Пізнай себе сам: путівники океаном життя від Фромма та Сковороди

Пізнай себе сам: путівники океаном життям від Фромма та Сковороди, екзистенційні проблеми, депресія у підлітків, філософія, Сковорода Григорій, гіпстер, бароко, Еріх Фромм, кохання, що таке любов, справжня любов, материнська та братська любов, релігія

Illustration: Elizabeth Pich

Якими б похмурими статистичними даними не оперували сучасні дослідження підліткових депресій, у суспільстві досі побутує уявлення про юність як про безтурботність. Мовляв, що ж можуть знати про tough life тринадцяти-чотирнадцяти-шістнадцятирічні? Мовляв, журба, сум, печаль та й будь-які інші серйозні переживання  — прерогатива дорослих. А втім, перші екзистенційні кризи виникають задовго до повноліття. Безкінечні пошуки себе, мрії про справжні щастя та свободу, невдачі, розчарування, розбиті серця, відчуття безвихідності та розпачу — цілком можливо, що подібним океаном випробувань і страждань багатьом підліткам доводиться плавати значно частіше, ніж дорослим. Однак, на відміну від останніх, тінейджери мають куди менше можливостей для комфортного вояжу — ні тобі зручного компасу, ні багатого життєвого досвіду, ні перевіреної часом команди. На щастя, відсутність цих компонентів можна та потрібно компенсувати. Зокрема, літературою, що зробить мандрівку початківців не такою важкою, комфортнішою та, хтозна, можливо, навіть приємною.

Пізнай себе сам: путівники океаном життям від Фромма та Сковороди, екзистенційні проблеми, депресія у підлітків, філософія, Сковорода Григорій, гіпстер, бароко, Еріх Фромм, кохання, що таке любов, справжня любов, материнська та братська любов, релігія

Сковорода. Найкраще

Життя чи не кожного неповнолітнього в Україні розгортається у двох площинах. Першу визначає категорія «освіта». Їй дорослі приділяють максимум уваги, контролюючи відвідування дитиною різноманітних занять, на яких його/її вчать правильно вимовляти слова, писати, рахувати, вичислювати, орієнтуватися у навколишньому світі, креслити, малювати, грати у волейбол, танцювати тощо. Друга, яку можна було б визначити через поняття «відпочинку», є простором розваг, пустощів й ігор, під час яких процес навчання не закінчується, а тільки звільняється від правил та контролю. І це добре, адже саме у перервах між уроками математики та хімії діти вчаться найважливішому та пізнають реальний світ і себе самих. І хоча робити це без будь-яких порадників надзвичайно цікаво, є такі, що допоможуть збагатити досвід. Наприклад, збірка текстів Григорія Сковороди, видана минулоріч у «Terra Incognita».

Пізнай себе. Зазирни всередину.

Почнімо з того, що поява подібного видання для українського книжкового ринку є неабияким щастям, адже, на відміну від попередників, які бралися за тексти одного з найвизначніших українських філософів, «Terra Incognita» наважилися на невеличкий експеримент і запропонували читачам не припорошеного академічним пилом мислителя далекого минулого року, а близького сучасній молоді Сковороду-гіпстера-езотерика-вегетаріанця. Сковороду, читати якого справді цікаво, хоч інколи й заважко, навіть попри чудовий переклад. Проте, це цілком передбачувано, бо, як сказав би сам Сковорода, щоби дістати зі шкаралупи смачний горіх, потрібно докласти зусиль.

Щастя твоє, і мир твій, і рай твій, і Бог твій є всередині тебе.

Імпонує у збірці «Сковорода. Найкраще» і те, що видавці не ставили за мету вмістити на сторінках книжки всього Сковороду, а дуже вдало зупинилися на кількох текстах різних жанрів, присвяченим тому, що хвилює усіх: пошуки себе, щастя та гармонії зі світом. Так, до книжки увійшли трактати «Вхідні двері до християнського доброчестя», «Нарцис. Слово про те: пізнай себе», «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті (Дружня бесіда про душевний спокій)» і «Розмова, що називається Алфавіт, або Буквар миру», дві притчі («Убогий жайворонок» і «Благородний Еродій») та знамениті харківські байки. Крім того, книжка містить аж дві передмови, — від Андрія Любки та Ростислава Чопика, — покликані познайомити широке коло читачів різного віку зі Сковородою та основними ідеями його філософії. Власне, саме перша передмова, написана письменником Андрієм Любкою, разом із вишуканим дизайном від Данила Мовчана (мінімалістична обкладинка виглядає надзвичайно стильно  та одразу ж привертає увагу потенційних читачів) і виконують головну роль в авантюрі «осучаснення» Сковороди. А от для того, щоби переконатися в актуальності самих текстів, читачам таки доведеться подолати деякі внутрішні бар’єри та упередження. Або ж, як сказав Брюс Лі, звільнити свій розум і спробувати взяти від його трактатів, байок і притч максимум.

Бог є всюди, і щастя у кожному стані, якщо з Богом увіходимо в нього. Треба лиш пізнати себе, куди хто народжений. Краще бути натуральним котом, ніж з ослячою природою левом.

