Село і люди: сучасна рустикальна проза для підлітків

Село і люди: сучасна рустикальна проза для підлітків, підліткова література, книжки для підлітків, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, село і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам, книжки про місто та село

Illustration: Belle Lee

Тексти про село у нас сприймають насторожено. Після Панаса Мирного видається, ніби під кожним другим парканом помиратиме нещасна дівчина, «спорчена містом», а груша у свідомості українця набула мало не сакрального значення, перетворившись на аналог яблука розбрату в античності. У селі всі про всіх знають – куди там героям роману «П’юріті» Джонатана Франзена. Гранична прозорість кожного та невпинна міфотворчість місцевих, якщо інформації бракує, нагадують соцмережі. Втім, село може бути іншим, якщо дивитися на нього очима міської дитини, яка вперше бачить народження козеняти, карпатські гірські річки чи глибокі сніги. Герої цих трьох повістей різні, однак їх об’єднуватиме переїзд з великого міста у село і фактична відсутність поруч батьків, тимчасова або постійна. Чому дорослих ніколи немає, коли вони так потрібні? Бо випробування кожен долає на самоті, скільки б йому чи їй не було років, все – як заповідав Альбер Камю.

Село і люди: сучасна рустикальна проза для підлітків, підліткова література, книжки для підлітків, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, село і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам, книжки про місто та село

Що знаходять в Хрулях, Настя Мельниченко

9+

Книжка Насті Мельниченко зачіпає одразу кілька тем, які в нашому суспільстві тільки-но почали осмислювати в підлітковій прозі: по-перше, розлучення батьків і те, як це переживають діти; по-друге, депресія, її статус і сприйняття; по-третє, булінг у школі і як з ним боротися.

Жінці, а отже й читачеві, доведеться пережити процес подолання травми і поступового повернення до нормального життя.

Славко і Сашко – брати з геть різними характерами. Ці шматочки ідеально доповнюють один одного у великому родинному пазлі, який одного дня розпадеться: «тихим, безбарвним голосом» мама скаже, що вони з татом розходяться. Безіменний батько у тексті так і лишиться за кадром, як і причини розлучення – про все це ми знаємо з реакцій та емоцій інших людей, а не безпосередніх учасників процесу. Але з того, що після новини мама впадає в депресію на кілька довгих зимових місяців, стає зрозуміло, що ініціатива, ймовірно, йшла не від неї. Жінці, а отже й читачеві, доведеться пережити процес подолання травми і поступового повернення до нормального життя. Історія з депресією закінчується гепі-ендом, бо Ярина вчасно звертається до лікаря по допомогу – така ненав’язлива мораль випливає з цієї сюжетної лінії.

Текст Насті Мельниченко проростає з «Тореадорів з Васюківки»: підлітки постійно стикаються із новими для себе речами і намагаються завоювати чужий простір…

Після розлучення родина переїжджає у село, де діти мають навчатися самотужки, але натомість вони руссоїстично, тобто без жодних зайвих книжок, пізнають світ. Ходять до старої місцевої відьми Надешки послухати про чари, поїсти пухких вареників і випити засолодкого чаю. І знайомляться ще з однієї приїжджою – цибатою Ксенею. Тут саме час щиро подякувати авторці за відсутність у повісті романтичної лінії (так! підлітків цікавлять й інші теми!). Ксеня – «прийомна», і тому вона стає об’єктом насмішок однокласників, хай і не таких жорстоких, як у «Помсті» Юлії Чернієнко. На щастя, ця персонажка не схожа на дівчину в біді, яку постійно доводиться рятувати, аби потім терміново в неї закохатися. Понад те, саме дівчина стає рятівницею, що звільняє слабших істот, лідеркою, готовою брати на себе відповідальність.

Текст Насті Мельниченко проростає з «Тореадорів з Васюківки»: підлітки постійно стикаються із новими для себе речами і намагаються завоювати чужий простір, тільки от у Нестайка сільські хлопці Ява і Павлуша приїжджали до Києва, а тут містяни Славко і Сашко опиняються у селі Хрулі. І якщо спочатку братам відверто нудно – навколо сніги і навіть вай-фай із сусідньої хати ледве долітає, – поступово вони виявляють, що за межами селища чимало цікавого.

Із постійним перетинанням компанією кордону між селом та дикою природою – як правило, цей перехід означає подолання фізичної перешкоди, болота чи річки, – пов’язаний ще один, глибший рівень інтертексту повісті. Йдеться про українські замовляння, які найчастіше чути від жінок, що лишаються на маргінесах сільської спільноти: баби Надешки і божевільної сусідки Чучки. Ці двоє також володіють усіма чарівними атрибутами та помічниками: від зрізаних нігтів у цукерниці до величезного вужа, якого Чучка гладить, ніби малу дитину. Примовки не лише створюють особливу атмосферу, а й передбачають розвиток сюжету, натякаючи на майбутні пригоди Славка, Сашка і Ксені. А оскільки замовлення мають циклічну структуру та завжди повертаються до початкової точки, хай учасники вже набули нового досвіду й статусу, герої також мають повернутися наприкінці додому, у велике місто.
Втім, вже не такими, якими були спочатку.


