Зуби гризли їх, але не загризли, рученята рвали, але не порвали, слина мочила, ніжка топтали, каші поливали… У цій статті ділимося своєю найповнішою добіркою чудових українських книжок-картонок, із якими можна розпочинати знайомити малюків з дивовижним літературним світом. Книжок, із якими можна гратися, розважатися, вчитися, досліджувати світ і закохуватися у процес читання — раз і назавжди.
Про читання / Добірка
28 Листопада 2020
3311
Стартовий пакет малюка: книжки для перших кроків світом літератури
Міра Київська
головна редакторка
Стартовий пакет малюка: книжки для перших кроків світом літератури, перша книжка малюка, що читати немовлятам, книжки для хлопчиків і дівчат, книжки-картонки, книги-іграшки, ігрові книжки, книжечки для наймолодших, що подарувати малюкові, популяризація читання, виховання читача, як навчити дитину читати, розвиток дітей, розвивальні книжки, ігрові видання

Коли йдеться про вибір перших книжок для малюка, а не для читання вголос із малюком, обирати доводиться ще уважніше. Звісно, нічого поганого не станеться, якщо маля розглядатиме вашу збірку репродукцій Босха, або гортатиме подарованого бабусею Гаррі Поттера з ілюстраціями Джима Кея. Навпаки, будь-який інтерес до книжки — це вже добре, але навіщо, вибудовувати любов до читання, блукаючи манівцями, якщо у світі повно книжок для наймолодших читачів? Книжок, які допомагають малюкам, які ще не вміють ні читати, ні давати раду ніжним паперовим сторінкам, пізнати всю радість від читання, отримати задоволення, розбурхати уяву, а ще вивчити щось нове про цей дивовижний і загадковий світ? Отож, без зайвих передмов, до вашої уваги добірка ідеальних перших, а тому картонних, книжок для малюків, з якими можна розпочинати сповнене дивовижних пригод і фантастичних досвідів читацьке життя.

«Дуже голодна гусениця» та «З голови до ніг»
Ерік Карл

Картонки Еріка Карла — це вже давно класика, що об’єднує малюків, а заразом і батьків у всьому світі. І, що цікаво, йдеться зовсім не про одне покоління. Але найважливіше те, що така популярність книжок Еріка Карла небезпідставна, і видані українською «Дуже голодна гусениця» та «З голови до ніг» — чудові тому докази. Першу, діряву, можна назвати визначальною для усього дитліту. Книжка побачила світ у далекому 1969, але й досі лишається такою ж оригінальною, актуальною, естетично привабливою і візуально сучасною. Здавалося б, що ж такого особливого у цій книжці? Невже дітям аж так подобаються історії про гусениць? Що ж, можливо, гусениці, хробачки та різні комашки справді приваблюють малечу куди більше, ніж дорослих. Та насправді, секрет не зовсім у сюжеті, бо ж маємо тут справжній пунш із фірмових принад. По-перше, яскраві та трохи кострубаті колажні ілюстрації, які одразу привертають увагу й, попри деталізацію на рівні текстур, приваблюють своїм геометричним лаконізмом. По-друге, лапідарний текст із гарною ритмікою, який існує на сторінках книжки радше для батьків, які для початку під час читання мають супроводжувати намальований сюжет певними звуками (щоби діти звикали сприймати інформацію на слух, але могли «зчитувати» сюжет із картинок). По-третє, звісно, сам сюжет, у якому попри простоту, криється одразу кілька рівнів, ця маленька картонка розповідає не лише про гусінь, яка без упину їсть, а й про різні фрукти, які можна вивчати, називати та лічити, дні тижня, а ще — дорослішання, тобто дивовижний процес трансформації, якого зазнає ненажерлива головна героїня.

«З голови до ніг» — книжка, з якою можна і потрібно продовжувати знайомство з творчістю Карла. Тут знову на читачів чекають герої з тваринного світу. Але цього разу малечу запрошують не просто познайомитися з ними, а буквально долучитися до того, що вони роблять: поплескати в долоні разом із тюленем, повигинати спинку разом із кішкою, порозмахувати руками з мавпочкою чи постояти на одній нозі з фламінго. «Занадто просто» — подумаєте ви, але ви навіть не уявляєте, наскільки захопливим і пізнавальним може бути читання цієї ігрової картонки.


