така й важлива, коли ти просто пробуєш вижити, — кажу я, тихо випльовуючи слова.
— Якраз тоді вона і є найважливіша, — каже Гільді, стаючи біля столу.

Але, якщо ти живеш у дистопійному світі, не все, що тобі розповідають дорослі — правда. Чи справді вірус винищив усіх жінок? Чи у всьому цьому галасливому плетиві чужих думок і спогадів можна знайти тишу? Тишу, яка лякає і водночас вабить. Тишу загадкову, незнайому, незрозумілу. Тишу Іншого, а точніше Іншої, без якої неможливо по-справжньому подорослішати. Адже лише тоді, лише, коли зустрічаєш Іншого, починаєш намагатися усвідомити справжнього себе.
Та водночас, попри всю неймовірність художнього світу трилогії «Ходячий хаос», дистопія видається дуже влучною метафорою дорослішання як такого. Адже дорослішання — це саме той час, коли «все починає зсуватися, ніби світ — перехнялений стіл, і все валиться з нього». Коли ти розгублений, коли не знаєш, що робити, коли наляканий, але не опускаєш рук (так-так, а заразом і ножа). Коли чи не найбільша твоя мрія — «аби світ час відчасу був глуздим»? Коли повсякчас доводиться підривати одні мости, щоби побудувати інші?

Окремої згадки заслуговує у романі мова, особливості якої напрочуд вдало відтворені в українському перекладі. Авторові вдалося побудувати оповідь так, що читачеві доводиться буквально жити в голові у головного героя. Героя, який не має освіти, тому й розповідає про все, що з ним відбувається, з граматичними та орфографічними помилками, просторіччями та навіть обсценною лексикою. Але найцікавіше те, що не лише читачі, але й решта персонажів і персонажок книги «чують» Тодда — жодна думка, жодна помилка не лишається прихованою… І через це, гортаючи сторінки роману, відчуваєш себе справді причетним до всього, що відбувається — таким собі невидимим свідком, який спостерігає за тим, як тут і зараз герої приймають рішення та діють.


Патрік Несс Ніж, якого не відпустиш / пер. з англ. Остап Українець. – Харків: АССА, 2019. – 464 с.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль