Таємниці українських віммельбухів: що можна прочитати у книжках без слів

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

Ілюстрація з книжки «Мій перший віммельбух. Пори року» Олени Бугренкової

Віммельбухи — великі щедро ілюстровані картонні книжки без тексту (чи майже без тексту) – справжній тренд останніх років в Україні. Діти їх обожнюють за яскраві малюнки та велику кількість дрібних деталей, а психологи наголошують на користі для розвитку мови, уваги та фантазії. Видавці та книгарні поспішають назвати модним словом перші-ліпші ілюстровані атласи, інфографіки, книжки-словнички для найменших, історії в картинках та книжки-ігри усіх видів. Більше того, поряд із перекладними віммельбухами на книжкових полицях починають з’являтись українські аналоги: від мандрівок українськими містами до замальовок про здоровий спосіб життя. Ці книжки тішать око якісною поліграфією та меншою ціною за більшу кількість сторінок. Які ж історії розповідають та які таємниці приховують українські віммельбухи, розповім далі.

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

«Мій перший віммельбух. Пори року» художниці Олени Бугренкової — яскрава авторська книжка для найменших. Вона присвячена вуличним пригодам у різні пори року. Бонусом – нічний розворот. Книжка велика, яскрава, я б навіть сказала, подарункова (зазвичай малюки задовольняються й набагато скромнішими виданнями на тему зміни сезонів, однак прекрасному немає меж, тож, якщо є бажання якомога раніше почати знайомство з віммельбухами, чому б ні?). Видання буде цікавим малечі від 1 до 3 років, хоча розглядати, звісно, можна й раніше. Загалом, з «Моїм першим віммельбухом» ви зможете розповісти дитині про принади різних пір року, пошукати персонажів-звіряток та пояснити хто що робить. У якусь одну розгорнуту історію віммельбух не складається, однак на окремому розвороті можна розгледіти кілька милих міні-сюжетів, а також багато розваг і простих сімейних сцен, які особливо подобаються малюкам.

…віммельбухи створені для розглядання дрібниць, отож готуйте відповіді на стоп’ятсот «Чому?»

А от з олюдненими звірятками виникає плутанина. У казковому містечку живуть усі разом: дикі й домашні, місцеві й екзотичні, хтось у будиночку, а хтось в дуплі чи барлозі. Одяг, який у дитячих книжках зазвичай маркує антропоморфних персонажів, розібратись не допомагає. Качка, що чотири розвороти дефілювала в чому мати народила, вночі раптом одягається в нічну сорочку та ковпачок. Одні собаки носять куртки, штанці, рукавиці, чоботи — і звісно ходять на двох лапах, інші навіть взимку бігають голяка на чотирьох, а комусь для того, щоби зігрітись, вистачає лише шапки чи шалика. Лев, що навесні замріяно медитує без спіднього, влітку раптом вирішує одягти плавки, а взимку — цілий спортивний костюм. А от де взяв і як збирається використовувати страус свої малесенькі рукавички, які вочевидь не налізуть йому на крила, залишається загадкою. Скажете, що це дрібниці — але віммельбухи створені для розглядання дрібниць, отож готуйте відповіді на стоп’ятсот «Чому?». Або ж вчасно оновлюйте дитячу книжкову поличку.


Мій перший віммельбух. Пори року / Олена Бугренкова. — Київ: Artbooks, 2018. — 10 с.

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

Детективна історія «Фуагре і Жозефіна» — чудова візуальна робота художника Максима Долинського. Сюжет простий: з Національного музею викрадено цінний таємний експонат, детектив Фуагре береться за пошук речових доказів, а його собачка Жозефіна виходить на слід злочинця. Разом із ними читачам належить пройти 10 розворотів-лабіринтів. Та хоча дія розгортається у різних локаціях (музей, зоопарк, коллектор тощо), віммельбухом книжку можна назвати лише у дуже широкому сенсі. Адже насамперед «Фуагре і Жозефіна» — це книжка-гра: збірка лабіринтів і «шукай і знаходь» водночас.

