Мій дідусь став привидом: знайти час та відпустити його

мій дідусь став привидом, Кім Фупц Окесон, Ева Ерікссон, література про травматичний досвід, дитячі книжки про смерть, як пережити смерть, мой дедушка стал привидением, як пережити втрату, що читати, книжки для терапії, скандинавські книжки

Кожна історія потребує кінця. Кожна хороша історія потребує певної розв’язки. Будь-яка книжка розказує свою історію для того, щоби інші могли вповні у неї зануритися, адже часом усім нам потрібно забути про самих себе. Якщо вірити в те, що людина — це книжка, то щоби зрозуміти її, інколи потрібно спробувати на певний час відчути її, стати на її місце.
Коли у хлопчика Есбена, головного героя книжки Кіма Фупца Окесона та Еви Ерікссон «Мій дідусь став привидом», раптово помирає дідусь, світ раптом перестає здаватись зрозумілим. Ця подія породжує багато запитань, на які не можуть відповісти навіть дорослі.  Головне з них — де тепер дідусь? Мама каже, що він став янголом.  А тато, що дідуся поховають і він перетвориться на землю. Але жодна з цих відповідей не задовольняє Есбена. Куди подівся дідусь може знати тільки він сам, але як же в нього про це спитати? На диво, він сам приходить до хлопчика. Однієї ночі він з’являється перед онуком у вигляді привида.

Ніхто не казав йому, що Дідусеві може спасти на думку прийти до нього і вмоститися на комоді; усі говорили лише про ангела та землю.

Він приходить істотою, яка не може зрозуміти, чому повернулась. І так починається їхня спільна пригода, коли обидва намагаються зрозуміти, що ж такого важливого забув зробити дідусь за свого життя.
Кім Фупц Окесон — не перший, хто говорить про важке переживання втрати та бажання щось/когось повернути. Це дещо нагадує історію Орфея, який втратив власну кохану та спускається до Аїда, щоби повернути її. І це, звичайно, закінчується трагічно, адже він намагається зустрітися віч-на-віч з невідворотністю.

Есбен не намагається повернути дідуся, а лише прагне допомогти йому зрозуміти, що ж він не встиг зробити.

Але, на відміну від Орфея, Есбен не намагається повернути дідуся, а лише прагне допомогти йому зрозуміти, що ж він не встиг зробити. Разом вони «гортають» купу спогадів (і приємних, і не дуже), ніби читають разом книжку про дідусеве життя. І Есбен так захоплюється, що батьки (звичайно, не вірячи в історії про дідуся-привида) непокояться про нього та лишають вдома «відпочити», звільняючи від походу в садочок. Для хлопчика ці декілька днів стають можливістю вповні зануритися в життя людини, яку вона любила. Це цілком подорож у дусі «В пошуках в втраченого часу» Марселя Пруста, де всі маленькі моменти переживання будь-чого, і є, насправді, життям. Тож, коли Есбен та дідусь все ж таки знаходять свій час, коли вони по справжньому прощаються, історія закінчується. Привид дідуся стає вільним, а Есбен може повертатися в садочок, до свого звичного життя. Історія Кіма Фупца Окесона нагадує книжку в книжці, і, насправді, заходить далеко за межі історії про переживання дитиною втрати близької людини. Вона підкреслює, як важливо на певний час повернутись (будь-як — у думках, снах, фантазіях) в життя цієї людини, в її час, попрощатися з нею та відпустити.

Вони трішки поплакали. Дідусь сказав, що Есбен повинен бути чемним. Обоє обіцяли собі, що думатимуть один про одного час од часу (бо думати постійно — це вже зайве).

Особливу ніжність та тепло в історію вносять ілюстрації — м’які малюнки виконані кольоровими олівцями (так, ніби Есбен сам намалював їх, коли виріс). Це не перша книжка Фупца Окесона, яку він створює разом з ілюстраторкою Евою Ерікссон. У 2012-му світ побачила їхня книжка «Неділя»- історія про хлопчика Тома, який з народженням ще однієї дитини в сім’ї з усіх сил намагається стати для батьків ідеальною дитиною. Цікаво, що співавтором цієї книжки став Едвард Ван Вендел, про  книжку якого, «Один мільйон метеликів», я вже згадувала в одній із рецензій. Крім того, Ева Еріксон створювала малюнки для історій Ульфа Старка, книжки якого вже давно полюбилися українському читачу.  

мій дідусь став привидом, Кім Фупц Окесон, Ева Ерікссон, література про травматичний досвід, дитячі книжки про смерть, як пережити смерть, мой дедушка стал привидением, як пережити втрату, що читати, книжки для терапії, скандинавські книжки

«Мій дідусь став привидом» — книжка для дітей від 4-х років, але, як і більшість справді вартісних дитячих книжок, по суті не має вікових обмежень. Історія Фупца Окесона розказана простими словами, які легко сприйматимуться молодшими читачами (разом з прекрасними, навіть трошки смішними ілюстраціями). Але водночас вона може зворушити і дорослих, які можуть знайти для себе відповіді, які можливо ніколи б не очікували знайти їх у цій історії. Тож, чому б не пірнути в такі пригоди, (згадуючи слова Есбен), «а завтра можна й у дитсадок».


Кім Фупц Окіссон, Ева Ерікссон Мій Дідусь став привидом / текст Кіма Фупца Окіссона, ілюстрації Еви Ерікссон / пер. з дан. Наталя Іваничук. – Чернівці : Чорні вівці, 2018. – 32 с.

Софія Швагер
Софія Швагер

літературознавиця