8 березня: удар по нервам

сексизм, фемінізм, дискримінація, 8 березня, права жінок, гендерна рівність, святкування 8 березня, міжнародний день жінок, жіноча солідарність

Мене бісить, що коли реєструєшся на ЗНО, маєш вписати свій гендер. Мене бісить, що до старшої школи, я вважала, що бути «жіночною» означає бути поверхневою і безвідповідальною. Мене бісить, що я знову мала полюбити рожевий колір, вбити в собі погані асоціації. Мене бісить, що мене змусили думати, що макіяж, прикраси й одяг — це для того, щоб привернути увагу чоловіка, що вони мають робити красивою, але не надто яскравою, не надто оригінальною, щоб виглядати «натурально». Мене іноді бісить жіночий одяг, зроблений з серветки, на параметри, які не враховують наявність у людини стегон. Мене бісить, що я довго не можу підібрати джинси в магазинах, а коли знаходжу потрібні, вони протираються за 3 місяці. Мене бісить, що соски, які видно через футболку — це великий гріх. Мене бісить, що не голитися — це гріх. Мене бісить, що в моїй школі міряли довжину від коліна до подолу спідниці, змушували збирати волосся в зачіску і один раз сказали моїй однокласниці показати забруднену прокладку, якщо вона аж так хоче пропустити фізкультуру. Мене бісить, що хлопцям не розповідають про місячні, і мене бісять жарти про пмс. Мене бісить, наскільки недооцінена сцена с нового серіалу I am not okay with this де головна героїня каже: «Sometimes I want to touch myself (пауза). But I don’t!» І йде їсти арахісове масло прямо з банки. Мене бісить, коли на когось кажуть «шлюха». Мене бісить, що всіх бісять дівчата, які зробили пластику. Мене бісить, коли дівчата поливають гімном інших дівчат, щоб здаватися кращими. Мене бісять коли хлопці обсирають дівчат, щоб відчувати себе важливішими. Мене бісить, що до 12 років я думала, що одружитися і мати дитину — це обов’язково і що мене досі це лякає. Мене бісить, що я досі маю відчуття, що я не маю вибору. Мене бісить, що коли я говорю, що не шукаю серйозних стосунків, люди, в кращому випадку, ігнорують цю інформацію, в гіршому, читають лекцію про те, що я просто не знайшла того самого, а треба шукати, бо час спливає, бо як це жахливо бути одною, не бути дружиною, матір’ю. Мене бісить, як мало нам насправді розповідають про менш сонячну сторону вагітності й материнства. Мене бісить, як легко бути хорошим батьком і як важко бути хорошою матір’ю в очах суспільства. Мене бісить, що навіть коли я на початку знайомства кажу, що романтичні стосунки — це не моє, деякі чоловіки впродовж довгого часу грають «хороших хлопців», а потім влаштовують сцену, коли я їм відмовляю. Мене бісить, що вони вважають, що я їм щось винна, бо єдина причина, щоб бути нормальною людиною і гарним другом, якщо ти отримуєш якусь винагороду. Мене бісить, що мене сприймають, як річ, як винагороду. Мене бісить, що в таких ситуаціях я все одно відчуваю себе винною, відчуваю себе злочинцем. Мене бісить, що я почуваю себе винною, коли відшиваю незнайомців. Мене бісить, що незнайомі чоловіки дозволяють собі торкатися мене без мого дозволу, перегороджувати мені шлях, переслідувати мене до безлюдних місць. Мене бісить, що мужчинки під час кризи середнього віку на моє мені 17, відповідають та то нічого. Мене бісить, що хлопці 20+ , навіть коли я була в середній школі, постійно натякали на секс і коментували моє тіло, а потім ображались, якщо я казала так не робити. Мене бісить, що вони вважають це компліментом. Мене бісить, що люди вважають, що я маю бути вдячною за це. Мене бісить, коли на вечірках, якийсь хлопець каже дівчатам поцілуватися, щоб розважити його. Мене бісить, що мене змушують думати, що я собі не належу. Мене бісить, що я постійно винна. Мене бісить, що я постійно в небезпеці. Мене бісить, що, коли хтось розпускає руки, вчителі, адмінстратори, тренери тощо, просто відводять погляд. Мене бісить, що я впевнена, що ніхто мені не допоможе. Що я не можу довіритися авторитетам, які обіцяли нас захищати. Мене бісить, що я сама за себе. Мене бісить, що після цього люди дивуються і сміються, з того, що я все хочу робити сама і не вмію просити про допомогу. Мене бісить, коли талановитих дівчат недооцінюють. Мене бісять, що нам не дозволяють бігати, стрибати, битися, злитися, надто голосно сміятися, забагато говорити, бути кращими у своїй справі, ніж чоловіки, старіти, плюватися, обурюватися, говорити «ні», бути в поганому настрої. Мене бісить, коли мені кажуть посміхнутися, бо тоді я така красива. Мене бісить, коли чоловіки починають знайомство зі спроби вгадати, з якої екзотичної країни я приїхала (відповідь: Виноградар). Мене бісять інцели. Мене бісять так звані «радикальні феміністки», які ненавидять чоловіків і транс-жінок, і в яких немає нічого радикального чи феміністичного. Мене бісить, що вважають, що жінка визначається місяними, грудьми і пасивністю. Мене бісить, що я згадую, що я жінка, тільки коли мене хтось дискримінує через те, що я жінка. Мене бісить, що я все ще намагаюся припинити бути просто «хорошою дівчинкою» і жити заради інших. Мене бісить, що це так складно — відкопати в собі особистість після всього цього, що мене бісить. Мене бісить, що іноді те, що я дівчина-підліток змушує мене думати, що я не заслуговую, щоб мене слухали. Не заслуговую приймати рішення. Не заслуговую займати простір.

А ще мене бісять чуваки, які сидять поряд в метро з широко розставленими ногами.

Катерина Кіщинська
Катерина Кіщинська
учасниця підліткової редакції сайту TeenSide, авторка рубрики "Teen Review"