Анастасія Мельниченко Що знаходять в Хрулях. — Вінниця : Теза, 2019. — 224 с.

Файні тОвсті дівки, йо!: сільська екзотика проти міської гламурності, фонтан казок, Повість, Пригоди, Пригодницька повість, Психологічна проза, Тетяна Стрижевська, Ольга Кузнецова, книжки про дівчат, мода, одяг, романтична література, підліткова проза для дівчат, проблеми підлітків, кохання, школа, розваги

Файні товсті дівки, йо! Тетяна Стрижевська

13+

Зоряна і Мілка – подруги і юні сучасні містянки: стежать за модою, купують сережки в «Accessorize», пророщують у горщиках пшеницю на салат і мріють поїхати у мовний табір. Мілчина мама – рішуча й амбітна редакторка відділу моди в жіночому журналі, що постачає дівчатам креми й блиски, а також пояснює, чому цукор – біла смерть, а смажені котлети – ще гірше. Мілка на неї геть не схожа: мрійлива, спокійна, трохи нерішуча, «миротворець», як називають дівчину в родині. Її спротив не йде далі вибору коричневого шкільного портфеля замість загальноприйнятого рожевого. А от Мілчина подруга Зоряна, за всіма законами жанру, інша – рішуча, смілива, дівчина-ураган, яка завиграшки може поцупити мамин ноутбук і купити з її кредитки квитки на потяг.

Влітку подруг відправляють до Зоряниної бабусі Катрі в закарпатське село Ясіня. Старенька у квітчастій сукні, з яскраво-червоними, мов стиглі вишні, сережками у вухах чомусь одразу називає Мілку та Зоряну «файними товстими дівками, йо!», що, звісно, неабияк розлючує струнку, аж прозору Зоряну. Перша ініціація, яку мають пройти подружки – випробування жирною закарпатською їжею. Дівчата, як і їхні мами, начиталися статей про шкідливість майже всього на світі – від сметани до свіжого хліба й смаженини, – і тому перші кілька днів виколупують зі страв петрушку й харчуються сирими яблуками.

Фронтир спротиву пересунеться, коли подружки вперше підуть у місцевий універсальний магазин – тобто з межової території бабусиного двору, що ніби об’єднує рустикальний та урбаністичний простори, потраплять у повноцінне село. У магазині, де продають і фарбу, і побутову хімію, і продукти, дівчата куплять і одразу з’їдять пів буханця такого шкідливого для підшлункової свіжого хліба. Насмішкуватий хлопець на велосипеді, що втрутиться у розмову подружок і якого різко відшиє Зоряна, звісно, стане частиною романтичної історії – і така очевидність деяких сюжетних поворотів часом псує задоволення від тексту.

Гори стають випробуванням для дівчат і їхньої дружби – як фізичним, так і екзистенційним.

Попередні цінності: блиски з різними смаками, ролики на Youtube та фасони спідниць – змінюють нові: гори, ліси, смачна бабусина їжа, церква без жодного цвяха. Втім, облишмо зайву дидактику: другий перелік не кращий за перший, а просто інший, адже для сучасних підлітків, та й багатьох дорослих, мережеве життя не менш реальне за звичайне. Особливе місце у тексті посідають гори: смарагдові, як мамині сережки, лисуваті, якщо деревину вже перевели на продаж, стрімкі – кожен читач, який бодай раз ходив карпатськими стежками, впізнає ці пейзажі. Гори стають випробуванням для дівчат і їхньої дружби – як фізичним, так і екзистенційним. А незмінним місцевим провідником подруг є Мирко, син власника екоготелю для туристів, він же – насмішкуватий хлопець на велосипеді (пам’ятаєте про обіцяну романтичну лінію?). Якщо бабця Катря – геній місця, то Мирко нагадує спритне лісове звіря: він легко розрізняє непомітні стежки, перестрибує потічки і знає, де шукати галявини з ожиною.

Повість Тетяни Стрижевської побудована, згідно зі всіма оповідними законами: в ній є і чарівні помічники, і випробування, складність яких поступово зростає, і героїні, які себе перевершують, і любовна історія, і наставниця, яка передає знання наступному поколінню – до речі, така кількість головних героїнь, а не героїв, приємно дивує. Однак неймовірних сюжетних знахідок чи руйнування горизонту читацьких сподівань від «файних дівок» все ж чекати не варто. На щастя, такі тексти пишуть не для професійних критиків і критикинь, а для підлітків, і останнє слово завжди за ними.


