«Місто тисячі дверей» та фантастична урбаністика художників-утопістів

Місто тисячі дверей, Володимир Арєнєв, фантастика, проза для дітей, що читати дітям, книжки для дітей, фантастичні історії, творчість

Думка про можливість втечі від реальності до іншого — кращого — світу завжди спокушала й спокушатиме людей різного віку, ґендеру, соціального статусу, статку, смаків та, власне, уявлень про цей прекрасний новий світ. І хоча більшість дорослих вважають дитинство ідеальним, саме дитяча література подарувала нам найбільшу кількість вигаданих світів. Світів, до яких діти крізь таємничі дверцята, кролячі нори, неіснуючі платформи, дзеркала тікають від проблем, труднощів, школи, нудьги і дорослих. Черговим таким утікачем є герой повісті Володимира Арєнєва «Місто тисячі дверей»*, учень майбутнього 5-Б Юхимко Бусел. Ховаючись у гаражах від Аверинцева (ні-ні, не Сергія Семеновча, а звичайного Васька) під час гри у піжмурки, Юхимко знаходить намальовані на паркані Двері — вхід до загадкового міста Охи.

Незрозумілий, незбагнений і чужий світ Охи є дещо спрощеним варіантом утопічного Вавилону, мешканці якого змогли знайти спільну мову і, водночас, не втратили своєї унікальності.

Скажу одразу, що з хронотопом, тобто художнім часопростором, Володимир Арєнєв улучив у яблучко, через що головним героєм книги хочеться вважати саме місто, а не “опецькуватого” Юхимка. На відміну від нудного, пласкуватого й одноманітного хлопчика-героя, Охи одразу викликає інтерес і вражає своєю строкатістю, навіть незважаючи на те, що автор розповідає про них відносно мало.
Охи — точка перетину, в якій зустрілися шляхи найнесподіваніших утікачів із різних Усесвітів та алюзії найпопулярніших художніх текстів і казок. Незрозумілий, незбагнений і чужий світ Охи є дещо спрощеним варіантом утопічного Вавилону, мешканці якого змогли знайти спільну мову і, водночас, не втратили своєї унікальності. Як? Просто навчилися жити за правилами творчого безладу та Хаосу, який, попри номінальне існування влади та ієрархії, є формою існування цієї міні-держави.

Місто тисячі дверей, Володимир Арєнєв, фантастика, проза для дітей, що читати дітям, книжки для дітей, фантастичні історії, творчість

Отож маємо класичну ідилію, в якій панує мир та злагода, в якій кожен — і людина, і пінгвін, і тарган, і журнальний столик — може відчувати себе вільно, не зазнавати утисків і отримувати те, чого забажає. Щоправда, до певного моменту. Адже в історії будь-якої ідилії трапляються невеличкі трагедії, інакше — розповіді про них були б нікому не цікавими.
І хоча сюжет повісті видається доволі простим та очевидним (не забувайте, що ідилічний час циклічний), читати «Місто тисячі дверей» цікаво. Не в останню чергу тому, що в основі цього сюжету лежить не боротьба між добром і злом, а протистояння Хаосу та Порядку, ірраціонального та раціонального. В Охи немає звичних для дитячої прози лихих антигероїв, натомість є недалекий Сигізмунд, який вирішує впорядкувати засноване художником місто, а в результаті просто руйнує у ньому лад та знищує гармонію. Таким чином, на авансцені виринає проблема справжньої творчості: раціональний підхід знищує магію, а коли бідолаха Сигізмунд, якому інколи хочеться щиро поспівчувати, намагається заповнити порожнечу чимось іншим, з’являються самі лише підробки-симулякри. І це дуже зворушливо.

…на авансцені виринає проблема справжньої творчості: раціональний підхід знищує магію, а коли бідолаха Сигізмунд намагається заповнити порожнечу чимось іншим, з’являються самі лише підробки-симулякри.

Дуже віддалено книга Володимира Аренєва нагадує Ґейманівську повість «На щастя, молоко». Не сюжетом і, на жаль, не іронією, а таким собі заграванням із читачем та голосом самого автора, який, здається, майже не намагається приховати, що усе написане існує лише в його уяві. Складається враження, ніби він сидить поряд і просто розповідає дотепну казку про те, що таке творчість, унікальність та бурхлива фантазія. І читачів, які пристануть на правила цієї гри, історія про Місто тисячі дверей обов’язково розважить: качанням прав, динозаврами, тарганами, упізнаваними алюзіями та фантастичною урбаністикою.


Володимир Арєнєв Місто тисячі дверей / текст Володимира Арєнєва, ілюстрації Олександра Продана. — Харків: Віват, 2016.

*  Уперше повість «Місто тисячі дверей» була опублікована в видавництві «Зелений пес» 2004 року.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль