«Чорнобиль» — не просто слово, за яким упізнають Україну, не просто місто, атомна електростанція, Зона відчуження, трагедія і символ. Це досвід, який потребує усвідомлення та осмислення, досвід, який має стати знанням. І книжка «Реактори не вибухають» — дуже важливий крок на шляху до розуміння одразу в кількох вимірах: технічному, емоційному, природничому та політичному.
Про читання / Рецензія
22 Жовтня 2020
2117
Реактори не вибухають: крок до осмислення Чорнобильської катастрофи
Міра Київська
головна редакторка

Досвід — це завжди корисно, яким би він не був, правда? Але що таке досвід? Ми нерідко вважаємо, ніби досвідом є все, що трапилося в нашому житті. І в такий спосіб усе неабияк спрощуємо. Адже, навіть якщо зазирнути до словника, можна переконатися, що це не просто пережите, а ще й осмислене, що це «сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці», що це уроки життя, які ми вивчили, а не які бездумно відбули. Саме в такому широкому розумінні досвід завжди є корисним, навіть тоді, коли він жахливий, болісний і трагічний. Корисний, бо завдяки йому ми вчимося, стаємо мудрішими та більш готовими до різних викликів долі.

Чорнобильська аварія — також досвід. Досвід катастрофічний, якого дуже хотілося б уникнути, але він незворотній. Можливо, саме через сильне бажання не мати цього досвіду, ми так відчайдушно намагаємося втекти від нього, згадуючи про трагедію лише раз на рік — 26 квітня. І це прикро, позаяк для багатьох ця подія досі лишається неосмисленою.

…держава, що називалася СРСР і забрала собі до складу Україну, була дуже вправним майстром із приховування великого та важливого.

Книжка Катерини Міхаліциної та Станіслава Дворницького «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи» — напрочуд вдала спроба нарешті осмислити її. Урок із минулого, який правомірно можна вважати кроком у майбутнє. І хоча книжка написана для підлітків, не зайвою вона буде й для дорослих.

«Реактори не вибухають» нагадує мандрівку, мета якої полягає в поступовому наближенні до місця злочину: І ось вона — станція. Точніше так: ось він, той самий четвертий енергоблок, ядерний реактор якого вибухнув у ніч із 25 на 26 квітня 1986 року і розділив світову історію на до та після Чорнобиля. Бетонний прямокутник. Невидимий тепер, захований у подвійну мушлю.

І хоча ми у відносно безпечному, спокійному та навіть красивому «тепер», щоразу озираємось у минуле, щоби краще зрозуміти все, що бачимо.

Спершу ми разом з авторами книжки рухаємося в просторі. Відчуття таке, ніби їдеш, погойдуючись у старенькій маршрутці, з Києва кудись у село, в гості до родичів. Але мова та неперевершені ілюстрації від студії seri/graph, що ніби припорошені попелом від вибуху, не дають повністю розслабитися, не дозволяють забути, куди саме ми їдемо. І хоча ми у відносно безпечному, спокійному та навіть красивому «тепер», щоразу озираємось у минуле, щоби краще зрозуміти все, що бачимо. Аби збагнути, чому ніде не видно й не чути дітей, чому у вікнах не шибки, а забиті хрест-навхрест дошки, чому з хатин ростуть дерева, чому, зрештою, це сучасне місто виглядає таким нереальним.

З Чорнобиля ми вирушаємо далі, у Прип’ять — місто майбутнього без майбутнього. Місто, в якому наша подорож у просторі стає мандрівкою в часі, у ніч з 25 на 26 квітня 1986 року. Час уповільнюється, потужність реактора різко збільшується… і лунає вибух. Перший. А за дві хвилини другий.

Воно просто розплавлює все, чого торкається! Крім того, розжарене паливо вступає в реакцію з повітрям, яке містить молекули води. Вода випаровується, і пара разом із радіонуклідами розлітається в атмосфері. Куди рушить ця страхітлива суміш — радіоактивна хмара — залежить від напрямку вітру.

«І що тепер?» А тепер — шок, тривога, розгубленість та відчайдушне намагання працівників ЧАЕС, пожежників, медиків і сотень інших людей різного віку, національностей і професій, дати раду тому, до чого ніхто не був готовий, у що ніхто не міг повірити — бо ж реактори не вибухають.

Чорнобильська земля поступово завмирала. А люди, вибравшись за межі небезпечної зони, були вже не звичайними людьми — чорнобильцями. Дивними істотами, які раптом втратили дім, землю, майно, мусили освоюватися в нових місцях, відновлювати здоров’я. І щоразу наражатися на колючі погляди й насторожене ставлення: чи не заразні, чи не світяться в темряві, чи не виросте в них третя рука, чи переживуть ніч, другу, третю?..

Але йдеться не тільки про пожежу, радіоактивну хмару, евакуацію та ліквідацію, а й про спроби все це замовчувати, рятувати не людей, а авторитет «могутньої держави»: ЧАЕС вибухнула вночі 26 квітня, а керівництво СРСР заговорило про «чорнобильську біду» лише через два дні, з примусу.

Гортаючи сторінку за сторінкою, ми буквально стаємо свідками усіх цих подій, свідками, які не можуть нічого змінити, але мають зробити висновки та буквально мусять перетворити цей досвід на знання.

Автори книжки не оминають найдражливіших тем — розповідають і про пошук винних, і про ниці дії керівництва СРСР, і про безліч моторошних наслідків аварії. З іменами та прізвищами, з датами та фактами, про які так довго мовчали, які так відчайдушно намагалися тримати в секреті.

Усю розповідь перемежовують обрамлені жовтим сторінки з інформаційними довідками про те, що таке атом, радіація, ядерні реакції, ядерна зброя, ядерний реактор, структуру ЧАЕС, проєкт «Укриття», ядерний паливний цикл тощо. Окремі розгортки також присвячено ліквідаторам і техніці, що брала участь у ліквідації наслідків аварії. А наприкінці книжки можна знайти використані джерела — книги, статті, сайти та відео, з якими можна продовжувати заглиблюватися в цю тему.

Очевидно, що книжка Катерини Міхаліциної та Станіслава Дворницького «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи» — це не простеньке читво на один вечір навіть для дорослого. Але зовсім не через те, що в тексті раз у раз виринають незрозумілі терміни, наукові й історичні факти та складні поняття, адже сама мова є максимально легкою. Гортаючи сторінку за сторінкою, ми буквально стаємо свідками усіх цих подій, свідками, які не можуть нічого змінити, але мають зробити висновки та буквально мусять перетворити цей досвід на знання.


Міхаліцина Катерина, Дворницький Станіслав Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи / ілюстрації студії «seri/graph». — Київ: Портал, 2020. — 136 с.
історія нон-фікшн пізнавальна література травматичний досвід Чорнобиль