Чи не всі мами й тати прагнуть налагодити сильні та здорові стосунки з власною дитиною і не повторювати помилок, яких припускалися їхні батьки. І книжка Філіппи Перрі – напрочуд гарний і корисний помічник у досягненні цієї мети. Без напучувань, хитрощів і маніпуляцій, мудрий, зрозумілий, а головне – практичний посібник для тих, хто хочуть бути кращими батьками.
Промо / Дражнилка
1 Листопада 2020
312
Важливо, щоб ваші батьки прочитали цю книжку Філіппи Перрі
BOKMÅL
"тебе з'їмо ми вмить" ©

Ніхто з нас не ідеальний, і всі ми помиляємося. З цим твердженням із книжки психотерапевтки Філіппи Перрі «Важливо, щоб ваші батьки прочитали цю книжку (а ваші діти радітимуть, якщо і ви це зробите)» складно не погодитись – це очевидно та зрозуміло. Але важливо не просто розуміти, що помилятися – нормально, а ще й знати, як не наступати на одні й ті самі граблі в майбутньому. Ба більше, аналізуючи досвід інших людей, можна взагалі уникнути багатьох прикростей. Власне саме з цим і допоможе це видання з напрочуд розлогою назвою.

Ця книжка не є докладним підручником із батьківства. Я не заглиблюватимусь у подробиці того, як треба привчати дитину до горщика чи віднімати від грудей. У книжці йдеться про те, як ми вилаштовуємо стосунки з нашими дітьми, що стає на заваді доброму контакту та що може його покращити.

Як же ж стати не ідеальними, але значно кращими батьками? Як простежити зв’язок між тим, як виховували вас, і тим, як виховуєте ви своїх дітей? Як зрозуміти, про що сигналізує та чи інша дитяча поведінка? Як дати раду власним почуттям і почуттям вашої дитини? Як усвідомити і змінити деструктивні моделі взаємодії з дитиною? Як навчитися «здоровій» комунікації? І як зрештою прийняти той факт, що ви припускатиметеся помилок, і потім їх виправити? На прикладах з історій своїх пацієнтів та на основі власного досвіду материнства авторка дає напрочуд зрозумілі й аргументовані відповіді та ділиться корисними порадами та вправами, які допоможуть читачам утілити набуті знання на практиці.

Хоча на сторінках своєї книжки Філіппа Перрі звертається насамперед до батьків і до майбутніх, ми б радили до прочитання цю книжку усім, хто так чи інакше виховує дітей і працює з ними, а також усім дорослим, які наважаться почати аналізувати власне дитинство. 

Замовити книжку можна на сайті видавництва
Нижче наводимо кілька слушних цитат із книжки:

Коли ви реагуєте на свою дитину гнівом або іншою надмірною емоцією, що означає: у такий спосіб ви навчені захищатися від почуттів, пережитих у її віці. Позасвідомо поведінка загрожує пробудити ваші колишні почуття розпачу, туги, самотності, ревнощів або невпевненості. Тож ви позасвідомо обираєте легший варіант: замість поспівчувати дитині в тому, що вона переживає, починаєте гніватися, виявляти невдоволення або панікувати.

…коли вдавати, що ми, дорослі, ніколи не помиляємося, наслідком буде те, що дитина надміру прислухатиметься не лише до того, що кажете ви, а й до того, що може сказати хто завгодно. І це зробить її надто довірливою, а відомо, що не всі дбатимуть про її інтереси. Інстинкти — важливий складник упевненості в собі, здібностей та інтелекту, тож краще не ламати й не викривляти їх.

Як ми сприймаємо себе й скільки відповідальності беремо за свою реакцію на наших дітей, є ключовими аспектами виховання, що їх занадто часто випускаємо з поля зору. Адже набагато легше зосередитися на дітях та їхній поведінці, ніж проаналізувати, як вони впливають на нас, а потім — як ми й собі впливаємо на них. І не лише наша реакція на дітей формує їхні індивідуальні риси та вдачу, а й те, що вони спостерігають і відчувають у своєму оточенні.

