Чудовиська, монстри, відьми та привиди: вісім «страшних» казок для дітей

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

Illustration: Chris Chatterton

Якими мають бути історії для дітей? Якщо запитати про це нас, дорослих, то, мабуть, ми  згадаємо про те, що вони повинні бути добрими, цікавими, смішними, пізнавальними а, може, інколи — і трішечки повчальними. Читати дітям страшні та жорстокі історії нам хотілося би найменше. Здавалося б – для чого лякати дітей? Та чомусь у багатьох народних казках, у казках авторів, які давно стали класиками дитячої літератури, злого і жорстокого дуже багато.
Згадаймо «Вовка і семеро козенят» — відому дитячу казку, в якій вовк ковтає живих козенят, потім мама-коза з найменшим козенятком розрізають сплячому вовку живіт, випускають на волю козенят і зашивають у вовчому животі каміння. Або казку про Івасика-Телесика із «щасливим закінченням» — коли хлопчикові вдалося перехитрувати Зміючку Оленку, і обідом для змії та її гостей стала власна донька, а не Івасик. Не менш страшні та жорстокі казки про Котигорошка, Кирила Кожум’яку, Червону Шапочку, німецьких діток Гензель і Ґретель  та багато-багато інших.

Страх — почуття неприємне, але потрібне людям. Завдяки страху ми уникаємо небезпек і навіть можемо врятувати своє життя чи здоров’я.

Напевно, у цих казках — людські страхи: перед сильними та жорстокими істотами, злими потойбічними силами, перед невідомим. Та завдяки добрим вчинкам, розуму і спритності, у казках усіх народів добро завжди перемагає зло. У цьому магічна дія народної казки — перемогти зло для початку так, в уяві, висміяти його і жорстоко покарати. А ще — повірити у силу добрих вчинків, у власну силу.

… сучасні дитячі казки стали менш жорстокими. Та чудовиська, злі вовки, монстри, привиди та відьми у дитячих історіях залишилися, як і залишилася споконвічна боротьба добра зі злом.

З іншого боку, казки мають показати дітям, що наш світ — не таке вже й безпечне місце, тут є  хижі тварини, злі люди та природні лиха, які складно зрозуміти та якось пояснити. І хоч страх — почуття неприємне, але потрібне людям. Завдяки страху ми уникаємо небезпек і навіть можемо врятувати своє життя чи здоров’я.

Архаїчні часи, коли люди вірили у триголових зміїв та лихих відьм, залишилися у минулому. Люди вже не змушені полювати на диких тварин, щоби вижити; можуть передбачати природні катаклізми; і більше не ходять на міські площі, щоби дивитися на публічну страту «відьм» та «чаклунів». Можливо, саме тому сучасні дитячі казки стали менш жорстокими. Та чудовиська, злі вовки, монстри, привиди та відьми у дитячих історіях залишилися, як і залишилася споконвічна боротьба добра зі злом.
«Страшних книжок» у сучасній дитячій літературі багато, про вісім із них читайте у цій статті.

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

«Ґруффало», Джулія Дональдсон, Аксель Шеффлер

Віршована казка про маленьку мишку і грізного лісового монстра — Ґруффало. Це страховисько мишка вигадала сама, щоб налякати хижаків, які хотіли її з’їсти — лисицю, сову і змію. Та виявляється, Ґруффало справді існує. Ще й точно такий, як мишка про нього розказувала — величезний, з колючками на спині, гострими зубиськами, пазурами, іклами та бородавкою на носі. Але кмітлива мишка зуміє налякати і його.

Насправді монстр Ґруффало виглядає смішним і простодушним, його «страшна зовнішність» дітей не лякає. Окрім того, мишці так легко вдається справитися з усіма небезпеками, що малих читачів уся ця історія тільки захоплює і смішить. А ще залишає впевненість у тому, що гострі зуби та пазурі не такі вже й страшні, як здавалося спочатку.


Джулія Дональдсон, Аксель Шеффлер Ґруффало / текст Джулії Дональдсон, ілюстрації Акселя Шеффлера / переклад з англ. Віктора Морозова. — Харків: Читаріум, 2016.

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

«Там, де водяться диковиська», Моріс Сендак

Хлопчик Макс, головний персонаж книжки «Там, де водяться диковиська», вдягнув костюм вовка і наробив трохи шкоди: забив у стіну цвяха, роздер обої, та ще й з виделкою ганявся за псом. Його мама розгнівалася і назвала сина «диковиськом». Він відповів їй: «Я тебе з’їм!» І після цього був спроваджений до ліжка без вечері.
У дитячій кімнаті відбуваються дива — виростає густий ліс, при місячному сяйві тануть стіни, з’являється океан, а на ньому — човен. На човні хлопчик відпливає геть, до острова, на якому живуть диковиська. Хоча диковиська дуже страшні й небезпечні, Максу легко вдається підкорити їх, і навіть стати їхнім королем.

