Слухай серцем: дитячі книжки про внутрішній навігатор

дитячі книжки, емоційний інтелект, книжки-картинки, стус, купріян, хромова, гнів, сварки, проблемна література, не-дитячі теми, як говорити про серйозні теми з дитиною

Ілюстрація Оксани Драчковської до книжки Ольги Купріян «Суперклей для вази»

Якщо кожна людина – це світ, то у ній має бути якийсь моторчик, ядро, стрижень, який триматиме купи весь навколишній хаос. Він же допомагає знаходити спільні ритми з іншими світами, намагатися зрозуміти їх, а заразом і самих себе. Саме про цей маленький внутрішній навігатор і йдеться у серії книжок-картинок «Слухай серцем» від видавництва «Ранок».  

дитячі книжки, емоційний інтелект, книжки-картинки, стус, купріян, хромова, гнів, сварки, проблемна література, не-дитячі теми, як говорити про серйозні теми з дитиною

«Велике серце», Віталій Бугара

У хвилини самотності та тривоги маленький хлопчик обіймає свою іграшку та мріє про те, як знову грається з друзями, а мама усміхається. Але зараз у нього хворе серце. І попи старання лікарів, він слабшає з кожним днем. І коли йому стає неймовірно важко рухатись та дихати, приходить янгол. Він оживляє іграшкового песика та надихає хлопчика відправитись на пошуки тварини з найбільшим у світі серцем, яка могла б його вилікувати. Хлопчик зустрічає ведмедицю, мамонта та кита. Та кожен із них і сам у біді. Розуміючи, що він не може просто так покинути їх, хлопчик віддає кожній тварині по частинці власного серця, не просячи нічого навзаєм, стаючи все прозорішим та слабшим. Однак саме ця безпосередність та відкритість, з якою він розділяє з іншими шматочки свого серця, врешті-решт дарує йому силу та одужання. Візуально ці шматочки серця справді виглядають як маленькі цеглинки чи ромби. І взагалі все довкола персонажа і сам він зображені дещо квадратно, геометрично, ніби весь світ до нього справді конструюється в окремий вимір. У місце, де важливо віддавати, навіть коли здається, ніби в самого ледь стає сил. Віддавати, не чекаючи нічого навзаєм. І не боятися.

Та малюк вирішив, що зазирне в очі будь-якому страху, якщо це допоможе його серцю.  


Віталій Бугара Велике серце / текст та малюнки Віталія Бугари. — Харків: Ранок, 2018.

дитячі книжки, емоційний інтелект, книжки-картинки, стус, купріян, хромова, гнів, сварки, проблемна література, не-дитячі теми, як говорити про серйозні теми з дитиною

«Зелена білка», Галина Ткачук, Христина Лукащук

Зелена білка сиділа високо на полиці під стелею. Усі діти в групі хотіли її собі! Але ніхто не міг дотягнутися.  

Іграшкову тваринку, навколо якої обертається сюжет книжки-картинки Галини Ткачук і Христини Лукащук, можна сприймати як реальну іграшку, а можна і як метафору. Коли ця тваринка з’являється у садочку, вона одразу стає неймовірно бажаним предметом. Не в останню чергу через те, що він заборонений. І от раптом ця іграшка стає цілком досяжною. Потрібно лише трішки терпіння. В садочку, де діти неймовірно активні та неслухняні (звичайно, лише на думку виховательки), головна персонажиня вирішує – зелену білку має отримати саме вона.

На тихій годині лежать тихо. А потім Макс починає хихотіти. Мені теж смішно. Та я лежу мовчки.

Так само, як і Петрику П’яточкіну, дівчинці потрібно лише трошки спокою, щоби прийти до власної мети. І не звертати увагу на Богдана, який трусить за плече. І не слухати Лілю, яка горлає пісню про диплодока. Трошки спокою, зосередженості і білка ТВОЯ! Найприємніше, що авторка ніяк не намагається створити якийсь імператив як робити, а як не робити. Більше того, вона підкреслю, що інколи найкраще – це нічого не робити.  Як і в будь-якій книжці-картинці, у «Зеленій білці» паралельну історію створюють самі ілюстрації. Причому це справжній калейдоскоп. Для того, щоби увиразнити якусь ситуацію, ілюстраторка цікаво грається з розмірами персонажів та предметів, лишаючи самих персонажів неймовірно маленькими, але зображуючи дитячі руки, що тягнуться до заповітної іграшки, величезними. І вся різниця між важливим і неважливим, великим і малим, як і завжди, у дитинстві видається дуже відносною.


Галина Ткачук Зелена білка / текст Галини Ткачук / ілюстрації Христини Лукащук. — Харків: Ранок, 2018.

дитячі книжки, емоційний інтелект, книжки-картинки, стус, купріян, хромова, гнів, сварки, проблемна література, не-дитячі теми, як говорити про серйозні теми з дитиною

«Моя Ба», Таня Стус, Надьожна

Із моєю Ба дуже весело гуляти. Ми постійно граємося! У моєї Ба шість ніг! Дві головні, а чотири інші їй допомагають.

Коли вперше читаєш нову спільну історію Тані Стус та Надьожної, на думку приходить «Літня книжка» Туве Янссон. Бабуся та онучка, постійні пригоди, неминучість скорої розлуки та бажання якнайбільше пом’якшити момент, коли ви вже не зможете разом співати, сміятися та грати в Черепах (де бабуся Черепаха, а дівчинка – надзвуковий літак). Вони насолоджуються часом, що проводять разом, не акцентуючи увагу на тому, що буде потім. Лише інколи бабуся обережно нагадує про момент, який варто пам’ятати.

