«Невигадані історії про доброту» – фантастична серія видавництва «Рідна мова», яка зібрала вічну класику дитячої літератури від Астрід Ліндґрен. Книжки на будь-який вік і смак, які змушують сміятися, плакати, переживати, впізнавати та пізнавати себе, а також допомагають краще розуміти інших. Книжки, сповнені справжньої любові до дитинства без повчань, з гумором, щирістю, зворушливістю та правдивістю.
Про читання / Читачі
23 Травня 2021
2559
Невигадані історії про доброту: вічна класика від Астрід Ліндґрен
Сологуб Марина

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Невигадані історії про доброту» – фантастична серія від видавництва «Рідна мова», яка зібрала вічну класику дитячої літератури – на будь-який вік і смак. Скажу чесно, для мене стало відкриттям, що творчість письменниці Астрід Ліндґрен, яку я пам’ятала лише за пригодами Карлсона та Пеппі, настільки різнопланова. Читаючі кумедні історії про малу Лотту ми сміялися, переживали карколомні пригоди разом із Мадікен, розплутували заплутані злочини з детективом Блюмквістом, занурювалися в казковий світ із принцем Міо. Повість, детектив, казка – всі ці жанри об’єднує величезна, як космос, любов авторки до дітей. Вона розуміє їх, як ніхто, правдиво описує дитячу поведінку, мотиви вчинків, причини бути щасливим і нещасним. Читаючи цю серію, я дивилася на кожну історію захопленими очима малої дитини і з тривогою дорослої тьоті. Впевнено скажу: прочитати серію варто кожному, обирайте лиш, чого душа бажає саме зараз: сміятися чи сумувати.

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці»

Книга Астрід Ліндґрен про пригоди Лотти – найкумедніша з цієї добірки. Дівчинці Лотті, що мешкає разом із татом, мамою, братиком і сестричкою, трохи більше, ніж чотири рочки. Але, попри вік, Лотта дуже доросла, вона знає все про цей світ. Якщо від дощу і гною добре ростуть рослини, то чому б і Лотті не підрости таким же чином, залізши у найбільшу в садку калюжу? Що буде, якщо присмачити лимонад піском, а в огидного колючого светра відрізати рукава? Ця мала безстрашно досліджує світ тут і зараз. Я б не радила читати «Книжку про Лотту з Бешкетної вулиці» тим, хто думає, що діти завжди мають бути чемними, спокійними та виваженими. Але якщо ваша дитина частенько вередує, має на все свою власну думку навіть у 4 роки, то обнімемося – ця книга вас обов’язково потішить.

Коли ми з хлопцями читали про пригоди фантазерки Лотти, такої кумедної, інколи нестерпної дівчинки, то сміялися й сумували разом. І ні, вони не стали повторювати описані в книзі бешкети, скоріше навпаки – чудово розуміли, де Лотта була не права. Повість Астрід Ліндґрен у перекладі Галини Кирпи так просто і легко читається, а малюнків Олександра Продана тут так багато, що ця книга якнайкраще підійшла до нашого віку – раджу до читання від 4 років – як найкраще знайомство з творчістю Астрід Ліндґрен.  

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Мадікен»

Повість Астрід Ліндґрен «Мадікен» – ще один приклад щирої дитячої літератури. Не пригадую твори інших письменників (хоч на всезнайство і не претендую), які б із такою любов’ю і точністю описували дітей – їхні пустощі, фантазію та пригоди.

