“Кіт та диявол” Джеймса Джойса та Джеральда Росса

У день героя роману “Улісс” Леопольда Блума ми вирішили згадати про творця цього прекрасного персонажа – не менш прекрасного ірландського письменника Джеймса Джойса. Минулого року ви нарешті отримали можливість прочитати увесь роман “Улісс” у перекладі українською, а от про те, що на рахунку знаменитого модерніста є дві дитячі книжки, певно, навіть не здогадувалися. Мова йде про книжки “Коти Копенгагена” (Cats of Copenhagen, 2012) та “Кіт та диявол”(The Cat and the Devil, 1965). Обидві спершу з’явилися у листах Джеймса Джойса до онука Стюарта й обидві розповідають чудернацькі історії про… очевидно, що котів! І сьогодні ми трохи розповімо про ту, у якій крім котів, фігурує диявол. Отож, до вашої уваги, “Кіт та диявол” – чарівна історія про міст через Луару, про зірвану угоду з дияволом, власне, кота та інших мешканців Божансі.

Уперше книга була видана з малюнками французького карикатуриста Роджера Бланшона, але ми пропонуємо ознайомитися з англійським виданням 1985 року, ілюстрації до якого намалював Джеральд Росс.

Сюжет книжки засновано на дуже популярній легенді про угоду мера з дияволом про будівництво мосту через ріку. У Джойсівські версії мосту через річку Луара.

За цією угодою диявол будує міст, а в нагороду отримує душу першого створіння, яке на нього ступить.

Очевидно, диявол переконаний, що от-от забере собі свіжу людську душу, але мер вирішує трохи надурити бідолаху з милими ріжками та випускає на міст кота.

Диявол, зрозуміло, вельми обурений, але він справжній джентельмен і повинен у будь-якій ситуації тримати слово. Тож, хапаючи з собою кота, він повертається у Пекло.

Особливого шарму історії додають дотепність, з якою класик переповідає французький фольклор, а також надзвичайна Джойсівська мова.

P.S. The devil mostly speaks a language of his own called Bellsybabble which he makes up himself as he goes along but when he is very angry he can speak quite bad French though some who have heard him say he has a strong Dublin accent.

Наостанок – чарівна ілюстрація Ричарда Ердо (Richard Erdoes) до видання 1964 року, яке до наших рук, на жаль, не потрапило у жодному з можливих форматів.