Сімона все пояснить: 10 уроків для тінейджерок від авторки «Другої статі»

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

Коли почуваєшся чужою/чужим серед однолітків і одноліток, коли теми їхніх розмов і розваг нецікаві й незрозумілі, коли здається, що з батьками, вчителями і взагалі дорослими говориш різними мовами, коли на всі найважливіші твої питання нізвідки взяти відповіді, коли…потрібне вписати. Підлітковий вік – період, важливий і дражливий саме тому, що хоча кожен і кожна мусив/мусила в своєму житті через це пройти і після того вважає, що знає тепер все про те, «як воно буває», – зсередини це переживання завжди глибоко інтимне, бо для всіх без винятку – завжди вперше. Саме тому кожне чиєсь легковажне «та все це дурниці/та не парся/та я в твоєму віці…» ранить і замість покращити ситуацію тільки посилює відчуття прірви між підлітком і світом.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

Ця болюча недолученість десяток років тому, в часи повільного й поганого інтернету (який ще й не в усіх тоді був), зокрема, спонукала авторку і деяких її одноліток/однолітків поринати в книжки. Втім, такий шлях дехто обирає і зараз. І незаперечна перевага 2017 року перед 2007-м тут не тільки в доступнішому інтернет-з’єднанні, а й у кращому в рази і десятки разів виборі книжок (і наявності такого інтернету, в якому можуть порадити ще більше ще кращих книжок). На щастя, зараз, окрім так званих «дівочих» (а іноді й «хлопчачих») енциклопедій у ядучих рожевих (ну, чи блакитних) обкладинках, які авторці колись, густо шаріючись, підсовувала мама, і всякого кон’юнктурного чтива, яке більше заграє з оцим самим псевдознанням про те, що цікаво тінейджерам, аніж дає їм можливість краще пізнати світ і самих себе, – є безліч up-to-date книжок, які виходять останніми роками і справді говорять із підлітками їхньою мовою, про них і про їхні почуття. Книжки книжками, проте на тлі всього цього порада -надцятирічним дівчаткам звернути свої запитання до об’ємної такої теоретичної праці (одразу дається взнаки стереотип про «таке читання не для підлітків») у цілих двох частинах (а за ним і наступний – про «сучасні тінейджери не люблять багато читати»), виданої 1949 року (тут взагалі без коментарів), може здатися як мінімум дивною. Проте (і зараз буде ще дивніше) – не тоді, коли це «Друга стать» Сімони де Бовуар.

«Друга стать» підсумувала і доповнила всі найголовніші світоглядні здобутки першої та другої хвиль фемінізму, які вже тоді стали причиною вагомих суспільних зрушень і перегляду становища і ролі жінки в соціумі.

Французька філософиня, науковиця і письменниця, роботи якої нині ставлять в один ряд із працями таких сучасників, як Жан-Поль Сартр та Альбер Камю, окрім своїх зацікавлень філософією екзистенціалізму, відома також своїм безпрецедентним внеском у розвиток феміністичних ідей в середині ХХ століття. «Друга стать» підсумувала і доповнила всі найголовніші світоглядні здобутки першої та другої хвиль фемінізму, які вже тоді стали причиною вагомих суспільних зрушень і перегляду становища і ролі жінки в соціумі. Втім, напевно, найголовнішим, що зробила Сімона де Бовуар для своїх сучасниць і наступниць аж до нас із вами, стало те, що вона описала і пояснила ті механізми, завдяки яким це становище і ці ролі видавалися безальтернативними для всіх попередніх поколінь жінок. Причому робила вона це послідовно і на всіх рівнях: починаючи від метафорично-міфологічного і закінчуючи реальним, тим полем, де відбувалося становлення жінки, її досвід і підґрунтя для наступних досвідів. Перший і найвагоміший його етап – дитинство і підлітковий вік, і цим темами Сімона де Бовуар присвячує половину першої частини своєї праці. І на цьому узагальнювальний вступ можна завершувати (принагідно вітаю тих, хто дочитав/-ла аж сюди) – бо конкретика, якою підкріплює свої міркування філософиня, куди цікавіша і, як не дивно, лишається актуальною і в 2017 році.