Головна героїня повісті – дівчинка на ім’я Марґарета, яку всі за давньою звичкою називають Мадікен, та її молодша сестричка, Лісабет. І хоча Мадікен скоро виповниться сім років і вона піде в школу, «Мадікен часом витіває таке, що й на голову не налазить, бо ніколи не думає наперед. То вже потім її охоплює жаль і каяття. Вона дуже хоче бути чемною і слухняною, та їй чогось не дуже щастить». І правда, ці дві сестрички постійно потрапляють у карколомні, часто небезпечні ситуації, або вигадують різні каверзи, які не завжди закінчуються добре. Ось, наприклад, страшний сон усіх батьків – що буде, якщо дитина засуне в ніс горошину? Одного разу, Лісабет вирішила це перевірити. А як вам історія, в якій Мадікен надумала з’ясувати, чи має вона дар яснобачення, і відправилася серед ночі в закинутий сарай шукати привидів? І найжахливіше – той день, коли дівчинці спало на думку спуститися з даху сараю з парасолькою, замість парашута.

Скажу чесно, читаючи цю книгу, я частенько переживала за Мадікен і її сестричку, але й не тільки. Ці дівчатка настільки вигадливі та безпосередні, що підглядати за їхніми пригодами було водночас страшенно весело! Не треба думати, що Мадікен і Лісабет – капосні непосиди (хоч і не без того), скоріше, вони звичайні собі діти, які мають вдосталь вільного часу та багату фантазію. Крім того, вони ще й надзвичайно чуйні та добрі. Читаючи «Мадікен» із дітками від 6 років, вам буде що обговорити – і небезпечні, і гарні вчинки Мадікен, адже ця книжка – чудова можливість на прикладах з’ясувати, що є добре, а як робити не слід.

Не треба думати, що Мадікен і Лісабет – капосні непосиди (хоч і не без того), скоріше, вони звичайні собі діти, які мають вдосталь вільного часу та багату фантазію. Крім того, вони ще й надзвичайно чуйні та добрі.

Цікаво, що книга логічно поділена на чотири пори року, починаючи з літа. Кожний сезон описаний так щемко і яскраво, що мимоволі згадується власне дитинство. Чого варта лиш частина «Різдво в Юнібакені», де Астрід Ліндґрен детально описує всю магію приготування до цього найочікуванішого свята – так, що читач наче поринає в ті аромати домашньої випічки та свіжої хвої. А як правдиво описані літні пустощі біля річки!

Дуже приємні оку ілюстрації Наталії Демидової, які вдало доповнюють розповідь. Історію легко читати і сприймати, завдяки перекладу Галини Кирпи. Словом, «Мадікен» – прекрасний приклад нестаріючої класики дитячої літератури від Астрід Ліндґрен, яка обов’язково сподобається дітям молодшого шкільного віку і їхнім батькам.

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Мадікен і Манюня»

Повість Астрід Ліндґрен «Мадікен і Манюня» – це продовження пригод вже знайомої нам дівчинки Мадікен, що разом зі своєю сестричкою Лісабет, або Манюньою, як її ще називають, а також татом і мамою, живе собі щасливо в Юнібакені. «Не встигає порося й оком кліпнути, як ця дитина вже щось придумує». Мадікен продовжує дружити з хлопчиком Абе, із сімейства Нільсонів, що живуть по – сусідству. Вона ходить до школи, вчиться справлятися з недругами, вирішувати складні життєві проблеми і, загалом, дорослішати. Що станеться, якщо не послухатися мами і таки взути нові босоніжки до травневого багаття? Що таке безпросвітна скрута? Як приборкати найбільшу хуліганку в школі? Можете не сумніватися, Мадікен дасть раду цим проблемам.  

Що станеться, якщо не послухатися мами і таки взути нові босоніжки до травневого багаття? Що таке безпросвітна скрута? Як приборкати найбільшу хуліганку в школі? Можете не сумніватися, Мадікен дасть раду цим проблемам.  