Тетяна Стрижевська Файні товсті дівки, йо! / Тетяна Стрижевська. Художник Ольга Кузнецова. — Київ : Фонтан казок, 2017. — 192 с.

Село і люди: сучасна рустикальна проза для підлітків, підліткова література, книжки для підлітків, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, село і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам, книжки про місто та село

Дівчина з міста, Олена Рижко

14+

Тіна – дівчина з міста, чиї батьки створили нові родини, а тому вона, на певний час закинута й забута, опиняється у бабусі в селі. Сільська школа – маленька модель соціуму, в якому все суворо стратифіковано. Королева класу – білявка Ніка, красива, висока й струнка; в неї, звісно, є почет: Юля та Іра, що вдягаються майже однакового і постійно слідують за своєю повелителькою. Інший табір очолює шатенка Крістіна з ідеальною шкірою, «справжня Барбі» і, як виявляється, непогана людина. Хлопці також мають власні прописані ролі: качок Вітя, атлети Давид і Сем, насмішкуватий коротун Буся – всі вони старанно виконують партії, які ми вивчили напам’ять завдяки голлівудським фільмам про школу. Осібно тримається симпатичний, незалежний і завжди ніби відсторонений Макс. Вже здогадалися, в кого закохається головна героїня?

… в оповіданні переплітаються кілька сюжетних ліній, адже кожне покоління має не лише власні таємниці, а й особливий спосіб їх фіксувати.

Відсутність у Тіниному житті матері – болюча, але вже звична. Дівчина ніяк не може наважитися на серйозну розмову, бо вважає себе невдалою «репетицією», після якої ось-ось з’явиться інша, «бажаніша» дитина. Здавалося б, звичний сюжет, але за цим стоїть глобальна ідея мовчання, що стає лейтмотивом повісті. Тіна не розмовляє з мамою, Вероніка показово ігнорує новеньку, Макс, побачивши у ранньому дитинстві смерть, на довгий час взагалі відмовився говорити. Головні герої наполегливо шукатимуть власну мову, здатну виразити складний і часто травматичний досвід, який вони пережили.

Авторську оповідь перемежовують відеозаписи Тіни для Youtube-каналу – зрозумілий і близький сучасному підлітку замінник щоденника. Паралеллю до віртуального щоденника Тіни стане випадково знайдена секретка, тобто таємний зошит, що належав далекій старшій родичці дівчини. Таким чином в оповіданні переплітаються кілька сюжетних ліній, адже кожне покоління має не лише власні таємниці, а й особливий спосіб їх фіксувати.

Якщо у повісті Тетяни Стрижевської тлом були карпатські гори, то в тексті Олени Рижко локусом стають сади і парки, тобто приручена й оформлена людиною природа – і цим рустикальний простір не особливо відрізняється від урбаністичного. Макс вирощує рослини в оранжереях і затято бореться проти стереотипу, що чоловіки не можуть любити квіти. Стосунки головної героїні починаються з подарованої троянди. Під час години праці клас згрібає листя на території школи. Ліс же стає місцем небезпеки: саме там Тіна вперше стикається з реальною загрозою, а потім – і справжніми проблемами, за якими стоїть, звісно, Ніка.

Стосунки Макса і Тіни найбільше нагадують взаємини Едварда і Бели з підліткової саги «Сутінки»: знову йдеться про роман наївної новенької, що переїхала з великого міста, і досвідченого похмурого старшого хлопця, який, вочевидь, приховує якусь таємницю. Як і Едвард Каллен, Макс боїться оголювати минуле, бо підозрює, що може цим відштовхнути кохану. Як і Бела, Тіна бажає все знати. І навіть драматичні діалоги між цими двома часом нагадують репліки, написані Стефані Маєр: такий стримано-благородний Макс, ніби в нього вселився сам Кіану Рівз, і трохи надокучлива, але щира Тіна. На щастя, Макс не вампір – це вже було б занадто.

Протистояння Тіни та Ніки розгортатимуться за звичним для підліткових книжок сценарієм. Кульмінація буде неймовірно драматичною, а гепі-енд – неуникним. Тільки от якби цукру в стосунках головної пари було трохи менше, а Макс виявився не настільки білоплащовим лицарем, «Дівчина з міста» тільки виграла б. Втім, є незаперечні переваги: розкрито тему підліткової сексуальності, показано реальний, а не ідеалізований клас, та й Макс, на щастя, все ж не вампір.


Олена Рижко Дівчина з міста. — Київ : ВЦ «Академія», 2018. — 144 с.

 

Богдана Романцова
Богдана Романцова

літературознавиця