Ерік Карл Дуже голодна гусениця / пер. з англ. Тарас Уліщенко. — Харків : Читаріум, 2015. – 24 с.

«Іще почухаєш за вушком?», «Зайченя купається» та «Витри слізки зайченяті»
Йорґ Мюлле

Як і Ерік Карл та безліч інших найвизначніших авторів книжок для наймолодших, Йорґ Мюлле за освітою художник, а тому й прийшов у дитліт спершу як ілюстратор. Його дотепні, емоційні та дещо карикатурні малюнки доповнюють неперевершений текст Ульріха Хуба «Біля ковчега о восьмій», виданий українською ще у 2013 році (який я також дуже раджу до прочитання, але з трохи старшими дітлахами). Звісно, що з часом, за прикладом багатьох інших талановитих дитячих ілюстраторів, Йорґ Мюлле взявся створювати авторські книжки-картинки, найпопулярнішими з-поміж яких є дві книжкові серії: книжки-картинки про двох друзів, ведмедя й горностая, та картонки про миле біле зайченятко: «Іще почухаєш за вушком?», «Зайченя купається» та «Витри слізки зайченяті». Останні, на щастя, віднедавна перекладені й видані українською. Якщо коротко, то це книжки на злобу дня, тобто йдеться у них про буденне та добре знайоме читацькій аудиторії, що вже великий жирний плюс. Кожна з картонок покликана допомогти малюкам впоратися з одним із щоденних завдань, які найчастіше викликають сльози, муки та страждання, а саме вкластися спати, не боятися купатися та переживати дрібні забиття. Ніби нічого надзвичайного, проте є одне але — стара, добра й незмінно ефективна інтерактивність. Не вдаючись до різноманітних трюків із форматом самого видання, не ускладнюючи книжку різними поп-апами, віконечками чи іншими додатковими елементами, автор за допомогою малюнків і тексту спонукає своїх читачів допомагати головному герою. Спонукає без примусу й дуже м’яко, адже зайченятко з першого погляду викликає симпатію та змушує малечу співпереживати. Отож, гортаючи цупкі картонні сторінки, плескаючи в долоні, торкаючись елементів ілюстрацій чи, наприклад, дмухаючи на розворот, читачі вчитимуться знаходити вихід зі звичних для себе халеп, а заразом переконуватимуться, що читання — це справді захоплива звичка, яка робить наше реальне життя цікавішим і комфортнішим. 


Мюле Йорґ Іще почухаєш за вушком? / пер. з нім. Олександра Григоренко. – Чернівці : Чорні вівці, 2019. – 22 с.

«На добраніч, Карлхене» та «Доброго ранку, Карлхене»
Ротраут Сюзанна Бернер

Та сама знайома малечі повсякденна реальність чекає на нас у ще одній популярній книжковій серії із Німеччини — у картонках про зайченя на ім’я Карлхен і його родину від Ротраут Сюзанни Бернер. Дуже невигадливі та прості, як на перший погляд, історії, покладені в основу кожної картонки, вражають своєю здатністю захоплювати малечу. Здавалося б, хіба може викликати інтерес і захват історія про цілком звичайний похід до крамниці, ранкові процедури чи вкладання до ліжка?.. А втім, треба віддати авторці належне, оскільки кожна розповідь про ці та подібні щоденні пригоди Карлхена видаються настільки справжніми, що здається ніби у них і справді закарбовано дитячий досвід — без награної казковості, але з живим інтересом, з яким малеча сприймає нудні для нас, дорослих, речі, без повчань і загравань, але з увагою та повагою до маленьких читачів. Проживаючи разом із головним героєм різні ситуації, діти можуть значно більше дізнатися про світ навколо, а заразом — навчитися уважніше та свідоміше ставитися до власних переживань і вчинків.

Окремої згадки заслуговує тут ще одна особливість серії про Карлхена. Річ у тім, що кожна книжка поєднує у собі приємне з корисним, тобто не тільки розважає, але й пропонує дітям і їхнім батькам дуже «правильні» моделі поведінки та мудрі рішення для пересічних проблем — байдуже, чи то проблеми зі сном, чи з поведінкою.