Повість складається з десяти історій, кожна з яких – кумедна, сумна чи навіть страшна. Мені дуже сподобалося, як Астрід Ліндґрен вимальовує сюжет. По-перше, епізоди неймовірно цікаві, вони тримають інтригу та змушують переживати за маленьку Мадікен, за якою неприємності так і ходять. По-друге, хоч події і розвиваються в ті часи, коли фото ще були чорно-білими, а дівчатка носили лише сукенки, вони актуальні й дотепер. Персонажі реальні: сусід-лінтюх Нільсон, який весь вільний час проводить в місцевому кабачку, його підліток – син Абе, який вимушений працювати, аби забезпечувати родину, бургомістрова дружина, яка «дере носа» і зневажає тих, хто знаходиться нижче неї за статусом. Мені подобається, що книга змальовує реальних людей з їхніми недоліками. І водночас – тут є Мадікен, яка ладна віддати свій виграш в лотерею, аби викупити спокій небайдужої їй людини, є її мама, яка, ламаючи усталені «правила субординації», запрошує на бал свою служницю і дарує їй свою сукню. Мені дуже подобається, що ця повість не чорно – біла, вона залишає дуже багато тем для обговорення з дитиною: про доброту, взаємодопомогу, булінг, родинні відносини, навіть шахрайство.

У перекладі зі швецької Галини Кирпи, з душевними малюнками Наталії Демидової, читання цієї історії для мене було суцільною насолодою. Впевнена, ми повернемося до цієї книги разом із хлопцями, щойно вони підуть до школи. Впевнено рекомендую «Мадікен і Манюня» до читання приблизно з 6 років.

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Роня, дочка розбійника»

Повість – казку Астрід Ліндґрен «Роня, дочка розбійника» ми читали з хлопчиками. Ця книга в їх 4,7 трохи не за віком, але коли мої читаки дізнались, що я сама взялася за історію про розбійників, посідали поруч. Навіть мінімальна кількість малюнків не зупинила їхній інтерес.

Спершу історія мені трохи нагадала сюжет «Ромео і Джульєти»: жили-були собі в лісі два ватажки розбійників: Борка і Матіс, зі своїми ватагами. Грабували подорожніх, з того й жили. А ще – ворогували між собою. Коли почалося протистояння і що стало тому причиною – не пам’ятав ніхто, але традиції ревно зберігалися. І ось, одної грозової ночі, у Матісовій фортеці народилася дівчинка – Роня. Розбійник невимовно зрадів дочці, а ще й тому, що його ворог, Борка, нащадків не мав. Дівчинка росла, досліджуючи ліс та його мешканців, і нічого не відаючи про татові розбійницькі заняття. І ось, одного чудового дня, вона зустріла на іншому боці рідної фортеці незнайомого хлопчика її віку – Бірка. Як виявилося, він був сином ватажка ворожої банди розбійників! Ох, що тут закрутилося! Дівчинці доведеться дізнатися багато нового про свого батька, вирішувати безліч складних життєвих завдань і навіть ухвалювати не властиві малим дітям рішення.

Що буває, коли батьки не проявляють гнучкості й не хочуть розуміти бажання своїх дітей? Що станеться, якщо дитині доведеться обирати – родинні стосунки чи власне відчуття справедливості? І як вдало балансувати між свободою у вихованні і вседозволеністю?

Скажу чесно, ця книга для мене була важка, бо я читала її з точки зору мами. У цій історії Астрід Ліндґрен описує вічний конфлікт «батьки – діти». Що буває, коли батьки не проявляють гнучкості й не хочуть розуміти бажання своїх дітей? Що станеться, якщо дитині доведеться обирати – родинні стосунки чи власне відчуття справедливості? І як вдало балансувати між свободою у вихованні і вседозволеністю? У цій історії Матіс, батько Роні, постає нерозсудливим тираном, якого цікавить лише протистояння з ворогом, і на цьому шляху він втрачає свою доньку. Але, на противагу йому, є мама Роні, Ловіса, яка мудро, «між крапельками», терпляче залагоджує родинні конфлікти. Ох, складна історія… Та то лише з точки зору мене, дорослої. Діти ж переживали за пригоди розбійників і малих Роні та Бірка, хоч і чекали весь час, коли ж прийдуть поліцейські й припинять лісове свавілля.

Читати в перекладі зі швецької від Ольги Сенюк було легко і приємно, малюнки Ірини Петеліної вдало доповнювали пригодницьку історію. 