«Є ще одна гра, в яку ми ще ніколи не грали. Тільки тренуємося. Ба кладе долоню туди, де в мене серце. Ми разом слухаємо його стукіт. Коли ми не зможемо більше ходити на прогулянки вдвох, Ба хоче жити там».

Незважаючи на щемливу та тонку тему, якої торкається авторка, книжка написана неймовірно легко. Та, як і інші книжки серії, ідеально підійде для молодшої аудиторії. До того ж книжка створена у вигляді щоденника, в якому не має «прямих» планів. Окуляри, намальований «від руки» літачок, ноги бабусі, її руки, абстрактні плямки від акварелей та текст, що ніби написаний фломастером, – усе це занотовані переживання, прикрашені та зібрані в одному блокноті, і які, так само як купа морозива та дорога ба, назавжди лишаться в серці.


Таня Стус Моя Ба / текст Тані Стус / ілюстрації Надьожної. — Харків: Ранок, 2018.

дитячі книжки, емоційний інтелект, книжки-картинки, стус, купріян, хромова, гнів, сварки, проблемна література, не-дитячі теми, як говорити про серйозні теми з дитиною

«Суперклей для вази», Ольга Купріян, Оксана Драчковська

Коли тато і мамо в суперечці розбивають стару кришталеву вазу, головний персонаж – маленький хлопчик – не може зрозуміти, чому вони так через це переживають. Ваза стара, хоча й мамина улюблена, до того ж у ній вже давно не стояли квіти. Чого про неї перейматись? Він всіляко намагається довести мамі, що все ще можна полагодити – зібрати купи всі скалки, склеїти їх, або ж просто гратися блискучими уламками. Проте мама нічого не хоче чути, і лише продовжує сумувати. Тоді хлопчик намагається дізнатися в батька, чи є суперклей для ваз? Але той лише тихо гуглить такий клей, а потім доволі розгублено йде кудись із квартири. Все, що відбувається між батьками, здається головному персонажу дивним.

Дорослі часто засмучуються через такі дрібниці. я б ніколи не плакав через вазу, у якій давно не стояли квіти.

Врешті-решт, сильне бажання хлопчика хоч якось владнати ситуацію (навіть якщо він її не розуміє), надихає батьків на поступове примирення.

Мамо, це ж суперклей. Він клеїть усе!.

Ілюстрації до книжки дещо нагадують стиль відомого дитячого ілюстартора Абнера Габоффа – збільшеними фігурами людей (та їхніх тіл), підкреселною кумедністю міміки та, звичайно, дуже яскравими кольорами. Це робить книжку надзвичайно живою та сповненою любові до всіх дивностей людини. І хоча зібрати кришталеву вазу не вдається, набагато більш міцні та важливі зв’язки, врешті-решт, лишаються цілком неушкодженими.   


Ольга Купріян Суперклей для вази / текст Ольги Купріян / ілюстрації Оксани Драчковської. — Харків: Ранок, 2018.

дитячі книжки, емоційний інтелект, книжки-картинки, стус, купріян, хромова, гнів, сварки, проблемна література, не-дитячі теми, як говорити про серйозні теми з дитиною

«Титепетль сердиться», Аня Хромова, Ірена Панаріна

Коли ти стара мексиканська гора, часом навіть невеличкий доторк якоїсь невідомої темної хмаринки може тебе глибоко зачепити. Особливо, якщо ти вулкан. Сан-Мартін-Тусктла, вона ж Чорна гора, вона ж Титепетль, спокійно стояла близько Мексиканської затоки вкрита зеленими деревами, між яких мешкали красиві пташки та тварини. Та одного разу над нею повисла велика дощова хмара та вдарила її блискавкою. Ображена гора розсердилась та почала закипати. Вона почала диміти, а потім «забулькала й заклекотіла». Із неї почала вириватися лава, що вкривала та спалювала все на своєму шляху. Вона спалювала все на своєму шляху, поки не почала потроху втихати. І тоді до неї прийшло розуміння, що вона накоїла. Примирившись із хмаринкою, вона усвідомила як важливо давати своїй злості трохи часу і не реагувати одразу. Як важливо слухати іншого та зрозуміти, коли варто спинитись просто «кипіти» і дати собі час все прийняти.

Звісно, Чорну Гору й нині, трапляється, щось злить і дратує. Вона бурчить, а над її маківкою піднімається дим. І тоді хмари, вітри, дощі й навіть непрохані лісоруби залишають її в спокої.

На відміну від ілюстрацій до інших книжок цієї серії – мінімалістичних, зорієнтованих на деталі, моменти, переживання – «Титепетль сердиться»  помітно вирізняється своїми трохи кінематографічними малюнками. Люди у традиційних мексиканських вбраннях, глибокі кольори, в’юнкі рослини та трохи дикі тварини разом з усіма образами стихій створюють дещо містичне враження. Через холодні та гарячі кольори, ще більше розкриваються переживання гори, яка від образи та розлюченості м’яко повертається до звичного та приємного стану гармонії.


Аня Хромова Титепетль сердиться / текст Ані Хромової / ілюстрації Ірени Панаріної. Харків: Ранок, 2018.

Інтуїція, серце, моторчик чи просто якесь сильне внутрішнє відчуття разом із спокоєм – інколи це саме те, що потрібно, щоби з усім розібратись.

Зрештою, всі ці історії справді розказують про вловимі вітри, які постійно носять нас туди-сюди. І коли здається, що важко справлятися з певними ситуаціями, а деякі з них і зовсім видаються незрозумілими, часом потрібно просто робити так, як відчуваєш за потрібне. Інтуїція, серце, моторчик чи просто якесь сильне внутрішнє відчуття разом із спокоєм – інколи це саме те, що потрібно, щоби з усім розібратись. Просто бути чесним із собою та дослухатися до власних ритмів.

 

Софія Швагер
Софія Швагер

літературознавиця