Єдина прикрість із цієї книжковою серію Ротраут Сюзанни Бернер полягає хіба в том, що українською маємо лише дві книжки: «На добраніч, Карлхене» і «Доброго ранку, Карлхене». Проте не варто одразу засмучуватися — чекаючи, поки хтось із видавців надумається знову взятися за історії про зайченя Карлхена, можна насолодитися малючими картонками про буденні пригоди слоненяти на ім’я Елмер.


Ротраут Сюзанна Бернер Доброго ранку, Карлхене! / пер. з нім. Наталя Якубчак. — Харків: ПЕТ, 2016. – 18 с.

Серія про Елмера
Девід Маккі

Слоненя Елмер — ще одна важлива яскрава крапка на мапі світового дитліту для наймолодших. І картонки про цього героя, наприклад «Кольори Елмера», «День Елмера» та «Друзі Елмера» можна знайти у домашніх бібліотеках малюків у багатьох країнах світу. Отож, з одного боку, трошки прикро, що української більшість картонок Девіда Маккі для най-наймолодших читачів не видавали. З іншого — хочеться радіти, що маємо перекладені одразу три книжки: «Елмер», «І знову Елмер», «Елмер і сніг». Скажу одразу, що це не зовсім книжки для немовлят, а цілком повноцінні книжки-картинки з сюжетами для обмірковування та обговорення, такі, які можна читати навіть із учнями молодших класів. Перша книжка знайомить із авантюрним, трошки неслухняним і дуже грайливим слоненям Елмером, який відрізняється від решти слонів не лише характером, а ще й своєю унікальною картатістю. Власне, за сюжетом першої картонки саме цієї унікальності й вирішує позбутися Елмер, але зрештою переконується, що в будь-якій ситуації треба лишатися справжнім і цінувати те, яким ти є. У другій книжці винахідливий слоник вирішує розмалювати решту слонів, а в третій — відкриває для своїх друзів радість зимових розваг. Як і перша, дві наступні пропонують читачам подумати про щось важливе, розповідають про життя в колективі, дружбу та самоствердження.

Звісно, що більш зрозумілими ці три книжки Девіда Маккі будуть для тодлерів, тобто для дітей, які вже починають усвідомлено сприймати себе, для яких загалом актуальна тема самоідентифікації. Втім, враховуючи, що українською усі три книжки видані у форматі картонок, їх цілком спокійно можна читати разом із малюками — як такі собі книжки «на виріст». Можливо, спершу тексту для малечі буде забагато, можливо, якісь мудрі висновки вони після читання не зроблять, але від розглядання картинок, ігрових і кумедних сюжетів задоволення отримають. Адже автор дуже вправно зобразив слонячі розваги: ось вони розфарбовують яскравими кольорами, ось бризкають одне на одного водою, а ось ковзають засніженими сторінками, наче реальні дітлахи на зимовому майданчику. І що найпрекрасніше: згодом, коли діти читатимуть ці ж книжки у трошки дорослішому віці, вони неабияк зрадіють, коли збагнуть, що за ширмою простеньких пригод увесь цей час ховався напрочуд філософський зміст.


Девід Маккі Елмер /пер. з англ. Катерина Дудка. — Харків : Асса, 2017. — 30 с.

«Чи знаєш ти Петсона і Фіндуса?»
Свен Нордквіст

Навіть якщо сучасний дитліт для вас — дрімучий ліс, про Петсона та Фіндуса ви мали чути. Ця мила, зворушлива та безперечно залюблена дітьми скандинавська парочка вже давно відома в Україні. Насамперед, завдяки перекладеній і виданій у нас серії чаптербуків, які чудово пасують для сторітаймів із дошкільнятами та молодшими школярами. «Чи знаєш ти Петсона і Фіндуса?» — картонка-квест, з якої можна розпочинати досліджувати затишний рустикальний світ Свена Нордквіста (і закохуватися в її героїв). Отже, поміж полями на луками є невеличка садиба. Там живуть дідуньо Петсон і кіт Фіндус. Якось Фіндус, відомий своїми витівками та непосидючістю, вигадав одну гру. Він сховав речі Петсона. Певно, що Петсонові пошуки даються складно, саме тому на поміч йому приходить той же ж таки Фіндус, кури, а також читачі. Хоча тексту в картонці куди менше, ніж у знаменитих чаптербуках, ілюстрації так само вражають деталізацією, динамікою, добрим гумором і приємними кольорами.