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Детектив Блюмквіст здобуває славу»

Знайомлячись із повістю Астрід Ліндґрен «Детектив Блюмквіст здобуває славу», я щоразу дивувалася, яким багатогранним є талант письменниці. Адже в її доробку є і справжні дитячі детективи! Від цієї книги ми з дітьми просто не могли відірватися, настільки захопливо вона написана. Але спочатку трохи про сюжет. Одинадцятирічний хлопчик на ім’я Калле Блюмквіст живе в невеличкому містечку, у якому ніколи нічого не відбувається. І це дуже прикро, адже Калле – затятий фанат всесвітньо відомих детективів – Шерлока Голмса, Еркюля Пуаро та інших. Він відчайдушно сподівається, що колись його талант підмічати щонайменші деталі та прикмети стане в пригоді, і Калле упіймає справжнього злочинця. Сюжет закручується тоді, коли в місті з’являється дядечко Ейнар, не дуже приємний, але дуже підозрілий тип. Не буду розкривати всіх таємниць цієї захопливої повісті, скажу лише, що вас чекає гостросюжетна пригода із злочинцями, скарбами та, звичайно, щасливим закінченням.

Не буду розкривати всіх таємниць цієї захопливої повісті, скажу лише, що вас чекає гостросюжетна пригода із злочинцями, скарбами та, звичайно, щасливим закінченням.

З моїми хлопчиками 4,7 років ми «проковтнули» книжку за два вечора. Хоча, я б радила читати її дорослішим діткам, починаючи з 6 років приблизно. Ми разом із синами переживали за головних героїв історії, бажали заслуженої кари злочинцям і аж підстрибували від нетерплячки дізнатися, чим же все закінчиться.

Ця історія класна, бо:

Вона написана легко й невимушено, зрозумілою діткам мовою;

Сюжет ні на мить не дасть занудьгувати, адже події розвиваються блискавично;

Герої книжки дуже зрозуміло поділені на «хороших» і «злодіїв», що для читача молодшого шкільного віку навіть дуже непогано;

Сюжет до кінця тримає інтригу, розвиває уважність до дрібниць і цікавість.

У перекладі Ольги Сенюк, з малюнками Олександра Гапея читати «Детектива Блюмквіста» було суцільною насолодою, тому сміливо раджу цю книжку і вам!

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Детектив Блюмквіст ризикує»

Пам’ятаю, що у підлітковому віці я дуже любила детективи. Шерлок Голмс та Перрі Мейсон, мої улюблені персонажі, завжди знаходилися у вирі подій і навіть найскладніші справи розв’язували завдяки своїй кмітливості і спостережливості. Шкода, тоді я не знала про детектива Блюмквіста – звичайного собі хлопчика, що ходить в школу, а у вільний час допомагає місцевій поліції шукати (і знаходити!) справжніх злочинців.

У повісті Астрід Ліндґрен «Детектив Блюмквіст ризикує» детективна лінія інколи відходить і на другий план, адже в житті Калле, Єви-Лотти і Андерса, трьох друзів, є багато більш важливих речей. Наприклад, війна Білих і Червоних троянд. О, як же це захопливо! Переховувати від «ворога» священні артефакти, брати в полон і допитувати в’язня, скрадатися в темряві до штабу супротивника, аби дізнатися усі його таємні плани! Одного вечора, коли воєнні дії були у самому розпалі, Єва-Лотта стає випадковим свідком страшного злочину – вбивства! Хто й чому позбавив життя старого дідуся Ґрена, як захиститися від убивці та викрити його? Будьте певні, якщо за діло береться відомий детектив Калле Блюмквіст, злодія буде покарано!

Хитрощі, карти скарбів, таємничі схованки і священні артефакти – за розвитком фантазії дітлахів спостерігати не менш цікаво, ніж за розвитком розслідування.

