Усі ми – хтось більше, а хтось менше – знаємо, як проводять свій день справжні мрійники та мрійниці. Що вони роблять під час прогулянок, як розважаються, у що грають, про що мріють... Але що ж вони читають? Сьогодні ділимося добіркою книжок для наймолодших читачів і читачок, які живлять увагу та допомагають мріяти.
Про читання / Читачі
2 Квітня 2021
3030
Що читають мрійники: книжки-картинки, які наповнюють образами
BOKMÅL
"тебе з'їмо ми вмить" ©

афіша львів, цікаві події у львові, що треба відвідати у львові, форум видавців, дитячий форум, книгоманія, фестиваль дитячого читання, найкращі дитячі книги, дитяча література, книжка-картинка, презентація книги, майстер-класи, екологія, видавництво старого лева, асса, вд школа, богдан, ранок, ірбіс комікси, афіша дитячого форуму книгоманія у львові, что посетить во львове, фестиваль детской книги, детская литература, украинские издательства,

Який він, звичайний день мрійника?
Тільки уявіть, ви щойно прокинулись. Ліниво розплющили очі, розтягнулися на ліжку, ніби морська зірка на піщаному дні.
Цікаво, яка сьогодні погода? Ви намагаєтеся вгадати чи почалась уже весна, вдивляючись у щілину між фіранками. Принюхуєтесь. Сусіди випікають печиво. За вікном каркає ворона. Вітається.

А потім ви встаєте з ліжка, снідаєте і можливо навіть вмиваєтеся (не знаю чи витрачають мрійники час на таку нудну справу). Ви готові до пригод! Тож не втрачаєте часу – вибігаєте на вулицю.
Перед будинком хтось розкидав білі папірці. Може то записки? Таємні посилання з інших світів? Та щойно ви нахиляєтесь, аби прочитати що в них пишуть, як вітер підхоплює їх і відносить аж за сусідній паркан.
Що за тим парканом? Може, там живуть прибульці, які саме чекають на свого листа? Ви на хвилинку заплющуєте очі і уявляєте. Фіолетові прибульці радіють, бо посланням їх запрошують повертатися додому. Чи сподобалося їм на нашій планеті? Чи планують вони ще бодай раз завітати в гості? А раптом їм краще радіється вдома, серед знайомих та рідних істот та речей?
Аж ось, повз пробігає собака. У нього в зубах – рожева парасолька. Ви біжите за ним, бо знаєте, рожеві парасольки в собачій пащі завжди зичать пригоди. Собака швидко забігає за будинок і зникає в натовпі. Та для мрійника це зовсім не проблема – він знайде диво у квітці біля скелі чи старому будильникові, що валяється на землі. Раптом саме цей будильник притягує повітряні кораблі?

Вечоріє, день мрійника добігає кінця. Ви позіхаєте, але ще не готові спати. Ви лягаєте в ліжко і починаєте уявляти. Чи спить зараз хлопчик в Африці? Чи заснула вже дівчинка в Індії? Ви думаєте про них і засинаєте…

Та що ж читають мрійники?

 

У пошуках «свого»: книжки-картинки для казкових сторітаймів, дитячі казки, книжки для малюків, що читати дітям, читання вголос, В’юрчик, Джулія Дональдсон, Аксель Шеффлер, Пінґ і Понґ. Щасливі свинки, Ольґерд Вонсовіч, Наталія Уринюк, Оповідки для маленьких монстрів, Марі-Луїз Ґей, Бобовий всюдироб, Адам Бествік, Лис Тимко та його сад, Браян Ліс

Пінґ і Понґ щасливі свинки
Ольґерд Вонсовіч, Наталія Уринюк

Це історія про двох свинок, що мешкають по різні боки паркану.
Рожеве порося Пінґ живе у своє задоволення на фермі й боїться лише собаку, який забороняє їй ганяти курей. А от дикий кабан Понґ тільки те й робить, що тікає від кривдників, які хочуть ним повечеряти. Все тому, що він мешкає у дикому лісі.

Та якось Пінґ тікає з ферми і трохи поспілкувавшись із Понґом поросята міняються один з одним домівками. Кожен із них тепер буде шукати щастя там, де раніше не ступало його копито.

Особисто для мене в цій історії є два дуже близькі моменти.