В основі всіх можливих стереотипів про те, якою має бути жінка, лежить уявлення про те, що вона здатна визначати себе тільки через наявність у житті різних іпостасей чоловіка: відтак, існує щось питомо «чоловіче», а щось «жіноче» має бути відмінним і не зазіхати на «чуже».

Отже, розгорнувши «Другу стать» (саме до речі «Основи» перевидали її в новому, хоч і рожевішому, але зручнішому і приємнішому форматі) на початку розділу під назвою «Виховання» (і в уяві одразу постає як не мама, то якась чергова маріванна – але це хибне враження), ти (якщо «ти» – -надцятирічна дівчинка, проте не лише) послідовно мінятимеш свою думку щодо багатьох з-поміж тих речей, які раніше уявлялися тобі незмінними чи подавалися як істина в останній інстанції, а відтак – часто ставали причинами твоєї невпевненості в собі, засмучували чи й робили нещасною.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

В основі всіх можливих стереотипів про те, якою має бути жінка, на думку Сімони де Бовуар, лежить уявлення про те, що вона здатна визначати себе тільки через наявність у житті різних іпостасей чоловіка: відтак, існує щось питомо «чоловіче», а щось «жіноче» має бути відмінним (часто антонімічним або ж, в термінах «Другої статі» – Іншим) і не зазіхати на «чуже». Дивно і іноді боляче усвідомлювати, що подібними тезами в сучасній Україні досі озброюються чимало (якщо не більшість) батьків і вчителів. Проте тим важливіше завжди знати про наявність альтернативи, прикладів якої – не в останню чергу завдяки Сімоні де Бовуар і її праці – нині все більше в твоїй реальності 2017 року.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

1. Значно легше зрозуміти маму, коли ти дізнаєшся, що вона виховує тебе так, а не інакше, завдяки/всупереч тому, як виховували колись її саму

Дочка для матері – і її двійник, й Інша. Мати водночас її нестямно любить – і відчуває ворожість. Коли жінкам довіряють виховання дитини, вони із завзяттям, у якому поєднуються зверхність і злостивість, беруться перетворювати дівчинку на жінку на свій штиб. І навіть найвеликодушніша матір, яка щиро дбає про благополуччя своєї дитини, здебільшого вважає за краще виховувати з доньки «справжню жінку», так забезпечуючи прихильніше ставлення суспільства до неї в майбутньому.

1949 рік, м? Твоя бабуся ще, мабуть, і не думала тоді про народження твоєї мами. Але, прочитавши ці рядки, мама точно когось впізнала б. І – що ще дивніше – скорше за все, описане до болю знайоме і тобі. «Сиди рівно/не клади лікті на стіл/носи охайний одяг, а не оце-от/причешись/обгортай зошити/не гризи ручку/потрібне вписати – ти ж дівчинка!». Якщо ти безліч разів у найрізноманітніших варіаціях не чула цього від мами, то вітаю, тобі пощастило, зачароване коло багаторазового повторювання всіх цих «справжньожіночих» істин перервалося на твоїй мамі (або й на бабусі), і за це ти можеш подякувати Сімоні вже на цьому етапі читання «Другої статі».

…навряд чи випадає сердитися за це на маму, якщо для тебе неприйнятна така її поведінка – настане час, коли ти (якщо тільки захочеш) зможеш самостійно дійти потрібних висновків.

Якщо ж усе навпаки, а тим паче – якщо подібні речі ускладнюють ваше спілкування з мамою, то тобі не зайве буде знати, що це відбувається не так тому, що твоя мама не хоче розуміти тебе і не поважає твоєї особистої свободи, як тому, що вона переконана, що саме так для тебе буде краще. Чому? – бо їй те саме говорила колись твоя бабуся, і на власному досвіді так чи так вона переконалась, що it does work. Відтак, навряд чи випадає сердитися за це на маму, якщо для тебе неприйнятна така її поведінка – настане час, коли ти (якщо тільки захочеш) зможеш самостійно дійти потрібних висновків.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

2. Хатня робота – це важливо, проте не найважливіше (якщо ти так вважаєш)

Навіть зовсім мале дівча здатне виконувати певну частину хатньої роботи. А особливо часто долучають до материних обов’язків старшу сестру, котрій матір передоручає значну частину своєї роботи. Тоді дівчинка передчасно входить у дорослий світ: відчуття значущості його допоможе малій взяти на себе тягар жіночності, але в щасливій безтурботності їй відмовлено. Якщо робота їй до снаги – мала відчуває гордість від прилучення до світу дорослих і своєї корисності; але, незважаючи на таку компенсацію, дівчинка не в захваті від своєї долі.

