Teen spirit: топ подій, які варто відвідати на Docudays UA

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA традиційно проходить щороку в останній тиждень березня, але через карантин його перенесли на місяць вперед, а згодом і взагалі перенесли в онлайн-формат. Творці Docudays UA створили насичену програму, а ми – підбірку з найкращими, на нашу думку, стрічками та подіями.

Цьогорічний фестиваль, як і зазвичай, окрім конкурсних та позаконкурсних показів фільмів, пропонує безліч подій, до яких варто долучитися. І обрати є з чого!
Програма «Ukrainian Doc Preview» презентує українські повнометражні документальні стрічки на стадії виробництва та постпродукції перед відборами світових фестивалів. Серед них «Ельфова вежа», «Залізні метелики», «Перлина абсурду», «Плай», «Сіль з Бонневілю» та «Щоденник нареченої Христа».
DOCU/Клас представить глядачам творчі бесіди з фільммейкерами, кінокритиками та панельні дискусії професіоналів. Трансляції відбуватимуться щодня з 25 квітня по 3 травня о 17:00.
«Тет-а-тет» складається з публічних дискусій кінорежисерів про тонкощі створення документального кіно. До трансляцій можна долучитися щодня з 24 квітня по 3 травня о 20:00.
«Жива бібліотека» — інтерактивні івенти, де люди стають книжками з власними переживаннями й унікальними історіями, стосовно яких існують певні стереотипи у суспільстві. Заходи проходитимуть з 27 квітня по 2 травня з 15:00 до 18:00 на платформі Zoom.
«Ранкова руханка» — збірна солянка подій, серед яких майстер-клас з приготування улюблених брауні від Veterano Brownie, дискусії про кіно, про комбучу (якраз дізнаєтеся, що це таке), про мови, ляпи і труднощі перекладу, поетичні читання з Мо Скарпеллі — режисеркою фільму «Анбесса», які відбуватимутьсяз 26 квітня до 2 травня о 12.00.
Але нашу увагу особливо привернули правозахисна програма RIGHTS NOW! та Суп з режисер(к)ами.

Цього року програма RIGHTS NOW! присвячена дорослішанню та всьому, що з цим пов’язано. Щодня протягом дев’яти днів організатори розкриватимуть нові теми для обговорення. Серед них «Права людини», «Кібербулінг», «Сім’я», «Активізм», «Війна», «Рівність»,  «Освіта» і «Можливості».
Ми зібрали для вас топ подій програми, які торкаються гострих і актуальних тем.

Презентація коміксу «Я тобі не кицька: маленька книжка для дівчат про власні кордони»

Комікс з 9 історій, що розповідають про домагання і булінг у школі та за її межами. Створена для дівчат-підлітків книжка допоможе знайти вихід зі стресової ситуації, а також навчить відстоювати особисті кордони. Спікерки Дана Верстак і Олександра Чиркова 27 квітня о 18:30 на прикладі коміксу та на реальних кейсах пояснять, чому ми не завжди можемо протидіяти складним ситуаціям, зате ладні їх попередити.

Дитинство в окупованому Криму

Близько 200 дітей залишилися без батьків після анексії Криму Росією. За 6 років російсько-української війни на анексованому півострові система освіти дуже змінилася: зникли українські школи й класи, а для дозвілля дітей створені «військово-патріотичні» табори. Нині діти в Криму — незахищена частина суспільства. Їхні права знищили разом з громадянством та ідентичністю. Проте як повернути їм те, чого не можна відібрати? Про це 28 квітня о 14:30 розкажуть правозахисники з організацій «КримСОС», Кримської правозахисної групи та Центру прав людини «ZMINA».

Підлітковий активізм: плюси, мінуси, підводні камені

Останні кілька років доводять, що зміни на державному рівні для молоді — це бій на життя. За останні 2 роки в Україні вбито 4 громадських активістів. Серед них є і молоді люди, що між свободою та життям обирали перше.
Як влада розслідує випадки переслідування молодих активістів? Чи можуть підлітки заявити про свою позицію відкрито, не наражаючи себе на небезпеку? І чим ризикують молоді люди, які вирішили протестувати під час уроків? На ці й інші запитання 30 квітня о 18:30 відповідатимуть громадські активісти, які точно знають наскільки змінилася ситуація з підлітковим активізмом за останні роки.

