Я тобі не кицька: прибери від мене руки

Комікс «Я тобі не кицька» — це дев’ять маленьких історій для дівчат про захист власних кордонів від освітнього центру «Простір толерантності». На презентації коміксу в рамках правозахисної програми RIGHTS NOW! цьогорічного фестивалю Docudays UA авторки коміксу Дана Верстак, Анна Ленчовська й Олександра Чиркова розповіли, чому його варто прочитати підліткам.

Про що?

Комікс порушує складні й справді жахливі теми, але так, щоб не травмувати читачів. Булінг, сексуальні домагання, тиск з боку однолітків — про це неприємно говорити, але необхідно знати, як діяти у таких ситуаціях. Наприклад, одна з найбільш вражаючих історій коміксу розповідає про домагання тренера.  Її мета — показати, що часто на сексуальне насилля здатні знайомі люди. Але підлітки не мають боятися батьків, родичів та вчителів уже після прочитання коміксу, тож для ролі насильника обрали тренера. Це дуже виважений вибір персонажа.
Також надзвичайно важливо, що у переліку почуттів, які можуть  виникнути у жертви сексуального насилля, окрім зрозумілих тривоги та хвилювання тут згадали й фізичне збудження. Підліткам варто знати, що збудженням чи приємними відчуттями не можна виправдати злочин. Відчуття збудження не дорівнює згоді тіла на будь-які дотики та слова.
Не всі персонажі-чоловіки у коміксі негативні, адже історії не мають розвинути у читачок підсвідомий страх чоловіків. Приклад позитивного персонажа є, зокрема, в історії про булінг. Це «вчитель, якому ти довіряєш». У нього це навіть на футболці написано. Коли вся школа перешіптується за спиною або навіть відкрито травить когось, такий вчитель може стати справжнім рятівником. Сподіваюсь, у вас такий є. У мене ніколи не було.

Хто авторки?

Створили комікс громадські активістки з освітнього центру «Простір толерантності»: художниця Дана Верстак і психологині Анна Ленчовська й Олександра Чиркова, а також тренери підліткових проектів і підлітки-волонтери. Анна і Дана брали участь у майстерні зі створення коміксів від Ельке Ренате Штайнер. Майстер-клас надихнув їх на створення власного комісу. Вся команда зустрічалася для мозкового штурму. Тренери згадували ситуації, з якими підлітки зверталися до психолога чи вожатих підліткових таборів. Вийшов список з дванадцяти історій. Щоб відтворити ситуації якомога ближче до реальності, Анна Ленчовська запросила двох підліток-студенток. Разом із психологинями вони відібрали дев’ять найактуальніших тем, створили героїв і написали текст. Для авторок було надзвичайно важливо написати діалоги та внутрішні монологи персонажів так, щоб читачі справді повірили, що так думають і говорять підлітки. Із завданням вони впоралися чудово. Дана Верстак намалювала всі історії й обкладинку коміксу. На презентації вона розповіла, що найскладніше було одночасно малювати й остаточно редагувати діалоги, щоб вони гармонійно виглядали. Вже у видавництві з кількох варіантів кольорової гами для коміксу Дана обрала жовтий, щоб уникнути гендерних стереотипів та прив’язок. Книжка вийшла яскравою і гармонійною. Стилізація малюнків збалансована: чудово зрозуміло, що відбувається, але сторінки не настільки деталізовані, щоб ставало некомфортно.

Для кого?

Комікс розрахований на дівчат від 10 до безкінечності років. Про зґвалтування, порно, алкоголь і вуличні домагання не варто говорити занадто рано. 

Ілюстрації з коміксу “Я тобі не кицька”

Що особливого?

«Я тобі не кицька» був для мене корисним ще й через поповнення словникового запасу. Я, наприклад, навіть не чула слова «фротеризм», хоча бачила його у серіалі «Sex Education» і одного разу пережила сама у метро. Фротери отримують задоволення, коли торкаються статевими органами інших людей у натовпі та штовханині. Також я б хотіла раніше дізнатися кілька корисних правил — «Правило цільного купальника + шортів» та  «Правило порожнього келиха». Про останнє бачила лише жарти в Інтернеті, але не розуміла що до чого, і чому дівчата залпом допивають свій напій, якщо кудись відходять.
Також у книзі є крутезний неологізм — кицькоклич — адаптоване англійське «catcalling» — вигукування, коментарі та свист сексуального характеру, які жінки чують на вулицях. Коли просто йдеш, нікого не чіпаєш, аж раптом хтось кричить: «Хей, мала, твоїй мамі зять не потрібен?» або «Гарні ніжки. Підніми спідницю, дай помилуюсь».

Коли на презентації коміксу зайшла мова про супротивників сексуальної просвіти дітей та підлітків, авторки сказали важливу річ: окрім гостро релігійних людей та борців за «традиційні цінності», виступати проти подібних проектів можуть ті, кому вигідно, щоб діти не вміли себе захищати, не змогли окреслити власні кордони, не знали, як діяти, коли до них чіпляються і торкаються. Але краще навчитися захисту від домагань та порушення зони комфорту свого тіла на книжках, коміксах, відео та подкастах, а не на тяжкому досвіді. Авторки планують розвинути комікс у серію. Насамперед вони мріють випустити комікс для хлопців, адже іноді хлопцям захистити власні кордони ще складніше, ніж дівчатам.

Ольга Сідельнікова
Ольга Сідельнікова
учасниця підліткової редакції сайту TeenSide