Перший – завжди (ну гаразд, у 97%) можна передумати і зробити кілька кроків назад. Часто в книжках герой робить вибір і вже не має права його змінювати. Але ж ми так не живемо. Хіба ми ніколи не змінюємо своїх планів? Чи не забиваємо, мовляв, те омрієне нове виявилося зовсім не моїм. Отож!

Другий – не бійся пробувати. Пінґовим щастям виявилась все-таки ферма, але ж могло б бути й інакше. Він міг би закохатися у глибоке озеро, шепіт смерек і те, як висока неймовірно дика трава лоскоче йому рожеве пузо. І залишитися в лісі, лісником скажімо. Але тут важливо наголошувати дитині на тому, що не все в житті варто пробувати.

Маруся взяла цю книжку першою. Її привабили кольорові ілюстрації, величезний формат, такого розміру книжок вона ще в руках не тримала, і головні герої. Вона нещодавно навчилася рохкати, тож свинки наразі її улюблені тваринки.

Я також милувалася ілюстраціями, а саме цим таким явним розподілом на рожевий свій фермерської свинки (чесне слово, там навіть трава рожева!) і темно-зеленими хащами дикого лісу.

Загалом, книгу я читала і за текстом, і за ілюстраціями, і навіть поросячою мовою (не питайте.) Тож від нас вона отримує з максимальних п’яти 4 сашики і 5 марусиків (ага, це в нас такі бали). Я зняла бал за малу кількість образів, надто вона проста, як на мій смак. Трошки нижче я поясню про що мова, чесно.


Ольґерд Вонсовіч, Наталія Уринюк Пінґ і Понґ. Щасливі свинки / Ольґерд Вонсовіч ; пер. з пол. Ірина Краснокутська. — Київ : Книголав, 2020. — 36 с.
Ліки від нудьги: чудні книжки для читання дітям уголос, Чаптербуки для малюків, книги для дошкільнят, книжки для малышей, дитячі казки, книжки для малюків, що читати дітям, читання вголос, Велика книга про Коко і Кірі, Ервін Мозер, Великий космічний апчих, Слава Світова, Анна Ломакіна, Щастя — це лисичка, Евеліна Дацюте, Аушра Кюдулайте, Сньофрід із Лугової долини. Неймовірна історія порятунку Північляндії, Андреас Х. Шмахтл, Велика книга можливо, якби і чому? Жіслен Роман, Том Шамп

Велика книга про Коко і Кірі
Ервін Мозер

У цій книжці ми разом із ведмедиком Коко подорожуємо Країною Мрій. Ми стаємо свідками того, як він отримує незвичайного дарунка – чарівної парасольки. Вона може і напоїти, і літати, і навіть перетворити чорних мишей на білих! Але найбільше Коко вдячний їй за те, що вона привела його до Кірі. Бо ж навіть смішним ведмедикам краще живеться поряд із кимось подібним.

Ця книжка найдовше з усієї підбірки лежала в нас на поличці. Вона невеличкого формату, з дещо незвичним форматом ілюстрацій, як для дитячої книжки (вони тут не на всю сторінку, а мов картини із текстом-підписом під ними.) Та коли ми почали її читати, то зачиталися. Ні Маруся, ні я не хотіли відкладити її.

Вона наповнена дивами та дуже милим, дитячим, сюрреалізмом. Я ще помітила в ній в щось від Аліси і країні див, яку дуже люблю. Я просто додам одну цитату, після якої я ледве не заплакала, бо це прекрасно.

А як же рожева парасолька?!

Вітер завіяв її на скелю над барлогом ведмедички, й вона застрягла там поміж камінням. Здалеку видавалося, що це рожева квітка. А може, вона і справді обернулася на квітку?

Хтозна.

Хіба це не дивовижно? Маруся в свої 1,9 дуже уважно слухала і розглядала ілюстрації. А вже наступного дня сказала «хосю паакою», що в перекладі значить «хочу парасольку». Тож ми пішли до крамниці.

Я обожнюю дитячі книжки, які наповнюють дітей не лише буквами, а й образами. І це просто чудовий приклад такої літератури. Тут стільки цікавих зачіпок, які ховаються і в тексті, і в ілюстраціях, що кожного разу книжка читається трохи інакше.

Вже в магазині я показала їй усі наявні парасольки й вона ніби тягнулася до синьої, бо з самого початку казала про синій колір. Та раптом передумала. «Ґогева!» І це не тому, що дівчачий колір і все таке. Вона хотіла парасольку, як у Коко.