Свен Нордквіст Чи знаєш ти Петсона і Фіндуса? / пер. з шв. Галина Кирпа. — Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2017. – 14 с.

«Книга кольорів»
Марічка Рубан

«Книга кольорів» Марічки Рубан й Аґрафчині «Кольорові речі» — це, як на мене, наша сучасна класика, така, як, скажімо, «Абетка» Малковича. В обох книжках вчити кольори дітям пропонується за допомогою різних предметів та тварин — як знайомих і звичних, так і дещо екзотичних: верблюдів, білих ведмедів чи китів. У «Кольорових речах» цих ілюстративних предметів по п’ять-шість на розворот, у «Книзі кольорів» по п’ятнадцять, а то й більше. У картонці знаменитої Аґрафки, яку Романа Романишин і Андрій Лесів створили ще на початках своєї книготворчої кар’єри, — візуальний мінімалізм й іконографізм, формалізм і абстрактність.


Марічка Рубан Книга кольорів. — Київ : Артбукс, 2017. – 26 с.

«Кольорові речі»
Аґрафка

У книжці Марічки Рубан — акварелі, тож і панують тут відтінки, плавність і розмитість. В обох виданнях текстові назви мають не лише кольори, а й предмети та тварини. Але «Книга кольорів» — білінгва, тому назви тут продубльовано ще й англійською. Попри все сказане й попри те, що обидві картонки мають одну й ту саму мету та доволі подібні за структурою, їх складно назвати взаємозамінними. Вони, як не крути, занадто різні, але круті, тому й обидві заслуговують на місце на книжковій полиці малюків. Одну можна буде безкінечно довго розглядати, щоразу відшукуючи щось нове, а іншу доповнювати різними активностями, перетворюючи навчальний процес на захопливу гру.


Романа Романишин, Андрій Лесів Кольорові речі. — Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2014. – 24 с.

Серія «Збери веселку»
Катерина Таберко та Вероніка Чайка

Якщо коротко, то серія Катерини Таберко та Вероніки Чайки «Збери веселку» — це красиві простенькі білінгви з відносно реалістичними та дуже милими ілюстраціями, які познайомлять дітей із різними тваринами. Якщо ще коротше, то це ідеальний базовий набір для малюка. Простий, корисний і симпатичний.  У комплекті, чи то пак серії маємо сім книжок: Африканські тварини; Домашні тварини; Тварини з ферми; Лісові тварини; Птахи; Морські тварини; Комахи. Кожна картонка має свій веселковий колір і нагадує не стільки книжку, скільки збірку навчальних карток: на одній сторінці маємо назву українською та англійською, а на іншій відповідну ілюстрацію. Нічого надзвичайного, але ілюстрації справді дуже симпатичні, а книжки значно цікавіші за картонки (останні полюбляють губитися).


Катерина Таберко, Вероніка Чайка Збери веселку [серія з семи книг]. — Київ : Артбукс, 2016.

«Гра форм», «Гра в червоний, жовтий і синій» і «Пальчикові змагання»
Ерве Тюлле

Художник Ерве Тюлле — ще одна яскрава зірка світового дитліту. Його перша дитяча книжка була видана у 1994, а вже у 1998 він отримав одну з найпрестижніших міжнародних нагород у сфері дитячої літератури «Bologna Ragazzi Award». У рідній Франції Тюлле називають «королем книжок для дошкільнят», що не дивно, адже кожне його видання –– бестселер, який ніби показує іншу сторону читання. У центрі уваги в кожній його книжці сама книжка, як цілком самодостатній об’єкт, з яким можна гратися, розвиваючи уяву, креативне мислення, дрібну моторику та закохуючись у процес читання. Найяскравішим тому доказом можна вважати «Живу книжку» — ігрове видання, яке, попри звичайність свого формату, вражає надзвичайною інтерактивністю. І хоча українською ця книжка вийшла друком у папері, я б радила ризикнути її «прочитати» і з малюками. Втім, повернімося до картонок.

