Однієї крові: книжки про справжню дружбу людей і тварин

«Пакс»: подорож крізь війну

Історія дружби хлопця Пітера і лиса Пакса розгортається на фоні війни, темної і смердючої, запах якої відчувають навіть звірі. Війна розлучає їх на тривалий час, а вся повість це пошуки одне одного. «Ми відповідальні за тих, кого приручили» знаменита фраза з іншої, напевно, найвідомішої історії про дружбу  служила б  чудовим епіграфом до повісті. Схожість із «Маленьким принцом» Антуана де Сент-Екзюпері тут не лише на рівні головних персонажів лис і хлопчик. «Пакс» це історія двох поранених душ, які примудрилися знайти одна одну в жорстокому й несправедливому світі.
Оповідь ведеться від третьої особи, а розділи по черзі фокусуються то на Пітерові, то на Паксі. Світ роману теж розділений на дві частини: світ людей і світ тварин, проте обидва вони загрожені спільною катастрофою. Авторка показує, як природа страждає через війну, так само як люди: звірям банально немає чого поїсти, а можна ще й потрапити під кулі. Це, звісно, не депресивні книги Ремарка: тема війни тут дещо поверхнева, але все одно змушує задуматися.
Не можу сказати, що сюжет наділений різкими поворотами. Більше того, він місцями передбачуваний, але це все ж не позбавляє його інтриги. Загалом «Пакс» це меланхолійна повість із хорошим посилом. Вона має сподобатися тим, хто полюбляє історії про дружбу людей і тварин, хоча веселого буде мало. Вподобають «Пакса» і любителі невеликих «осінніх» книжечок; тим, кому до смаку розповіді про мандри, теж має сподобатися. До речі, перекладіть українською слово «pax», неспроста так лиса назвали!

«Світ очима кота Боба»: усім потрібна любов

Після успіху першої книги «Вуличний кіт на ім’я Боб» Джеймс Бовен та його кіт написали продовження, яке підхоплює нас саме там, де зупинилася попередня історія. Автор з перших сторінок везе нас на своєму Бобомобілі вулицями прекрасного Лондона. Читаючи, ми пізнаємо місто та його мешканців. Джеймс розповідає не тільки про найпопулярніші туристичні місця, а й про звичайні вулички та площі, якими звичайні люди щодня йдуть на роботу. До того як стати письменником, Джеймс Бовен був бездомним і продавав на вулицях «Big Issue» періодичне видання, створене, щоб підтримати найменш соціально захищених людей, дати їм підробіток і змінити ставлення до них інших. В книзі Джеймс описує своє повсякденне життя того часу. Щоранку він іде на роботу зі своїм помічником котом Бобом на плечах, а ввечері, продавши товар за мізерні гроші, їде додому на метро. Майже весь заробіток Джеймс витрачає на улюбленого кота: купує корм та іграшки, а лише на залишок грошей дешеву їжу для себе. Боб також працює: показує різні трюки за шматочок корму, а перехожі в захваті дають пару монет.
Але цей кіт особливий зовсім не трюками. Джеймс проходить важкий шлях одужання від наркозалежності і стверджує, що в цьому йому допомагає кіт Боб. Джеймс знайшов такого ж як сам кота-безхатька якраз коли почав лікуватися від наркотичної залежності. Він полюбив кота, а той відповів йому взаємністю. Спочатку Джеймс не вірив в себе та власну здатність написати книжку, адже важко бути впевненим у собі, коли ти на соціальному дні. Кіт подарував Джеймсу безумовну любов, якої так потребує кожен із нас. Любов та піклування про іншого, розуміння, що ти потрібен комусь, надихнули Джеймса боротися за власне життя.
У «Світі очима кота Боба» немає дивовижних пригод, складного сюжету чи глибокої філософії. Ця проста, добра історія зачіпає серйозні соціальні проблеми, але написана легко і натхненно, тож цілком  підходить  для спокійного вечірнього читання.

Тексти: Артем Волков, Кирило Курочка
Ілюстрація: Marie Assénat

Букмоль
Букмоль
"тебе з'їмо ми вмить" ©