Ви думаєте, що Рудий — це песик? Ні! Так звуть маленького к­отика, трохи сумного й трохи чарівного. Про те, як він допомагає подолати злу відьму, читайте в першій авторській казці з однойменної серії, яку вигадали та написали Катерина Кулик й Світлана Крупчан, а проілюстравала Катерина Дудник.
Промо / Дражнилка
28 Листопада 2020
2774
Рудий: історія про добру магію
BOKMÅL
"тебе з'їмо ми вмить" ©

Усі заслуговують на затишне родинне тепло. І головний герой книжки Катерини Кулик і Світлани Крупчан, проілюстрованої Катериною Дудник, кошеня на ім’я Рудий — не виняток. Саме тому в похмуру й трохи моторошну Гелловінську ніч із ним сталося справжнє диво — він знайшов ідеальну сім’ю. Хоча ні, насправді Рудий знайшов лише шапку, а сім’я знайшла його сама. Знайшла, оповила любов’ю й турботою, нагодувала та показала, що життя може бути зовсім інакшим. А ще подарувала найкращого друга — хлопчика Левка.

У центрі сюжету цієї милої та доброї казки, у якій є місце і для магії, і для цілком реального перетворення злого на добре, лежить розповідь про зустріч із лихою відьмою, яка викрала Левкових батьків. Звісно, що на допомогу бідолашному хлопцеві вирушає й Рудий. І саме завдяки булому котику із рудим вушком у фіналі історії на героїв чекає хепі-енд. Але хіба відьми й справді такі лихі, як здається? Історія спонукає читачів переосмислити своє уявлення про добро та зло й у будь-якій ситуації шукати порозуміння.

Рекомендований вік: 6+
Замовити книжку можна 
на сайті видавництва

Вечір проти Гелловіну

Вітер подужчав. Приклеєні до вітрин паперові кажани замахали крильми, дея­кі з них відліпилися, полетіли і враз зникли за рогом. Темні хма­ри, мов волохаті павуки, роз­ ставивши по небу пастки, ловили остан­ні сонячні промінчики цього дня, а може, й цього року. Величезні тіні навшпиньки скрадалися за перехожими, які, не озираючись і втягуючи голови в обмотані навколо шиї шар­фи, швидкували у справах. На підвіконнях замість гортензій і фіалок красу­валися гарбузи. Від їхніх удаваних посмішок і вогників, що ме­рехтіли в прорізаних очах, аж шкіра бралася сиротами.

Біля вітрини стояв чоловік, тримаючи на повідку собаку породи бігль, і щось шукав у телефоні. Чолов’яга й не помі­тив, як до нього підійшли дві невисокі білі примари.

— Солодощі чи життя?! — вигукнули вони.
— Гав! — обізвався цуцик.
— Ой! — позадкував чоловік.
— Ня­а­а­ав! — обурився Рудий, якого розбудили, насту­пивши на лапку.

Насправді рудим у нього було лише ліве вухо, але він якось звик відгукуватися на це прізвисько.

— Пхе, який брудний кіт! — хором промовили білі при­мари, скинувши із себе простирадла.
— Дівчата­-дівчата, — дорікнув підліткам чоловік, — хіба ж можна так лякати людей?
— Можна! — загиготали колишні привиди.
— Сьогодні ж Гелловін! — вигукнула дівчинка з рожевими віями.
— День, коли відбуваються жахливі дива! — пояснила її подружка з намальованою на лівій щоці трояндою й по­шепки додала: — За легендою, з першими сутінками на землю злітаються відьми, дракони та інша нечисть.

Біглику було не страшно й не цікаво, тож він привітно за­махав хвостом до розгубленого Рудого, який спросоння до­ сі нічого не розумів.
— Фу! Барч, фу! — похопився хазяїн цуцика й натягнув поводок. — Ще бракувало хворобу якусь підчепити!
— Пхе, який облізлий і брудний! — заверещали дівчата.
Рудому нічого не залишалося, як вигнутися дугою та за­шипіти у відповідь.
— Тпрусь! Забирайся звідси!
Рудий залишив нагріте місце та пошкандибав світ за очі.
Біглик скиглив, допоки худа котяча постать сховалася в тіні багатоповерхівок.


Катерина Кулик, Світлана Крупчан Рудий. Історія перша. Загадкова / ілюстрації Катерини Дудник. – Київ : Рідна мова, 2020. – 30 с.
книжки про котів книжкові новинки хелловін чаптербуки