Що таке Різдво? Як його святкувати і навіщо? Можна знайти мільйон дуже чітких, логічних і аргументованих відповідей на ці запитання. Але чи треба? Особливо ж, якщо ставлять ці запитання діти? Бо ж суть Різдва криється аж ніяк не у фактах і не у цифрах, і навіть не у смачних наїдках і дорогих подарунках, а в чомусь, що важко проартикулювати кількома словами. У чомусь невловимому, а проте навдивовижу потужному. У магії, яку можна хіба відчувати та помножувати, а ще — перетворювати на сюжети казкових історій, які обов’язково допоможуть зрозуміти Різдво і малечі, і їхнім батькам. І якщо в добірці «Книжки під ялинку: що читати з дітьми в зимові свята» ми зосередилися насамперед на книжках, які розповідають про головних персонажів Різдва, а також пояснюють і розповідають про традиції, звичаї та ритуали, то у цій – говоримо насамперед про те, що за ними криється
.
Червона одежина для маленької пташини, Джен Фернлі
4+
Знаєте, коли хтось дуже добрий і щедрий, про нього часом кажуть, що він віддасть останню сорочку? Так от, саме такою доброю та щедрою і є головна героїня книжки-картинки Джен Фернлі «Червона одежина для маленької пташини». Сюжет цього великого яскравого видання — це своєрідне казкове пояснення того, чому вільшанка має червоне забарвлення на грудці, а ще — чудовий привід поговорити з малечею про щедрість і про те, чому потрібно ділитися з іншими (так-так, навіть своїми найулюбленішими іграшками). В основі книжки лежить невеличка розповідь про вільшанку, яка мешкає в лісі й має у своєму зимовому гардеробі аж сім чудових і теплих безрукавок. Але не кваптеся засуджувати героїню за надмірне споживання. По-перше, вовняні безрукавки потрібні маленькій пташині, аби вона не змерзла, а, по-друге, кожного дня вільшанка за першої ж нагоди віддає свою одежинку тому, хто дуже й дуже її потребує: змерзлій Жабці, Кротові, Білочці… Вільшанці так шкода бідолашних друзів, які потерпають від холоду, що вона без вагань віддає й останню теплу безрукавку. Власне, саме через це в зимний і сніжний Святвечір героїня лишається зовсім без одягу. Чи розважливо вона вчинила, коли віддала останню свою безрукавку? Як на мене, на цьому дуже цікавому моменті можна продовжити розмову з малечею про щедрість і про те, чи завжди потрібно ділитися останнім, а потім повернутися до розповіді про бідолашну щедру пташинку. На щастя, її незабаром зустрічає загадковий пан у червоному одязі — той самий, який літає на оленях і дарує малечі подарунки у Різдво. Уже невдовзі зігріта й урятована від холоду пташина отримує в подарунок особливу червону камізельку. Бо в Різдво ніхто не повинен мерзнути та лишатися без подарунка, чи не так?
Джен Фернлі Червона одежина для маленької пташини / пер. з англ. Анна Марховська. – Київ: Каламар, 2020. – 32 с.
Друзі вовчика, Ільмар Томуск
4+
Різдво — магічна пора, але навіть у свята може трапитися халепа. Власне, саме з халепи й розпочинається книжка-картинка Ільмара Томуска. Вимальовуючи у подарованих Різдвяним Дідом ковзанах розкішні піруети на вкритому льодом озері, Вовчик впав і вивихнув лапку. Авжеж це не катастрофа (й тішить, що автор доволі обережно пише про це), але неприємність, через яку читачі одразу ж починають співчувати головному герою. На щастя, у Вовчика в лісі є друзі — Ведмідь і Лисичка. І це цілком очікувано, всі ж бо знають, що лісових мешканців можна поділити на два табори: хижих і, так би мовити, решту — їхніх потенційних жертв. Але дружба — річ складна. Чи прийдуть Ведмідь із Лисичкою на допомогу своєму товаришу? І що робитиме Вовчик, коли збагне, що вони мають справи важливіші за порятунок друга? Чи бідолаха так і святкуватиме Різдво на озері? Авжеж ні. У фіналі автор рятує свого героя, позаяк в основі сюжету лежить не лише старе прислів’я про те, що друзі пізнаються в біді, а ще й дещо заїжджене (і водночас таке миле й по-різдвяному чарівне) кліше про те, що допомога приходить звідти, звідки її зовсім не чекають. Зрештою для Вовчика таким неочікуваним рятівником стає Зайчик із рештою тварин із протилежного табору. І це гарний привід для читачів поміркувати і про те, що саме є запорукою справжньої дружби, і про упередження, і про необхідність підтримувати усіх, хто потрапив у біду, а заразом — перейнятися духом справжнього Різдва.