Оскільки мова Сковороди загадкова та напрочуд символічна (колись Дмитро Чижевський надзвичайно влучно зазначив, що «у Сковороди поняття ніби жевріють тільки, дрімають під покровом образів та символів»), особливу втіху від читання його текстів у такому форматі, тобто у читанні для себе, а не для вчителів/оцінок/батьків, отримуєш тоді, коли справді усвідомлюєш відсутність інтерпретаційних обмежень і «правил» як таких. Хочете бачити у Сковороди ідеї дзен-будизму? Ваше право! Хочете читати його zr популярного фейсбук-блогера? You are welcome! Адже Сковороді вже давно байдуже до того, як саме ви розумієте його слова, та й сам феномен його творчості полягає у невичерпності, у безкінечній кількості можливих інтерпретацій та «ключів до розуміння».


Сковорода. Найкраще / переклад Назара Федорака, Марії Кашуби, Галини Сварник ; ілюстратор Данило Мовчан. — Львів: Terra Incognita, 2017.

Пізнай себе сам: путівники океаном життям від Фромма та Сковороди, екзистенційні проблеми, депресія у підлітків, філософія, Сковорода Григорій, гіпстер, бароко, Еріх Фромм, кохання, що таке любов, справжня любов, материнська та братська любов, релігія

Мистецтво любові, Еріх Фромм

«Любов — це мистецтво. Якщо так, тоді вона потребує знань та зусиль» — із такого твердження соціальний психолог, філософ і психоаналітик Еріх Фромм розпочинає свою знамениту працю «Мистецтво любові» (в оригіналі The Art of Loving. An Enquiry into the Nature of Love, тобто Мистецтво любити. Дослідження природи любові), що минулоріч нарешті з’явилася в українському перекладі у видавництві «КСД». Знаменитою ця розвідка стала з різних причин. По-перше, присвячена вона, як ви вже здогадалися, одній із найпопулярніших у світі тем, яка так чи інакше хвилює чи не кожну людину на нашій планеті, байдуже, якого кольору в неї шкіра та яких вона статків. По-друге, на відміну від багатьох інших текстів Фромма (та більшості притомних, тобто ґрунтовних і не популістських, розвідок з психології загалом), цей написаний напрочуд просто та зрозуміло для широкого кола читачів (як не крути, а з публіцистикою Фромм на ти). По-третє, книжка побачила світ понад 60 років тому, тож уже встигла пройти випробування часом, водночас, ідейно лишається цілком актуальною для нашого досі капіталістичного та поки ще не трансгуманістичного сьогодення.

Навряд чи існує діяльність або ж справа, до якої бралися б із такими надіями та сподіваннями і яка аж так регулярно зазнавала б поразки, як кохання.

Певна, що більшість із вас одразу ж спробує поставити потрібність такої книги під сумнів. Але лише з тієї простої причини, що ми живемо у світі, де психологічне здоров’я людини вкупі з емоційним інтелектом є чимось абсолютно незначним і другорядним. Адже, якщо із необхідністю інтеграції до шкільної програми курсу сексуальної освіти все більш-менш зрозуміло. Її відсутність безпосередньо впливає на кількість небажаних вагітностей, зґвалтувань, поширення статевих захворювань тощо (хоча у нас навіть до неї ставляться з неабиякими застереженнями). То тут… Ми настільки звикли до розбитих сердець, що навіть трошки подерте коліно виглядає куди трагічніше. Та й чи є любов чимось таким, чому потрібно вчитися? Так, переконує своїх читачів неофрейдист Еріх Фромм, досліджуючи не тільки сам феномен любові, а й заглиблюючись у проблеми існування людини загалом, її ставлення до світу та до себе самої.

Якщо людина любить тільки одну людину і байдужа до решти ближніх, то його любов – це не любов, а симбіотична залежність або перебільшений егоїзм.

Чому саме любов є відповіддю на проблему людського існування? Якою буває любов? Яких саме знань та зусиль вона потребує? Що можна називати справжньою любов’ю, а що симбіотичним союзом? Чому любов до себе — це дуже потрібне вміння, яке не варто плутати з егоїзмом? Які особливості властиві братській любові, а які еротичній? Яку роль відіграють у всій цій історії батьки, культура та релігія? Як і чому наше (європейське/американське) суспільство ставить під загрозу любов? І, якщо це можливо, то як зрештою навчитися любити? Чіткі й аргументовані відповіді на ці та інші запитання Фромм доповнює критикою капіталізму (а чого ви ще очікували від філософа фрейдо-марксиста?), прикладами та вишуканими порівняннями, завдяки яким текст «працює», спонукаючи читачів копирсатися у собі, думати й аналізувати свій досвід. Часом, речі, про які пише Еріх Фромм можуть видатися занадто очевидними. Та, погодьтеся, саме очевидне у нашому щоденному житті часто залишається неосмисленим, непоміченим. І саме просте й очевидне не рідко лежить в основі багатьох наших проблем.

Любов – це активна сила в людині, сила, яка руйнує стіни, що відокремлюють людину від її ближніх; яка об’єднує її з іншими; любов допомагає людині подолати почуття ізоляції і самотності; при цьому дозволяє їй залишатися собою, зберігати свою цілісність.

Звісно, є у Фроммовій розвідці про любов і такі речі, за які його можна було б покритикувати, зокрема з позиції гендерних студій. Але подібне навряд сильно зіпсує враження від прочитання «Мистецтва любові». Ні підліткам, ні батькам, для яких твердження Фромма будуть не менш слушними, ні решті дорослих, які наважаться зізнатися собі, що у свої 20-30-40 років і досі не навчилися любити.   


Еріх Фромм Мистецтво любові / переклад з англ. Віри Кучменко. — Харків: КСД, 2017.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль