Пригоди і таємниці чарівних тварин

Пригоди і таємниці чарівних тварин, Людмила Волок, Якоб Мартін Стрід, Неймовірна історія про велет-грушку, Пригоди Лапунчика та Хрюндика, Крістіна Андреас, Буркотун і Родзинка, чаптербук, що читати дітям

Що читати дітям 5-8 років? Це питання дуже актуальне у нашій сім’ї, бо  старшому сину саме 8 років, а молодшому — 5. У такому віці дітей усе ще приваблюють книжки-картинки з дотепними ілюстраціями, захоплює казковий світ, у якому тварини поводяться ніби люди, але вже хочеться і довших історій – із заплутаними сюжетами, загадковими подіями та таємницями, що відкриваються не одразу. У цій добірці — про 3 такі книжки, у яких є пригоди, яскраві ілюстрації і «людиноподібні» тварини у «головних ролях».

Пригоди і таємниці чарівних тварин, Людмила Волок, Якоб Мартін Стрід, Неймовірна історія про велет-грушку, Пригоди Лапунчика та Хрюндика, Крістіна Андреас, Буркотун і Родзинка, чаптербук, що читати дітям

«Неймовірна історія про велет-грушку», Якоб Мартін Стрід

Данський письменник і художник Якоб Мартін Стрід вже відомий українським читачам завдяки двом книжкам-картинкам про блакитне слоненя Мімбо Джимбо, його винаходи та подорожі. «Неймовірна історія про велет-грушку» — це також книжка-картинка, але особлива. Насамперед тим, що написана і намальована більше ніж на 100 сторінках. Окрім того, як оповіді, так і малюнки, містять у цій книзі значно більше інформації, ніж у звичайних книжках-картинках.

Головні герої цієї історії — кіт Мітчо та слон Себастіан. Вони живуть на березі моря у Місті Сонця, решта мешканців якого — люди. Щодня влітку Мітчо і Себастіан сидять на березі: один ловить рибу, а інший читає газети. Та одного дня на вудочку Мітчо потрапляє пляшка з листом і дивовижною насіниною. З цього і починаються пригоди двох друзів: розгадування таємниць, пошуки загадкового острова, зустрічі з піратами та морським драконом і важкий шлях через жахливе Смоляне море.

Цікаво, що усі таємниці історії мають небанальні та й навіть смішні розгадки.

Коли читаєш із дітьми «Неймовірну історію про велет-грушку» здається, ніби дивишся пригодницький фільм. Спочатку знайомишся з усіма героями,  спостерігаєш за неквапливим життям приморського містечка, разом із Мітчем і Себастіаном  піднімаєшся довжелезними сходами до їхнього будинку на вершині скелі, вітаєшся по дорозі з сусідами та розглядаєш безліч деталей побуту. А далі, з кожною сторінкою, дія стає все активнішою і захопливішою. Отож у якусь мить зупинити читання та відкласти книжку «на завтра» стає складно. Цікаво, що усі таємниці історії мають небанальні та й навіть смішні розгадки. А в кінці книжки на читачів дуже доречно очікує епілог — адже так цікаво побачити героїв через декілька років після усіх пригод, дізнатися, яким стало їхнє життя та життя усіх мешканців Міста Сонця.


Якоб Мартін Стрід Неймовірна історія про велет-грушку / текст та ілюстрації Якоба Мартіна Стріда / переклад Наталі Іваничук. – Харків: Читаріум, 2017.

Пригоди і таємниці чарівних тварин, Людмила Волок, Якоб Мартін Стрід, Неймовірна історія про велет-грушку, Пригоди Лапунчика та Хрюндика, Крістіна Андреас, Буркотун і Родзинка, чаптербук, що читати дітям

«Буркотун і Родзинка», Крістіна Андрес, Барбара Шольц

Крістіна Андрес — німецька художниця, ілюстраторка та письменниця. Часто дитячі книги вона пише і малює сама, але історію про зайця Буркотуна і польову мишу Родзинку створила разом із художницею Барбарою Шольц.

За сюжетом цієї книжки заєць Буркотун живе разом із своєю тіткою Хайді, яка дуже любить порядок і чистоту. Цілими днями Буркотун мусить допомагати їй наводити лад у будинку: прати, мити, чистити, пилососити, навіть прасувати ганчірки для підлоги та розчісувати бахрому на килимі. Та одного дня Буркотун дізнається, що отримав у спадок старий іржавий ключ. Той ключ підходить до блакитних дверей у лісі, за якими, можливо, ще збереглася хатинка дядька Яммера. Звичайно, довго роздумувати заєць не збирається. Він непомітно викрадається з будинку тітки Хайді і найпершим же поїздом їде до лісу. Втім, знайти у лісі блакитні двері вдається не одразу. Тим більше, що у лісі мешкає Старий Лис, який скрізь риє ями-пастки. І все було б зовсім невесело, якби Буркотуну не вдалося зустріти у лісі чудових друзів — мишу Родзинку, крота Моллє, слониху Берту та дивакувату Сову.

Бо дім, як вважає заєць Буркотун, — це найкраще у світі слово.

Книга «Буркотун і Родзинка» — із тих, які цікаві і дітям, і дорослим. У ній багато смішних ситуацій, таємниць і вдалих психологічних портретів. Так, наприклад, заєць Буркотун щоразу вибачається, коли хтось каже «Ой!», кумедно змінює тему для розмови, і, як колишній міський житель, часто губиться у лісових стежках. Миша Родзинка — розумна і хазяйновита. Кріт Моллє завжди знайде спосіб щось полагодити та обов’язково має у кишенях дріт та плоскогубці. Слониха Берта розмовляє з кумедним іноземним акцентом. А від Сови можна чекати чого завгодно — від нападу депресії до… дивовижної істоти на її голові.
Загалом, у вигаданій Крістніою Андрес історії багато дружби та любові, турботи та домашнього затишку. Бо дім, як вважає заєць Буркотун, — це найкраще у світі слово. Тут можна сидіти в тиші та бовтати ногами, читати вголос куховарську книгу, записувати на стінах свої думки та влаштовувати затишні обіди з друзями.

Але є у книжці і мінуси. Авторка з перших рядків занурює читача у самий вир подій, тому малим читачам відразу збагнути, що відбувається і чому зайцю Буркотуну потрібна допомога, не так уже й просто. Крім того, у розмові тітка увесь час звертається до якогось персонажа з іменем Мукі: «Порядок та чистота, Мукі…», «… прикінчити  всіх мікробів, Мукі.», «Мукі? Що ти зробив із цим клятим ящиком….». Хто такий Мукі і коли він з’явиться — незрозуміло навіть дорослим. Лише згодом я здогадалася, що так тітка зверталася до Буркотуна, ім’я якого в оригіналі книжки — Mucker. Чому ім’я Mucker, перекладене як Буркотун, у звертаннях залишилося Мукі — зрозуміти складно. Окрім того, є інші «незграбності» перекладу. Наприклад, тітонька Хайді постає перед зайцем «немов квіткова грозова хмарина». Зрозуміти, про що ця метафора також непросто.


Крістіна Андреас Буркотун і Родзинка / текст Крістіни Андрес, ілюстрації Барбари Шольц / переклад Я. Головченко. – Харків: Віват, 2017.

Пригоди і таємниці чарівних тварин, Людмила Волок, Якоб Мартін Стрід, Неймовірна історія про велет-грушку, Пригоди Лапунчика та Хрюндика, Крістіна Андреас, Буркотун і Родзинка, чаптербук, що читати дітям

«Пригоди Лапунчика та Хрюндика», Людмила Волок, Леонід Гамарц

Людмила Волок — українська журналістка, авторка романів для дорослих. «Пригоди Лапунчика та Хрюндика» — її перша книжка для дітей, герої якої, заєць Лапунчик і кабанчик Хрюндик, живуть у казковому лісі. Мабуть, вони ще з того покоління дітей, яким батьки дозволяли гуляти цілими днями без нагляду дорослих.

Приємно, що після кожної подібної розповіді не відчувається авторського «а-я-яй»…

Лапунчик і Хрюндик багато граються, вивчають рідний ліс і, звичайно ж, часто потрапляють у халепи. То Лапундику дуже хочеться  вилізти на величезного дуба і те, що зайці по деревах не лазять, його зупинити не може; то друзі будують на подвір’ї Хрюндика чудову фортецю, але виявляється, що вони зіпсували хмиз, заготовлений на зиму, та ще й перерили усе подвір’я; то випробовують — чи справді торкатися язиком до чогось металевого на морозі не можна. Приємно, що після кожної подібної розповіді не відчувається авторського «а-я-яй»: подивіться дітки, Лапунчик і Хрюндик були нечемними, і он як усе вийшло. Швидше навпаки, читач добре розуміє, що у такій ситуації міг бути сам — але то нічого, бо всі діти іноді бешкетують.

Книжка «Пригоди Лапунчика і Хрюндика» складається з одинадцяти розділів, у кожному з яких розповідається про одну пригоду малих друзів. Тому її можна читати дітям перед сном – по одній пригоді щовечора…


Людмила Волок Пригоди Лапунчика та Хрюндика. — Харків: Юнісофт, 2017. — 128 с.

Лариса Лавренюк
Лариса Лавренюк

музикантка, мистецтвознавиця, мама