Ненавидиш мити підлогу, знову спалила пиріг, розбила улюблену мамину тарілку, вислуховуєш непозбувні нотації, приправлені нагадуванням про «тиждівчинковість» – і тебе вкотре, впереміш із обуренням, мучить провина за те, що ти якась «неправильна». Знайомо? Сімона запевняє: «неправильних» дівчат не буває, буває невідповідність ритуалізованій поведінці Справжніх Жінок. Якихось два століття тому дуже багато занять вважалися «нежіночими», включно з читанням книжок.

…«неправильних» дівчат не буває, буває невідповідність ритуалізованій поведінці Справжніх Жінок.

Нині ж у жінки значно більше простору для самореалізації і долучення до соціуму, ніж прибрана кімната і обід на столі. Тебе визначає все, що ти робиш, і те, що тобі щось – будь-що – не вдається з першого разу, а чи й узагалі, не робить тебе неповноцінною. У 2017-му ти цілком можеш заявити, що випікання пирогів – це не твоє, як і навчитися готувати не «вже в n років», як твоя мама чи бабуся, а коли (і чи) вважатимеш за потрібне.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

3. Жінка в літературі – не тільки страждальниця

Немає нуднішого читання за життєписи славетних жінок: бліді тіні поряд із колоритними постатями видатних чоловіків. Єву створили не задля неї самої, а як подругу для Адама, та ще й з Адамового ребра. Легковажні й примхливі міфічні богині тремтять перед Юпітером. Інша річ – феї, ундіни, русалки: вони не піддаються чоловікам, уникають сфери чоловічого впливу, але їх існування непевне, характери ледве індивідуалізовані. Вони втручаються в чоловічий світ, не маючи власної долі.

Чи надто покращилась ситуація з рекомендованим для підлітків читанням у 2017-му (зокрема в Україні?). Очевидно, що ні. Подібні типи персонажок – або узалежнених від чоловіків чи визначених лише завдяки їм, або непривабливих чи/і шаблонних – очевидно, знайомі тобі з програмних творів. Виявляється, Сімона де Бовуар ще у 1949 році констатувала, що жіноча доля зовсім не обов’язково мусить бути тяжкою – а чи таке враження у тебе складається від читання Шевченкових поем? Жінка в літературі – і як персонажка, і як авторка – вже давно не другорядний, аксесуарний і передбачуваний елемент. Твори з діяльними головними героїнями, написані жінками, вперше побачили світ більше ніж сто років тому. Та і вони – лише відображення безлічі варіантів того шляху, яким може піти жінка. І після того як ти прочитаєш десятий твір про те, як жінка-персонажка мучилась, страждала та не могла нічого з тим удіяти, нехай одинадцятим буде, наприклад, «Царівна» Ольги Кобилянської.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

4. Прекрасне – річ складна, або Ти красива, не коли так виглядаєш, а коли так почуваєшся

І все ще про літературу:

У піснях і казках молодик відважно вирушає на пошуки жінки. Він перемагає драконів, б’ється з велетами. А її замкнено у вежі, палаці, садку, льоху, прикуто до скелі, вона – полонена, зачарована, приспана: вона чекає. Конечна потреба для жінки – зачарувати чоловіче серце. Навіть найвідважніші, найвідчайдушніші героїні прагнуть цього, а тут зарадити може здебільшого лише краса – єдина дійова чеснота. Тож турбота про свою зовнішність часто стає для дівчинки невідчепною ідеєю. Хай би ким ти була, принцесою чи пастушкою, ти мусиш за будь-яких обставин лишатися гарною, якщо хочеш завоювати кохання й щастя.

