Ретроспектива: скарби радянського дитліту

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Ілюстрація Григорія Гавриленко до книжки Данила Хармса «Казка»

Часом, аби знайти хорошу дитячу книжку, не обов’язково бігти до книгарні та витричати гроші на найновіше, найпопулярніше та наймодніше видання. Часом, аби знайти хорошу дитячу книжку, варто вдатися до літературної археології, адже справжні скарби можуть бути схованими у стосах старих запилених книжок минулого століття. Чого лишень варті героїні нашої сьогоднішньої добірки цікавинок українського дитліту минулого століття?

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Чорногуз приймає душ, Заєць спати захотів, Ой коники сиваші, Марія Примаченко

Перші три книжки, про які кортить швиденько розповісти, з’явилися у другій половині двадцятого століття у видавництві «Веселка». Це дві поетичні збірки для дітей Михайла Стельмаха («Чорногуз приймає душ», 1971; «Заєць спати захотів», 1989) і збірник пісень «Ой коники сиваші» (1975). Усі три — ілюстровані відомою в усьому світі українською художницею Марією Примаченко. Усі три — варті нашої та вашої уваги.
Як і народні пісні, деякі віршики про тварин зі збірки «Заєць спати захотів» досі можуть подобатися дітям-читачам. Вони дотепні, з мінімальним сюжетним поворотом, хорошими римами і словником. Втім, неоднозначне поєднання соцреалістичної поетики з фольклорною, типово радянські мотиви, яких чимало у збірці «Чорногуз приймає душ», інтерес викликатимуть швидше у дослідників літератури. Та й відірваність від реалій і мови того часу можуть викликати певні труднощі — що колгосп, що купави однаково незрозумілі та далекі сучасним дітям.

Певно, що найбільшою перевагою усіх трьох згаданих збірників можна вважати ілюстрації Марії Примаченко, які доповнюють тексти новими та цікавими змістами. Можливо, саме завдяки ним ці книжки — перевидані з хорошою поліграфією — могли б скласти конкуренцію сучасним виданням, адже неординарний стиль, гармонійне поєднання кольорів і наївно-дитяча простота зображень досі здатні зачаровувати читачів будь-якого віку.

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Залізний вовк / The Iron Wolf

Фантастична історія про молодого царевича Мишка та його мудрого магічного помічника Залізного Вовка не аж такою відомою пересічним читачам, як от казка про Котигорошка, але має чимало шансів сподобатися дітям. Тут вам і класичний казковий сюжет про царя, трьох синів, три шляхи, хитромудрого й небезпечного помічника та красуню-царівну, і популярний нині формат білінгви, якщо говорити безпосередньо про книжку «Залізний вовк / The Iron Wolf», щосвого часу з’явилася завдяки Видавництву Міжнародної асоціації українських дитячих письменників “Соняшник”. І хоча виданню вже виповнилося 25 років, виглядає воно доволі стильно та сучасно. 

На жаль, імен редактора видання та перекладача мені знайти не вдалося, а от вигадливі ілюстрації із таким собі стимпанковим вовчиськом і гуцульським ціревичем намалювала Наталія Кохаль. І саме вони є родзинкою цієї книжки, адже знайти саму казку не важко. Наприклад, можна прочитати її в одній із безкоштовних версій на безмежних просторах інтернету, в останній частині тритомного зібрання “100 казок” за редакцією Івана Малковича (видавництво “А-ба-ба-га-ла-ма-га”), або ж переглянути однойменний анімаційний фільм.

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Реве віл на сто гір

Коли вже згадалося ім’я Івана Малковича, то просто не можна не згадати про впорядковану ним і намальовану Валентиною Мельниченко книжечку «Реве віл на сто гір» (Веселка, 1988— яскравий, цікавий і дещо сюрреалістичний збірник українських загадок, у який неможливо не закохатися. Про самі загадки говорити зайве, а от ілюстрації Валентини Мельниченко заслуговують окремого коментаря. Деталізовані та просто таки віртуозні вони одразу ж привертають увагу дитини (та й не лише її), натякають на відгадку і водночас дозволяють уяві розігратися, а думці трохи поблукати перед тим, як «видавати» правильну відповідь.