ВІЛ-позитивний статус — не вирок

В Україні близько 250 000 ВІЛ-позитивних людей. Всі вони живуть звичайним життям: ходять в бари, працюють в офісі за сусіднім столом, мріють, подорожують і сидять поруч з нами у вагоні метро. Проте через звичку заплющувати очі на епідемію ВІЛ і робити вигляд, що це нас не стосується (спойлер: ще й як стосується), ми несвідомо породжуємо міфи про ВІЛ-позитивних людей. Міфи ж своєю чергою породжують дискримінацію, яка змушує людей з ВІЛ приховувати свій статус.
Активісти молодіжного руху Teenergizer та виконавчий директор Гельсінської спілки 1 травня о 18:30 обговорять, як забезпечити право на недискримінацію дітей із ВІЛ-позитивним статусом, чому батьки відмовляються від антиретровірусної терапії, яка забезпечить ВІЛ-інфікованим дітям повноцінне життя,  а також розмірковуватимуть, як допомогти дітям з ВІЛ-позитивним статусом реалізувати їхні права.

Mama, I’m a criminal

В дитинстві всі ми хотіли трішки порушити закон та зробити щось таке, про що згодом пам’ятали б усе життя. Проте далеко не всі такі історії залишають у пам’яті приємні спогади: інколи навіть за дрібну крадіжку чи зламаний паркан дітей засуджують до реальних тюремних строків. Після такого вироку суду діти часто залишаються ізольованими від суспільства та повторюють сценарій, вдаючись до серйозніших злочинів.
Рік тому в Україні стартував пілотний проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину». У рамках програми правозахисники виводять з кримінального процесу дітей і дають їм другий шанс. Про досвід боротьби за права дітей 1 травня о 14:30 розкажуть представник Офісу Генерального прокурора та правозахисники фундації DEJURE, засновники проєкту.

Що ж до програми Суп з режисер(к)ами, то щодня з 13:00 до 14:00 на сайті Docudays відбуватимуться дискусії з режисер(к)ами, які запрошують глядачів та глядачок «до столу», де по обіді подаватимуть головну страву – карантинний суп! На гостей очікує дев’ять обідніх трансляцій розмов між модератор(к)ами та творцями стрічок, де останні розкладатимуть свої фільми на інгредієнти й ділитимуться найкращими рецептами документального кіно. Ми ж обрали, на нашу думку, найцікавіші з «супів».

 Made in China

Китай часто стає епіцентром розповсюдження міфів та дискримінаційних стереотипів, ніяк не пов’язаних з реальністю. Особливо думки людей розділилися у розпал COVID-19, що розпочався в китайському Вухані та вразив більше 2 мільйонів людей по всьому світу.
Але чи справді китайці пропагують комунізм, китайські жінки страждають через контроль народжуваності, а майже всіх інтелігентів знищили в часи «культурної революції»? Щоб з’ясувати, правда це чи ні, на фестивалі представлять документальні фільми, кожен з яких по-своєму зачіпає певні стереотипи про Китай та його громадян(ок). Програма розпочнеться 25 квітня.

Як не боятися: розмова про солідарність

У кожного з нас є свої страхи та переживання. Через недавні події, всі вони, мабуть, помножені на 100, адже ніхто не знає, що на нас чекає далі. Страх — це нормальне переживання, і в кожного він свій. Проте як знайти універсальний спосіб боротьби з ним? Частина цьогорічної програми Docudays — історії солідарності. Долучайтеся 26 квітня до обговорень з режисер(к)ами фільмів, які переконають вас, що страх — це тимчасово.

Ділова розмова: жіноча версія

Щодня ми можемо святкувати життя, свою свободу, право вибору і можливість бути тим, ким ми захочемо. Можемо обмінюватися ролями з іншими, аби подивитися на буденність з їхньої точки зору і зрозуміти, що буденності насправді не існує, а кожна мить — як феєрверк. І ніхто не має права заперечити свободу, думки та можливість самореалізуватися за нашим власним сценарієм. Історії, винесені на дискусію 27 квітня, — це документальні фільми про жінок, які говорять про свободу самовираження та її протилежність. Про жінок, що не бояться йти проти натовпу, навіть якщо назад дороги вже не буде.

Кухонні посиденьки: дегуманізовані

Що означає бути людиною у світі пострадянських утопій? Чим вона відрізняється від людини з пострадянського світу, і чому ці поняття такі різні між собою?
30 квітня історії про боротьбу за нові цінності з України, Грузії, Білорусі та Росії винесуть на обговорення режисер(к)и, які спостерігали за зміною пострадянського простору протягом життя. 

Майбутнє в минулому: смерті я не потрібен

Смерть — досі одна з табуйованих тем. Хтось не говорить про неї через власні фобії чи досвід, хтось замовчує її через забобонність. Проте цінність нашого життя визначається тим, як ми поводимося з його кінцем. У фестивальній програмі 2 травня буде три фільми, що говоритимуть про наше сьогодення і те, як це — бути мертвим у ХХІ столітті.

Вікторія Рафалович
Вікторія Рафалович
учасниця підліткової редакції сайту TeenSide