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

Вочевидь автор надихався японським «П’єром й містом лабіритнів» (Хіро Камігакі і студія IC4DESIGN): спільна у них і тема, і зав‘язка, і навіть легкий французький шарм та песик-нюхач. Однак «Фуагре і Жозефіна» виглядає значно простішою версією знаменитого візуального детективу. Деталі тут крупніші, лабіринти простіші, а от особливо яскравих сюжетів (крім основного) шукати годі. Найкраще книжка підійде для дітей 3—6 років для першого знайомства з лабіринтами. А вже згодом можна озброїтись лупою і зануритись з головою в загадки міста лабіринтів Хіро Камігакі.


Фуагре та Жозефіна / Максим Долинний. – Харків: Віват,  2017. – 24 с.

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

Окремо варто згадати віммельбухи-путівники. Одразу кілька вийшло у видавництві Book Chef: «Легенди Києва», «Легенди Львова» й «Легенди замків України». Це книжки-екскурсії, що їх приємно взяти з собою у подорож з малечею, чи привезти додому як сувенір. Книжки містять детальні зображення відомих фортець, площ і соборів Києва і Львова, таких, якими їх можна побачити сьогодні. Хіба що зовнішня реклама на малюнках Юлії Ясінської, Белли Логачової та Вікторії Дунаєвої сором’язливо зникла з фасадів будинків. Присвоїти собі місто (а заодно і книжку) можна доповнивши її власними фотографіями — для цього виділена окрема сторінка.

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

Фрагмент ілюстрації з віммельбуху «Легенди Замків України» Катерини Дем’янчук і Юлії Ясінської

Ілюстрації у цих віммельбухах схожі на листівки, замальовані з широкого загального ракурсу. Вони ніби створені, щоби розглядати та порівнювати з тим, що бачиш на власні очі. Різниця значна, адже строкаті сторінки книжок переповнені прибульцями різних епох. Тут, як то кажуть, змішались коні та люди (а також кораблі, літаки, повітряні кулі, інопланетні літальні апарати, вимерлі тварини, казкові істоти, середньовічні лицарі, козаки в шароварах, Санта Клаус з оленями — і звісно озброєні фотоапаратами туристи). Дисгармонійний візуальний шум виправдовують завдання серії «знайди і полічи». Шукати доведеться різне: від гетьманів до птеродактилів — тож маленькому мандрівникові точно буде чим зайнятись під час довгих переїздів.

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

«Книга-мандрівка. Україна» видавництва «Книголав» — ще один візуальний путівник нашою країною. Це не зовсім віммельбух, скоріше стильна сучасна енциклопедія-інфоргафіка, насичена цікавими фактами та маленькими історіями. Вона значно серйозніша і грубіша — 68 сторінок і жодних птеродактилів — тож навряд чи зацікавить дошкільнят. Для них автори обіцяють вже незабаром випустити мультсеріал за мотивами книжки. Справді ж у природі вона стане у школі — ближче до початку вивчення географії, чемпіонатів з «Що? Де? Коли?» та самостійно спланованих подорожей. Кого точно книга-мандрівка не залишить байдужими, так це батьків, дідусів, бабусь та інших родичів, які не втратили любові до книжок із картинками.


Книга-мандрівка. Україна / Ірина Тараненко, Юлія Курова, Марія Воробйова, Марта Лешак ; іл. Марта Кошулінська, Олена Кобілінська, Оксана Щербакова, Ірина Жук. – Київ: #книголав, 2017. – 68 с.

весела наука, альтернатива підручникам, науково-популярні видання для дітей і підлітків, освіта, книголав, енциклопедії, програмування для дітей, георграфія, видавництво старого лева, пізнавальні книжки, нон-фікшн, дитячі підручники, навчання, біологія длі дітей, природознавство

«Незвичайні професії» авторки Анни Гутніченко та художниці Юлії Коломоєць — ще одна книжка на перетині віммельбуха та енциклопедії. У ній хлопчик Андрійко розповідає про своїх 12 родичів та їхні професії. Є серед них й справді чудернацькі, як от обіймач панд чи тітестер, є й цілком звичайні (і все ж дивовижні), такі як пасічник, архітектор чи сурдоперекладач. Та найголовніше — у них дитячі мрії та захоплення зустрічаються з дорослою наукою та приладдям. Родичі Андрія — це люди, які всерйоз вирішили вивчати динозаврів чи компонувати букети з квітів, випікати піцу чи літати на повітряній кулі.

Обираючи віммельбух, зважайте у першу чергу не на яскраві малюнки, а на історії, які він розповідає.