Якби не відверто поганенька поліграфія (проблема багатьох радянських і не тільки радянських видань), єдиним недоліком віднайденого мною видання можна було б вважати надто помітні відповіді на загадки, які так і хочеться замалювати, щоби не дізнатися відповідь раніше, ніж потрібно. До слова, нещодавно книгу було перевидано у збірнику «Стоїть півень на току» («Веселка» та «Навчальна книга-Богдан»), до якого увійшли усі ілюстровані Валентиною Мельниченко загадки. Тож насолодитися процесом розгадування-розглядання можуть усі охочі.

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Казка, Данило Хармс

Уявити собі радянський дитліт без текстів російського письменника Данила Хармса важко, тому й у цій добірці згадати його — мій обов’язок. Тим більше, що у радянські часи його дитячі казки перекладали та видавали куди частіше, ніж зараз. Хармсова «Казка» з’явилася у «Веселці» в українському перекладі Олесі Кравець далекого 1971 року, але, гортаючи її сторінки, не складно уявити, що це зовсім свіженьке видання — чим вам не книжка-картинка із захопливим, смішним і несподіваним сюжетом, виконана у ретро-стилі? Така, як на мене, могла б навіть позмагатися за перемогу на одному з міжнародних конкурсів дитячих книжок.

— Ну, якщо й про коваля теж написано казку, тоді я напишу казку про себе самого, сказав Іванко і написав:
“Жив собі хлопчик Іванко…”

Звісно, що, як і в інших виданнях цієї добірки, крім метанаративного тексту (у якому хіба згадка про журнал «Чиж» натякає на приналежність минулому століттю), захват у цій тоненькій книжечці викликають лаконічні ілюстрації відомого українського художника-шістдесятника Григорія Гавриленко.

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Хто найдужчий?

Однією з особливостей українського дитліту другої половини минулого століття була неабияка увага до казок дружніх радянських народів, які неодноразово видавали й перевидавали у маленьких та великих збірниках, з-поміж яких чимало справді вартісних, зокрема зібрання казахських народних казок «Хто найдужчий?». До цієї книжки увійшли тексти «Чому озирається верблюд, коли п’є воду», «Хто найдужчий?», «Чому у перепела короткий хвіст», «Барани вовків лякають», «Лисиця, ведмідь і чабан», переклад яких зробила Марія Сухачова.

Каже один баран другому:
— Ох, як їсти хочеться! Принеси-но швидше голову того вовка, що ми вчора зарізали.
Баран вийшов, приніс голову і сказав:
— Ти-то з’їси голову, а що я буду їсти?

Видання з’явилося 1970 року у видавництві «Веселка» й увагу привернуло передусім через ілюстрації відомого українського художника Вадима Ігнатова. У видавництві «Веселка» Вадим Ігнатов пропрацював близко 30 років, протягом яких проілюстрував чимало зібрань казок та інших дитячих книжок, які можна спробувати пошукати як у домашніх, так і в міських бібліотеках.

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Солом’яний бичок

Наступною героїнею цієї доібрки є відома багатьом із вас українська народна казка «Солом’яний бичок», що з’явилася 1972 року у видавництві «Веселка» з ілюстраціями українського художника В’ячеслава Легкобита. Саме завдяки цим ілюстраціям видання виглядає значне краще, ніж більшість сучасних. Отож, якщо несподівано натрапите на нього на полицях старої бібліотеки, не зволікайте.

— Я бичок – третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
Ведмідь каже:
— Коли ти солом’яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати!

Переконана, що коментувати саму казку немає потреби — історію про жертовного бичка із соломи та смоли ви і без нас знаєте, натомість пропонуємо ознайомитися з кількома ілюстраціями.