Цей елемент, мабуть, найважливіший і не найбільш нав’язливий у «тиждівчинковій» виховальній епопеї. Сиди прямо, носи охайний одяг і гарну зачіску, будь завжди усміхнена, не виказуй на людях своїх емоцій and so on – ти так виглядаєш гарнішою. Доведеться пробачити це і мамі, і вчителям, і літературі, і всім можливим медіа, які в 2017 році просто-таки кричать тобі звідусіль, що ти мусиш, зобов’язана, приречена бути привабливою.

…привабливість – занадто складне і суб’єктивне явище, щоби його можна було звести до сторінки глянцевого журналу.

Утім, з’являються й альтернативні думки, хай вони і добряче критикуються прихильниками уявлень про «стандарти краси». Цим не в останню чергу також можна завдячувати «Другій статі» і її авторці – як і тим, що ти вправі не зважати на всі ці випади і не картати себе за невідповідність будь-яким стандартам поготів. Бо привабливість – занадто складне і суб’єктивне явище, щоби його можна було звести до сторінки глянцевого журналу.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

5. Тіло ≠ провина…

У прийнятті уявлень про «стандарти краси» існує і ще одна небезпека:

Та ось надходить час метаморфози. Настає період видимого перетворення дівчинки на жінку. Вона починає відчувати, що її тіло робиться неслухняним, воно більше не виражає її індивідуальності, відчужується од неї, а з іншого боку, вона сама ніби стає власністю сторонніх людей: на вулиці вони уважно розглядають її, роблять зауваження щодо її статури. Вона радо перетворилася б на невидимку, плоть лякає її. Дівчинка нерідко намагається схуднути, відмовляється від їжі, раз у раз перевіряє свою вагу. Інколи вона стає хворобливо несміливою: гостини або й звичайна прогулянка вулицею для неї – мука.

Так, ще щось продовжує лишатися незмінним із 1949 року. Неприйняття власного тіла через його невідповідність якомусь уявному стандарту може стати для дівчинки причиною неприязні, ба навіть ненависті до самої себе. Ця майже шизофренічна думка – що твоє тіло не належить тобі і взагалі призначене комусь іншому – незрідка отруює життя і старшим жінкам. Ні, це зовсім не означає, що не треба займатися спортом чи правильно харчуватися – проте ніщо інше не мусить ставати підставою для такого рішення, окрім твого власного бажання.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

6. …а жіноча фізіологія ≠ сором

Наступне питання, яке порушує Сімона де Бовуар – не менш дражливе: це статеве виховання дівчинки і те тавро сорому і замовчування, яке накладається суспільством на її фізіологічні особливості.

Якби суспільство в сексуальному плані було егалітарним, дівчинка ставилася б до менструації, як до одного з елементів при переході до дорослого стану. Чоловіче й жіноче тіла підлягають багатьом стидким обов’язкам: до них легко звикнути, адже вони спільні для всіх і нікому не видаються принизливими. А менструація вселяє дівчині-підлітку жах, бо принижує її: вона страждає від власної неповноцінності, ущемленості. Щоби зберегти гідність свого тіла, що кровоточить, вона мусить зберегти свою людську гідність.

На розмови про менструації, хоча це природна і безальтернативна складова життя жінки, у сучасному українському суспільстві досі накладено табу. І це якраз те питання, із яким мами та взагалі старші жінки радо і полегшено відправляють дівчаток і дівчат до книжок і лікарів, знімаючи з себе дражливий і неприємний обов’язок розповідати їм про менструації самостійно. Мама всім своїм виглядом дає зрозуміти, що воліла б не говорити про «це» вголос, медіа замість прямого називання послуговуються всіма можливими евфемізмами на позначення «цього» – то яке уявлення має формуватися в самої дівчинки? І знову зачароване коло: неприязнь до себе (бо менструація – це ще й дискомфортно з різних причин), сором, бажання , щоб «це» кудись ділося, а відтак – і бажання стати «не-собою».

…для жінки це природно, а отже, нічого такого, чого варто було б соромитися, в цьому немає. А тим паче – це зовсім не привід звинувачувати й ненавидіти себе.

