Свято наближається: три зимові книжки для розваг і роздумів

Різдво, що читати взимку, день святого миколая, різдвяні книжки, святочна література,казки, книжки про різдво, новий рік, святкові книжки для дітей, поезія для дітей, миколайчики,дід мороз,народження христа, миколайчик, зимові книжки, зима у дитячій літературі, книжки про сніг та зиму, що читати взимку

З книжки «Новорічні канікули», Інна Руда

Якщо ви вже прочитали й роздивилися всі святочні книжки, налаштувалися бути чемними й добрими, а також вигнали свого внутрішнього Скруджа якнайдалі, ми пропонуємо ще три цьогорічні українські зимові книжки. Вони не про різдвяне диво, а про інші не менш цікаві речі, на які можна налаштуватися під час зимових канікул.

Різдво, що читати взимку, день святого миколая, різдвяні книжки, святочна література,казки, книжки про різдво, новий рік, святкові книжки для дітей, поезія для дітей, миколайчики,дід мороз,народження христа, миколайчик, зимові книжки, зима у дитячій літературі, книжки про сніг та зиму, що читати взимку

Жменька тепла для мами, Сашко Дерманський

Ця коротенька антиутопія присвячується всім, хто регулярно скаржиться на спеку влітку. Замість глобального потепління світ охопило глобальне похолодання. Спочатку його надавали як привабливе поліпшення життя влітку, а потім, із закінченням сезону, завеликий холод став нормою існування. І винні в цій зміні не кліматичні особливості, а такий собі пан Прищ, головний монополіст холоду та тепла у книжці. Одного разу не догодивши цьому примхливому пану, мама головної героїні, Влади, опиняється під загрозою замерзнути на смерть. Оскільки ж на інший порятунок нема звідки чекати, маленька Влада вирушає з міста в невідоме, щоби допомогти своїй мамі та принагідно врятувати цілий світ. І, як ми знаємо з багатьох казок, розтопити лід, яким скуті світи та серця, не так важко. Головне – мати жменьку тепла, сміливості та любові.

Усі нещастя людей цього художнього світу – наслідок їхньої споживацької неуважності та недбальства.

А по дорозі героїня виявить, що головний поганець пан Прищ – це не просто втілення зла, а маленький ображений хлопчик, який виріс, але не позбувся своїх страхів і комплексів, пронісши їх у доросле життя. І це вдалий момент книжки, оскільки немає нічого гіршого, ніж коли зло в літературі постає неаргументованим і абсолютним. Ні, вся ненависть пана Прища дуже логічна – це ненависть нелюбленої й ображеної дитини. А тоталітарне панування над світом, яке вдалося йому встановити, – це, як ми з’ясовуємо наприкінці, наслідок перверзійної любові його матері.

Щоправда, як на антиутопію дія книжки розвивається надто стрімко, хоча кількість другорядних персонажів і деякі деталі дають нагоду розгорнути більше пригод і краще окреслити світ. Зрештою, Дерманський натякає на простір опору системі (який є в дорослих антиутопіях, згадаймо натяк на рух опору в книзі Етвуд чи резервацію в Гакслі), але не дає цій лінії розгорнутися.

А ще цікаво, що ілюстрації Ростислава Попського подають холодне місто урбаністичним простором із купою труб і заводів, що вічно димлять. Тож на візуальному рівні це також легкий натяк на екологічну проблематику. Зрештою, усі нещастя людей цього художнього світу – наслідок їхньої споживацької неуважності та недбальства. І якщо на перший раз Владі вистачить жменьки внутрішнього тепла, щоб усіх врятувати, це аж ніяк не означає, що наступного разу все минеться так само легко.


Сашко Дерманський Жменька тепла для мами / текст Сашка Дерманського, ілюстрації Ростислава Попського. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 56 с.

Різдво, що читати взимку, день святого миколая, різдвяні книжки, святочна література,казки, книжки про різдво, новий рік, святкові книжки для дітей, поезія для дітей, миколайчики,дід мороз,народження христа, миколайчик, зимові книжки, зима у дитячій літературі, книжки про сніг та зиму, що читати взимку

Танок Сніжинки, Олег Чаклун

Зима – це привід взятися за абстрактне мислення та подумати про крихкість світу. І книжка-картинка-трилінгва від «Фонтану казок» добре із цим допомагає читачам, незалежно від віку.
«Танок сніжинки» у простій манері звертається до складної й абстрактної екзистенційної проблематики (без Камю, Сартрів і К’єркегорів). У цьому особливо допомагає ефект фотозбільшення – як на рівні тексту, так і на рівні ілюстрацій. Спочатку ми бачимо хлопчика на вулиці та широкий простір міста, потім поступово, наче під дією збільшувального скла, проступає менший сегмент, мікросвіт квартири героя, а тоді ми наближаємось до того, щоб роздивитись візерунок сніжинки (що сам по собі містить свій невидимий неозброєним оком космос).