Друга книга серії про детектива Калле Блюмквіста мені так само сподобалася, як і перша. Градус неприємностей тут дещо підвищується, злочин серйозніший і небезпека для дітлахів – більша. Книга тримає в напрузі до самого кінця, і хоча я точно знаю, що все завершиться добре, але все одно переживаю за «Білих троянд».  Мене дуже потішило, як багато уваги письменниця приділила в цій історії «війні» між компаніями Калле та Сікстена. Хитрощі, карти скарбів, таємничі схованки і священні артефакти – за розвитком фантазії дітлахів спостерігати не менш цікаво, ніж за розвитком розслідування.

Як завжди, бездоганний переклад Ольги Сенюк, симпатичні ілюстрації Олександра Гапея, якісний друк і оформлення. Якщо ви і ваша дитина – любителі карколомних пригод і таємничих загадок, то історія про детектива Блюмквіста вам неодмінно сподобається. 

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Ми на острові Сальткрока»

Повість Астрід Ліндґрен «Ми на острові Сальткрока» у перекладі Галини Кирпи, з малюнками Тетяни Філатової – неймовірно літня історія про природу і людину, про щастя і біду, дружбу, взаємодопомогу. Головні герої історії – родина Мелькерсонів: тато Мелькер, його старша дочка Малін, двое середніх синів – Ніклас і Юган та молодший, Пелле, відправилися паромом на далекий острів Сальткрока, де винайняли на літо невеличкий будиночок – Теслеву садибу. Старенький і занедбаний, він стане їм рідним домом на всеньке літо, а кільканадцять мешканців острова – рідними. Поряд з морем, його красою і небезпеками, з сусідами, які завжди прийдуть на допомогу у скруті, Мелькерсони проведуть незабутнє літо, а потім і зиму, час, який змінить все їхнє життя.

Історія, як на мене, розрахована на дітей від 6 років, але дорослим, як-от мені, буде приємно повернутися під час читання в спогади про дитинство. На відміну від більш «дитячих» книжок Астрід Ліндґрен, в «Ми на острові Сальткрока» серед головних героїв з’являються і дорослі персонажі, наприклад, тато родини Мелькерсонів – Мелькер. Його не можна назвати зразковим батьком великого сімейства, радше навпаки. Мелькер радо перекладає свої обов’язки по піклуванню за синами старшій донці, Малін. Замінивши хлопцям маму, розсудлива та дуже доросла у свої 19 років дівчина стає центром всесвіту родини Мелькерсонів. Та все ж, головні герої Астрід Ліндґрен – це діти. Їх вона розуміє, як ніхто. Разом із острів’янкою Чорвен, безпосередньою, дуже прямолінійною, вигадливою на всякі витівки, без почуття страху – молодший з Мелькерсонів, Пелле, надзвичайно емпатичний і чутливий хлопець, потрапить у безліч пригод, цікавих, незвичних і навіть небезпечних. Кожен персонаж цієї повісті – детально описаний, наче реальний. Будьте певні, читаючи цю книгу, ви будете співчувати, хвилюватися та радіти за її героїв.

Книга написана просто, захопливо, легкою й зрозумілою мовою. І хоч я знайшла пару одруківок, це зовсім не зіпсувало враження про цю книгу. Особливо хочу відмітити малюнки Тетяни Філатової. Графічні, чорно-червоні, вони наче підкреслюють красу й особливість природи Сальткроки і її мешканців.

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Расмус – бродяга»

Напевне, це найсумніша добра історія Астрід Ліндґрен, яку мені довелося прочитати. У ній письменниці вдалося описати, яку безпорадність, жагу до любові і, в той же час, безнадійність відчуває, і як живе дитина в притулку.

Мати власних батьків! Діти з притулку не могли уявити собі більшого щастя на світі, ніж це. Не всі з них відверто признавалися в цій своїй безнадійній мрії. Але Расмус, якому було тільки десять років, ще не вмів удавати з себе байдужого.