Українською маємо в перекладі три картонки Ерве Тюлле. Неймовірну книжку про кольори «Гра в червоний, жовтий і синій», яка поєднує в собі ігрове, пізнавальне та розважальне видання. Картонку-гру «Пальчикові змагання», завдяки якій маленькі читачі, а вірніше їхні пальчики, можуть буквально стати головними героями. І книжку-вирізанку «Гра форм» — у ній немає слів, але є кольори та, певна річ, різні форми, які можна досліджувати та вивчати не лише візуально, а й тактильно. Усі три значно цікавіші за чимало дитячих іграшок. Й усі три цілком спокійно можуть змагатися у вмінні привертати й утримувати увагу дітлахів із будь-якими гаджетами.


Ерве Тюлле Гра в червоний, жовтий і синій. — Київ : Основи, 2017. — 14 с.

«Халепка зі шкарпетками» та «Ведмідь-поштар»
Джулія Дональдсон, Аксель Шеффлер

І знову сучасна класика. Про книжки-картинки Джулії Дональдсон та Акселя Шеффлера знають в усьому світі. І це прекрасно, оскількі їхні добрі та дуже «правильні» ілюстровані казки з чудовими римованими текстами можна вважати прекрасною альтернативою повчальним казкам минулого, які так часто лякають моторошними деталями, стереотипами, упередженнями й дуже далекими для розуміння контекстами. Але знайомити малюків із творчістю цього творчого тандему малюків варто не з казок про Ґруффало чи Цурпалко, а з картонок. Наприклад, картонок із віконечками «Халепка зі шкарпетками» та «Ведмідь-поштар» із серії «Казки Жолудь-Лісу». Сюжет першої — історія про неуважного розтелепу-лиса, який, прокинувшись, намагається знайти свої шкарпетки. Шукаючи їх, він знаходить свій одяг, розкиданий по всіх закутках будинку, а допомагає йому мишка та читачі, які на кожному новому розвороті можуть знайти віконечко та зазирнути у скриню, буфет, комірчину, під килим тощо. Крім дуже актуального для малечі сюжету та віконечок, книжка має чудовий римований текст, який додає в історію динаміки. У картонці «Ведмідь-поштар», за сюжетом якої ведмідь запрошує до себе в гості друзів, приносячи їм листи, маємо ще й запитання, які скеровують увагу читачів не лише на уважне вивчення малюнків, а й на пошуки відповідей.
Насправді, у серії є ще чимало книжечок, але їх українською поки не перекладали.


Джулія Дональдсон, Аксель Шеффлер Халепка зі шкарпетками / пер. з англ. Володимир Чернишенко. — Харків : Читаріум, 2017. — 12 с.

Серія картонок про Бодьо
Марта Галевська-Кустра, Йонна Клос

Ця серія налічує три книжки: «Бодьо вчиться говорити», «Бодьо вимовляє перші слова», «Бодьо вправляється в говорінні». І, як можна здогадатися з назв, усі вони покликані допомогти малюкам розвивати мовленнєві навички. Саме тому на початку кожної можна знайти передмову, у якій авторка, логопединя й педагогиня Марта Галевська-Кустра, дає дорослим інструкцію до самої книжки та поради щодо того, як допомагати малюкам вчитися говорити. Але попри всю серйозність передмов і поставленого завдання, самі книжки дуже простенькі, з милим головним героєм Бодьо, невигадливими, але цікавими сюжетами, а вірніше ситуаціями, у яких опиняється Бодьо, та напрочуд симпатичними ілюстраціями, які заохочують називати об’єкти й озвучувати все, що відбувається. Насамперед увагу акцентовано саме на звуках — на кожному розвороті героїв оточує бікання, пікання, крапання, цвірінькання, бабабахання і тому подібне. Що важливо, увесь цей звуковий рейвах виглядає дуже органічно, не просто вписується у сюжет, а ще й додає динаміки та інтерактивності.
Зрозуміло, що кожна книжка актуальна для певного етапу розвитку мовлення, тож починати варто з першої.


Марта Галевська-Кустра, Йонна Клос Бодьо вчиться говорити. — Київ : Час майстрів, 2019. — 38 с.