Я обожнюю дитячі книжки, які наповнюють дітей не лише буквами, а й образами. І це просто чудовий приклад такої літератури. Тут стільки цікавих зачіпок, які ховаються і в тексті, і в ілюстраціях, що кожного разу книжка читається трохи інакше.

 Той випадок, коли ані папір, ані розмір не відіграють ніякої ролі. Формат, до речі, дуже зручний для прогулянок і подорожей. Цю книгу ми вже придбали собі, бо я не знаю як би я пояснювала Марусі, що то не наша і треба віддавати її.

Тож за це кумедним ведмедиками 5 сашиків і 5 марусиків.


Велика книга про Коко і Кірі / Ервін Мозер / пер. з нім. Людмила Нор. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. — 136.

Скоро заснеш і ти. Колискова порам року
Гадді Ньє, Ліса Айсато

Книга-медитація і водночас книга спогадів. Зовсім коротка історія зміни сезонів. Поки на вулиці зима, весна спить під теплою сніжкою ковдрою. Та коли настає її час, вона захоплено бігає дахами та топить сніг. І так аж до нової зими.

Загалом, як зрозуміло з назви, це така собі колиханка для дітей. Але я б її радше порівняла зі спогляданням старого альбому з фото. Сидячи десь біля вікна, вкривши ноги теплою ковдрою…або ж ні, хай на ногах спить кіт, із ним тепліше, ніж із ковдрою! Ай, не кусайся, Мурчику!

Авторка дуже вдало підібрала слова, щоби нагадати читачам про найцікавіше, що з ними відбувається впродовж певної пори року. Покусані комарами руки, теплі зливи, теплі вовняні светри, що кусаються не гірше комариків. Все це навіює стільки спогадів, що ти повертаєшся в них знову і знову.

А які ж тут ілюстрації! Вони доповнюють цю й так естетичну книгу. Її не хочеться відкласти, аж поки не прогортаєш усю. Пори року тут мають доволі логічну зовнішність. Зима – сива стара, осінь – руда пані, літо – темношкіра дівчина з квітами у волоссі, а весна – бешкетниця з зеленим волосся.

Йшли ми з Марусею вулицею й зустріли руду жінку. Донька зупинилася, а тоді на всю вулицю радісно крикнула: «Пані Охінь!» Ми з «пані Осінь» зареготали, а Маруся ще довго стояла на місці й махала їй. От за це я люблю такі книжки. Іноді достатньо одного влучного слова, щоби цікавий образ засів у нашій голові. Бо ж як тепер не звертати увагу на такі звичні речі, як колір волосся перехожих?!

У книги чудовий формат. Вона достатньо велика, щоб розгледіти ілюстрації, але при цьому її зручно тримати в руках. Моя улюблена ілюстрація – пані Осінь, яка спить у стиглому яблуці. Я тепер взагалі не уявляю де ж іще може спати осінь, як не в яблуці!

Від нас – по 5 сашиків та марусиків.


Гадді Ньє, Ліса Айсато Скоро заснеш і ти. Колискова порам року / пер. з норв. Наталя Іваничук. – Харків: Читаріус, 2020. – 40 с.

Ми – Саша і Маруся Войцехівські. За документами мама – це Саша, тобто я, але насправді ми обидві добряче виховуємо одна одну.

Я довгий час працювала в ІТ і повільно щось писала. Та з народженням Марусі, якій зараз 1,9, я почала писати настільки активно, що врешті рукописи повтікали з шухляди й почали перетворюватися в книжки. От-от має приїхати з друкарні моя дебютна книжка, а за нею ще три, які наразі в роботі.

Маруся дуже любить книжки, смачно поїсти та говорити. Ходити донька не поспішала, бо ще в 9 місяців зрозуміла, що комбінація «дай» і «мама» працює значно краще, ніж оте ваше позання і вставання.
Ми з Маруською не беремо на вулицю іграшок, аби досліджувати світ навколо. Здається, у нас непогано виходить, бо вся квартира завалена каштанами, шишками, жолудями та іншими ласощами білок і диких кабанів.

Чільна ілюстрація: Giovana Medeiros

книжки-картинки тодлерам Читаймо дітям уголос! читання вголос що читати дітям