Головний герой повісті, хлопчик на ім’я Расмус, разом з іншими дітьми мешкає в притулку, яким опікується пані Шуліка. Увесь час діти зайняті якоюсь роботою, аби не мати вільної хвилини на пустощі. Пані Шуліка дбає про своїх підопічних як може, але кожного разу, коли в притулок приїжджають чергові відвідувачі, аби забрати когось із діток до себе жити, кожне маленьке галченя переживає страшні хвилини в надії, що оберуть саме його. Расмус на це не дуже й сподівається, адже хто захоче мати в родині хлопчину із рівним чубом, якщо на світі існують милі кучеряві дівчата? Тому одного дня хлопець наважується втекти з притулку, аби самостійно знайти собі люблячу родину. У своїх мандрах Расмус знайомиться з бродягою Оскаром, до якого прикипає усім серцем. Разом вони пройдуть не один десяток миль пішки і переживуть не одну карколомну пригоду.

Ця дитяча наївність, прагнення бути потрібним – зворушує до глибини душі, і читаючи, я кожної хвилини сподівалася на щасливий кінець цієї історії. На щастя, так і сталося. 

Так, ця історія дуже зворушлива. Астрід Ліндґрен дуже точно описує Расмуса – хлопчика, який так прагне любові, що готовий бути відданим першому – ліпшому, хто не пошкодує для нього ласкавого слова. Ця дитяча наївність, прагнення бути потрібним – зворушує до глибини душі, і читаючи, я кожної хвилини сподівалася на щасливий кінець цієї історії. На щастя, так і сталося. 

Без сумніву, історія актуальна і зараз. Думаю, вона обов’язково сподобається дітям середнього шкільного віку, і особливо корисно буде прочитати її разом з батьками. Чудовий переклад Ольги Сенюк легко читати, і хоча в тексті з’являються інколи «складні» слова (лиштви, ленсман, камізелька), розуміння історії вони не ускладнюють. Акварелі Ксенії Шафрановської вдало доповнюють розповідь. «Расмус – бродяга» – це та історія, яка зайвий раз навчить радіти кожній приємній дрібничці і дозволить з вдячністю переосмислити своє життя.

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Брати Лев’яче серце»

Дивно, що повість Астрід Ліндґрен «Брати Лев’яче серце» я в дитинстві пропустила. Впевнена, що ця тривожна історія якнайкраще підійшла б мені в старшій школі, коли залюбки читалося сумне, трагічне, казкове. Та й зараз, у свої 30+ історія здалася мені зовсім не-дитячою. У ній є все: роздуми про смерть та інше життя, трагедія поневолених народів і жорстокість тиранії, підлабузництво пристосуванців, але з іншого боку – вірна дружба і любов, єдність у боротьбі за свободу та справедливість.

У ній є все: роздуми про смерть та інше життя, трагедія поневолених народів і жорстокість тиранії, підлабузництво пристосуванців, але з іншого боку – вірна дружба і любов, єдність у боротьбі за свободу та справедливість.

Авторка одразу знайомить читача із двома братами – Юнатаном, старшим, та Карлом, молодшим. Турботливий, співчутливий і, дорослий не по роках, Юнатан ніжно піклується про свого хворого брата, який невдовзі має померти. Карл, розуміючи свій стан, боїться смерті і того, що буде після неї, тому з радістю вірить старшому брату, який обіцяє, що на тому боці їх чекає прекрасна країна – Нанґіяла, де немає смутку і хвороб. Але, навіть райське місце можна отруїти жадобою влади. Потрапивши в Нанґіялу, братам доведеться боротися проти несправедливості тирана Тенґіла і вогню страшної Катли. На цьому шляху їх чекає зрада, безліч страшних випробувань, але й вірна дружба та взаємодопомога.

Я спитав Юнатана, чому йому неодмінно треба наражатися на небезпеку. Міг же він спокійно сидіти собі в Лицарському дворі. Та Юнатан відповів, що є речі, які треба робити, навіть якщо вони й небезпечні.
– Навіщо? – спитав я.
– А то будеш не людиною, а грудкою гною, – відповів Юнатан.