Серія «Міксуй»
Олександра Орлова, Світлана Дідух-Романенко, Катерина Перконос

Закохати дітей у читання дуже складно, якщо робити це за допомогою занадто складних і зовсім незрозумілих малечі книжок. Тож, якщо шукаєте якесь красиве, цікаве, оригінальне, але справді малюче видання, зверніть увагу на картонки з серії «Міксуй». Тексту тут зовсім мало, але є простенькі, яскраві й милі ілюстрації, які для серії зробили Жанна Мендель, Наталя Кудляк й Ольга Ребдело. Але найголовніше те, що кожна книжка може допомогти навіть най-наймолодшим читачам зрозуміти, у чому ж криється вся радість читання, коли вмикається уява та фантазія, коли завдяки тобі на сторінках книги оживають герої, вибудовуються нові смисли, нові світи… Як саме? Дуже просто. Малюкам, які ще не вміють зчитувати слова, складаючи їх в історії, пропонується буквально поєднувати фрагменти ілюстрацій. Адже всі книжки з серії (а їх на сьогодні сім) зроблені за принципом mix & match — кожна сторінка розрізана на половинки, які можна гортати нарізно. Крім того, кожна картонка не просто розважає, смішить та допомагають відчути себе творцем смислів, а ще й містить освітню складову. «Фігурне додавання»  допомагає навчитися додавати в межах 10 та вивчити основні геометричні фігури. Кольорова лічба» також допомагає опанувати лічбу від 1 до 10, а на додачу вивчити основні кольори.  «Впізнай мене» та «Міняймося хвостами» розповідають про різних тварин. «Морські тезки» розповідає цікаві факти про мешканців морей і океанів, а також про їхніх тезок. «Погодуй мене» — знову ж таки про тварин, але тепер про те, чим вони харчуються. Білінгва «Мерщій додому» — про житло різних тварин і комах.

Як і більшість інших згаданих тут ігрових книжок для малечі, ці картонки прекрасно виконують найважливішу роль першої дитячої книжки — закохують у сам процес читання.


Наталя Кащак Погодуй мене — Київ : Видавничий дім «Маміно», 2018. — 20 с.

Серія про Хоробрих зайців
Ольга Черепанова, Анна Сарвіра

Книжки — це завжди мандрівки. І збагнути це малюкам допоможуть картонні книжки-картинки з віконечками Ольги Черепанової та Анни Сарвіри. Історія цих яскравих інтерактивних картонок про родину зайців розпочалася з музичного навчального анімаційного серіалу «Хоробрі Зайці» у 2018 році. Самі подорожі, як і пригоди, у картонках «Хоробрі зайці в джунглях» і «Хоробрі зайці у горах» дуже простенькі — в обох уже знайомі багатьом маленьким читачам і читачкам герої – тато Зай, мама Зая, Вухастик, Пушинка та решта – вирушають у свою Велику Подорож у пошуках нових друзів. На кожній сторінці героїв і читачів книги чекає нова пригода, а маленьких читачів – інтерактивні віконця з сюрпризами та напрочуд симпатичними ілюстраціями. Останні, до речі, інколи можна й розмалювати, що обов’язково потішить наймолодших і найкреативніших читак. А на додачу – гортаючи цупкі картонні сторінки книги, відкриваючи віконечка та відповідаючи на запитання, читачі разом із Хоробрими Зайцями досліджуватимуть флору та фану, й довідуватимуться, чим займаються хамелеони, ведмедики, білочки, гірські кізоньки, орли та сенбернари, пізнаватимуть світ у його різноманітті, розвиваючи уяву, інтерпретуючи малюнки, опановуючи лічбу та навчаючись із повагою сприймати відмінності й особливості інших.


Ольга Черепанова, Анна Сарвіра Хоробрі зайці в горах. – Київ : Glowberry, 2019.