Книжка містить аж 88 сторінок. Однак вона виявляється і великою, і малою водночас — кожній професії тут присвячено лише 3 розвороти, а кожна історія закінчується раніше, ніж встигає вичерпати себе. Починати розглядати їх можна з будь-якого місця, пропускаючи неактуальні для малого дослідника сторінки, переходячи від вивчення порід собак до ігор з лабіринтами і від читання до планування власних експедицій.


Незвичайні професії / текст Гутніченко Алли, ілюстрації Коломоєць Юлії. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

І нарешті «Мій віммельдень» художниці Світлани Гриб — спроба створити універсальний віммельбух для дітей від 0 до 99+. Яскраві, чіткі малюнки, приємні кольори, якісна поліграфія — все як годиться у книжці для розглядання. Важливі для дитини теми: домашній побут, прогулянка в парку, відвідування садочку, школи і поліклініки — у  книжці поєднані з корисною інформацією про здоровий спосіб життя, сортування сміття та правила безпеки. Ідеалізована охайна вулиця передмістя, облаштований парк, інклюзивна школа, і зрештою, милі українські Сашки і Марічки одразу викликають симпатію.

віммельбухи, виммельбух, книжки для дітей,ілюстровані книжки,український віммельбух,пори року,книжки для наймолодших, книжки-картонки, що читати з дітьми, подарункові видання,пізнавальні книжки,

Але є одне але. Книжка чітко поділена на біле та чорне. Власне, якщо з користю спорту, перевагами здорового харчування, порядку та дисципліни важко сперечатись, то зображення родини товстунів викликає багато питань (як дитячих, так і дорослих). Уся родина постійно запихається шкідливою висококалорійною їжею. Вони ведуть асоціальний спосіб життя та розводять антисанітарію, захаращуючи свій будинок поламаними іграшками, брудним одягом та недоїдками. Діти у цій родині весь час їдять, до них не приходять гості, в садочку і в школі з ними не граються і не спілкуються. Вони самотні. А ще вони хворіють. Правильним дітям у поліклініці видають кульки, а неправильних — лікують. У цьому є щось страхітливо нетолерантне: «неправильні» люди на сторінках дитячої книжки. Авторський осуд без співчуття чи іронії.

Кожен читач вигадує власну книжку — доповнену власним життєвим досвідом і фантазією.

Чи делегувати виховання дитини, формування її раціону й звичок (а також ставлення до звичок інших людей) книжці Світлани Гриб — справа кожних окремих батьків. Одній дитині вона піде на користь, а іншу, можливо, травмує. Зрештою, моделювання реальності, замість її зображення — завжди небезпечна річ. Згадую улюблені класичні німецькі віммельбухи. Скільки в них любові до людини, чуйності до її простих життєвих пригод. Персонажі Сюзанни Бернер п’ють вино і пиво, палять люльки, танцюють на площах та читають з ліхтариком під ковдрою (обережно! шкідливо для очей!), іноді смітять, іноді послизаються на тому смітті і набивають собі гулі. Діти у Алі Мітгуша рідко займаються гімнастикою, частіше — бігають, граються, бешкетують, допомагають дорослим і потрапляють у халепи. Читачі можуть самі розсудити, хто чинить добре, хто погано, і що з цим усім робити. Кожен читач вигадує власну книжку — доповнену власним життєвим досвідом і фантазією.


Мій віммельдень / Світлана Гриб. — Київ: Artbooks, 2018. — 12 с.

Цим і буду завершувати: обираючи віммельбух, зважайте у першу чергу не на яскраві малюнки, а на історії, які він розповідає. Які ви будете розповідати своїм дітям, а вони вам. Поставте собі запитання: чи ви розумієте, про що ця книжка, чи надихатиме вона вас і вашу дитину на створення власних текстів — або навпаки стане поперек горла чи залишиться незрозумілою візуальною какофонією. З віммельбухами-іграшками (лабіринтами, шукай/знаходь/лічи, інфографікою) легше: тут головне правильно підібрати рівень складності — й успіх у дитини майже гарантовано. І все ж, бажаю всім нам дочекатись ідеальної української книжки-розглядайки про щоденне життя (так, без енциклопедичних вставок, інтерактивних завдань, казкових героїв чи повчальних настанов) — адже саме воно створює таємну магію віммельбухів, яка робить їх справжніми «сімейними книжками».

 

Ніна Захоженко
Ніна Захоженко

літературознавиця