У книжці «Там, де водяться диковиська» дуже мало тексту, велика частина історії розповідається через ілюстрації. Окрім того, сюжет казки побудований так, що дозволяє читачеві знаходити своє розуміння змісту і багато чого домальовувати у власній уяві: як в кімнаті з’явився ліс — хлопчик вигадав його, він наснився Максу, чи справді сталося диво; за що Макс відправляє диковиськ спати без вечері; і як це — любити аж так, що хочеться з’їсти…  Мабуть, саме тому книжка «Там, де водяться диковиська», яка вперше була видана ще в 1963 році, досі залишається однією з найпопулярніших книжок-картинок у світі.


Моріс Сендак Там, де водяться диковиська / текст та малюнки Моріса Сендака / переклад з англ. Володимира Шапорди. — Харків : Читаріум, 2016.

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

«Фріда, маленька лісова чаклунка», Ютта Ланґройтер, Штефані Далє

У книжці-картинці про маленьку Фріду є усі «чаклунські атрибути»: чарівні палички,  заклинання, польоти на мітлі, павуки, жаби та коти, а ще — руде розпатлане волосся, гостроверхі капелюхи та подерті панчохи.

… дива у світі відбуваються не за помахом чарівної палички, а просто так, коли зовсім на них не очікуєш.

У чарівному лісі, де живе чаклунка Фріда, незабаром відбудеться великий конкурс чаклунів. Звичайно, Фріда також збирається виступити на ньому і вірить у свою перемогу. Але навряд чи вдасться їй перемогти — Фріда лише вчиться чаклувати, і невдачі у неї трапляються дуже часто. Окрім того, у маленької чаклунки нежить, а в такому стані чаклувати ще складніше. Та дива у світі відбуваються не за помахом чарівної палички, а просто так, коли зовсім на них не очікуєш.
Ілюстрації Штефані Далє з гумором і безліччю милих деталей — це те, що найбільше захоплює у цій книжці-картинці, і викликає бажання розглядати кожну сторінку знову і знову.


Ютта Ланґройтер Фріда, маленька лісова чаклунка / текст Ютти Ланґройтер, ілюстрації Штефані Далє / переклад з нім. Сергія Жежери. – Харків : Ранок, 2017.

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

«Історія про вовка», Веронік Каплейн, Грегуар Мабіре

Ця історія відбулася одного звичайного дня, у середу. Тато-цап приготував шоколадний торт і поставив його у духовку, розвісив випрану білизну, а тоді почав читати книжку дітям-козеняткам. Книжка була дуже страшною, про вовка. Козенятам чулося клацання вовчих зубів, стук у двері, гучний шум на даху будинку… «У наших лісах немає вовків», — переконував дітей тато-цап. Мабуть, у двері постукав листоноша, на горищі від вітру грюкало мале вікно, а надворі клацали віконниці, що позлітали з петель.

Приходив вовк до будинку козенят, чи їм лише так здавалося — невідомо, тут читач може тільки здогадуватися. Зрештою, це і не має значення, адже страх, який вони відчували, був справжнім.

Коли тато дочитав книжку, на вулиці почався дощ. Тато-цап вибіг на подвір’я, щоб познімати випрану білизну, і раптом побачив там справжнього вовка. Чи, може, так йому здалося? Адже вовків у їхньому лісі немає, а читання страшної книжки могло налякати і тата.
Хоч ця книжка-картинка має назву «Історія про вовка», вовка тут немає на жодній ілюстрації. Приходив вовк до будинку козенят, чи їм лише так здавалося — невідомо, тут читач може тільки здогадуватися. Зрештою, це і не має значення, адже страх, який вони відчували, був справжнім.
«Історія про вовка» — добра і трохи смішна, з цікавими, емоційними ілюстраціями. Мабуть, єдиний недолік у ній — це звертання козенят до тата-цапа не у кличному відмінку, яке щоразу «ріже вухо»: «Не ходи, тато. Там вовк!», «Але ж вовк не втік, тато!», «Агов, тато?».


Веронік Каплейн, Грегуар Мабіре Історія про вовка / текст Веронік Каплейн, ілюстрації Грегуара Мабіре / переклад з франц. Н. Подзолкова. – Харків: Ранок, 2017.

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

«Великий злий вовк, який хотів, щоб його любили», Крістін Номан-Віллемін, Анік Массон

Усі на світі хочуть, щоб їх любили. І Великий злий вовк — теж.
Якось увечері він прийшов до будинку авторки зі своїми друзями — відьмою, людожером та привидами — і сказав, що готовий змінитися, бо хоче, щоби його любили. За ніч авторка вигадала цілу програму для «перевиховання» вовка. Це була і «ванна ніжності», і заняття з йоги, і аутотренінг. Вовк слухняно і терпляче повторював за авторкою: «Червона Шапочка — мій друг!.. Бабусі… не їжа…». Після усіх занять колишній хижак почувався «м’яким і сповненим ніжності», і навіть героїчно сидів у кімнаті з малими кроликами.
Та чи справді Великий злий вовк може стати Великим добрим вовком? Очевидно, що так. Принаймні, доки не зголодніє.


Крістін Номан-Віллемін, Анік Массон Великий злий вовк, який хотів, щоб його любили / текст Крістін Номан-Віллемін, ілюстрації Анік Массон / ім’я перекладача з франц. не зазначене. – Харків: Ранок, 2017.