Ільмар Томуск, Катерін Заріп Друзі Вовчика / пер. з ест. Ірина Павлюк. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. – 26 с.
Крайній янгол, Інґкб’єрґ Дал Сем, Олександр Шатохін
6+
Шкільне свято — це завжди не просто свято, а ще й море клопотів. Взяти бодай Різдво, яке годі й уявити без вертепу, та сам вертеп, у якому чи не кожна дівчинка мріє бути Марією, але… Але Марія в цій історії лише одна, решті ж дівчат доведеться бути героїнями другого, третього плану чи просто масовкою. Звичайно, дещо мовчазна та несмілива Беата навіть не мріє зіграти Марію у шкільній виставі, одначе, коли з-поміж янголів їй випадає роль не співочого, а крайнього в шерензі ангелика, вона трохи засмучується. Можливо, настрій дівчинки поліпшився б, якби в неї був справді красивий білосніжний янгольський костюм. Але з цим Беаті також не дуже пощастило. Як її мама не старається, янгольська сукня усе ще нагадує простирадло, німб стирчить криво, а на крилах видніється плямка від крові. Але Різдво — це не просто якесь чергове свято. І засмучена через усі ці прикрості Беата, несподівано для себе повірить і в дива, і в себе просто за кілька годин до вистави. Випадково (або й не так випадково, хто ж зна напевно) рятуючи свою сусідку, стареньку пані Юнассен зі скрутної ситуації, дівчинка збагне, що справжнє різдвяне сяйво випромінює не одяг, а душа. Зрештою, Різдво — це не про яскраву мішуру, а про те, що всередині. І ця проста істина допоможе сором’язливій Беаті не лише сповнитися радісним настроєм, але й повірити в себе та засяяти наче справжній янгол.
Особливої уваги у цій надзвичайно зворушливій різдвяній історії відомої норвезької письменниці Інґеб’єрґ Дал Сем заслуговують почуття гумору, з яким описуються дуже знайомі багатьом дітям ситуації, та напрочуд влучні ілюстрації Олександра Шатохіна, якому вдалося доповнити розповідь яскравими емоціями та динамікою.
Інгеб’єрг Дал Сем, Олександр Шатохін Крайній Янгол / пер. з англ. Галини Кирпи. — Харків: Крокус, 2020. — 40 с.
Маленький Санта, Йоко Маруяма
3+
Мати за татуся справжнього-справжнісінького Санта Клауса — хіба ж не мрія кожної дитини? Адже, здавалося б, із таким татком життя устократ веселіше: у дворі за вашим будинком житимуть північні олені, а вдома завжди буде повно іграшок. Але є одне «але» — кожне-кожнісіньке Різдво Санта проводитиме не з вами, не в родинному колі, а на роботі, роз’їжджаючи на магічних санах зоряним небом. Отож і не дивно, що головний герой книжки-картинки Йоко Маруями, якому пощастило бути сином Санта Клауса, понад усе на світі мріє бодай раз зустріти Різдво зі своїм татом. Саме тому хлопчик першій вечірній зимовій зірці загадує бажання: «…щоб тато на Різдво був удома». Та мрії — штука непередбачувана, і часом вони здійснюються не зовсім так, як ми того очікуємо. І коли вранці перед Святвечором Санта ламає ногу, малий усвідомлює, що, хоча татко тепер просто мусить лишитися на Різдво вдома, комусь таки доведеться виконати його роботу та доправити подарунки дітям. І певна річ, що цим «кимось» може бути лише маленький Санта.
У слові «подарунок» заховане ще одне слово, — пояснив тато — дар, тобто «талант». Деякі подарунки за рік чи два втрачають свій вигляд і значення. Але дар цієї дівчинки буде з нею довіку.
Чи під силу така серйозна місія хлопчикові? І невже дитячій мрії так і не судилося здійснитися? На ці запитання ліпше шукати відповіді вже у красивій і зворушливій книжці «Маленький Санта», а заразом у ній можна знайти чималу порцію натхнення, простої мудрості та святкового настрою для справжнього Різдва.
Йоко Маруяма Маленький Санта / пер. з англ. Катерина Міхаліцина. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 40 с.