«Один чи скільки»
Василь Федієнко, Ася Трушкіна

На рівні з Еріком Карлом і Ерве Тюлле у світі є ще одна зірка малючого дитліту — японський художник Юсуке Йонедзу. На жаль, картонки цього авторка українською не видавали. Але в Україні є книжка, що трохи нагадує його серію «Що ховається під…» — ігрова навчальна картонка Василя Федієнко й Асі Трушкіної «Один чи скільки?». Особливість картонки в тому, що, розгортаючи частини сторінок, можна знаходити в одному малюнку, фрагмент зовсім іншого: у рожевій цукерці тулуб і хвостик фламінго, в апельсині — тіло восьминога, у насінині соняшника — пінгвіна і так далі. Але книжка Василя Федієнка — це не просто розвага. Насамперед «Один чи скільки?» — це навчальна гра, що покликана допомогти малюкам навчитися лічити до 10. Так, рахуючи звіряток чи ягідки, що зображені на яскравих стильних малюнках видання, читачі краще запам’ятовуватимуть графічні образи цифр, вчаться порівнювати предмети, а також опановують поняття «більше» та «менше». Разом із цим виданнями малеча навчиться відшукувати спільні ознаки предметів, порівнювати їх за розмірами, формою, кольором тощо. На сторінках цієї картонної книжки дитина побачить та легко відшукає спільні ознаки, наприклад, між бананом і курчатком (жовтий колір), огірком і крокодилом (колір і форма). Згодом, розвиваючи спостережливість та творчі здібності, діти зможуть наводити і власні приклади. Оскільки кожна розгортка книжки має окремий колір, маленькі читачі зможуть вивчити ще й 10 кольорів і навчаться легко визначатиме барви предметів. А до всього — ознайомлюватись із розмаїттям навколишнього світу, розвивати мовлення та словниковий запас, описуючи зображені предмети, тварин, рослини, плоди.


Василь Федієнко, Ася Трушкіна Один чи скільки? — Харків: Видавничий дім «Школа», 2019. — 20 с.

«Це — пелікан» і «Це — крокодил»
Гіт Мак-Кензі

Той самий дивовижний прийом ховання в одному зображенні фрагментів іншого використано і в картонках Гіта Мак-Кензі. Але тут немає лічби, а є лаконічні яскраві ілюстрації, що чудово розвивають уяву та наочно показують, як легко фантазія може перетворювати предмети на живих істот. Текст книжки — діалог із тверджень, які видаються абсурдними та неправдоподібними доти, доки не розгорнеш частину сторінки із прихованим малюнком. І для малечі, яка просто шаленіє від простеньких ігор у «ку-ку» та схованок, це справжня знахідка. Та й філософську глибину в цих картонках можна знайти, позаяк кожен розворот переконує, що не варто вірити всьому, що бачиш, а перш ніж робити певні висновки, треба завжди перевірити всі можливі варіанти, зазирати у всі схованки та не боятися абсурдних відповідей.


Гіт Мак-Кензі Це – пелікан / пер. з англ. Жанна Капшук. – Київ : Книголав, 2018. – 14 с.

«Не-мов-ля»
Вікторія Ніколенко, Наталя Кудляк

Читання вголос — це неповторний спільний досвід для батьків і дітей. Досвід безцінний, який міцно поєднує, розважає та розвиває. І збірка віршів Вікторії Ніколенко «Не-мов-ля» гарний спосіб наповнити цей досвід осмисленням самого дитинства. Сюжети віршів — буденні, звичні та водночас дуже важливі для батьків і дітей події, миті та речі, які хочеться назавжди закарбувати у свідомості, як-от перше купання, перший крок, перше слово, татові обійми, мамина колискова, улюблена іграшка. І вірші Вікторії Ніколенко, доповнені дуже зворушливими та влучними ілюстраціями Наталі Кудляк, допомагають зробити ці реальні спогади насиченішими та повнішими. Завдяки в міру яскравим лаконічним малюнкам і формату, книжка чудово пасує для розглядання малюками, а самі тексти можна як читати, доповнюючи запитаннями та «своїми» контекстами, так і співати замість колискових.


Вікторія Ніколенко, Наталя Кудляк Немовля. – Київ : Маміно, 2018. – 20 с.

«Вовк під вікном»
Наталя Кащак (Кудляк)

Стара добра класика українського казкового Всесвіту – з вовком-сіроманцем, селом, бабусею, онучкою та кочергою. Стара, та не зовсім, адже з ілюстраціями Наталі Кудляк історія про вовка під вікном перетворилася на справжню книжку-картинку (так-так, сюжет у цій картонці розгортається не лише у тексті, але й у малюнках) та почала виглядати і сучасніше, і цікавіше. Використовуючи мінімум кольорів і деталей, художниці вдалося не просто вдихнути у не надто популярну народну казку життя, але й доповнити її цікавими деталями, зробити об’ємнішою та смішнішою. І хоча картонка має усього 15 розгорток, візуальний наратив дозволяє читачам вигадувати стільки нових сюжетних ліній, на скільки вистачить уяви. Особливої уваги у книжці «Вовк під вікном» заслуговує головний герой – великий, сірий і надзвичайно харизматичний вовк (ви ж знаєте про нашу любов до цього казкового персонажа?). Якщо у народній казці маємо лише натяк на неоднозначність цього героя, то у цій книжці-картинці можна з упевненістю говорити про переосмислення образу Страшного і Лихого. Крім того, ще одна беззаперечна перевага книжки-картинки у простоті мови як на лексичному, так і на синтаксичному рівнях, що є надзвичайно важливим, коли йдеться про видання, розраховані на наймолодшу аудиторію.