Найважливіше, що треба розуміти в цій ситуації (як і в решті описаних), це що сором і потреба замовчування – не що інше, як суспільні конструкти. Чоловікам часто непросто скласти уявлення про феномен менструації саме тому, що вони фізіологічно позбавлені можливості подібного досвіду – їм куди легше не говорити про нього взагалі. Проте для жінки це природно, а отже, нічого такого, чого варто було б соромитися, в цьому немає. А тим паче – це зовсім не привід звинувачувати й ненавидіти себе.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

7. Не існує жодних типово «жіночих» рис характеру…

 Зі свого аналізу жіночих біологічних особливостей Сімона де Бовуар висновує:

Біологічні особливості організму ускладнюють жінці життя лише внаслідок установлених наперед умовностей. Навіть нестійкість нервової та вазомоторної систем, якщо тільки вона не набула патологічного характеру, не може стати перешкодою до будь-якої діяльності. Адже серед самих чоловіків також є велике розмаїття темпераментів.

Ти як тиждівчинка можеш бути емоційною. Тобі це поблажливо – чи зверхньо – пробачають за належність до тиждівчаток – тиждівчатка, вонижтакі. Але ти теж не раз могла чути, що вияви емоцій – це вияви слабкості, і за наявності подібного ставлення до власних емоцій не раз у цьому наочно переконуєшся. У результаті – так, знову потреба цієї міні-шизофренії, відчуження від самої себе і самоосуд за те, що ти така тонкосльоза, нервова і взагалі «як баба/як тьолка».

Задля того, щоби зберегти наявний стан речей і моделі оцінок у суспільстві, слід змусити прикидатися кимось іншим чоловіків так само, як і жінок.

А тепер уяви, що тобі забороняють плакати, голосно сміятися, кричати ітд лише на людях: закрийся в кімнаті і плач скільки хочеш, тиждівчинка. Твоїм одноліткам-хлопцям водночас забороняють плакати взагалі. У них, попри те що цей світ створений нібито «ними і для них», теж безліч своїх стереотипних «соромів» і «неприпустимостей», одна з яких – надмірний вияв емоцій (бо «як баба», ага). І вони теж добряче ускладнюють їм життя. Задля того, щоби зберегти наявний стан речей і моделі оцінок у суспільстві, слід змусити прикидатися кимось іншим чоловіків так само, як і жінок. Чи ж це не ще більш шизофренічно?

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

8. …жодних «нежіночих» професій чи видів діяльності…

Чимало професій не вимагають більшої затрати енергії, аніж та, що її може витратити жінка. Так, в спорті досягнення обраної мети здебільшого залежить від фізичної працездатності. Завдяки їй кожен спортсмен прагне досягти таких результатів, на які здатний організм.  Втім, фізична слабкість жінки не дає їй змоги захоплюватися, скажімо, протиборством, тобто обирати той вид спорту, який вимагає великого фізичного навантаження. Та цю її неповноцінність було б компенсовано, якби вона володіла іншими засобами й фізичного самоствердження, й самоствердження в світі.

Хоч щось якісно змінилося порівняно з 40-ми роками минулого століття – зараз жінки не просто можуть захоплюватися різними видами протиборств, а й досягають в цьому виді спорту всесвітніх успіхів. І в космос літають. І роблять надскладні операції. І керують великими компаніями, і займають високі політичні посади, і суттєво впливають на різноманітні суспільні процеси. Ти ще досі переймаєшся через те, що недостатньо вправно готуєш чи не любиш прибирати, а батьки заохочують тебе вчити гуманітарні науки, бо математика і фізика – то «для хлопців»? Ну навіть не знаю.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

9. …а також жодних наперед визначених «жіночої долі» чи «жіночого щастя»

Якби жінка плавала, долала гірські вершини, пілотувала літаки, вступала в боротьбу з нападниками – тобто йшла на ризик, поставала перед небезпеками, то можна було б бути певним, що її не сковував би страх перед життям.