Різдво приходить у країну Мумі-тролів, Туве Янссон, Сесілія Давідссон, Алекс Гаріді
3+
Що таке Різдво? Чому і для чого ми його святкуємо? Як ми це робимо? І чи справді необхідно розумітися на всіх нюансах цього дня, щоби робити це правильно? Поміркувати про це пропоную разом із найулюбленішими скандинавськими персонажами — із мумі-тролями зі славнозвісної історії Туве Янссон «Ялинка», яку на свій лад переказали Алекс Гаріді й Сесілія Давідссон, а Філіппа Відлюнд доповнила дуже милими та безперечно впізнаваними ілюстраціями. Отже, одного грудневого ранку довгий зимовий сон родини Мумі-тролів несподівано увірвався. А що його робити, коли такий любий мумі-тролям квітучий і пахучий світ за стінами будиночка змінився до невпізнання? І якби ж то просто змінився, так ні. Мало того, що щось біле та холодне вкрило всю Долину Мумі-тролів, так ще й усі навкруги наче показилися. Обвішані подарунками й пакунками зі святковими наїдками, усі тільки й роблять, що схвильовано сновигають туди й сюди в очікуванні чогось небезпечного та загадкового, чогось, що називається Різдвом і от-от опиниться у Мумі-долині. Що таке те Різдво? Мумі-тролі так і не довідаються, але це аж ніяк не завадить їм показати маленьким читачам, у чому полягає магічна суть цього свята.
Туве Янссон, Сесілія Давідссон, Алекс Гаріді Різдво приходить у країну Мумі-тролів / пер. з норв. Наталія Іваничук. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 40 с.
Як святкувати Різдво, Лоренц Паулі, Катрін Шерер
4+
То що ж таке Різдво? Море подарунків? Чи, може, ялинка, що виблискує яскравими вогниками? Надзвичайно просту і водночас мудру відповідь на це запитання можна знайти у книжці із невигадливою назвою «Як святкують Різдво», що її створили Лоренц Паулі та Катрін Шерер. Сюжет, що лежить в основі цієї книжки, нагадує класичну казку про тварин із повторюваним мотивами та несподіваним фіналом. Починається все з того, що допитливий заєць звертається із проханням навчити його святкувати Різдво до сови. «Різдво – це коли усі приносять мені подарунки», – пояснює птаха зайчикові, і той одразу ж ділиться почутим із рештою лісових мешканців. І от уже усі звірі у лісі — і білка, і дятел, і миша — майструють дарунки для сови — хіба ж не мудра птаха? Але у кожного … хіба може щось перемогти дух справжнього Різдва? Певно, що ні. Адже Різдво, як переконує ця дотепна та мила книжка-картинка, — це свято для всіх. Особливої тішать у цій книжці ілюстрації Катрін Шерер. Вони додають історії динаміки та безліч емоцій, завдяки яким герої постають справді об’ємними та цікавими малечі.
Паулі Лоренц, Шерер Катрін Як святкувати Різдво? / пер. з нім. Романа Матієва. — Навчальна книга–Богдан, 2019. — 32 с.
Одне різдвяне бажання, Кетрін Ранделл
5+
З бажаннями треба завжди бути обережними. Бо ж, як ви вже зрозуміли, ніколи не знаєш, як саме вони здійсняться. І казкова розповідь Кетрін Ранделл є тому черговим доказом — красивим, натхненним і захопливим. Батьки малого Тео завжди заклопотані та зайняті, тому навіть Святвечір бідолашний хлопчик мусить проводити у компанії няньки, з якою усі святкові розваги — дивитись у вікно, поки вона спить. Не дуже цікаво, еге ж? Та несподівано саме у вікні Тео побачив дивну зірку, яка пливла небом, блимаючи червоним і зеленим. Не довго роздумуючи, хлопчик вирішив загадати бажання. І, певна річ, як і будь-хто, хто почувається покинутим і самотнім навіть у Святвечір, Тео побажав, щоби в нього з’явився хтось, щоби хтось був із ним.
Люди не повинні на Різдво різати пальці, – пробурмотів він. – Про це в колядках не співають.