Родинні стосунки мають важливий вплив на те, як розвиватиметься особистість і чи буде душевно здоровою дитина. Діти індивідуальні, але вони також є частиною цілісної системи. Окрім близьких родинних взаємин до дитячого всесвіту входить також школа, друзі й культура в широкому вимірі. Розумно буде придивитися до цього всесвіту й зробити все, щоб він став найкращим можливим оточенням для вас і вашої дитини. Воно не має бути ідеальним — ідеального не існує.

Навіть якщо ви живете нарізно з батьком/матір’ю дитини, важливо говорити про них шанобливо, уміти цінувати їхні сильні сторони й не завжди наголошувати на їхніх вадах. Знаю, декому це може здатися неможливим, особливо після тяжкого розлучення. Певно, буде легше, якщо я скажу вам, наскільки це важливо для дитини: вона бачить себе членом родини та невіддільною частиною кожного з вас. Якщо про одного з партнерів, що привели її на світ, часто кажуть як про «погану» людину, дитина нерідко засвоює це так, що починає й себе вважати «поганою».

Немовля — це суцільне почуття, клубок почуттів, якщо хочете. Ми не завжди розуміємо все, що вони відчувають, іноді нам доводиться довго втішати їх, перш ніж вони вгамуються, але саме такими сумлінними проявами любові ви закладаєте підґрунтя майбутнього емоційного здоров’я дитини. Якщо в перші кілька років сприймати її почуття серйозно, вона затямить, що коли щось і погано, то ситуація все одно зміниться на краще, особливо якщо можна поділитися переживаннями з тим, хто співчуватиме.

Пам’ятаймо: всі батьки помиляються, але примирення з дитиною, визнання батьками своїх помилок важить більше, ніж самі помилки. Тож якщо ви гадали, що найкращий метод для покращення самопочуття вашої дитини — удавати, ніби не помічаєте, коли вона сердита чи нещасна, змініть свою тактику. Зреагуйте на неї інакше, щоб вона зрозуміла, що її бачать і чують.

Батьки схильні вважати за очевидне: те, що зробило б щасливими їх, ощасливить і їхніх дітей, Але так буває не завжди, як ви, напевно, й самі вже помітили. Якщо вашій дитині здається, що вона нещаслива, ви можете сприйняти це як особисту поразку й замість того щоб відчути те, що сказала дитина, спробуєте, як колись і мій батько, насварити її, щоб вона визнала себе щасливою.

Неабияк бажаючи своїм дітям щастя, ми іноді відштовхуємо їх, коли вони сердяться або сумують. Утім, заради доброго психічного здоров’я діти повинні прийняти свої емоції, навчитися прийнятних способів виражати будь-які почуття. Те саме стосується й дорослих. Тому важливо приймати власні почуття, а не заперечувати їх, і так само важливо приймати наших дітей з усім, що вони відчувають. Допомагаючи дитині виражати почуття словами (або малюнками), ми допомагаємо пережити їх, а також знайти прийнятні способи розповісти про те, що вона відчуває.

Найкраще, що ми можемо зробити як майбутні батьки і просто як батьки, — це бачити перспективу. Під цим маю на увазі, що треба від самого початку дивитися на немовлят, дітей і підлітків не як на тягар, який треба годувати, вмивати чи ще якось обслуговувати, а як на людей, з котрими ми матимемо стосунки все життя. Це дає нам найкращий шанс налагодити з ними теплі та надійні зв’язки.


Філіппа Перрі Важливо, щоб ваші батьки прочитали цю книжку (а ваші діти радітимуть, якщо і ви це зробите) / Філіппа Перрі ; пер. з англ. Д. Петрушенко. — Харків : Віват, 2020. — 288 с.
батьківство виховання порадники для батьків психологія