Недарма перший розділ праці Сімони де Бовуар називається «Доля». Сором, замовчування, недоговорення чи іносказання – це ті механізми, завдяки яким індивідуальний жіночий досвід століттями вкладався в одне-єдине уявлення про призначення всіх жінок. Сьогодні  «як це – не хочеш вчитися грати на скрипці/їсти капусту/мити підлогу/вступати на філологічний», а завтра – «як це – не хочеш заміж/дітей, всі хочуть заміж і дітей, не вигадуй». Непевність ситуації заміжжя, коли ти наче передоручаєш відповідальність за власне життя іншій людині (бо сама бути за нього відповідальною чомусь не здатна – «куди тебе на роботу візьмуть із твоїм дипломом філолога, вчителькою?»), страх і сором перед сексуальною близькістю, вагітністю, пологами та недовареними борщами – це те, що нібито мусить супроводжувати життя всіх жінок без винятку.

…ти тепер справді можеш обирати, формуючи власні моделі «долі» і «щастя». Не «жіночого» – а просто людського. Не винятково родинного – а такого, яким його бачиш ти.

 І це саме те, що свідомо чи несвідомо (і Сімона де Бовуар демонструє це, залучаючи низку прикладів із психіатрії, різноманітної документації, та й тієї-таки літератури) змушує їх боятися власної «жіночої долі», цього прокрустового ложа, в яке суспільство досі вкладає будь-який жіночий індивідуальний досвід. Водночас жінка, для якої неприйнятною є ситуація відсутності вибору та будь-якого впливу на власне життя, починає боятися себе й відчужуватися від самої себе у всі можливі способи. Та то нічого, головне – не показувати своїх емоцій, аби не почути осоружного «що ти як тьолка» в стонадцятий раз.
І завдяки тому, що це було проговорено в 1949-му і згодом неодноразово переосмислено в пізніший час, ти тепер справді можеш обирати, формуючи власні моделі «долі» і «щастя». Не «жіночого» – а просто людського. Не винятково родинного – а такого, яким його бачиш ти. І йти до нього ти можеш власним шляхом і стільки, скільки захочеш.

симона де бовуар, друга стать, основи, книжки про фемінізм, перша хвиля фемінізму, теорія феміністична, поради для дівчат, підлітки, дівчатка, книжки для дівчат, сексизм, фемінізм, дискримінація, права жінок, гендерна рівність, жіноча солідарність

10. Ти особлива – але ти не сама

І зовсім не «жіноча доля», для всіх однакова, а сам той факт, що подібного тиску з боку суспільства – чіткого поділу на чорне і біле, правомірне і неправомірне, чеснотливе і соромітне в жіночій поведінці, а відтак і упередженого ставлення, керованого цілою низкою стереотипів, – зазнає так чи так кожна жінка навіть у сучасному світі, стає об’єднавчим фактором для всіх жінок. На щастя, описані Сімоною де Бовуар реалії жіночого існування перестають бути безальтернативними, і все більше жінок розуміють це. Проте це не знецінює підлітковий досвід першого, часто болючого зіткнення з намаганнями суспільства в особі батьків, вчителів чи будь-кого іншого нав’язати дитині ті чи ті ідеї, подаючи їх як істину в останній інстанції.

Нещасливою жінку роблять не самі патріархальні цінності як такі, а саме їхня нібито безальтернативність і наперед визначеність.

Головне прагнення філософії екзистенціалізму – дати індивіду певність у тому, що тільки від нього/неї залежить його/її життєвий шлях – праця «Друга стать» втілює на жіночій стороні. Нещасливою жінку роблять не самі патріархальні цінності як такі, а саме їхня нібито безальтернативність і наперед визначеність. І тому чи не найвагоміший здобуток цієї праці (в часовій перспективі понад півстоліття) – це те, що з кожним роком навіть в Україні стає значно менше тих, хто засудить тебе, якщо ти вступиш на факультет радіотехніки (або взагалі нікуди не захочеш вступати), почнеш жити сама у 19 і відмовиш Славку з третього під’їзду, хоча він син подруги твоєї мами і «такий хороший хлопець».


Сімона де Бовуар Друга стать (у 2-ох томах) / переклад Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко. – Київ : Основи, 2017. – 368 с.+368 с.

Ірина Ніколайчук
Ірина Ніколайчук

літературознавиця