Напевно, то і справді була чарівна зірка (а зовсім не літак, як дехто міг би подумати), адже вже за мить з ялинки почали спускатися старі різдвяні прикраси — живі-живісінькі. Без зайвої делікатності коник-хитун, снігур, циновий солдатик із барабаном і янголівна одразу ж вирішили влаштувати невеличкий розгардіяш, а потому, наче ті Страшило, Лякливий Лев і Бляшаний Лісоруб, почали вимагати від малого повирішувати їхні нагальні проблеми: кому треба терміново позбутися іржі, кому конче необхідно знайти кохану, кому просто горить навчитися співати, а кому — літати. Хіба на таких друзів сподівався Тео? Авжеж ні! Проте саме завдяки цим новоспеченим магічним друзям нудний Святвечір Тео наповнюється справжніми пригодами. Та й допомагаючи іграшкам здійснити їхні бажання, хлопчик і сам непомітно наближається до своєї справжньої мрії — затишне та радісне Різдво разом із батьками.
Кетрін Ранделл Одне різдвяне бажання / пер. з англ. Катерина Дудка. — Харків: Видавництво «Жорж», 2019. — 64 с.
Снігова сестричка, Мая Люнде, Ліза Айсато
6+
Захопливий сюжет з купою маленьких загадок і великих таємниць, які підживлюють читацьку цікавість та, наче невидимі гачечки, чіпляють увагу, філософська глибина, вишукане поєднання щемкого та радісного, реального та казкового, неперевершені ілюстрації Лізи Айсато, які буквально заворожують — у різдвяній історії Маї Люнде «Снігова сестричка» є геть усе необхідне для того, щоби підкорити серця і малечі, і дорослих. А головною родзинкою книги є Юліан — напрочуд живий герой, якому просто неможливо не емпатувати, не співпереживати та не співчувати. Як і будь-який десятирічний хлопчик, Юліан хоче, щоби вдома було затишно та радісно. Особливо ж взимку, коли на носі найулюбленіше сімейне свято — Різдво.
Світ повний фантастичних і незбагненних явищ, яких ми не розуміємо, і саме тому життя варте, щоб його прожити.
Але цьогоріч усе змінились і в їхній родині всі наче геть забули і про Різдво, і про радість загалом. Та й із найліпшим другом тепер навіть і поговорити немає про що, хіба про погоду. Але одного зимового вечора все знову змінюється, адже у житті Юліана з’являється рудоволоса Гедвіґ — дівчинка, яка зачаровує своєю безпосередністю, приязністю та щирістю. Дівчинка, яка запрошує його до своєї вілли, де все так чудово прикрашено до свята — саме про таке і мріяв Юліан. Дівчинка, яка заражає своїм дзвінким сміхом, пригощає запашним какао, розважає та ділиться святковим настроєм… Дивно лише, що вона завжди сама. І що в такому великому розкішному будинку нікого, крім них двох, немає. До того ж довкола підозріло блукає якийсь похмурий чоловік. Та й сам будинок часом ніби перетворюється на руїни… Чому? Чому Юліан зустрів Гедвіґ? Чому більше не знає, що сказати найліпшому другу? Чому смуток огорнув Юліанових батьків? І чи вийде в Юліана повернути радість у свій світ? Усі таємниці розкриються майже у самісінькому фіналі. І тоді навіть у читачів із кам’яним серцем на очах з’являться сльози — сльози смутку та сльози щирої радості, яка, можливо, і є справжньою магією Різдва.
Мая Люнде, Ліза Айсато Снігова сестричка / пер. з норв. Наталія Іваничук. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 192 с.
Різдвяне диво Джонатана Тумі, Сюзан Войцеховскі, П. Дж. Лінч
6+
Наостанок — ще одна зворушлива та життєствердна історія, яка переконливо доводить, що Різдво є справді магічним святом, коли відбуваються дива. Святом, здатним повернути надію та радість навіть найпохмурішим і найсумнішим людям. Саме таким, сповненим болю та відчаю, є різьбяр Джонатан Тумі. Чоловік живе сам, ні з ким не спілкується та завжди виглядає понурим. Утім, на те є причина — колись у містера Тумі була дружина та син, але вони померли. Саме тоді він і втратив надію та цікавість до життя загалом. Але цього Різдва все зміниться. А все тому, що він випадково познайомиться з хлопчиком, який також переживає болісну втрату, але не опускає рук і не втрачає віру у радісне майбутнє. Поступово, виконуючи замовлення для хлопчика та спілкуючись із ним, у різьбяреві відбуваються внутрішні переміни. Зрештою буркотун Тумі починає знову всміхатися й радіти. Бо ж надію можна забути, але втратити — тільки не у Різдво.