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

«Тринадцять історій у темряві», Галина Ткачук, Ірина Мамаєва

«Варто кільком людям зібратися ввечері — і зненацька виявляється, що кожен знає кілька цікавих історій…» Мабуть, усі ми чули такі історії, а, може, і розказували їх самі. А Галина Ткачук та Ірина Мамаєва зробили із таких історій цілу книжку.

У цих історіях немає художніх описів і великих вступів, усе коротко і просто, як у звичайних розмовах: «Одна дівчинка дуже боялася заходити у темну кімнату… Якось увечері один хлопчик на ім’я Сашко викликав ліфт на першому поверсі… хлопчик на ім’я Антон Мунченко вчився грати на акордеоні. Це була дуже тяжка доля.» Історії, розказані в темряві, не завжди страшні, інколи — просто смішні, фантастичні, або навіть абсурдні. Та чомусь завжди — дуже цікаві.
Серед «тринадцяти історій у темряві» є розповідь про невидимого, прозорого дядька; історія про Серединожера, який жив у холодильнику й усе виїдав зсередини, але, на щастя, був вегетаріанцем; історія про Рибу-з-ніжками, яка мандрує снами та збирає манмурти, тобо сувеніри; та ще десять інших.
Ці історії доповнені ілюстраціями, виконаними у тому ж стилі, що і самі розповіді — пласкі та спрощені зображення, ніби дитячі малюнки. А дві останні сторінки книжки авторки залишили для читача, щоби дописати та домалювати свою історію, яку також можна розповісти у темряві.


Галина Ткачук, Ірина Мамаєва Тринадцять історій у темряві / текст Галини Ткачук, ілюстрації Ірини Мамаєвї. – Київ: Темпора, 2016. – 48 с.

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

«День народження привида», Сашко Дерманський, Любка Франко

«День народження привида» — це збірка казок із головними героями-привидами. Привиди, як і справжні люди, бувають дуже різними, і майже у кожного — своє заняття. Привид Громобій був капосним привидом, цілими днями він лякав літаки. Летючий Голландець займався майже тим самим, лише на морі. Балухатий Блюм стеріг свої скарби, зібрані ще тоді, коли він був піратом. Май Онес малював на підлозі химерні плями. А Зелепонь Квартальна плутала усе в телевізорі. Але привиди також можуть боятися, соромитися, робити добрі справи та навіть ходити (чи то літати) один до одного на День народження. Хоч усі казки з цієї книжки майже не пов’язані одна з одною, та в останній казці привиди з усіх попередніх історій зустрічаються. І де? Звичайно ж, на святі. На Дні народження Сашуки Писуки.

Ілюстрації в «Дні народження привида» зроблені в оригінальній техніці — акварель по тонкому шовку. Така техніка дозволила художниці створити цікаві ефекти — незвичайне сяйво, розмиті напівтони. Завдяки цьому привиди  виглядають ще більш чарівними та загадковими.


Сашко Дерманський День народження привида / текст Сашка Дерманського, ілюстрації Любки Франко. — Київ: Фонтан казок, 2017. — 48 с.

Страшні книжки, книжки про жахливе, монстри, чудовиська, жахливе, казки, жахастики, відьми, історії для дітей, книжки на Хелловін, Гелловінські історії, тематичні книжки для дітей, вампіри, упирі, фантастичні історії

«Відьми», Роальд Дал, Квентін Блейк

Чи знаєте ви, як виглядають справжні відьми? Виявляється, на руках у них криві тоненькі кігті, наче у кішок;  на відьминій голові ніколи не виросте жодна волосинка, тому вони завжди лисі; а ще  у них прямокутні ступні, на яких зовсім немає пальців. Але відрізнити відьму від звичайної жінки не так просто, бо вони увесь час ходять в елегантних рукавичках, на голові носять перуки, а на ногах — вишукані туфельки. Найбільш обережними з відьмами мають бути діти, бо відьми дітей ненавидять і намагаються їх знищити.

«Відьми» — це та книжка, яка може по-справжньому захопити читанням.

Книжка «Відьми» Роальда Дала — це вже справжній дитячий жахастик. Тому не поспішайте її читати маленьким і емоційно вразливим дітям. Краще спершу прочитати самим і визначити — варто вже її читати дитині, чи краще відкласти на потім. Та для трохи старших дітей, які вже можуть відмежувати вигаданий, неіснуючий світ художнього твору від світу реального, «Відьми» — це та книжка, яка може по-справжньому захопити читанням. У цій книжці є пригоди, перетворення, смілива боротьба, велика безумовна любов бабусі до свого внука, уміння довіряти і покладатися на нього, багато смішного і захопливого. А ще — несподіваний, і дещо незавершений фінал, який залишає надію і бажання «що було далі» придумати самостійно.


Роальд Дал Відьми / текст Роальд Дал, ілюстрації Квентіна Блейка / переклад з англ. Віктора Морозова. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. — 256 с.

Лариса Лавренюк
Лариса Лавренюк

музикантка, мистецтвознавиця, мама