Наталя Кащак Вовк під вікном. – Київ : Маміно, 2017. – 28 с.

«Слідопитенята»
Катерина Міхаліцина, Інна Руда

Віршовані картонні книжки-картинки – завжди гарна ідея, коли йдеться про поповнення бібліотеки для наймолодшої аудиторії. Коли ж вони на додачу до чудового ритму, простих рим і цікавої образності можуть запропонувати читачам ще й погратися – це ідеальний вибір для малечі. Ідея картонки

Картонка «Слідопитенята» саме така. Про чудовість віршів Катерини Міхаліциної ми вже не раз говорили, тож, сподіваємося, переконувати вас у тому зайве. Якщо ж говорити про родзинку видання, то це його інтерактивність, адже читання її можна доповнити справжньою грою. Спершу, слухаючи вірш, малеча може розглядати засніжені малюнки, відгортати віконечка з підказками та відгадувати, кому з героїв належать ті чи інші сліди. А потім, якщо дозволяє зовнішній світ, можна продовжити розслідування у польових умовах, тобто вирушити з батьками на прогулянку – шукати сліди звірят чи птахів, робити з батьками снігових ангелів і радіти зимі.

І якщо продовжити досліджувати асортименш віршованих книжок-картонок «Видавництва Старго Лева», не варто оминати увагою «Лугову лічилку» Катерини Міхаліциної й Мар’яни Петрів, яку «Рейтинг критика» у далекому 2015 році назвав найкращою картонкою, а ще картонку з чудовим фонетичним віршиком є «Пава з павенятами» Оксани Лущевської.


Катерина Міхаліцина, Інна Руда Слідопитенята. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 12 с.

«А я у гай ходила» та «Білі мухи налетіли»
Павло Тичина та Максим Рильський

Класику, як то кажуть, треба знати. Тому, певна річ, ігнорувати класику українського дитліту ну ніяк не можна. «А я у гай ходила» Павла Тичини чи «Білі мухи налетіли» Максима Рильського — ідеальний набір для малечі, яка живе в нашому помірно континентальному кліматі: перша книжка сповнить теплим щастям весни та літа, а друга розповість про найбільші радості зими. Що вже казати про самі вірші — ці рими, ритми й образи перевірені роками й мільйонами дітей. Втім, ці картонні книжечки сподобаються малечі не лише через прекрасність текстів, але й завдяки доволі симпатичним ілюстраціям. Проілюстрований Женьою Миронюк вірш про білих мух потішить сучасними пейзажами, а малюнки Мар’яни Петрів до поезії Павла Тичини занурять у вишуканий світ української традиційної вишивки. Але насправді найбільша перевага й особливість цих книжок полягає в тому, що вони здатні дарувати подвійну радість, адже допомагають вам, батькам, згадати власне дитинство та налагодити особливий літературний зв’язок зі своїм малям. Повірте, відчути, як книжки єднають людей — найбільша втіха та насолода.


Павло Тичнина, Мар’яна Петрів А я у гай ходила. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 12 с.
Максим Рильський, Женя Миронюк Білі мухи налетіли. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 12 с.

Наостанок згадаймо мовчазну тетралогію Мар’яни Прохасько – картонки без слів про родину Кучерявих: книжки«Кучеряві повертаються у місто», «Кучеряві думають, що робити в дощ», «Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво» та «Кучеряві заводять хом’яка». Цій напрочуд вдалій і чудовій серії у нас присвячено рецензію, тож тут обійдемося самою лише згадкою.

ігрові книжки виховання казки книжки-картинки книжки-картонки немовлятам перші книжки розвиток дитини