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Червона курочка

Ще однією цікавинкою, яка побачила світ у «Веселці» у 1987 році, є книжка «Червона курочка», ілюстрації до якої створив у 1930 році український графік Сергій Конончук. «Червона курочка» — це класична англійська казка з простою мораллю: хто не працює, той не їсть.

Ходить курочка по двору і водить за собою своїх курчаточок. Знайшла вона пшеничне зернятко.
— Хто посадить зернятко? — питає.

В оригінальній англійській казці герої-ледацюги варіюються так само, як і їхня кількість. Так, у різних версіях «Червоної курочки» можна зустріти і кота, і собаку, і свиню і навіть корову. Крім того, у більшості відомих мені англійських текстах, курочка їсть хліб сама, у деяких вона ділиться з дітьми, бо вони їй в усьому допомагають, а у радянські версії курочка годує дітей задарма.
Звісно, що у радянську добу казка якнайкраще відповідала партійній ідеології та пропонувала читачам ну дуже вже правильні цінності. Та насправді колір головної героїні — трудівниці-ударниці курочки — не має політичного підтексту, що ж до моралі, то вона була, є та залишатиметься актуальною.

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Як і чому, Редьярд Кіплінг

Останньою у цій добірці згадуємо не тоненьке видання української класики, а досить об’ємну — аж на 150 сторінок! — збірку казок Редьярда Кіплінга «Як і чому» у перекладі Леоніда Солонька. Книжка з’явилася у далекому 1971 році у видавництві «Веселка», а потім, у 1984 році, була перевидана, але в іншому оформленні та з іншими ілюстраціями.

– Ну, годі грaтися в словa, з цього ситий не будеш, – скaзaв Ефіоп. – Ясно одно – ми тут нaдто примітні. Доведеться послухaтись Бaбуїнa. Він рaдив мені потурбувaтися про зміну. Але мені нічого міняти, окрім шкіри, отож я зміню собі шкіру.
– Шкіру? – перепитaв схвильовaний Леопaрд.
– Авжеж. Нa чорно-коричнювaту з домішкою фіолетувaтого, з легким полиском сірувaто-блaкитнувaтого. Тоді буде зручно ховaтися в дуплaх тa зa деревaми.

Мою ж увагу вона привернула, головним чином, через вигадливі ілюстрації Сергія Артюшенка та вишуканий лаконічний дизайн, якому можуть позаздрити сучасніші видання пана Редьярда Кіплінга. Тож, якщо маєте таку книжку в бібліотеці, не вагайтеся та сміливо читайте разом з дітьми про те, як у Леопарда з’явилися плями, як було написано перший лист, винайдено абетку та про чимало інших цікавинок зі світу тварин та людей. Хоча, треба зізнатися, що у сучасному перекладі Володимира Чернишенка, Ірини Сав’юк та Наталії Дьомової ці казки звучать трохи краще.

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

На щастя, поступово скарби радянського дитліту перевидають. Можливо, без такого ажіотажу і не в такій якості, як хотілося б… але те, що їх не забули, страшенно тішить. Тож раджу не зволікати нагодою насолодитися минулим і ділитися з дітьми частинкою власної дитячої любові (але без фанатизму та примусу!). А стежити за тим, які книжки перевидаються, можна на сайті видавництва «Веселка». Зокрема, не оминіть увагою серію «Казки народів світу», книжку Михайла Коцюбинського «Іванко та Чугайстир», казку про Кирила Кожум’яка та серію білінгв, проілюстровану Володимиром Голозубовим: «Лисичка та журавель / Mrs. Fox and Mr. Crane», «Сорока-білобока / Maggie Magpie» та «Два півники / Two chanticleers».

українська народна казка про Залізного вовка, видавництво молодість, 1992, книжка-білінгва, дитячі казки, царевич, радянські книжки, українські казки, Хармс, казки про вовків, загадки, Марія Примаченко, радянські ілюстратори, казка, дитяча казка, Мистецтво українських шістдесятників, Григорій Гавриленко, ілюстратори шістдесятники, художники, що читати дітям

Міра Київська
Міра Київська
авторка, редакторка сайту Букмоль