Як кажуть дослідники творчості Астрід Ліндґрен, повість «Брати Лев’яче серце» можна розглядати як казку про потойбічча або агоністичну фантазію дитини за мить до смерті. Як ставитися до цієї історії – вирішувати вам, але читати її точно варто. Головне, аби читач був готовий. Раджу цю повість середньо-та старшокласникам – впевнена, підлітки зможуть оцінити фантастичний світ Нанґіяли і з головою поринуть у визвольну боротьбу Братів Лев’яче серце. Особисто я не могла відірватися від цієї історії й закривала її лиш для того, аби трохи осмислити прочитане. Неймовірно чистий переклад Ольги Сенюк дуже потішив, сподобалися малюнки Тетяни Барінової – їх багато, вони теплі й заспокійливі.

«Міо, мій Міо», «Роня, дочка розбійника», «Детектив Блюмквіст здобуває славу», «Детектив Блюмквіст ризикує», «Брати Лев’яче Серце», «Мадікен», «Мадікен і Манюня», «Ми на острові Сальткрока», «Расмус-бродяга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», Пригоди Еміля з Льонеберґи, Бешкетники Астрід Ліндґрен, карлсон, пеппі, піппі, дитячі казки, що читати дітям

«Міо, мій Міо»

«Міо, мій Міо» – ще одна фантастична повість Астрід Ліндґрен. Захопившись казковими світами письменниці, ми проковтнули цю книгу за один день. Історія розповідає про хлопчика на ім’я Буссе, якого після смерті матері з сирітського притулку взяла до себе одна родина. Хлопчик не відчував любові прийомних батьків, він не був їм потрібний, лиш заважав. Тому єдиною розрадою для Буссе був друг, і мрія про те, що колись він знайде свого рідного батька. Не повірите, але так і сталося! Буссе потрапив у чарівну країну до тата, короля, і став принцем Міо. Але щастя від люблячої родини, нової дружби та життя без турбот, затьмарювало давнє пророцтво: одного дня Міо мав виступити проти жорстокого лицаря Като. Так і стається, разом із другом Юм-Юмом, принц Міо вирушає у небезпечну подорож.

«Міо, мій Міо» вчить вірити у свої сили, йти до мети, навіть якщо дуже страшно, дружити і допомагати один одному.

Нам із хлопчиками ця історія дуже сподобалася. Вона хвилююча, сповнена небезпечних пригод і чудес. «Міо, мій Міо» вчить вірити у свої сили, йти до мети, навіть якщо дуже страшно, дружити і допомагати один одному. Якщо ви шукаєте добру казку про дружбу, в якій добро обов’язково переможе навіть найчорніше зло, рекомендую цю історію. у бездоганному перекладі Ольги Сенюк, з ніжними малюнками Володимира Анікіна, казку можна починати читати уже в молодшій школі.

Вітаю! Я – Марина, завзята книгоманка і мама двох хлопчиків: Андрія та Тіми 4,7 років. Читаємо ми кожного дня й усе підряд – від малюкових віммельбухів до «дорослих» книжок майже без малюнків. Деякі книги минають без сліду, а деякими ми «хворіємо» роками. Я дуже рада, що читання стало нашим найкращим способом провести час разом і неймовірно щаслива, що сини розділяють мою любов до книжок. Враженнями з усіма однодумцями ділимося на нашій сторіночці «Читакі – малишакі», приєднуйтесь.

 Бешкетники Астрід Ліндґрен «Брати Лев’яче Серце» «Детектив Блюмквіст здобуває славу» «Детектив Блюмквіст ризикує» «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» «Міо «Мадікен і Манюня» «Мадікен» «Ми на острові Сальткрока» «Расмус-бродяга» «Роня дитячі казки дочка розбійника» карлсон мій Міо» піппі пеппі Пригоди Еміля з Льонеберґи що читати дітям