У шкільному підручнику з «Основ здоров’я» для восьмикласників дітей вчать, що у злочині винний не лише той, хто його скоїв, а й сама «жертва». Розповідаючи про віктимну поведінку, авторка стверджує, ніби спровокувати злочинця можна словами та інтонацією, жестами, діями, манерами, прикрасами та навіть самим лише переляканим виглядом.
Новини / Новина
4 Лютого 2021
293
Сама винна: шкільний підручник привчає дітей до віктим-блеймінгу
BOKMÅL
"тебе з'їмо ми вмить" ©

Українські шкільні підручники для багатьох батьків — джерело нескінченної журби та бентеги. Як зайвої, так і цілком виправданої. Когось гнітить  реклама «Моршинської» та «Львівської копальні кави»  у підручнику з української мови для третього класу, де на одній сторінці школярам розповідають про «найвідомішу кав’ярню Львова, а потім пропонують розглянути етикетку відомого бренду води та відповісти на кілька запитань: як називається ця вода, чи містить вона газ, чи можна її вживати та інші. Когось брехлива інформація про те, що сода лікує від раку. Хтось влаштовує скандал через нібито занадто брутальні сюжети в читанках. Певно, що й на завдання у підручниках із математики чимало нарікань, адже не рідко там трапляються настільки дивні формулювання, що збагнути, чого хочуть від учнів не можуть навіть дорослі. Втім, є речі, які не просто жахають своєю абсурдністю, а й лякають потенційною шкодою, яку справді популяризують серед наймолодших українців. Підручник авторства О. В. Тагліна «Основи здоров’я» для 8 класу, навколо якого кілька днів тому розгорівся скандал, — один із таких, у якому можна натрапити саме на такі речі.

Один із розділів виданого у 2016 році підручника привчає дітей до віктим-беймінгу, тобто переконує, що в різних злочинах винною є насамперед жертва. Щоби переконатися в цьому, можна просто прочитати кілька сторінок підручника з присвяченого «віктимній поведінці» розділі (сам підручник можна знайти у вільному доступі).

Як переконує восьмикласників авторка, апелюючи до авторитету юристів і справжньої науки віктимології, у злочині винен не лише злочинець, а й жертва, яка може «поводитися зухвало, навіть не підозрюючи про те, що сама провокує небезпеку». Що ж таке зухвала поведінка? Певно, що авторка не залишає школярів без відповіді й детально пояснює, які саме дії можуть спровокувати злочинця.

Наприклад, ви на очах у великої кількості людей в автобусі дістали гаманець, у якому багато грошей. Ви провокуєте злочинця вкрасти їх у вас. Або повертаєтеся додому запівніч безлюдною вулицею, створюючи обстановку, підходящу для нападу і грабунку. Чи, скажімо, привертаєте до себе увагу занадто яскравим макіяжем, короткою спідницею, дорогими прикрасами…
…Спровокувати злочинця можна словами або інтонацією висловлювань, жестами, діями, манерою поведінки, застосуванням сили. Інколи жертва показує свою невпевненість, переляк, страх, а злочинець у такій ситуації бачить перед собою легку здобич. Через це він відчуває себе сильним і рішучим. Зґвалтування можуть бути спровоковані необачною поведінкою жертв: вони розпивали алкоголь з незнайомими людьми, були кричуще одягнені, поверталися додому без супроводу в темний час доби. Крадіжки можуть бути спровоковані необачною поведінкою жертви з ключами, відкриванням дверей незнайомим людям, повідомленням комусь про відсутність людей у будинку. Усе це приклади віктимної поведінки.

Крім того, авторка підручника пропонує учням розглянути кілька ситуацій і обміркувати. Очевидно, що лише одну про хлопця, який відповідає на штовхання незнайомця і через це розпалюється бійки, і дві ситуації про дівчат (бо дівчата частіше винні й провокують злочинців?).

Ба більше, навіть у своїй жорстокості, підручник не дотримується елементарної логіки. Так, на одній і тій самій сторінці школярів переконують, що «переляканий вигляд може спровокувати насильство над вами», тож треба «тримайтеся впевненіше», бо «коли жертва не чинить опору, злочинець бачить перед собою легку здобич», а на іншій, що це провокуватиме злочинців. І що вже там казати про мову… 

Як зазначає депутатка й екс-заступниця міністра з освіти Інна Совсун, така ситуація трапилася через те, що депутати досі не ухвалили законопроєкт №3900 про експертизу підручників на науковий характер, академічну доброчесність і відсутність дискримінаційних висловлювань. 

Варто також сказати, що цей скандал не є новим. Так, у старішому підручнику з цього ж таки предмета інших авторів (І. Бех, Т. Воронцова, В. Пономаренко, С. Страшко) школярам уже розповідали про «віктимні речі», «віктимні жести» та «віктимну поведінку».

Зазначимо, що сама наука віктимологія на сьогодні існує зовсім не в тому вигляді, у якому її подає авторка. Однією з небагатьох країн, які досі продовжують орієнтуватися на ранню позитивістську віктимологію, є Росія, тоді як у західному світі ще у 1970-ті роки з критикою позитивістського підходу виступили феміністські автори, а також правозахисні організації, зокрема, рух за права постраждалих від домашнього насильства. Таким чином, у сучасній західній віктимології підхід орієнтований насамперед на захист жертви. Цей підхід передбачає, зокрема, аналіз і деконструкцію міфів про насильство (у першу чергу, про зґвалтування — наприклад, уявлення про неконтрольований порив пристрасті як основну мотивацію ґвалтівника) і спирається на емпіричні дослідження, які свідчать про відсутність відмінностей між жертвами та нежертвами.

Чільна ілюстрація: SimpleInfo Design

підручники шкільна програма школа