За максимального наближення проступає проста в своїй складності істина. Кожен маленький і непомітний об’єкт містить у собі цілісний і незвіданий Усесвіт.

Важливу роль у цьому наближенні відіграють ілюстрації Юлії Пилипчатіної. Адже якщо на початку книжки ми бачили звичайні візерунки сніжинок – такі собі безіменні постаті, – то наприкінці стає видно «обличчя» сніжинки – кожен візерунок складаються з калейдоскопічного множення навколишніх предметів. Ось ми вже бачимо сніжинки із лиж, з дерев, із пса та будинків. І за максимального наближення проступає проста в своїй складності істина. Кожен маленький і непомітний об’єкт містить у собі цілісний і незвіданий Усесвіт.

І, що також важливо, цей світ є зникомим. Адже після свого танку сніжинки тануть, а разом із ними зникає ціла маленька галактика. Ми часто згадуємо, як говорити в літературі з дітьми про смерть і крихкість світу. У цій книзі немає прямого звертання до цієї розмови. Але після її прочитання усвідомлення минущості всього навколо залишається.


Олег Чаклун Танок сніжинки / Dance of a Snowflake / Tanz der Schneeflocke / текст Олега Чаклуна, переклад на англійську Мії Марченко, переклад на німецьку Тетяни Гончарук, ілюстрації Юлії Пилипчатіної. – Київ: Фонтан казок, 2017. – 40 с.

Різдво, що читати взимку, день святого миколая, різдвяні книжки, святочна література,казки, книжки про різдво, новий рік, святкові книжки для дітей, поезія для дітей, миколайчики,дід мороз,народження христа, миколайчик, зимові книжки, зима у дитячій літературі, книжки про сніг та зиму, що читати взимку

Новорічні канікули

Книжка-розглядалка «Новорічні канікули» від видавництва Каламар – зимовий віммельбух, у якому зійшлося докупи кілька хороших моментів. Для початку, ілюстраторка книжки, Інна Руда, зобразила не просто лабіринт зимових розваг, а типове та впізнаване дозвілля саме для українських, а ще точніше – для київських дітей. На її ілюстраціях легко знайти Контрактову площу, ярмарок коло Софії, вокзал. А розваги, зображені десь у спальному районі, відбивають знайомі нам реалії. Це й колеса, що стирчать з-під снігу та по яких стрибають діти вже не одного покоління, і равлик, у якому подають каву.

Якщо віммельбухи можуть навчити не губитися в місті, то ця книжка допоможе розібратися з його мешканцями, помічати їх і краще розуміти.

Не може не тішити, що люди із цього віммельбуху – живі та впізнавані. Немає стилізації під якусь епоху чи під традиційних українців, чим грішили схожі книжки в українських ландшафтах. Немає сильного розділення між дорослими та дітьми: вони разом катаються з гірки, роблять янголів на снігу, блукають Києвом.

Простір міста тут не такий хаотичний і деталізований, як, скажімо, у популярному в нас віммельбусі «П’єр і місто лабіринтів», та й акцентовано тут більше на людях, ніж на самому урбаністичному просторі. Ми не стільки вивчаємо місто, скільки піддивляємося за містянами, зазираємо в обличчя, вгадуємо їхні емоції. Думаємо, що грають музики на площі, що купує пані на розі, яку ялинку краще вибрати, куди прямує чоловік із футляром з (імовірно) віолончеллю тощо. Якщо віммельбухи можуть навчити не губитися в місті, то ця книжка допоможе розібратися з його мешканцями, помічати їх і краще розуміти.

Ну й диявол у деталях! На Софійській площі  ми бачимо не лише традиційний вертеп і святковий ярмарок, а й дерева у формі, що нагадує свічники для Хануки. А серед натовпу людей можна знайти чоловіка в штанах-адидасах і синій куртці, який блукає від розгортки до розгортки. Можливо, тут немає спеціального втілення духу зимових свят, але дух міста цей персонаж передає вповні.


Інна Руда Новорічні канікули. – Київ: Каламар, 2017. – 20 с.

Тетяна Петренко
Тетяна Петренко

критикиня, літературознавиця